Ухвала суду № 69462981, 05.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №2034/2-2912/11 Головуючий суддя І інстанції Полєхін А. Ю.

Провадження № 22-ц/790/838/17 Суддя доповідач КарімоваЛ.В.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Колесник О.Е.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_4 – представника ОСОБА_5 на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_5 в особі свого представника ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на незаконні дії та неправомірну бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області.

В обґрунтування доводів скарги посилався на те, що 28 січня 2013 року Харківським районним судом Харківської області було видано два виконавчих листа про виселення ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 та про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судових витрат у загальному розмірі 7504,70 грн.

04 лютого 2013 року в порядку ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» представником стягувача засобами поштового зв’язку до ВДВС Харківського РУЮ Харківської області було направлено дві заяви про відкриття виконавчих проваджень та відповідні заяви з оригіналами вище вказаних виконавчих листів, однак до цього часу стягувач не має жодної інформації про відкриття виконавчих проваджень, чи виконано рішення суду та чи виселений боржник.

16 вересня 2013 року представником стягувача засобами поштового зв’язку до ВДВС Хар­ківського РУЮ Харківської області було направлено заяву про надання інформації про стан та перебіг зазначених вище виконавчих проваджень, однак відповіді на цю заяву не отримано.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2016 року скаргу ОСОБА_4 – представника ОСОБА_5 на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області – задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність органу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області, щодо не вирішення питання про відкриття або відмову у відкритті виконавчого провадження за заявою представника стягувача ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом про виселення ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_2.

Зобов’язано орган державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області невідкладно вирішити питання про відкриття або відмову у відкриті виконавчого провадження за заявою представника стягувача ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом про виселення ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_3, виданим Харківським районним судом Харківської області 28 січня 2013 року по цивільній справі № 2034/2-2912/11.

Визнано неправомірною бездіяльність органу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області, щодо невиконання заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 вересня 2011 року за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судових витрат.

Зобов’язано орган державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області невідкладно вчинити дії за виконавчим листом, виданим Харківським районним судом Харківської області 28 січня 2013 року по цивільній справі № 2034/2-2912/11 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 витрат по сплаті судового збору в розмірі 8,50 грн. та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн., а також сплачених витрат на правову допомогу в розмірі – 7459,20 грн., а всього стягнуто 7504 гривень 70 копійок.

Стягнуто з органу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області на користь ОСОБА_5, судові витрати на правову допомогу у розмірі 5359 гривень 20 копійок та судові витрати з судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 275 гривень 60 копійок, а всього 5634 гривні 80 копійок.

Не погодившись з цією ухвалою суду першої інстанції, державним виконавцем державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ухвала суду постановлена на припущеннях, без жодного доказу на підтвердження факту порушення державним виконавцем вимог закону. Також скаржником не надано доказів, які б свідчили про направлення до органу ДВС виконавчого листа щодо виселення ОСОБА_6 Крім того вважає, що суд припустив, що скаржником та працівником пошти лише було допущено помилку в опису поштових відправлень, а фактично направлено необхідний виконавчий лист.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5, вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, просить її відхилити та залишити оскаржувану ухвалу суду без змін.

Перевіривши відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що бездіяльність органу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської областіщодо не вирішення ним питання про відкриття або відмову у відкритті виконавчого провадження за заявою представника стягувача ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом про виселення ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_4 є неправомірною.

Колегія суддів не можеу повному обсязі погодитися з такими висновками суду першоїі нстанції, виходячи з наступного.

Розглядом справи встановлено, що заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 вересня 2011 року, ухваленому у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа: Сектор ГІРФО Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області, про зняття з реєстраційного обліку та виселення, позовні вимоги ОСОБА_5 – задоволено. Виселено ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_5. Зобов’язано сектор громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області зняти з реєстрації ОСОБА_6 за адресою: квартира АДРЕСА_5. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 витрати по сплаті судового збору в розмірі 8,50 грн. та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 7459,20 грн., а всього стягнуто 7504,70 грн. Рішення набрало законної сили.

На підставі вказаного рішення були видані виконавчі листи по справі №2034/2-2912/11 щодо виселення ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_5 та щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 витрат по сплаті судового збору в розмірі 8,50 грн. та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 7459,20 грн.

Як вбачається зі змісту заяв від 04 лютого 2013 року, складених представником ОСОБА_5 – ОСОБА_7 та направлених на адресу Харківського районного відділу ДВС, в них міститься клопотання про виселення ОСОБА_6 та стягнення з неї судових витрат.

Однак у додатках до цих заяв зазначено, що надається до кожної із них оригінал виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 витрат по сплаті судового збору та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи і витрат на правову допомогу.

Такі ж дані містяться і в описі вкладення в цінний лист від 04 лютого 2013 року, завірені печаткою поштового відділення, підписом відправника ОСОБА_7В та підписом співробітника відділення (а.с. 5-12 т.1).

Так, в своїй скарзі представник ОСОБА_5 – ОСОБА_4 зазначала про те, що заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 вересня 2011 року залишається невиконаним, а боржник продовжує проживати у житловому приміщенні, з якого має бути виселений відповідно до згадуваного вище виконавчого листа, а права стягувача, як власника житлового приміщення, продовжують бути порушені, через невиконання органом ДВС своїх повноважень у передбачені законом строки.

За вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухваленні рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На порушення цих вимог цивільно-процесуального закону скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що до заяви про виселення ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_5 був доданий відповідний виконавчий лист.

При цьому зазначення в скарзі про те, що надання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_6 судових витрат є лише технічною опискою, і така ж описка міститься у описі вкладення в цінний лист, є лише припущеннями представника скаржника.

До суду апеляційної інстанції також не надані відповідно до вимог ст..58-60 ЦПК України докази про те, що стягувачем ОСОБА_5 в особі його представника до заяв про відкриття провадження у справі був доданий оригінал виконавчого листа про виселення ОСОБА_8

Таким чином судова колегія вважає, що доводи скаржника в цій частині належним чином не доведені, підстав для їх задоволення не має.

Крім того, при здійсненні перевірки за результатами пошуку в Єдиному Державному реєстрі виконавчих проваджень відсутні відомості щодо прийняття та перебування на виконанні виконавчого листа № 2034/2-2912/11 від 30.10.2012 р. про виселення ОСОБА_8 та детальною перевіркою було встановлено, що вказаний виконавчий документ про її виселення на виконання взагалі не надходив.

Однак на вищезазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, і помилково задовольнив скаргу ОСОБА_5 в цій частині.

Щодо доводів скарги в частині невиконання державним виконавцем виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 витрат по сплаті судового збору в розмірі 8,50 грн. та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 7459,20 грн. судова колегія вважає доводи скарги обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Поштове відправлення вказаного вище виконавчого листа отримано відділом державної виконавчої служби 18 лютого 2013 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 11 цього Закону державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідку та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судових витрат, перебував на виконанні у державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_9, по якому проводилися виконавчі дії, в тому числі винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 18 лютого 2013 року, однак в подальшому виконавче провадження втрачено.

Між тим вказані посилання в апеляційній скарзі не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Будь-яких доказів вжиття державним виконавцем заходів щодо виконання вказаного виконавчого листа, або надання державним виконавцем до суду відповідно до вимог ч.1 ст. 370 ЦПК України подання про видачу дубліката виконавчого листа, матеріали не містять.

Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції також не було надано будь-яких фактичних даних, що свідчать про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом та здійснення дії, спрямованих на виконання судового рішення.

Крім того, акту щодо втрати виконавчого провадження а ні до суду першої а ні до суду апеляційної інстанції Харківським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області не надано.

Судова колегія вважає що ухвала суду першої інстанції в цій частині постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстави для її скасування відсутні.

Разом з тим, не можна погодитись з висновками суду першої інстанції й в частині стягнення з органу державної виконавчої служби витрат на правову допомогу у сумі 5 359,20 грн. та судового збору у сумі 275,60 грн..

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із Тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах ".

Відповідно до роз’яснень, викладених в пункті 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Скаржником ОСОБА_5 та його представником не надано як до суду першої так і апеляційної інстанції доказів на підтвердження ознайомлення з первинними матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи представник ОСОБА_5 - ОСОБА_4 жодного разу участі у розгляді справи судом першої інстанції не приймала, тому підстави для стягнення витрат в цій частині з органу виконавчої служби відсутні.

Колегія суддів вважає, що стягненню підлягають витрати за аналіз нормативного матеріалу, пошуку і вивчення консультацій, судової практики в аналогічних справах, публікації науковців, коментарів спеціалістів та витрат на складання тексту скарги на бездіяльність державного виконавця ( з урахуванням її змісту та обсягу) у розмірі 1461,60 грн., оскільки достовірних доказів на підтвердження часу виконання дій щодо надання правової допомоги та її обсягу, зазначених в калькуляції-рахунку, що є додатком №1 до договору № 01-03/09-15 про надання правової допомоги від 03.09.2015 року (а.с. 22 т.1), до суду першої або апеляційної інстанції не надано.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат згідно з правилами, передбаченими статтею 88 ЦПК України.

Таким чином, судова колегія вважає, що судовий збір за подання до суду першої інстанції скарги на дії державної виконавчої служби у розмірі 275,60 грн., підлягає стягненню на користь скаржника частково у відповідності до задоволених вимог а саме розмірі 137,80 грн.

Всього з Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області стягненню підлягає 1461,60 грн. – витрати на правову допомогу та 137,80 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3. ч.2 ст. 307, ч. 2 ст. 312, ст. ст. 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2016 року змінити, скасувавши її в частині визнання неправомірною бездіяльність органу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області щодо не вирішення питання про відкриття або відмову у відкритті виконавчого провадження за заявою представника стягувача ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом про виселення ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_2; зобов’язання органу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області невідкладно вирішити питання про відкриття або відмову у відкриті виконавчого провадження за заявою представника стягувача ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом про виселення ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_3, виданим Харківським районним судом Харківської області 28 січня 2013 року по цивільній справі № 2034/2-2912/11, та відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_5 в особі його представника ОСОБА_4 в цій частині.

Змінити ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2016 року в частині стягнення з органу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області на користь ОСОБА_5 судових витрат на правову допомогу, зменшивши їх розмір з 5359 гривень 20 копійок до 1461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн. 60 коп. та в частині стягнення судового збору, зменшивши його розмір з 275 гривень 60 копійок до 137 (сто тридцять сім) гривень 80 копійок.

В іншій частині ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: