Постанова № 69463307, 10.10.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника відповідача Семенюти І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Волинській області) про скасування рішення від 04.07.2017 року №Д-3095/0-1943/0/6-17 ГУ Держгеокадастру у Волинській області про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 га, яка знаходиться на території Бубнівської сільської ради (Зимнівської об'єднаної територіальної громади) Володимир-Волинського району Волинської області та зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 га, яка знаходиться на території Бубнівської сільської ради (Зимнівської об'єднаної територіальної громади) Володимир-Волинського району Волинської області в строки, в порядку та у спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.05.2017 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться на території Бубнівської сільської ради (Зимнівської об'єднаної територіальної громади) Володимир-Волинського району Волинської області.

Листом від 04.07.2017 року №Д-3095/0-1943/0/6-17 відповідач фактично відмовив у наданні такого дозволу з посиланням на те, що бажана до відведення земельна ділянка відсутня в переліку земельних ділянок, які мають надаватись безоплатно у власність громадянам протягом ІІІ кварталу 2017 року, який розміщений на сайті ГУ Держгеокадастру у Волинській області у розділі "Перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність".

Позивач вважає таку відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства протиправною, оскільки вона не відповідає вимогам статті 118 ЗК України, якою встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, а саме лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У зв'язку з цим вважає, що відсутність земельної ділянки у розділі "Перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність" на сайті Головного управління Держгеокадастру у Волинській області не є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

На підставі вищенаведеного позивач просить суд скасувати рішення від 04.07.2017 року №Д-3095/0-1943/0/6-17 Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 в строки, порядку та у спосіб, передбачений статтею 118 ЗК України та прийняти належне у відповідності до чинного законодавства рішення.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 09.10.2017 року №10-3-0.62-7478/2-17 (а.с.20-24) відповідач адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з таких підстав.

Відповідачем на офіційному веб-сайті оприлюднена інформація про перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2017 року на території Волинської області, перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які зарезервовані для надання у власність учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції. Даний перелік земельних ділянок затверджений наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 22.06.2017 №113, в якому не передбачено виділення земельних ділянок у власність громадянам в межах Бубнівської сільської ради (Зимнівської об'єднаної територіальної громади) Володимир-Волинського району Волинської області, у зв'язку з чим позивачу було відмовлено у задоволенні заяви. У цьому випадку, місце розташування земельної ділянки, щодо якої звернувся позивач, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В судове засідання позивач не прибув, проте подав заяву від 05.10.2017 року про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримує повністю (а.с.18).

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, просить відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із письмовою заявою від 25.05.2017 року (вх. №Д-3095/0/5-17 від 29.05.2017 року) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідно до ст.25 Закону України "Про землеустрій" щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться на території Бубнівської сільської ради (Зимнівської об'єднаної територіальної громади) Володимир-Волинського району Волинської області, додавши до заяви копії паспорта, посвідчення учасника бойових дій, картки фізичної особи - платника податків, заяву про надання згоди на збір та обробку персональних даних, роздруківку з кадастрової карти (плану) із зазначенням у ній бажаного місця розташування земельної ділянки та її орієнтовного розміру (а.с.25-27).

Листом від 04.07.2017 року №Д-3095/0-1943/0/6-17 відповідач повідомив позивача про те, що на сайті ГУ Держгеокадастру у Волинській області у розділі "Перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність" розміщено перелік ділянок, які мають надаватися безоплатно у власність громадянам протягом ІІІ кварталу 2017 року. Оскільки, у зазначеному переліку відсутні земельні ділянки в межах Бубнівської сільської ради (Зимнівської об'єднаної територіальної громади) Володимир-Волинського району, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства не є можливим (а.с.8).

Оцінюючи спірні правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, суд виходив з наступного.

Відповідно частиною другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Пунктом «б» частини 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, в тому числі, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність громадянам, серед іншого, для ведення особистого селянського господарства.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі пункту «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

В силу вимог частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини першої та сьомої статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство», для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержані безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, частина сьома статті 118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Тобто, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність місця розташування об'єкта вимогам саме схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, генеральних планів населених пунктів тощо.

Щодо відмови відповідача у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, викладеної у листі від 04.07.2017 року №Д-3095/0-1943/0/6-17, суд зазначає наступне.

Посилання відповідача у спірному рішенні на постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» від 07.06.2017 року №413, як на підставу для відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є необґрунтованим, оскільки вказана постанова набрала чинності 17.06.2017 року (опублікування «Урядовий кур'єр» 2017, №111 від 17.06.2017 року).

Тобто, на момент звернення позивача із заявою від 25.05.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (вх. №Д-3095/0/5-17 від 29.05.2017 року) постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 не була прийнята та не набула чинності.

Суб'єкт владних повноважень при розгляді такого клопотання повинен був застосовувати законодавство, чинне на момент звернення особи до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, а не на момент прийняття рішення та надання відповіді (04.07.2017 року). Такий спосіб відповідача щодо застосування положень нормативно-правового акту суперечить встановленим нормам законодавства, оскільки згідно рішення Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року (справа №1-7/99) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, правові відносини між позивачем та відповідачем щодо отримання/надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, виникли до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413, а тому до даних правовідносин вказана постанова застосовуватися не може.

Крім того, відповідачем не дотримано вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, якою передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні, однак відповідач клопотання позивача від 25.05.2017 року, яке надійшло на його адресу 29.05.2017 року розглянув та прийняв рішення про відмову лише 04.07.2017 року, тобто з пропущенням місячного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в процесі судового розгляду справи відповідачем не доведено, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За встановлених обставин суд вважає, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, викладене в листі від 04.07.2017 року №Д-3095/0-1943/0/6-17 щодо відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 га, яка знаходиться на території Бубнівської сільської ради (Зимнівської об'єднаної територіальної громади) Володимир-Волинського району Волинської області, не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, а відтак порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту, з урахуванням вимог частини 2 статті 162 цього Кодексу, шляхом визнання протиправним та скасування такого рішення, а також шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути вищезазначену заяву ОСОБА_2 в строки, в порядку та у спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення.

Керуючись статтями 160 ч.3, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 га, яка знаходиться на території Бубнівської сільської ради (Зимнівської об'єднаної територіальної громади) Володимир-Волинського району Волинської області, що викладене у листі від 04 липня 2017 року №Д-3095/0-1943/0/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 25.05.2017 року (вх. №Д-3095/0/5-17 від 29.05.2017 року) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 га, яка знаходиться на території Бубнівської сільської ради (Зимнівської об'єднаної територіальної громади) Володимир-Волинського району Волинської області в строки, в порядку та у спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 11 жовтня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Д. Ковальчук