Рішення № 69456891 від 06.10.2017 , Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/480/17

провадження 2/201/934/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2017 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Пухловою О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики та витрат, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10 січня 2017 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та витрат, позовні вимоги доповнювалися і уточнювалися. Позивач в своєму позові, а її представники в ході судового засідання посилалися на те, що в період з серпня 2011 року по листопад 2013 року відповідач ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_5 в борг грошові кошти на загальну суму 559000 доларів США та 18800 євро, про що були складені відповідні договори позики від 19 серпня 2011 року, 29 вересня 2011 року, 01 грудня 2011 року, 01 січня 2013 року, 01 лютого 2013 року та від 15 листопада 2013 року. Цими договорами були обумовлені умови користування грошима та умови їх повернення. В подальшому, 27 грудня 2016 року, між ОСОБА_5 та позивачем були укладені договори купівлі-продажу права вимоги, за якими було здійснено заміну кредитора по вищевказаним договорам позики з ОСОБА_5 на ОСОБА_1 Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 свої зобовязання за договорами позики не виконала, але відповідач в повній сумі вказані кошти так і не повернула, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповіла нічого. Позивачу завдана шкода. Звернення до правоохоронних органів ні до чого не призвели. Позивач прохала стягнути вказаний борг солідарно з відповідачів, які є подружжям, оскільки отримані ОСОБА_2 грошові кошти були отримані, а потім і використані саме з урахуванням та в інтересах сімї (якби не ця їх така сімя вказані кошти напевно в такий борг і отримувалися б), з передбаченими договорами і законом санкціями, судовими витратами, задовольнивши уточнений позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, про день та час слухання справи вона неодноразово повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила. В своїх письмових запереченнях ОСОБА_2, а її представник в ході судового засідання, факти укладення договорів позики та отримання коштів не заперечувала, але зазначала, що в борг кошти брала, заборгованість нею була повністю погашена, проте, належні письмові докази на підтвердження цього факту в неї відсутні. Позовні вимоги не доведені і просила в їх задоволенні відмовити в повному обсязі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про день та час слухання справи неодноразово повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. В своїх письмових запереченнях ОСОБА_3, а його три представники в ході судового засідання, проти заявлених вимог заперечували, зазначали, що ОСОБА_3 не має відношення до коштів, які позичала його дружина на розвиток свого власного бізнесу, це не їх сімейні кошти і повертати їх він не повинен. Позовні вимоги до нього безпідставні і не доведені та просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності і вказаного відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.

Треті особи ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в судове засідання не зявилися, про день та час слухання справи неодноразово повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомили. В письмовому зверненні до суду просили справу розглядати без їх участі і рішення винести на розсуд суду. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних третіх осіб згідно ст. 169 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представників позивача, представників відповідачів, зясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що за договором позики грошей від 19 серпня 2011 року ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_5 в борг 74000 доларів США, про що було складено договір позики в вигляді простого письмового договору, розписки, в якій також були обумовлені умови їх повернення за вимогою позикодавця, відсотки за користування коштами не вказані.

29 вересня 2011 року ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_5 в борг 15000 доларів США, про що також було складено договір позики в вигляді простого письмового договору, розписки, в якій також було зазначено термін повернення коштів за вимогою позикодавця, відсотки за користування коштами не вказані.

Також встановлено, що 01 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 25 січня 2013 року, остання передала ОСОБА_2 у борг грошові кошти в еквіваленті 280000 доларів США строком на 4 роки (до 01 грудня 2015 року) без нарахування відсотків.

В забезпечення зобовязань за договором позики від 01 грудня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 28 грудня 2011 року згідно до умов якого ОСОБА_2 передала в іпотеку належне їй нежитлове приміщення магазину, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Вернадського, 18а, прим. 36. При цьому відповідач ОСОБА_3 надав письмову згоду на вчинення ОСОБА_2 договору іпотеки, а також визначення нею сум за договорами позики та іпотеки.

Даний іпотечний договір та письмову згоду ОСОБА_3 було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №№ 9091, 9092.

Встановлено також, що 01 січня 2013 року ОСОБА_2 отримала у ОСОБА_5 в борг 130000 доларів США, про що також було складено договір позики в вигляді простого письмового договору, розписки, в якій також були обумовлені умови користування грошима: відсотки за користування коштами 18 % річних, та умови їх повернення до 01 січня 2017 року.

01 лютого 2013 року ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_5 в борг 30000 доларів США, про що також було складено договір позики в вигляді простого письмового договору, розписки, в якій також було зазначено термін повернення коштів за вимогою позикодавця, відсотки за користування коштами не вказані.

Крім того, 01 лютого 2013 року ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_5 в борг ще 30000 доларів США, про що також було складено договір позики в вигляді простого письмового договору, розписки, в якій також було зазначено термін повернення коштів за вимогою позикодавця, відсотки за користування коштами не вказані.

15 листопада 2013 року ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_5 в борг 18800 євро, про що було складено договір позики в вигляді простого письмового договору, розписки, в якій також були обумовлені умови користування грошима: відсотки за користування коштами 18 % річних, та умови їх повернення за вимогою позикодавця.

Також, в судовому засіданні встановлено, що 27 грудня 2016 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були укладені договори купівлі-продажу права вимоги, за умовами яких ОСОБА_5 передала, а ОСОБА_1 прийняла у власність права вимоги за вищевказаними договорами позики від 19 серпня 2011 року, 29 вересня 2011 року, 01 грудня 2011 року, 01 січня 2013 року, 01 лютого 2013 року, 01 лютого 2013 року та 15 листопада 2013 року.

Про факт укладення вказаних договорів купівлі-продажу права вимоги було повідомлено ОСОБА_2, шляхом направлення 10 січня 2017 року відповідних листів. Також, 11 січня 2017 року позивачем на адресу ОСОБА_2 були направлені вимоги про повернення коштів за договорами позики від 19 серпня 2011 року, 29 вересня 2011 року, 01 лютого 2013 року, 01 лютого 2013 року та 15 листопада 2013 року, тобто, за тими договорами позики, в яких не було зазначено строк повернення коштів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобовязанні має одночасно і права і обовязки, вона вважається боржником у тому, що вона зобовязана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобовязується повернути (погасити) борг, сплатити проценти згідно умов договору.

В порушення зазначених норм закону та умов укладених договорів ОСОБА_2 свої зобовязання за вказаними договорами позики належним чином не виконала, утворилася заборгованість. На вимогу позивача повернути суму боргу відповідачі відповіли відмовою, сума боргу залишилася не повернутою, хоча термін сторони встановили конкретний, вимога позивача була, але борг відповідач на вимогу позивача і в зазначений термін не повернув. Після звернення позивача до суду відповідач так і не повернув суму боргу. Звернення до правоохоронних органів ні до чого не призвели, в добровільному порядку спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За умовами домовленості між сторонами цього спору одна сторона (позивач) передав у власність другій стороні (позичальникові - відповідач) грошові кошти, визначені родовими ознаками, позичальник зобовязався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей, гроші передані.

Згідно ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В судовому засіданні зясовано, що з серпня 2011 року по листопад 2013 року відповідач ОСОБА_2 отримала у ОСОБА_5 в борг грошові кошти на загальну суму 559000 доларів США та 18800 євро, про що було складено сім договорів позики (шість з яких оформлені у вигляді розписки про отримання коштів, один у вигляді простого письмового договору), а саме: договір позики від 19 серпня 2011 року на суму 74000 доларів США з поверненням за вимогою, договір позики від 29 вересня 2011 року, на суму 15000 доларів США з поверненням за вимогою, договір позики від 01 грудня 2011 року (з урахуванням додаткової угоди від 25 січня 2013 року) на суму еквівалентну 280000 доларів США з терміном повернення до 01 грудня 2015 року, договір позики від 01 січня 2013 року на суму 130000 доларів США під 18% річних за користування коштами з терміном повернення до 01 січня 2017 року, договір позики від 01 лютого 2013 року на суму 30000 доларів США з поверненням за вимогою, договір позики від 01 лютого 2013 року на суму 30000 доларів США з поверненням за вимогою та договір позики від 15 листопада 2013 року на суму 18800 Євро під 18% річних за користування коштами з поверненням за вимогою.

