Рішення № 69453592, 05.10.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/100/13-ц

Провадження № 2/522/2952/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі – Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, КП «Ланжерон» , за участю третьої осіб на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про визнання права власності на нежитлові приміщення

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в червні 2010р звернулась до суду з цивільним позовом , який. змінила 21.08.2013р. у зв’язку з помилками, до ОСОБА_2 міської ради, КП “Ланжерон” про визнання права власності на нежитлові приміщення :

кам’яний павільйон №1 , пляж Ланжерон, площею 5,8 кв.м. та кам’яний павільйон №2 , пляж Ланжерон, площею 5,8 кв.м., які розташовані у «двох куль» біля сходів на пляжі «Ланжерон»;

на верхній кам’яний кафе-бар «Олександрівський», розташований біля сходів на пляж «Ланжерон» за адресою : м. Одеса, пляж «Ланжерон», 69, заг.пл.. 37,5 кв.м., в т.ч. приміщення загальною площею 15 кв.м..

В останніх судових засіданнях вона усно уточнила адреси та площі павільйонів та просила визнати право власності:на кам’яний павільйон №1 , пляж Ланжерон, 65 площею 4,1 кв.м. та кам’яний павільйон №2 , пляж Ланжерон, 67 площею 4,1 кв.м., які розташовані у «двох куль» біля сходів на пляжі «Ланжерон»;

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 10.06.1992 року між нею та дирекцією об’єднання № 4 Тресту громадського харчування Жовтневого району м. Одеси був укладений Договір купівлі-продажу трьох нежитлових приміщень під торгівлю загальною площею 45,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, парк ім ОСОБА_4, пляж «Ланжерон», з яких 2 об’єкти на території КП «Ланжерон» і 1 об’єкт - на території парку ім. Т.Г. Шевченка. Адреси об’єктам були присвоєні пізніше. На підставі договору та довідки про повний розрахунок позивачем за об’єкти, сторонами було підписано акт прийому-передачі вказаного майна. Договір купівлі-продажу є дійсним, сторонами не оскаржувався. Ніким в установленому порядку не скасований і є чинним. З часу придбання торгових об’єктів, з 1992 року по 1998 рік, позивач працювала в них, підтримувала їх в належному стані, сплачувала податок на землю, ніяких зауважень з боку органів місцевого самоврядування чи контролюючих органів не було. Згодом позивачкою 18.05.1998 року були виготовлені проекти реконструкції об’єктів, отримані певні узгодження, а 18.06.1998 року отримані технічні паспорти. Рішенням міжвідомчої комісії виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів № 35 від 16.01.1999 року дозволено МПП «Діва», директором та засновником якого тоді була ОСОБА_1, (згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи малого приватного підприємства від 18.12.1998р,) установку павільйону на пляжі «Ланжерон». Розпорядженням Жовтневої районної адміністрації ОСОБА_2 міської ради від 04.03.1999 року затверджено дане рішення міжвідомчої комісії про дозвіл МҐЇП «Діва» реконструкції двох павільйонів на території парка ім. Шевченка (пляж «Ланжерон») та установку нового («Мальборо - морозиво»). Після закінчення будівельно-ремонтних робіт, 14.06.1999 року державною технічною комісією на три торгові об’єкти видано Акти про готовність закінчених будівництвом об’єктів до експлуатації.

Проте у 2003 році КП «Ланжерон» звернулось до КП «ОМБТІ та РОН» щодо виготовлення технічних паспортів та проведення експертної оцінки вищевказаних об’єктів, та які з 01.05.2003 року передано на баланс комунального підприємства та здавалась в оренду іншим особам. Згодом ОСОБА_2 міська рада зареєструвала за собою право власності на два об’єкти, та відчужила їх. Але як з’ясувалось під час судового розгляду справи позивач вважає, що ОСОБА_2 міською радою було оформлено право власності на два нежитлові об’єкти по вул..В.Імберг, які не є предметом її позовних вимог,тому обставин набуття їх власності не мають значення по цій справі.

В 2003р. три об’єкти (спірні об’єкти) заволоділи інші люди і з тих пір овна не має до них доступу у їх користуванні. З приводу повернення даних об’єктів в її користування позивачка неодноразово зверталась до відповідачів, безпосередньо до орендарів, однак їй відмовляли з посилання на те, що право власності не було зареєстровано належним чином за нею. Передання на баланс КП «Ланжерон» спірних об’єктів, позбавило її права державної реєстрації власності за нею в установленому законом порядку.

У зв’язку з тим, що її власність була у володінні інших осіб, позивачка не мала можливості оформити в установленому законом порядку державну реєстрацію цих об’єктів нерухомості.

При цьому позивач посилається в позові на норми ст..13,41 Конституції України, ст..ст. 316,319, 320,ч.1 ст.321,387, 392, 759-761,774 ЦК України., ст..12 закону України «Про власність», ст.128 ч.2 ,227 ЦК УРСР,Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

