Вирок № 69458729, 10.10.2017, Яремчанський міський суд

Справа № 354/541/17

Провадження № 1-кп/354/58/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 року м.Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді: Іванова А.П.

секретаря: Калинчук І.О.

з участю:

прокурора: Гарасимика Т.О.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: Куцого О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей не має, уродженця та жителя АДРЕСА_1 не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 вчинив заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину.

Злочин вчинено за наступних обставин:

18.06.2017 року приблизно о 18.20 год. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Audi A4» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався ділянкою автодороги «Н-09 Мукачеве-Львів» по вул. Грушевського у с. Микуличин Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Разом з ним в салоні автомобіля перебували пасажири ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

У цей час лівим узбіччям дороги, по напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3, рухався малолітній пішохід ОСОБА_6. Порушивши вимоги Правил дорожнього руху ОСОБА_3 допустив наїзд на ОСОБА_6, який від отриманих травм помер, вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, що згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Після наїзду транспортного засобу «Audi A4» ОСОБА_3 на потерпілого ОСОБА_6, водій помістив останнього у салон автомобіля та разом з ОСОБА_1 повіз його до Яремчанської міської лікарні. По дорозі до лікувального закладу ОСОБА_3 з метою приховати злочин, розвернув автомобіль, з якого вийшли ОСОБА_4 і ОСОБА_5, та разом із ОСОБА_1 відвіз ОСОБА_6 до річки Прут в смт. Делятин Надвірнянського району.

З метою заздалегідь не обіцяного приховування тяжкого злочину, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 умисно перемістили тіло ОСОБА_6 з салону автомобіля до кущових насаджень на березі річки. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з місця події сховалися, транспортний засіб «Audi A4» залишили в господарстві по вул. Галана, 2 в смт. Делятин. Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину, вчиненого ОСОБА_3, ОСОБА_1 забрав номерні знаки НОМЕР_1 від автомобіля «Audi A4», яким вчинено наїзд на ОСОБА_6, та пішов додому не повідомивши про вищевказані події відповідні органи.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, у вчиненому злочині щиро розкаявся та пояснив, що дійсно 18 червня 2017 року приблизно о 18 годині водій ОСОБА_3,

керуючи автомобілем «Audi A4» на автодорозі у с. Микуличин збив малолітнього пішохода ОСОБА_6 Під час ДТП він, ОСОБА_4, ОСОБА_5 знаходились в салоні автомобіля. Після зупинки автомобіля на місці ДТП усі вийшли із автомобіля, він вийшов останнім. В цей час ОСОБА_3 взяв збитого хлопчика на руки та подав йому. Він сів на заднє сидіння автомобіля та взяв збитого хлопчика собі на руки. Після цього вони поїхали до лікарні м. Яремче. По дорозі він та ОСОБА_3 перевіряли чи дихає хлопчик чи ні. Їм здалося, що хлопчик не дихає. Коли вони під'їхали до лікарні в м. Яремче, то побачили, що біля лікарні знаходились люди. ОСОБА_3 злякався та розвернув автомобіль від лікарні та рушив в сторону смт. Делятин. Біля заправки «WOG» в с. Делятин дівчата ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вийшли із автомобіля. Він з ОСОБА_3 поїхали далі. В селі Делятин ОСОБА_3 повернув автомобіль до річки Прут. Біля річки Прут ОСОБА_3 зупинив автомобіль, він подав йому, а ОСОБА_3 взяв збитого хлопчика та відніс його до кущових насаджень, де приховав. Після цього він разом з ОСОБА_3 на цьому автомобілі поїхали до родичів ОСОБА_3, де той заховав автомобіль. Потім ОСОБА_3 зняв з автомобіля номерні знаки та віддав йому. Він взяв номерні знаки, поклав собі у сумку і пішов додому. По дорозі додому він викинув номерні знаки біля насипу. Він мав можливість повідомити в поліцію про злочин, скоєний ОСОБА_3, однак він тривалий час дружить з ОСОБА_3 і тому допомагав ОСОБА_3 приховати злочин. В скоєному злочині щиросердечно кається, з самого початку досудового розслідування давав правдиві показання та усіляко допомагав слідству.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши учасникам судового провадження зміст цих обставин та те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини в апеляційному порядку, згідно вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, заслухавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, оскільки він вчинив заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 1.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди при призначенні покарання зобов'язані враховувати як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними самими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд згідно вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий (а.с. 54), не працює, не одружений, не має на утриманні дітей, позитивно характеризується по місцю проживання (а.с. 62), на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває (а.с. 57, 59) стан його здоров'я (а.с. 18-48), а також обставини, що пом'якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Як обставини, що пом'якшують покарання суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, особу винного, його молодий вік, відсутність судимостей, позитивні характеристики з місця проживання, те, що він не працює, не одружений та не має на утриманні дітей, обставини справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у межах ст. 396 ч. 1 КК України, однак суд приходить до висновку про те, що покарання у вигляді обмеження волі, в мінімальному розмірі передбаченому для цього виду покарань, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування реального покарання з випробуванням суд не вбачає.

Застережень, щодо призначення покарання у вигляді обмеження волі судом не встановлено.

Підстави для скасування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання на думку суду відсутні.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 368, 373, 374 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід - особисте зобов'язання ОСОБА_1 залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Яремчанський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку суду вручити прокурору та обвинуваченому негайно після його проголошення.

Суддя: А. П. Іванов