Станом на час подання позовної заяви відповідач умови договорів позики не виконала і гроші не повернула. Будь-яка інша угода про виконання цих договорів позики, доповнення чи зміну їх умов сторонами не складалася і суду не надана.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд приймає до уваги також і ті обставини, що свої зобовязання про позику позивач виконав повністю, термін повернення грошей закінчився, відповідач в добровільному порядку грошей не повертає, коштами користується до теперішнього часу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином неправомірними діями відповідача, повязаними з використанням коштів позивача було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому звязку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи (відповідача).

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають обєктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню не повністю.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 7 ЦК України за звичаєм ділового обороту ризик покладається на ту сторону в правочині, яка має невиконані зобов'язання по відношенню до іншої сторони правочину (ст. 526 ЦК України). Обов'язок по поверненню суми позики покладається на позичальника, тож валютні ризики несе позичальник як сторона, яка має невиконані зобов'язання за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_2 свідомо звернувся до ОСОБА_5 з метою отримання вказаних коштів та згідно умов договору підтвердив, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов'язки за договором і погоджується з ними. Зміна обставин, на які може посилатися відповідач ніяким чином не пов'язана з умовами виконання договору. Позивач свої зобов'язання по договору виконав, позичальник, в свою чергу, отримав те, на що розраховував - грошові кошти для своїх потреб.

Відсутність у позичальника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у розумінні вимог статті 617 ЦК України. А стаття 625 ЦК України прямо вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, оскільки це прямо передбачено статтею 629 ЦК України.

Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідач ОСОБА_2 повинна довести, що її дiями не було порушено її права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано.

Пояснення ОСОБА_2 про те, що вона розрахувалась з ОСОБА_5 речами, не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки належні докази отримання ОСОБА_5 речей від ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу за договорами позики в матеріалах справи відсутні.

Вiдповiдно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-якi домовленості i зобовязання стосовно вiдповiдача (крім договірних, зазначених в позові) відносно завданої шкоди, предмета спору, а вiдповiдач не довів незаконність дій позивача. Твердження можливе вiдповiдача про наявнiсть будь-яких iнших зобов'язань стосовно позовних вимог - є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги незгоду відповідача з позовом, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим обєктивно не підтверджена.

Стосовно вимог позивача про солідарне стягнення боргу за договорами з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Під майном ч. 1 ст. 190 ЦК України має на увазі окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Частина 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Отже, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов'язки.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 19 червня 2013 року № 6-55цс13 та від 22 червня 2017 року № 6-3058цс16, договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім'ї.

Договір, укладений одним із подружжя, за яким майно використане не на задоволення потреб сім'ї, а на інші потреби, не створює обов'язків для іншого з подружжя.

Приймаючи до уваги те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що договори позики від 19 серпня 2011 року, 29 вересня 2011 року, 01 січня 2013 року, 01 лютого 2013 року, 01 лютого 2013 року та 15 листопада 2013 року укладені в інтересах сім'ї відповідачів, що отримані грошові кошти фактично були використані на задоволення її потреб, відсутні підстави вважати, що відповідач ОСОБА_3 прийняв на себе обов'язки боржника ОСОБА_2 щодо сплати суми позики за вказаними вище договорами перед кредитором ОСОБА_5 чи позивачем.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні докази, а саме, письмова згода ОСОБА_3 на укладення договору іпотеки від 28 грудня 2011 року, який було вчинено між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в забезпечення зобовязань за договором позики від 01 грудня 2011 року.

Вказана згода свідчить про обізнаність позивача стосовно вчинення ОСОБА_2 договору позики від 01 грудня 2011 року з наступними змінами та доповненнями, а також про відсутність заперечень стосовно зазначених дій.

Крім того, як вбачається з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 21 грудня 2012 року, тобто після отримання позики, ОСОБА_2 набула право власності на квартиру (обєкт житлової нерухомості) загальної площею 175 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить про використання нею позичених коштів, згода на отримання яких була надана її чоловіком, в інтересах сімї, оскільки за ці кошти було придбано майно, яке є спільним сумісним майном відповідачів.

Тому виходячи із вищенаведеного та приймаючи до уваги встановлені під час судового розгляду обставини, суд вважає можливим позовну заяву задовольнити частково та стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 борг за договором позики від 01 грудня 2011 року в сумі еквівалентній 280000 доларів США, а також 3% річних за період з 02 грудня 2015 року по 02 грудня 2016 року, що передбачені ст. 625 ЦК України, в сумі 8400 доларів США (280000 х 3% / 100 % = 8400), а всього за договором 288400 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення становить еквівалент 7566803.00 грн. (288400 х 26.237181 = 7566803.00).

Також з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню борг за договором позики від 19 серпня 2011 року 74000 доларів США з урахуванням процентів на рівні облікової ставки НБУ за період з 19 серпня 2011 року по 14 лютого 2017 року, що передбачені ст. 1048 ЦК України, в сумі 49992.52 доларів США виходячи з наступного розрахунку:

з 19.08.2011р. по 22.03.2012р.: - 74000,00$ х 7,75% / 100% / 365 х 216 = 3393,86$;

з 23.03.2012р. по 09.06.2013р.: - 74000,00$ х 7,50% / 100% / 365 х 444 = 6751,23$;

з 10.06.2013р. по 12.08.2013р.: - 74000,00$ х 7,00% / 100% / 365 х 64 = 908,27$;

з 13.08.2013р. по 14.04.2014р.: - 74000,00$ х 6,50% / 100% / 365 х 245 = 3228,63$;

з 15.05.2014р. по 16.07.2014р.: - 74000,00$ х 9,50% / 100% / 365 х 93 = 1791,20$;

з 17.07.2014р. по 12.11.2014р.: - 74000,00$ х 12,50% / 100% / 365 х 119 = 3015,75$;

з 13.11.2014р. по 05.02.2015р.: - 74000,00$ х 14,00% / 100% / 365 х 85 = 2412,60$;

з 06.02.2015р. по 03.03.2015р.: - 74000,00$ х 19,50% / 100% / 365 х 26 = 1027,89$;

з 04.03.2015р. по 27.08.2015р.: - 74000,00$ х 30,00% / 100% / 365 х 177 = 7116,16$;

з 28.08.2015р. по 24.09.2015р.: - 74000,00$ х 27,00% / 100% / 365 х 28 = 1532,71$;

з 25.09.2015р. по 29.10.2015р.: - 74000,00$ х 22,00% / 100% / 365 х 35 = 1561,09$;

з 30.10.2015р. по 17.12.2015р.: - 74000,00$ х 22,00% / 100% / 365 х 49 = 2185,53$;

з 18.12.2015р. по 27.01.2016р.: - 74000,00$ х 22,00% / 100% / 365 х 41 = 1828,71$;

з 28.01.2016р. по 02.03.2016р.: - 74000,00$ х 22,00% / 100% / 365 х 35 = 1561,09$;

з 03.03.2016р. по 20.04.2016р.: - 74000,00$ х 22,00% / 100% / 365 х 49 = 2185,53$;

з 21.04.2016р. по 26.05.2016р.: - 74000,00$ х 19,00% / 100% / 365 х 36 = 1386,74$;

з 27.05.2016р. по 23.06.2016р.: - 74000,00$ х 18,00% / 100% / 365 х 28 = 1021,80$;

з 24.06.2016р. по 29.07.2016р.: - 74000,00$ х 16,50% / 100% / 365 х 36 = 1204,27$;

з 30.07.2016р. по 15.09.2016р.: - 74000,00$ х 15,50% / 100% / 365 х 48 = 1508,38$;

з 16.09.2016р. по 27.10.2016р.: - 74000,00$ х 15,00% / 100% / 365 х 42 = 1277,26$;

з 28.10.2016р. по 14.02.2017р.: - 74000,00$ х 14,00% / 100% / 365 х 109 = 3093,81$;

а всього за даним договором 123992.52 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення становить еквівалент 3253214.19 грн. (123992.52 х 26.237181 = 3253214.19).