У судових засіданнях позивачка, та її представники підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, при цьому зазначили, що саме вона купила вказані три об’єкти нерухомості ще в 1992р., сплативши за них кошти, та користувалась ними впродовж тривалого часу. Згодом вона отримала дозволи на їх реконструкцію, бо вони потребували приведення також в належний стан, (кафе - «Олександрівський» мало лише фундамент та залізний каркас, інші два павільйони потребували ремонту,) провела їх реконструкцію, та отримала Акті по введення їх в експлуатацію 14.06. 1999р., та користувалась ними включно по 2002р. Позивачка зазначила що на момент введення в експлуатацію ці об’єкти не потрібно було реєструвати. В 2002р. вона захворіла та не користувалась ними. Згодом ці об’єкти були захоплені і взяті на баланс до КП «Ланжерон», та з 2003р. кафе-бар «Олександрівський» захоплено ОСОБА_3 , у якого поряд з її кафе також було кафе. У зв’язку з чим за її численними зверненнями було порушено кримінальне провадження, та два павільйони, які також є кам’яними та мають фундаменти, були опечатані і на теперішній час ніким вже не використовуються, тому вона виготовила на них нові технічні паспорти. Що стосується кафе-бар «Олександрівський» то на цей об’єкт позивач не має технічного паспорту, так як вона позбавлена вільного доступу до нього у зв’язку з незаконним його зайняттям ОСОБА_3 Також вони пояснили, що позивач була засновником МПП «ДІВА», та вносила до статутного фонду спірні об’єкти, проте це підприємство вже ліквідовано. Позивач в судовому засіданні підтвердила, що МПП «ДІВА» зверталось до господарського суду з позовами про усунення перешкод та визнання права власності на ці об’єкти. Позивачка вважає себе власником вказаних трьох об’єктів нерухомості, маючи на руках договір про їх купівлю та акти приймання-передачі і на той час державна реєстрація їх не була обов’язковою. Вважає що ОСОБА_2 міська разом чинити їй перепони у їх державній реєстрації.

Представник відповідача ОСОБА_5 вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні та наполягав на застосування строків позовної давності (а.с.123 т.3). При цьому також зазначив, що позивачка неодноразово зверталась до суду з цього приводу , і в порядку господарчого судочинства. Крім того земельна ділянка, на якій розташовані ці об’єкти, належать ОСОБА_2 міській раді. На час розгляду справи ці об’єкти нерухомості досі ні за ким не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Треті особа КП «Ланжерон» в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання сповіщався належним чином, проте подав заяву про розгляд справи за його відсутності.(а.с.94 т.3.).

Після автоматичного розподілу справа від судді Андрухів В.В. надійшла в провадження судді Домусчі Л.В. та прийнята згідно ухвали від 07.10.2011р.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини.

10 червня 1992 року між дирекцією об'єднання №4 Тресту громадського харчування Жовтневого району м. Одеси та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу трьох приміщень під торгівлю загальною площею 45, 5 кв. м., в тому числі двох кам'яних приміщень-павільйонів загальною площею 11, 6 кв. м., розташованих біля «двох шарів» на пляжі «Ланжерон», в парку ім. Т.Г. Шевченко у м. Одесі, та одного павільйону з терасою загальною площею 37,5 кв.м., розташованого біля сходів, що ведуть на пляж «Ланжерон» в парку ім.. ОСОБА_4 у м. Одесі.(а.с.9-11).

На виконання цього договору ОСОБА_1 оплатила на користь продавця грошову суму у розмірі 14 964, 34 руб., що підтверджується Актом прийому-передачі, довідкою (а.с.13), довідкою для заключення договору купівлі-продажі від 05.06.1992р.(а.с.14), і вищевказані об'єкти були передані для здійснення торгівлі позивачці, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом прийому-передачі майна (Т. 1, а. с. 12).

Відповідно до Акту приймання-передачі, який є додатком до договору купівлі-продажу від 10.06.1992р., об’єднання №4 тресту громадського харчування Жовтневого району м.Одеси передало, а ОСОБА_1 прийняла майно: павільйони, розташовані на пляжі «Ланжерон»- 2 одиниці, павільйон, розташований у парку ім..Шевченка-1 одиниця.(а.с.12).

Відповідно довідки об’єднання № 4 Треста громадського харчування Жовтневого району м. Одеси від 05.06.1992 року, яка була надана для укладення договору купівлі - продажу, на балансі підприємства знаходяться три приміщення під торгівлю (павільйони) та фундамент капітального будівництва тераси, загальною площею 45, 5 кв.м. Приміщення під торгівлю, знаходяться за адресою: м. Одеса, пляж «Ланжерон», біля двох шарів, два кам’яні павільйони, загальною площею 11,6 кв.м. та один павільйон, розташований в парку ОСОБА_4, перед узвозом, біля сходів, які ведуть на пляж «Ланжерон», площа павільйону з терасою 37,5 кв.м (а.с. 14).

На час укладання вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна діяли ст..86, 128, 132 ЦК УРСР ( в ред. 1963р.) та Закон України «Про власність».

Договір не був нотаріально посвідчений, оскільки відповідно до вимог ст. 227 ЦК УРСР в редакції 1963 року, що діяв на момент його укладення, передбачалось обов’язкове нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу лише житлових будинків.

Таким чином ОСОБА_1 набула право власності на вказані три нежитлові об’єкти нерухомості.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦКУ, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 128 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладання договору купівлі-продажу від 12.10.98 р. N 1, встановлено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 12 Закону України "Про власність"( який набув чинності з 15.04.1991р. та діяв до 20.06.2007р.), який був чинним на час спірних правовідносин, громадянин набуває права власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 334 ЦК України, якою визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також судом встановлено, що придбані за вищевказаним договором приміщення були передані ОСОБА_1 до статутного фонду створеного нею МПП «Діва» на підставі наказу від 30 вересня 1992 року № 1.

29.01.1998р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_2 міської ради було видано на МПП «ДІВА» припис на торговий павільйон «Мальборо», розташований на пляжі «Ланжерон», про те що його стан є незадовільним та потребує реконструкції (а.с.15 т.1).

