Ухвала суду № 69454877, 09.10.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/3808/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-сс/788/460/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Матуса В. В.,

суддів - Олійника В. Б., Філонової Ю. О.,

з участю секретаря судового засідання Лобанової О.В.,

прокурора - Бондара О.П.,

представника власника майна адвоката ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4, що діє в інтересах власника майна ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2017 року про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА:

До Апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_5, в якій він просить:

- ухвалу слідчого судді про накладення арешту скасувати;

- постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту - відмовити.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2017 року в порядку часткового задоволення клопотання слідчого, накладено арешт на майно вилучене 02 вересня 2017 року, під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5: АДРЕСА_1, а саме:

- мобільний телефон «SAMSUNG» imei 1: 356379069234159/01, imei 2: 356380069234157/01, з сім карткою «Київстар» + 380677489893;

- мобільний телефон «SAMSUNG» imei 1: 354163082290204/01, з сім карткою «Київстар» + 380680805115;

- блокнот синього кольору;

- накопичував SP Armor 1 Tb, 15020622-07-010TA30-SS;

- планшет Sony Xperia, с/н 430100470000799 1100 0000 055157,

В іншій частині клопотання відмовлено за не обґрунтованістю.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що:

- зазначені в клопотанні слідчого речі можуть мати значення по даному кримінальному провадженню, в якості речових доказів;

- арешт необхідний з метою збереження речових доказів;

- відмова у накладенні арешту, на банківську картку, полягає в тому, що матеріали кримінального провадження не містять достатніх підстав для висновку, що вона є засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набута злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримана за рахунок від вчиненого правопорушення.

Вимоги поданої апеляційної скарги ОСОБА_4, мотивує тим, що:

- майно вилучене у ОСОБА_5 ніякого відношення до вказаного кримінального провадження не має, а тому виступати в якості речового доказу по кримінальному провадженню за ч. 2 ст. 258 5, ч. 1 ст. 203 2 КК України не може, як не належний доказ відповідно до ст. 85 КПК України, оскільки воно використовувалося в особистих цілях;

- слідчий звернувся з клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, однак відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України тимчасово вилученим майном вважаються речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу. Однак, в матеріалах кримінального провадження міститься ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук, де в резолютивній частині прямо вказано перелік майна, яке вилучалося слідчим, тим самим вказане майно не може вважатися тимчасово вилученим;

- крім того, арешт майна, як захід забезпечення кримінального провадження можливий лише за наявності обґрунтованої підозри, однак остання відсутня в матеріалах провадження;

- слідчим не відзначено у клопотанні завдання яке він переслідує шляхом накладення арешту, передбачене ч. 11 ст. 170 КПК України, та не наведено обставин на обґрунтування того, що майно належне ОСОБА_5 може бути приховане, знищене, зіпсоване, втрачене.

Про день та час розгляду справи у порядку апеляційної процедури учасників цього провадження було поінформовано, при цьому вони не повідомили про своє бажання взяти участь у апеляційному розгляді. Крім того, відповідно до вимог КПК України участь особи не є обовязковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи під час розгляду провадження судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, представника власника майна ОСОБА_3, що діє в інтересах власника майна ОСОБА_5, який повністю підтримав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4, з мотивів наведених в ній, заслухавши прокурора у кримінальному провадженні, який вважав ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як зазначено в клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді на даний час розслідується кримінальне провадження за фактом вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 258 5, ч. 1 ст. 203 2 КК України, а саме: невстановлена група осіб, за попередньою змовою, вчиняють умисні дії з метою фінансового та матеріального забезпечення терористичних організацій ДНР та ЛНР, кошти, які спрямовані на фінансове та матеріальне забезпечення терористичних організацій ДНР та ЛНР отримуються, зокрема, шляхом здійснення протиправної діяльності, що полягала в обладнанні на території м. Суми гральних салонів під брендом «Золота підкова», частина прибутку від роботи яких направляється на забезпечення потреб незаконних збройних формувань т.зв. ДНР та ЛНР, шляхом переказу коштів на «електронні гаманці» небанківських платіжних систем «Яндекс Деньги» та «KIWI».

02 вересня 2017 року за місцем проживання ОСОБА_5 проведено обшук та виявлено і вилучено речі перелічені в клопотанні слідчого.