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню борг за договором позики від 29 серпня 2011 року 15000 доларів США з урахуванням процентів на рівні облікової ставки НБУ за період з 29 серпня 2011 року по 14 лютого 2017 року, що передбачені ст. 1048 ЦК України, в сумі 10742.70 доларів США виходячи з наступного розрахунку:

з 29.09.2011р. по 22.03.2012р.: - 15000,00$ х 7,75% / 100% / 365 х 175 = 557,36$;

з 23.03.2012р. по 09.06.2013р.: - 15000,00$ х 7,50% / 100% / 365 х 444 = 1368,49$;

з 10.06.2013р. по 12.08.2013р.: - 15000,00$ х 7,00% / 100% / 365 х 64 = 184,11$;

з 13.08.2013р. по 14.04.2014р.: - 15000,00$ х 6,50% / 100% / 365 х 245 = 654,45$;

з 15.05.2014р. по 16.07.2014р.: - 15000,00$ х 9,50% / 100% / 365 х 93 = 363,08$;

з 17.07.2014р. по 12.11.2014р.: - 15000,00$ х 12,50% / 100% / 365 х 119 = 611,30$;

з 13.11.2014р. по 05.02.2015р.: - 15000,00$ х 14,00% / 100% / 365 х 85 = 489,04$;

з 06.02.2015р. по 03.03.2015р.: - 15000,00$ х 19,50% / 100% / 365 х 26 = 208,35$;

з 04.03.2015р. по 27.08.2015р.: - 15000,00$ х 30,00% / 100% / 365 х 177 = 2182,19$;

з 28.08.2015р. по 24.09.2015р.: - 15000,00$ х 27,00% / 100% / 365 х 28 = 310,68$;

з 25.09.2015р. по 29.10.2015р.: - 15000,00$ х 22,00% / 100% / 365 х 35 = 316,43$;

з 30.10.2015р. по 17.12.2015р.: - 15000,00$ х 22,00% / 100% / 365 х 49 = 443,01$;

з 18.12.2015р. по 27.01.2016р.: - 15000,00$ х 22,00% / 100% / 365 х 41 = 370,68$;

з 28.01.2016р. по 02.03.2016р.: - 15000,00$ х 22,00% / 100% / 365 х 35 = 316,43$;

з 03.03.2016р. по 20.04.2016р.: - 15000,00$ х 22,00% / 100% / 365 х 49 = 443,01$;

з 21.04.2016р. по 26.05.2016р.: - 15000,00$ х 19,00% / 100% / 365 х 36 = 281,09$;

з 27.05.2016р. по 23.06.2016р.: - 15000,00$ х 18,00% / 100% / 365 х 28 = 207,12$;

з 24.06.2016р. по 29.07.2016р.: - 15000,00$ х 16,50% / 100% / 365 х 36 = 244,11$;

з 30.07.2016р. по 15.09.2016р.: - 15000,00$ х 15,50% / 100% / 365 х 48 = 305,75$;

з 16.09.2016р. по 27.10.2016р.: - 15000,00$ х 15,00% / 100% / 365 х 42 = 258,90$;

з 28.10.2016р. по 14.02.2017р.: - 15000,00$ х 14,00% / 100% / 365 х 109 = 627,12$;

а всього за даним договором 25742,70 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення становить еквівалент 675415.88 грн. (26.237181 х 26.237181 = 675415.88).