Був розроблений ескізний проект реконструкції павільйонів на пляжі Ланжерон в парку ОСОБА_4, де з пояснювальної записки вбачається, що павільйон розміщується в парку ОСОБА_4 у головних сходах, які ведуть на пляж Ланжерон,на ділянці у вигляді кам’яної тераси площею 37,5 кв.м. та яка звисає над схилом над морем. На той час на цій терасі знаходиться металевий павільйон типу «батискаф» та передбачається реконструкція разом з павільйоном. (а.с.16,18-24),

Рішенням міжвідомчої комісії виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів № 35 від 16.01.1999 року дозволена установка павільйону, згідно проектної документації на території парку ім. Т.Г. Шевченка («Мальборо-морозиво») та на пляжі «Ланжерон».(а.с. 25).

Розпорядженням Жовтневої районної адміністрації виконкому ОСОБА_2 міської ради №194 від 04.03.1999р. було надано дозвіл МПП «ДІВА», засновником якого була також позивачка, на реконструкцію цих об’єктів , і яким затвердженні ескізні проекти та дозволено МПП «Діва» реконструкцію двох павільйонів на території парка ім. Т.Г. Шевченка (пляж «Ланжерон») та установку нового («Мальборо-морозиво»), згідно наданим проектам і узгоджених документів (а.с. 26). Також п.5 даного розпорядження зазначено, що після завершення ремонтно-будівельних робіт оформити їх актами, які надати на розгляд міжвідомчій комісії та затвердження Жовтневою райадміністрацією, при наявності журналу виробництва робіт.

20.04.1999р. МПП «Діва» за №20 отримала в ІДАБК м. Одеси дозвіл на виконання будівельних робіт по реконструкції трьох павільйонів (а.с.28 т.1).

У подальшому, позивачкою було здійснено реконструкцію всіх цих об'єктів нерухомого майна, зазначених у вказаному договорі купівлі-продажу, з отриманням всіх відповідних узгоджень.

14 червня 1999 року ОСОБА_1 було видано три акти державної-технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об'єктів до експлуатації (місце знаходження об’єктів парк ОСОБА_4, пляж Ланжерон), а саме на: кам'яний Павільйон № 1, пл. 5, 8 кв. м., що розташований на пляжі «Ланжерон» у м. Одесі; кам'яний Павільйон № 2, пл. 5, 8 кв. м., що розташований на пляжі «Ланжерон» у м. Одесі; Кам’яний кафе-бар «Олександрійський», пляж «Ланжерон»- парк Т.Г. Шевченка, загальною площею 37,5 кв.м., в тому числі приміщення площею 15 кв.м. (Т. 1, а. с. 34-36).

При цьому в Акті від 14.06.1999р. також зазначено (п.2) що вказаний акт може слугувати підставою для реєстрації у відповідних органах об’єкта як колективної так і приватної власності юридичних і фізичних осіб.

З матеріалів справи та пояснень позивача встановлено, що позивач користувалась спірними об’єктами нерухомості до 2003р, а потім захворіла та декілька років не користувалась ними .

Однак, право власності на зазначені об'єкти у визначеному законом порядку не реєструвались ні за ОСОБА_1 як фізичною особою, ні за МПП «Діва» - юридичною особою.

Вищевказані обставини також були встановлені поясненнями позивачки в судовому засіданні та постановою Вищого господарського суду України від 16 вересня 2009 року, що набрало чинності.(а.с.104-107) по справі за позовом МПП «Діва» до КП «Ланжерон»,МПП «Мірт», ПП «Олімп», ОМР, спд ОСОБА_6 про визнання недійсним договорів оренди та визнання права власності.

Згідно листа директора КП «Ланжерон» № 102 від 07.06.2006 року на адресу заступника відділу по контролю за орендою та приватизацією об’єктів комунальної власності г-ну ОСОБА_7, дві нежитлові будівлі (кіоск «Морозиво 1» та кіоск «Морозиво-2») , розташовані на території пляжу «Ланжерон», та в період 1999-2001 роки КП «Ланжерон» укладались сезонні договору з МПП «Діва» на розміщення та експлуатацію торгових об’єктів. При утворенні комунального підприємства вказані приміщення на баланс КП не передавалися. Однак на виконання рішення виконкому ОСОБА_2 міської ради № 149 від 31.03.2000 року відповідно п. 7 комунальним підприємствам узбережжя необхідно було провести інвентаризацію території та прийняти на баланс всі будівлі, розташовані на їх території та які не знаходяться на їх балансі. У зв’язку з тим, що на протязі двох років (з 2001 по 2003 року) кіоски не використовувались, прийшли у занедбаний стан, КП «Ланжерон» неодноразово зверталося до ОСОБА_1 про надання всіх правовстановлюючих документів на два кам’яних кіоски, розташованих на території пляжу «Ланжерон». Після чого КП «Ланжерон» звернулось до «ОМБТІ та РОН» з метою проведення інвентаризації території пляжу «Ланжерон» , виготовлення технічних паспортів та проведення експертної оцінки вищевказаних об’єктів з метою постановки їх на баланс комунального підприємства. В результаті інвентаризації були виготовлені технічні паспорти на два кіоски, проведена експерта оцінка та приміщення були взяти на баланс КП та відремонтовані. (а.с. 45).

