Вирок № 69460048, 11.10.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/5075/17-к

провадження № 1-кп/415/686/17

ВИРОК

Іменем України

11.10.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Коваленко М.С.

захисника Стародубцевої Л.О.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017130240001451 від 19 липня 2017 року у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, інвалідом не являється, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

24 липня 2017 року приблизно о 20 годині ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, знаходячись в районі автобусної зупинки «Переїзна» по вулиці Машинобудівельників міста Лисичанська , підійшов ззаду до ОСОБА_3 та обхопивши її рукою за тулуб, потягнув на себе, від чого остання не втримала рівновагу та впала колінами на землю. Після чого ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, відкрито викрав, вихопивши з лівої руки ОСОБА_3, мобільний телефон марки «EXPLAY» модель «Explay Golf»» в корпусі білого кольору. Заволодівши вказаним майном ОСОБА_2 втік з місця скоєння злочину, а викраденим майном розпорядився на свій розсуд. Своїми діями ОСОБА_2 спричинив потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/867 - 189е від 07.08.3027 року на суму 1125 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Відповідаючи на питання суду зазначив, що дійсно 24 липня 2017 року приблизно о 20 годині після вживання спиртних напоїв побачивши на зупинці транспортних засобів «Переїзна» потерпілу, яка розмовляла по телефону, підійшов позаду неї, схопивши її за тулуб потягнув на себе, від чого остання впала на коліна, а він вихватив з її рук мобільний телефон та втік. В подальшому телефон продав, гроші витратив на власні потреби. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, зобов'язавшись такого більше не вчиняти. Просив суд пробачити його, суворо не наказувати та надати шанс на виправлення. Викрадене майно потерпілій було повернуто.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, згідно інформації, наданої Державною прикордонною службою України, остання перебуває за межами України, що унеможливлює її явку до суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд допитавши обвинуваченого ОСОБА_2, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який офіційно не працює, має постійне місце проживання, не одружений, у побуті за місцем реєстрації характеризується задовільно (а.с.50), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 48,52), раніше не судимий (а.с.45-46), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини та щире каяття винного.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Приймаючи до уваги вищевикладене з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, а також тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою».

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання за яким характеризується задовільно, в судовому засіданні усвідомлюючи свою провину вибачався за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним злочину, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Застосовуючи ст. 75 КК України, одночасно суд бере до уваги та враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, яка передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, яка повинна відповідати принципам індивідуалізації, справедливості, гуманності, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

На підставі викладеного та з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, у суду виникло переконання в тому, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 немає необхідності в реальному виконанні покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2

Запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 03.10.2017 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 - у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_3 не пред'явлений, у зв'язку з поверненням викраденого майна.

Відповідно до ст. ст.122, 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням в рамках даного кримінального провадження судово - товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/867-189е від 07.08.2017 року (а.с.136-140) у сумі 742 гривень 20 копійок (а.с.135) - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013);

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази:

-Резиновий тапок та скляна пляшка 0,5 літра, які згідно постанови слідчого передано на зберігання у камеру схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - підлягають знищенню;

-Мобільний телефон марки «EXPLAY» модель «Explay Golf»» в корпусі білого кольору, жіночу сумку світло бежевого кольору, в якій знаходились: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3, трудову книжку, пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_3, два жіночих гаманця, грошові кошти в сумі 60 гривень, жіночі окуляри, зубна щітка, посвідчення на тимчасове мешкання в РФ на ім'я ОСОБА_3, які згідно розписки знаходяться на зберіганні потерпілої ОСОБА_3 підлягають поверненню власниці - потерпілій ОСОБА_3

Керуючись ч. 3 ст. 349,ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири)роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 у виді домашнього арешту до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судово - товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/867-189е від 07.08.2017 року у сумі 742 (сімсот сорок дві) гривні 20 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013);

Речові докази:

-Резиновий тапок та скляну пляшку 0,5 літра, які згідно постанови слідчого передано на зберігання у камеру схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - знищити;

-Мобільний телефон марки «EXPLAY» модель «Explay Golf»» в корпусі білого кольору, жіночу сумку світло бежевого кольору, в якій знаходились: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3, трудову книжку, пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_3, два жіночих гаманця, грошові кошти в сумі 60 гривень, жіночі окуляри, зубна щітка, посвідчення на тимчасове мешкання в РФ на ім'я ОСОБА_3, які згідно розписки знаходяться на зберіганні потерпілої ОСОБА_3 повернути власниці - потерпілій ОСОБА_3

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілій в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова