Ухвала суду № 69461956, 05.10.2017, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 2027/11237/12

Номер провадження 6/643/184/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді Сиротникова Р.Є.

За участі секретаря Новакової Т.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 Елліни Костянтинівни про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого 25.07.2013 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення з неї, ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 3219,00 грн.

В обґрунтування вимог, викладених в заяві, ОСОБА_2 зазначила, що постановою головного державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_3 від 26.02.2015 року було повернуто виконавчий лист №2027/11237/2012.

В зв'язку із тим, що на теперішній час виконавчий лист не був пред’явлений до виконання, а строк його пред’явлення до виконання сплинув, заявник просила суд визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

На судове засідання заявник не з'явилась, до його початку подала заяву, в якій вимоги підтримала та просила розглянути справу за її відсутності.

Представник стягувача - ТОВ «ОТП-Факторінг Україна», що діє на підставі довіреності, на судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні заяви ОСОБА_1 просив відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст. 369 ЦПК України неявка боржника та стягувача не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд, ознайомившись із заявою ОСОБА_1, дослідивши надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця від 02.09.2013 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа, виданого 25.07.2013 року Московським районним судом м. Харкова на виконання рішення суду від 02.10.2012 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 Елліни Костянтинівни, ОСОБА_4 Тодоров на користь ПАТ «ОТП Факторінг Україна» суми сплаченого судового збору в розмірі 3219,00 грн.

Постановою головного державного виконавця від 26.02.2015 року виконавчий лист повернуто стягувачу та роз’яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред’явлений для виконання в строк до 26.02.2016 року.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі №1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Крім того, при вирішенні даної заяви суд керується нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка була ратифікована Україною 17.07.1997 року, а також роз’ясненнями, наданими Європейським судом з прав людини.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 22.02.2005 року, ухваленого у справі «Шаренок проти України», було встановлено порушення ст.6 Конвенції та ст.1 протоколу 1 Конвенції. При цьому, Суд зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Також, Суд вказав на свою прецедентну практику, згідно з якою відсутність у заявника можливості домогтися виконання рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване першим реченням частини першої статті 1 Протоколу № 1.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду є джерелом права у національній правовій системі.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Підстави для цього зазначені у ч. 4 ст. 369 ЦПК.

Згідно з інформаційним листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.11.2015 року, Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах, наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV є закінчення виконавчого провадження.

Проте у зв’язку з відсутністю чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у ч. 4 ст. 369 ЦПК, у суддів виникали труднощі під час її застосування.

При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов’язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв’язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов’язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов’язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п’ятої ЦК.

Так, зобов’язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов’язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов’язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

– видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

– коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

– видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

– помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

– видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

– пред’явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред’явлення цього листа до виконання.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV скасування рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження. У зв’язку з цим у разі, якщо виконавчий лист вже пред’явлено до виконання, необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає. Виконавче провадження в цьому випадку буде закінчене на підставі зазначеного.

Однак, з викладених заявником обставин та наданих документів, суд не вбачає підстав для визнання виконавчого листа № 2027/11237/2012, виданого 25.07.2013 р. Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 3219 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, заявником не наведено доводів, яким чином повернення виконавчого листа стягувачеві у 2015 році та непред’явлення виконавчого листа до виконання порушує його права.

Таким чином, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 2027/11237/2012, виданого 25.07.2013 р. Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 3219 грн. таким, що не підлягає виконанню, суд вважає необхідним відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 369 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 Елліни Костянтинівни про визнання виконавчого листа № 2027/11237/2012, виданого 25.07.2013 р. Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 3219 грн., - таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційний суд Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом п’яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Сиротников Р.Є.