Тобто, на виконання рішення виконкому ОСОБА_2 міської ради №149 від 31 березня 2000 року «Про реалізацію програм розвитку ОСОБА_2 узбережжя» в результаті інвентаризації були виготовлені технічні паспорти на два кіоски, проведена експерта оцінка та КП «Ланжерон» 01 травня 2003 року було прийнято на свій баланс спірні нежитлові приміщення пл. 4, 9 кв. м. кожне (інв. №92М та №93М).

15 жовтня 2005 року вищевказані приміщення КП «Ланжерон» були передані в оренду ПМП «Мірт» шляхом укладення договорів від 15 жовтня 2005 року №№ 46/05/Д, 47/05/Д, яке, в свою чергу, передало орендоване нерухоме майно в суборенду ПП «Олімп» шляхом укладення договорів від 02 квітня 2007 року №№ 1-02/04, 2-02/04.

Вищевикладені обставини підтверджуються також відповіддю виконкому ОСОБА_2 міської ради №38-Б-2855 від 03 липня 2007 року на звернення позивачки ОСОБА_1

Постановою ОСОБА_2 апеляційного господарського суду від 22 січня 2009 року, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 16 вересня 2009 року (а.с. 104-107 т.1) МПП «Діва» було відмовлено в задоволенні позовних вимог до КП «Ланжерон», ПП «Олімп» та ПМП «Мірт» про визнання права власності на вищевказані приміщення, визнання недійсними договорів оренди та суборенди двох торгових об'єктів: кіоску «Морозиво» (інв. № 2М, загальна пл. 4, 9 кв. м.), кіоску «Морозиво» (інв. № 93М, загальна пл. 4, 9 кв. м.), розташованих на пляжі «Ланжерон» в м. Одесі, у зв’язку з тим, що а ні МПП «Діва», а ні ОСОБА_1 не набули у встановленому законом порядку право власності на спірні нежитлові приміщення, що спростовує доводи позивачки про набуття нею права власності на них.

З пояснень позивача в судовому засіданні судом встановлено, що вказані два нежитлові приміщення (кіоски) в останні декілька років ніким вже не експлуатуються та є опечатаними в рамках кримінального провадження. Крім того позивачем також 14.12.2016р. були виготовлені на них два технічні паспорти(а.с. 57-60 т.3)., і ці два об’єкти не мають ніякого відношення до інших об’єктів, які були зареєстровані за ОСОБА_2 міською радою за адресами: м. Одеса, вул. В.Інбер, 1/4; нежитлова будівлю, загальною пл. 4, 9 кв. м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. В.Інбер, 1/5 (павільйон №1 та №2).

Також з матеріалів справи вбачається, що 02.04.2008р. МПП «Діва» були виготовлені два технічні паспорти на нежитлові приміщення-кіоск б/н місцезнаходження пляж Ланжерон, загальною площею по 4.1 кв.м. і 4,2 кв.м. (а.а.46-49,50-51 т.1) .

Згідно довідки КП Центральний парк культури та відпочинку ім.. ОСОБА_4 від 28.05.2008р. та від 31.05.2011р.№47 зазначено, що кам’яний кафе-бар «Олександрівський» на балансі КП не значиться.(а.с.199 ,200 т.1).

Проте протягом усього часу, як з моменту купівлі-продажу, так і після їх реконструкції в 1999р. право власності на спірні об’єкти у встановленому законом порядку ні за ким не зареєстровано.

Зазначене також підтверджується і відповіддю КП «ОМБТІта РОН» від 15.12.2011р. про те, що станом на 15.12 2011р. за адресою м. Одеса , парк ім..ОСОБА_4, пляж Ланжерон, 65,67,69 нерухоме майно не зареєстровано. Крім того доведено, що існує державна реєстрація на нерухоме майно за адресою:м. Одеса, пляж Ланжерон,65 (за ТОВ «ГРАНЬ на 862/1000 частин, заг. пл..178,8 кв.м. згідно свідоцтва про право власності від 12.04.2010р. та на 138/1000 частина по договору купівлі-продажу від 27.10.20101р.) (а.с.177 т.1).

ОСОБА_1 зверталась з заявами до правоохоронних органів щодо шахрайських дій з боку керівництва КП «Ланжерон» які призвели до незаконного захвату спірних приміщень, що підтверджується і листом виконкому ОСОБА_2 міської ради від 07.05.2007р. №38-Б-2855 на ім’я прокурора Одеської області (а.с.118 т.3).

У зв’язку з вищевикладеними обставинами, ОСОБА_2 міською радою 10 липня 2008 року було прийняте рішення №2906-V «Про перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008 році» зі змінами внесеними рішенням ОСОБА_2 міської ради від 09 квітня 2009 року №4122-V «Про перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2009 році», згідно з яким до переліку об’єктів комунальної власності було внесено, в тому числі, нежитлову будівлю, загальною пл. 4,9 кв. м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. В.Інбер, 1/4; нежитлову будівлю, загальною пл. 4, 9 кв. м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. В.Інбер, 1/5 (павільйон №1 та №2).

У подальшому, рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради №985 від 21 серпня 2008 року було вирішено зареєструвати право власності за територіальною громадою м. Одеси в особі ОСОБА_2 міської ради на вищевказані павільйони та видати відповідні свідоцтва про право власності.

05 вересня 2008 року виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради були видані відповідні свідоцтва про право власності на спірні нежитлові будівлі, які належать на праві комунальної власності територіальній громаді міста ОСОБА_7 в особі ОСОБА_2 міської ради (Т. 1, а. с. 246 ,250).