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню борг за договором позики від 01 січня 2013 року 130000 доларів США з урахуванням 18% річних за користування позикою за період з 01 січня 2013 року по 14 лютого 2017 року, в сумі 96420.82 доларів США виходячи з наступного розрахунку:

з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.: - 130000,00$ х 18,00% / 100% / 365 х 365 = 23400,00$;

з 01.01.2014р. по 31.12.2014р.: - 130000,00$ х 18,00% / 100% / 365 х 365 = 23400,00$;

з 01.01.2015р. по 31.12.2015р.: - 130000,00$ х 18,00% / 100% / 365 х 365 = 23400,00$;

з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.: - 130000,00$ х 18,00% / 100% / 365 х 365 = 23400,00$;

з 01.01.2017р. по 14.02.2017р.: - 130000,00$ х 18,00% / 100% / 365 х 44 = 2820,82$;

а також з урахуванням 3% річних за період з 02 січня 2017 року по 14 лютого 2017 року, що передбачені ст. 625 ЦК України, в сумі 470,14 доларів США (130000 * 3% / 100% / 365 * 47 = 470,14), а всього за даним договором 226890,96 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення становить еквівалент 5952979.19 грн. (226890.96 х 26.237181 = 5952979.19).

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню борг за договором позики від 01 лютого 2013 року 30000 доларів США з урахуванням процентів на рівні облікової ставки НБУ за період з 01 лютого 2013 року по 14 лютого 2017 року, що передбачені ст. 1048 ЦК України, в сумі 18428.98 доларів США виходячи з наступного розрахунку:

з 01.02.2013р. по 09.06.2013р.: - 30000,00$ х 7,50% / 100% / 365 х 129 = 795,20$;

з 10.06.2013р. по 12.08.2013р.: - 30000,00$ х 7,00% / 100% / 365 х 64 = 368,22$;

з 13.08.2013р. по 14.04.2014р.: - 30000,00$ х 6,50% / 100% / 365 х 245 = 1308,90$;

з 15.05.2014р. по 16.07.2014р.: - 30000,00$ х 9,50% / 100% / 365 х 93 = 726,16$;

з 17.07.2014р. по 12.11.2014р.: - 30000,00$ х 12,50% / 100% / 365 х 119 = 1222,60$;

з 13.11.2014р. по 05.02.2015р.: - 30000,00$ х 14,00% / 100% / 365 х 85 = 978,08$;

з 06.02.2015р. по 03.03.2015р.: - 30000,00$ х 19,50% / 100% / 365 х 26 = 416,71$;

з 04.03.2015р. по 27.08.2015р.: - 30000,00$ х 30,00% / 100% / 365 х 177 = 4364,38$;

з 28.08.2015р. по 24.09.2015р.: - 30000,00$ х 27,00% / 100% / 365 х 28 = 621,37$;

з 25.09.2015р. по 29.10.2015р.: - 30000,00$ х 22,00% / 100% / 365 х 35 = 632,87$;

з 30.10.2015р. по 17.12.2015р.: - 30000,00$ х 22,00% / 100% / 365 х 49 = 886,02$;

з 18.12.2015р. по 27.01.2016р.: - 30000,00$ х 22,00% / 100% / 365 х 41 = 741,37$;

з 28.01.2016р. по 02.03.2016р.: - 30000,00$ х 22,00% / 100% / 365 х 35 = 632,87$;

з 03.03.2016р. по 20.04.2016р.: - 30000,00$ х 22,00% / 100% / 365 х 49 = 886,02$;

з 21.04.2016р. по 26.05.2016р.: - 30000,00$ х 19,00% / 100% / 365 х 36 = 562,19$;

з 27.05.2016р. по 23.06.2016р.: - 30000,00$ х 18,00% / 100% / 365 х 28 = 414,24$;

з 24.06.2016р. по 29.07.2016р.: - 30000,00$ х 16,50% / 100% / 365 х 36 = 488,22$;

з 30.07.2016р. по 15.09.2016р.: - 30000,00$ х 15,50% / 100% / 365 х 48 = 611,50$;

з 16.09.2016р. по 27.10.2016р.: - 30000,00$ х 15,00% / 100% / 365 х 42 = 517,81$;

з 28.10.2016р. по 14.02.2017р.: - 30000,00$ х 14,00% / 100% / 365 х 109 = 1254,25$;

а всього за даним договором 48428.98 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення становить еквівалент 1270639.91 грн. (48428.98 х 26.237181 = 1270639.91).