Доводи апеляційної скарги про неможливість накладення арешту при відсутності в матеріалах кримінального провадження обґрунтованої підозри вважати такими, що ґрунтуються на вимогах закону, не можна.

Як вбачається з положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а згідно ч. 2 вказаної статті, арешт майна допускається з метою забезпечення, крім іншого - збереження речових доказів.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним ст. 98 цього Кодексу (матеріальні обєкти та документи, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та інше).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати, серед іншого, наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 170 КПК).

Однак, оскільки клопотання слідчого про арешт майна подано, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів, тому наявність обґрунтованої підозри в даному випадку, для вирішення питання про накладення арешту, закон не вимагає.

Є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що вилучене у ОСОБА_5 майно ніякого відношення до вказаного кримінального провадження не має, виходячи з наступного.

Відповідно до витягів з ЄРДР (а.п. 3) на даний час органами СБУ здійснюється досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 5, ч. 1 ст. 203 2 КК України.

Матеріали справи, на даний час, можуть вказувати на сумнівність операцій повязаних з гральним бізнесом, можливе незаконне використання доходів від нього, а також про можливу причетність до цього ОСОБА_5 (а.п. 7 9 копія указу ПУ № 467/2016 та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 вересня 2016 року відповідно до якого ТОВ «М.С.Л.» підпадає під тимчасові санкції; а.п. 10 копія листа від 07 серпня 2017 року № 16164 відповідно до якого ОСОБА_5 бере участь у координації розвитку азартних ігор іншим особам, та отримує звіти про результати грального бізнесу від осіб яких координує; а.п. 18 копія листа від 11 серпня 2017 року № 16553 відповідно до якого звіти про азартні ігри особи надсилають ОСОБА_5 на електронну скриньку lotozp1@ukr.net; а.п. 19 22 письмові пояснення ОСОБА_6, з яких вбачається, що остання є працівником закладу «Золота підкова», що розташований за адресою вул. Соборна, 34, м. Суми, керує даним закладом ОСОБА_7, а звіти направляються на електронну скриньку lotozp1@ukr.net; а.п. 23 25 договір суборенди нежитлового приміщення № 16/03/17 та акт приймання передачі приміщення за вище зазначеним договором, відповідно до якого приміщення за адресою вул. Соборна, 34, м. Суми ОСОБА_5, як орендар передав в суборенду ТОВ «Нові Ком»; а.п. 27 31 договір оренди нежитлового приміщення від 01 березня 2017 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_5 взяв в оренду нежитлове приміщення за адресою вул. Соборна, 34, м. Суми; а.п. 32 - 36 копії звітів за різні дати).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини висловленої в справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Таким чином, висновки про належність доказів, в даному кримінальному провадженні, відповідно до ч. 4 ст. 87 КПК України робитися на даній стадії не можуть, це завдання стадії розгляду кримінального провадження по суті.

Доводи апеляційної скарги про неможливість віднесення майна зазначеного в клопотанні слідчого до тимчасово вилученого є не обґрунтованими, оскільки наявна в матеріалах кримінального провадження ухвала слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 30 серпня 2017 року (а.п. 4), відповідно до якої надано дозвіл на обшук за місцем проживання ОСОБА_5, під час якого дозволено здійснити вилучення: офісну техніку, цифрові носії, мобільні телефони, платіжні банківські картки, тобто наведено перелік речей без індивідуалізуючих ознак, а тому вказані речі не є такими щодо яких прямо надано дозвіл на відшукування і відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України є тимчасово вилученим майном.

Доводи апеляційної скарги про не зазначення слідчим у клопотанні завдання яке він переслідує шляхом накладення арешту, передбачене ч. 11 ст. 170 КПК України, не можна вважати такими, що ґрунтуються на вимогах закону, оскільки ст. 171 КПК України визначає, що має містити клопотання слідчого про арешт, і не містить такої законодавчої вимоги.

Таким чином, матеріали кримінального провадження містять достатні дані для обґрунтування доводів зазначених в клопотанні слідчого і повністю виправдовують застосування на даній стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно, тому ухвала слідчого судді є обґрунтованою.

З урахуванням зазначеного колегія суддів не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2017 року про арешт майна залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4, що діє в інтересах власника майна ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_8. ОСОБА_9.