Між ОСОБА_2 міською радою та ПП «Владелена» були укладені договори купівлі-продажу нежитлових приміщень по вул. В.Інбер, 1/4 та 1/5 в м. Одесі від 20 листопада 2009 року (Т. 1, а. с. 16), а згідно акту прийому-передачі від 27 листопада 2009 року вказані приміщення були передані ПП «Владелена» (Т. 1, а. с. 243-244 ,247-248).

Також з заяви ОСОБА_1 від 07.04.2008р. на ім’я директора КП «Ланжерон» вбачається про запит щодо зняття з балансу двох кам’яних павільйонів (інв. №92-м, та №93-М), оскільки нею були надані копії документів щодо права власності.

Згідно відповіді КП Центральний парк культури та відпочинку ім.. ОСОБА_4 від 15.12.2011р. на імя ОСОБА_1 №114 зазначено, що кам’яний кафе-бар «Олександрівський» на балансі КП не значиться., а в 2003р. ними був заключний договір з звенигородським О.В. на тверде покриття пл..33,6 кв.м., на якому був розташований кафе-бар.(а.с.198 т.1). в матеріалах справи наявна копі договору оренди від 05.09.2003р. на тверде покриття, за.пл.33.6 кв.м. по вул..Маразліївська,1 (а.с.203-210 т.1). Проте згідно відповіді від 29.02.2012р. №13 (а.с.197 т.1) зазначено про розірвання цього договору оренди з 01.03.2012р.

Як вбачається з постанови ОСОБА_2 апеляційного господарського суду від 23.12.2008р, яка залишена без змін постановою ВГСУ від 13.05.2009р., (а.с.99-105 т.3) у позові МПП «Діва» до «Центральний парк культури та відпочинку ім.. ОСОБА_4, ОСОБА_2 міської ради, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди від 05.09.2005р., витребування у КП «Центральний парк культури та відпочинку ім.. ОСОБА_4 в м.Одесі, кафе заг. пл.. 37,5 кв.м., визнання права власності на кам’яне кафе – бар «Олександрівський» на пляжі «Ланжерон» заг. пл.. 37,5 кв.м.-відмовлено. При цьому з постанови ВГСУ від 13.05.2009р. вбачається, що посилання позивача на те, що спірний об'єкт після реконструкції було прийнято державною технічною комісією за актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 14.06.1999 і що він володів спірним об'єктом, користувався та розпоряджався як власник, а СПД - ФО ОСОБА_3 у 2003-ому році захопив кафе-бар "Олександрівський" і користується чужим майном до цього часу, то як встановив суд апеляційної інстанції вони є безпідставними.(а.с.95-98 т.3). Також судом встановлено, що відповідно до умов договору № 001/а-п-03 від 05.09.2005 року оренди споруди та іншого об'єкту нерухомості, укладеного між КП “Центральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка” та СПД —ОСОБА_3, останньому передано в оренду тверде покриття (площа) площею 33,6 кв.м., що розташовано упритул до належного МПП “Діва” на праві власності кам'яного кафе-бару “Олександрівський”;

У подальшому позивачка оспорювала вказані свідоцтва та правочини в судовому порядку.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2014 року в позові ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення: ОСОБА_2 міської ради №2906-V від 10 липня 2008 року «Про перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008 році» зі змінами внесеними рішенням ОСОБА_2 міської ради від 09 квітня 2009 року №4122-V «Про перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2009 році» в частині включення до переліку об’єктів комунальної власності нежитлової будівлі, загальною пл. 4,9 кв. м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. В.Інбер, 1/4; нежитлової будівлі, загальною пл. 4, 9 кв. м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. В.Інбер, 1/5; рішення Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради №985 від 21 серпня 2008 року в частині реєстрації права власності за територіальною громадою м. Одеси в особі ОСОБА_2 міської ради та видачі свідоцтв про право власності на вищевказані нежитлові будівлі; а також витребування від ПП «Владелена» вищевказані нежитлові будівлі-відмвлено.

Згідно ухвали апеляційного суду Одеської області від 31.08.2016р. позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_2 міської ради, Приватного підприємства «Владелена», третя особа – Комунальне підприємство «Ланжерон» про визнання частково незаконними та скасування рішень, витребування майна, - апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2014 року залишено без змін.

Крім того з витребуваних колегією суддів апеляційного суду Одеської області (ухвала від 31.08.2016р.), на виконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року, письмових доказів щодо користування спірною нерухомістю протягом 2000 - 2013 року вбачається, що ОСОБА_1 фактично користувалася нею до 2002р. включно, потім, з її ж заяв вбачається, що спірною нерухомістю вона не користувалася у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за виплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тому, аналізуючи вищевказану норму права, добросовісність набувача у даному випадку характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна із володіння власника та правомірності його придбання.

Оскільки рішення ОСОБА_2 міської ради №2906-V від 10 липня 2008 року та рішення Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради №985 від 21 серпня 2008 року, які стали підставою для укладення договору купівлі-продажу від 20 листопада 2009 року, є чинними, можна вважати, що ПП «Владелена» набуло право власності на вищевказане майно правомірно, Проте враховуючи пояснення позивача в останніх судових засіданнях про те, що ці об’єкти нерухомості не стосуються об’єктів нерухомості на які вона просить визнати право власності,тобто є різні, суд не бере до уваги обставини щодо їх державної реєстрації .

