Рішення № 69461627, 04.10.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/5550/17

н/п 2/640/1906/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Шаповал Є.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа ОСОБА_2 про майнові вимоги до страхової компанії, з якою укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2017 року до суду надійшов вказаний позов, в якому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь кошти в розмірі 20868,86 грн. 86 коп. В обгрунтування вказаних вимог посилається на наступне. 03.04.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, сплатив відповідний страховий платіж та отримав Поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/7783975, відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно цього договору відповідач взяв на себе зобовязання виплатити третім особам за шкоду, заподіяну майну у розмірі 50000 грн. під час ДТП, яке станеться за участю Страхувальника і внаслідок, якої настає цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала цим транспортним засобом. 01.10.2015 року позивач скоїв ДТП, та позивач був визнаний винним у її скоєнні. ОСОБА_2 звернувся до відповідача, узгодив та отримав суму страхового відшкодування в розмірі 13997,95 грн., яка була значно меншою ніж сума страхового відшкодування відповідно до Полісу. 04.03.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок ДТП саме з позивача. 21.11.2016 року рішенням Київського районного суду м. Харкова було стягнуто з позивача на користь ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 20868,86 грн., яке ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23.02.2017 року було залишено без змін. У вказаних рішеннях, позивачеві було запропоновано було предявити майнові вимоги до страхової компанії, з якою було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності. Позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату коштів в розмірі 20868,86 грн., а відповідачем вказана сума відшкодування сплачена не була. Оскільки, відповідач не виконує свої зобовязання за вказаним договором, позивач змушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні, яке проводилось в режимі відео-конференції, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 «СК «ВУСО» ОСОБА_5 в судовому засіданні, яке проводилось в режимі відео-конференції, просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що договірне зобовязання перед ОСОБА_2 виконане в повному обсязі, та позивач не є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування в рамках Закону, а тому і не є належним позивачем в позові про її стягнення.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином та своєчасно, причину неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

-чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

-чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

-які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

-яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 01.10.2015 року сталася ДТП за участю позивача та третьої особи. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 30.10.2015 року винним у ДТП було визнано позивача.

В результаті даної ДТП, третій особі була спричинена матеріальна шкода, та вартість відновлювального ремонту його автомобіля з урахуванням зносу склала 21461,30 грн.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільно-правова відповідальність позивача на момент ДТП була застрахована полісом №АІ/7783975 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, де сума за шкоду, заподіяну майну становить 50000 грн. з встановленою франшизою в розмірі 0,00 грн.

ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про виплату йому страхового відшкодування, та йому було сплачено 13977,95 грн. на підставі його заяви про узгодження розміру страхового відшкодування. У вказаній заяві ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 «ВУСО», що після отримання суми страхового відшкодування у зазначеному розмірі матеріальних претензій він не має. (а.с. 56).

Але в подальшому, ОСОБА_2 звернувся до позивача з позовом про відшкодування йому заподіяної шкоди внаслідок ДТП.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.11.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково, та стягнуто на його користь з позивача майнові збитки в розмірі 18472 грн., моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 396,86 грн., а всього 20868,86 грн. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23.02.2017 року вказане рішення було залишено без змін.

Тому позивач звернувся з вимогою до відповідача про сплату вказаних коштів в розмірі 20868,86 грн., яка була залишена без задоволення.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону № 1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цимЗакономпорядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно достатті 511 ЦК Українизобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертоюстатті 636 ЦК Українидоговором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована,

після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зістаттею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті36,37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик зазакономузгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, застаттею 1194 ЦК України.

Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідностатті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Такий правовий висновок Верховний Суд України висловив у постанові від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15.

Відповідно до пп. 3.2.3 п. 3.2ст. 3 Закону України «Про страхування»операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Страхова компанія, надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку виплачує страхову виплату, розмір якої визначається на підставі розміру матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення відповідної експертизи.

Враховуючи зазначене, уразі якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюються з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

У разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюються без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Згідно зіст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи, що розмір завданої ОСОБА_2 встановлений в розмірі 21461,30 грн., а відповідачем відшкодовано лише 13977,95 грн., тобто не в повному розмірі, та позивачем відшкодовано ОСОБА_2 шкоду в розмірі 18472 грн., представник відповідача в судовому засіданні вказала, що третій особі відшкодована шкода, яка була заподіяна в результаті ДТП та автомобіль ОСОБА_2 мав вже пошкодженні, отримані до даного ДТП, але вартість його не зазначена, тому суд відповідно до розрахунку вартості №997 відновлювального ремонту від 06.10.2015 року вважає, що третій особі була завдана шкода в розмірі 21461,30 грн., яка розрахована з урахуванням коефіцієнту зносу автомобіля, тому суд вважає за доцільним стягнути зі страхової компанії на користь позивача 7483 грн. 35 коп., а посилання представника відповідача щодо сплати ПДВ є необгрунтованим, оскільки до суду не надано доказів, що третьою особою було здійснено ремонт автомобілю за рахунок організації або ФОП, яка є платником даного податку, а її посилання, що позивач не може звертатись з відповідним позовом до страхової компанії взагалі є неприйнятним, та таким, що суперечить ст. 636 ЦК України.

Таким чином, суд дослідивши наявні в справі матеріали справи, приходить до висновку, що позов в частині стягнення коштів в розмірі 7483 грн. 35 коп., яка розрахована наступним чином: 21461,30 грн. 13977,95 грн.=7483 грн. 35 коп. підлягає задоволенню, а що стосується решти вимог позивача, то слід зазначити, що до суми 20868,86 грн. входить ще моральна шкода

в розмірі 2000,00 грн. та судові витрати, які не підлягають відшкодуванню позивачу відповідно до Закону України № 1961-IV, а тому в іншій частині позову суд відмовляє, що не позбавляє позивача оспорити рішення відповідача про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 10,11,60, 61, 212-215,209,218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа ОСОБА_2 про майнові вимоги до страхової компанії, з якою укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», код ЄДРПОУ 31650052, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, кошти в розмірі 7483 грн. 35 коп., та судові витрати в розмірі 640 грн. 00 коп., а всього 8123 (вісім тисяч сто двадцять три) гривень 35 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області, через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після його проголошення.

Головуючий -