Згідно листа ОСОБА_2 дирекції поштамта - центрального зв’язку №1 від 07.04.2008р. №07-31/831 на ім’я позивачки вбачається про можливість присвоєння нежитловій будівлі у парку ім.. ОСОБА_4 поштової адреси : пляж Ланжерон, 69 (а.с.63 т.3) , а листом за №04-31/832 від 07.04.2008р.-нежитлові будівлі-пляж Ланжерон, 65 та пляж Ланжерон,67 (а.с.64). Зазначене також підтверджується і їх листом від 04.07.2017р..(а.с.181).

З відповіді Департаменту комунальної власності від 12.12.2011р. №01-03/117-Б встановлено, що у їх розпорядженні об’єкт, розташований за адресою :м. Одеса парк ім..ОСОБА_4,№69 є об’єктом права комунальної власності територіальної громади міста ОСОБА_7 в особі ОСОБА_2 міської ради, та перебуває на балансі КП «Ланжерон» та передано КП в оренду терміном до 31.03.2015р. Стосовно об’єктів, розташованих за адресами м. Одеса,пляж Ланжерон,65,67 (кафе «Дельфін» та «Русалка») то вони також належали ОМР, але на даний час є проданими. (а.с.24 т.2) .

Згідно відповіді юридичного департаменту ОСОБА_2 міської ради від 19.01.2012р. №75-5 ісх. на звернення ОСОБА_1 від 27.12.2011р. щодо відмови у резервуванні адрес на об’єкти нерухомості, розташовані в м. Одесі за адресами: парк Шевченка, 69; пляж Ланжерон,65; пляж Ланжерон,67, вбачається, що до її заяви не були надані свідоцтва про відповідність проектній документації вимогам будівельних норм і правил, акти державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації не затверджені Жовтневою районною адміністрацією, як це було визначено чинним законодавством на той момент та інше .(а.с.192 т.3).

Згідно листа ОСОБА_2 дирекції поштамта-центрального зв’язку №1 від листопада 2012р. (а.с.61 т.3) вбачається, що договорів про надання послуг поштового зв’язку за адресами м. Одеса вул. Віри Інберг, ? та 1/5 не зареєстровано та не знаходяться на обслуговуванні.

Також листом юридичного департаменту ОСОБА_2 міської ради від 16.08.2015р та від 03.11.2015р.№1504-Б ОСОБА_1 повідомлено, що у зв’язку з перебуванням в ВССУ касаційної скарги ОСОБА_2 міської рад та ПП «Владлена» та зупинення дії судового рішення вирішення питання щодо надання послуг з Адресного реєстру міста ОСОБА_7 є неможливим.(а.с.185,187).

Згідно відповіді КП «ПРАВО» від 29.09.2014р. №946 відомості про наявність в адресному реєстрі міста ОСОБА_7 адреси : вул. Віри Інберг, 1/4 та 1/5 відсутні. (а.с.62 т.3).

Згідно відповіді юридичного департаменту ОСОБА_2 міської ради від 15.10.2014р. №3563 вих. на резервування адреси торговим павільйонам з метою подальшого оформлення правовстановлюючих документів зазначено, що відносини регулюються ст..181 ЦК України, ст..5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і що не підлягають державній реєстрації речові права на малі архітектурні форми, (ч.1 ст.28 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності»). Зазначена у звернені адреса споруда не відповідає ознакам для віднесення її до нерухомого майна, визначеним законодавством України, а відноситься до тимчасових споруд, на які відсутня технічна документація. (а.с.189-191 т.3).

Згідно відповіді юридичного департаменту ОСОБА_2 міської ради від 19.01.2012р. №75-5 ісх. на звернення ОСОБА_1 від 27.12.2011р. щодо відмови у резервуванні адрес на об’єкти нерухомості, розташовані в м. Одесі за адресами: парк Шевченка, 69; пляж Ланжерон,65; пляж Ланжерон,67, вбачається, що до її заяви не були надані свідоцтва про відповідність проектній документації вимогам будівельних норм і правил, акти державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації не затверджені Жовтневою районною адміністрацією, як це було визначено чинним законодавством на той момент та інше .(а.с.192 т.3).

Згідно відповіді КП «ПРАВО» від 18.12.2014р. №994 зазначено що в адресному реєстрі міста ОСОБА_7 05.12.2011р. зареєстровано наступні адреси на нежитлові будівлі: пляж Ланжерон,65; пляж Ланжерон,67; пляж Ланжерон,69 за замовленням ОСОБА_1 Довідки про резервування втратили чинність у зв’язку з закінченням їх терміну дії (п.3.1.Положення про Адресний реєстр міста ОСОБА_7, затвердженого рішенням виконкому ОСОБА_2 міської ради 28.07.2009р. №809). (а.с.184 т.3).

Крім того листом юридичного департаменту ОСОБА_2 міської ради від 15.12.2015р.№1693-Б ОСОБА_1 про оформлення свідоцтв права власності на об’єкти нерухомості, повідомлено, що оформлення свідоцтв про право власності на об’єкти нерухомого майна до 01.01.2013р. здійснювалося на підставі Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на інших речових прав на нерухоме майно, затверд. Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5. Проте наказом Міністерства юстиції України 14.12.2012р. №1844/5 вищевказаний наказ визнаний таким, що втратив чинність 01.01.2013р., повноваження органів місцевого самоврядування щодо видачі свідоцтв про право власності на об’єкти нерухомого майна припинилися. (а.с.186 т.3).

Також судом встановлено, що між КП «Ланжерон» та ОСОБА_8 укладено договір 37/с від 01.01.2013р. про пайову участь в утриманні об’єктів благоустрою , а саме : розміщений на пляжі «Ланжерон»: верхнє кафе «Душевна компанія», заг. пл.. 12,9 кв.м. (а.с.47 т.2). Листом від 23.07.2013р. КП «Ланжерон» повідомило, що кафе – бар «Олександрівський» (нова назва верхє кафе «Душевна компанія»), що знаходиться перед спуском біля сходів на пляж «Ланжерон» (адреса:парк ім..ОСОБА_9 «Ланжерон» №69) ніколи не перебував у них на обліку як основний засіб.(а.с.46 т.2).

31.03.2005р. між ними укладався і договір №39/05/Д оренди нежитлового приміщення-нежиле приміщення кафе «Ланжерон» (інвентарний №84) строком до 31.03.2025р., заг. пл..42,4 кв.м. під розміщення об’єкту громадського харчування кафе «Душевна компанія» (а.с.168-171 т.2). Згідно копії технічного паспорту від 2002р. на це кафе (інв. №84) його основна площа 23,4 кв.м., підсобна-19,0 кв.м., та корисна площа-42,4 кв.м.(а.с.174-175 т.2), а згідно технічного паспорту від 20.07.2011р. (а.с.176-178)одноповерхове кафе «Ланжерон», має основну площу-42,4 кв.м. та складається з двох приміщень 23,4 та 19,0 кв.м..

Судом встановлено, що за заявою ОСОБА_1 24.12.2013р. було внесено в ЄРДР відомості щодо кримінального правопорушення за ст.. 190 ч.1 КК України по факту що невстановлена особо ОСОБА_3 шахрайським шляхом заволодів належними їй об’єктами за адресою м. Одеса парк ім.. ОСОБА_4 №69, пляж «Ланжерон» №65 (а.с.56 т.3), а також з заявами щодо незаконних дій з боку звенигородського О.В. на ім’я прокурора від 22.03.2017р.(а.с.119 т.3), на що прокуратура Одеської області надала відповідь 27.04.2017р.№04/2/2-6259-15 що у проваджені слідчого ГУ Національної поліції в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12013170500013566 від 24.12.2013р. щодо заволодіння шляхом обману нежитловими приміщеннями, розташованими в парку ім.Т. ОСОБА_10 на пляжі Ланжерон, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.190 КК України , вказано на необхідність якісного досудового розслідування і на теперішній час досудове розслідування триває.(а.с.133 т.3). аналогічна відповідь була і від ГУ Національної поліції в Одеській області від 15.05.2017р. №4/3979.

Крім того суду також надано копії звернень ОСОБА_3 до прокурора Одеської області від 03.03.2017р. щодо безпідставних постійних нападків з боку ОСОБА_1В та притягнення її до відповідальності.(а.с.108 т.3).

Підсумовуючи наведено суд вбачає, що позивачка заявила позов про визнання права власності на три нежитлові приміщення, зазначивши, що вона їх купили згідно чинного на той час законодавства, яке тоді не потребувало держаної реєстрації та потім провела реконструкцію. Суд погоджується з тим, що на час придбання цих об’єктів за договором купівлі-продажу не вимагалося їх обов’язкової державної реєстрації.

У відповідності з письмовими запереченням ОСОБА_2 міської ради та наданими доказами вбачається що два з цих об’єктів нерухомості свого часу були взяті на баланс до КП «Ланжерон» та згодом на них оформлені свідоцтва про право власності за ОСОБА_2 міською радою, та які в подальшому були відчужені згідно договорів купівлі-продажу, тобто на законних підставах (ці факти встановлені судом), що підтверджується рішенням суду від 09.10.2014р.(а.с.24-30 т.3), яке має преюдиціальне значення для суду загальної юрисдикції. Проте з урахуванням заяви позивача ці об’єкти не відносяться до предмету позову. При цьому суд також враховує, що відповідач (ОМР) не визнає вимогу про визнання права власності на ці об’єкти за позивачем. Таким чином спір існує.

Що ж стосується спірних об’єктів за вказаними позивачкою в позові адресами, то суд приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що строк резервування цих адрес згідно чинного законодавства вже вичерпаний.

Що стосується вимог про визнання права власності на спірні об’єкти, то судом встановлено що рішення про відведення земельної ділянки за вказаними адресами позивачу ОСОБА_2 міською радою не приймалось. Крім того згідно актів про прийняття в експлуатацію передбачалося їх затвердження розпорядженням Жовтневою райадміністрацією, та їх реєстрація згідно законодавства, проте зазначене позивачка не здійснила, таке розпорядження відсутнє, і право власності на нього після реконструкції не було зареєстровано згідно діючого на той час законодавства.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про власність» (діючий на момент придбання а також на момент реконструкції), цим Законом встановлюються основні положення про власність в Україні. Відносини власності, не врегульовані цим Законом, регулюються Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами.

Отже, Закон України "Про власність" є спеціальним законом по відношенню до Цивільного кодексу УРСР.

Відповідно до Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України за № 121 від 09.06.1998 року «Про затвердження інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» - була затверджена Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, та яка втратила чинність 06.08.2012р.

Відповідно до п. 1.4 вказаної Інструкції державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України.

Відповідно до п. 1.8 державній реєстрації підлягають тільки ті об'єкти нерухомості, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку незалежно від форм їхньої власності й при наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної інвентаризації, яке проводить державну реєстрацію права власності на ці об'єкти.

П.1.9. До об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться: а) житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами; б) вбудовані в житлові будинки нежитлові приміщення (як частини цих будинків); в) квартири багатоквартирних будинків.

Пунктом 1.11. передбачено,що Відмова в державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна надається письмово на вимогу власника з викладенням причин, з яких неможливо здійснити державну реєстрацію об'єкта.

Відповідно до п. 4.1 вказаної Інструкції оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування фізичним особам- на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта державної комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Згідно п. 4.2 якщо виконавчий комітет органу місцевого самоврядування відмовить в оформленні права власності на об'єкт нерухомого майна, зацікавлена особа може для вирішення цього питання звернутися в суд або арбітражний суд.

Таким чином, вищевказаною Інструкцією встановлено, що державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України та які було реконструйовано і прийнято в експлуатацію згідно акту.

Аналогічні положення містились і в Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5,(який тратив чинність 01.01.2013р.) де передбачено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно (ч. 1 ст. 2 Закону, п. 1.2 Тимчасового положення).

Обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на територій України, що належить фізичним та юридичним особам. Державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на, зокрема, будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо. Державна реєстрація проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт. Для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник, інший правонабувач або уповноважена ним особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію. До заяви додаються правовстановлювальні документи.

Відповідно до п. 1.8 Тимчасового положення реєстр прав власності на нерухоме майно є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва, правовстановлюючі документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Відомості про об'єкти нерухомого майна та права на них містяться в реєстраційних справах підприємств БТІ, які, серед іншого, містять дані про реєстраційний номер об'єкта, відомості про власника (власників), форму власності, вид спільної власності та розмір часток, якщо майно належить на праві спільної часткової власності (п. п. 3.11, 6.1, 6.2, 6.3 Тимчасового положення).

Згідно з п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. , за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Таким чином, законодавством України передбачено особливий порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Після внесення запису до відповідного розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає витяг про державну реєстрацію прав, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документу. Оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками) (п. п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.7, 2.1, 3.11, 8.1).

Цим Наказом Установлено, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 N 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Пунктом 8.1 цього Положення передбачено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно: а) органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Стаття 18 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ "Про основи містобудування" передбачає, що реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі – закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Закон від 1 липня 2004 р. N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (із змінами і доповненнями) (надалі - Закон N 1952) визначає державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст. 2 Закону N 1952). Згідно з п. 5 розд. V "Прикінцеві положення" Закону N 1952 до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводилася комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(діє з 29.07.2004р.) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення (постанова від 13 червня 2012 р. N 6-54цс12).

Ч.3.ст.3 вищенаведеного закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.(ч.4 ст.3).

Згідно з частинами 1, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

При цьому суд враховує наступну ПРАВОВУ ПОЗИЦІЮ ВСУ (постанова Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року N 6-129цс14) : Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Новостворене нерухоме майно стає об'єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким суб'єктом правовідносин здійснено такі дії та на якого суб'єкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно.

Тобто до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (стаття 331 ЦК).

Відповідно до статей 328 та 329 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права особа (фізична або юридична), яка набула право на майно від іншої особи, є власником новоствореного нерухомого майна як об'єкта цивільного обороту лише у разі, коли їй було передано прийняте до експлуатації в порядку, визначеному законодавством, новостворене нерухоме майно, а у разі необхідності його реєстрації - також майно, яке зареєстроване за цією особою як нерухоме майно. В іншому випадку особа може передати іншій особі лише матеріали, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Крім того суд також звертає увагу , що після реконструкції заг. площа кафе «Олександрівський» 37,5 кв.м. не змінилась, проте згідно актів про прийняття в експлуатації по іншим павільйонам – їх заг. площа кожного становить по 5,8 кв.м.(до реконструкції по договору купівлі-продажу по 4,9 кв.м.), а згідно технічних паспортів за 2016р. площа кожного складає по 4,1 кв.м. Позивачка не отримувала в Жовтневій райадміністрації розпорядження про затвердження Актів державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єктів до експлуатації від 14.06.1999р. Судом встановлено, що така державна реєстрація права власності щодо всіх об’єктів не здійснювалась.

Зазначено також підтверджується відповіддю КП «ОМБТІтаРОН».

Відповідачі до цього часу не заявляли своїх претензій на вказане майно.

Також має місце пред’явлення позову про визнання права власності на реконструйоване нерухоме майно, щоб спростити чи уникнути встановленої законодавством досить тривалої в часі та фінансово затратної процедури оформлення прав на це майно.

Згідно правової позиції ВСУ за постановою від 18.02.2015р. (у справі № 6-244 цс14) за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред’явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

У ст. 15 ЦК встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Однак у справі, позивачем не надано доказів набуття цього майна статусу об’єкта нерухомого майна як об’єкта цивільного права.

Визнання ж права власності на об’єкт завершеного будівництва (в результаті реконструкції), і прийнятого в експлуатацію, без відмови державного реєстратора в реєстрації права власності в судовому порядку нормами ЦК чи іншими нормативними актами не передбачено.

Слід зазначити, що ні зазначеними нормами, ні нормою статті 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об’єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Таким чином, враховуючи що позивач просить визнати право власності на спірні об’єкти нерухомості після їх реконструкції, суд вважає, що у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.86, 128 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 10, 11, 15, 16, 182, 317,319, 328, 331, 332, 334, 392 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 10, 15, 57, 60, 61, 79, 81, 88, 209, 213-215, 218, ЦПК України, Закон України «Про місцеве самоврядування» суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, КП «Ланжерон», за участю третьої осіб на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про визнання права власності на нежитлові приміщення – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, в порядку ст. 294 ЦПК України.

Суддя: Домусчі Л.В.