Рішення № 69453457, 11.10.2017, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1709/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Аха Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ :

16 травня 2017 року, представник позивачів ОСОБА_2 «СК «Аха-Страхування», звернувся до суду з вищеназваним позовом, в якому зазначив, що 26.11.2015 р., між ними та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 98574а5оа, відповідно до якого був застрахований автомобіль ОСОБА_3 марки «Nissan Qashqai» д/н НОМЕР_1, і який був пошкоджений внаслідок ДТП, яка сталася 29.12.2015 р. о 19:30 год. по вул. Мельницькій, 24а в м. Одесі, за участю автомобілю НОМЕР_2 під керуванням відповідача та вищевказаного застрахованого автомобілю НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3, причиною якої стало те, що відповідач ОСОБА_1 не впевнився в безпеці дорожнього руху, не витримав безпечну дистанцію, в результаті чого допустив зіткнення з застрахованим а/м марки «Nissan Qashqai» д/н НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень застрахованого транспортного засобу, порушивши тим самим п. 13.11 ПДР України, за що, постановою Малиновського райсуду м. Одеси від 24.02.2016 р., яка набрала законної сили 09.03.2016 р., ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП з накладенням штрафу у сумі 340 грн.

Відповідно до заяви страхувальника про страховий випадок та про виплату страхового відшкодування, розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № АХА2000655 від 22.01.2016 р. та умов договору страхування № 98574а5оа від 26.11.2015 р., розмір страхового відшкодування склав 59904,84 грн., яке було сплачено позивачами за відновлювальний ремонт пошкодженого автомобілю.

При чому, цивільно-правова відповідальність відповідача станом, на дату ДТП була застрахована у ОСОБА_2 «СК «Галицька» згідно полісу № АІ2164284, яким, 24.07.2015 р. позивачами було направлено заяву про виплату страхового відшкодування за полісом, і яка була задоволена ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування» згідно полісу № АІ/8565245, до яких, 17.05.2016 р. звернулись позивачі із заявою про стягнення заборгованості та 30.05.2016 р. ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування» сплатили на користь позивачів 49000 грн. (50000 грн. ліміт відповідальності за полісом № АІ/8565245 1000 грн. франшиза).

Таким чином, сума невідшкодованих збитків становить 10904,84 грн., які представник позивача у позові просив суд стягнути з відповідача та суму судового збору у розмірі 1600 грн.

Представник позивачів в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом надіслання електронних листів на їхню електронну адресу за клопотанням представника згідно заяви, але надіслав до суду заяву, в якій позов підтримав у повному обсязі та на підставі ч. 2 ст. 158 ЦПК України, просив суд слухати справу за його відсутності, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення по справі (а.с. 51).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у його задоволенні, вважаючи його безпідставним і необґрунтованим, а суму, визначену у висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 3432 від 18.01.2016 р. такою, що не відповідає дійсним пошкодженням застрахованого автомобілю НОМЕР_3, які на думку представника відповідача були несуттєвими та не відповідали сумі, вказаної експертом у розмірі вартості відновлювального ремонту 59904,74 грн.

Заслухавши думку представника відповідача та дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ст.ст. 10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які як і інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи та розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Частинами 3,4 статті 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із статтею 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтями 8,9 Закону України «Про страхування» передбачено страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова виплата грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Умовами статті 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 2 частини 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.11.2015 р., між позивачами та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 98574а5оа, відповідно до якого був застрахований автомобіль ОСОБА_3 марки «Nissan Qashqai» д/н НОМЕР_1, і який був пошкоджений внаслідок ДТП, яка сталася 29.12.2015 р. о 19:30 год. по вул. Мельницькій, 24а в м. Одесі, за участю автомобілю НОМЕР_2 під керуванням відповідача та вищевказаного застрахованого автомобілю НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3, причиною якої стало те, що відповідач ОСОБА_1 не впевнився в безпеці дорожнього руху, не витримав безпечну дистанцію, в результаті чого допустив зіткнення з застрахованим а/м марки «Nissan Qashqai» д/н НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень застрахованого транспортного засобу, порушивши тим самим п. 13.11 ПДР України, за що, постановою Малиновського райсуду м. Одеси від 24.02.2016 р., яка набрала законної сили 09.03.2016 р., ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП з накладенням штрафу у сумі 340 грн. (а.с. 10-11,32-39).

Відповідно до заяви страхувальника про страховий випадок та про виплату страхового відшкодування, розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № АХА2000655 від 22.01.2016 р. та умов договору страхування № 98574а5оа від 26.11.2015 р., розмір страхового відшкодування склав 59904,84 грн., яке було визначено і визначено висновком експертного автотоварнознавчого дослідження щодо визначення матеріального збитку, завданого власнику а/м марки «Nissan Qashqai» д/н НОМЕР_1 № 3432 від 18.01.2016 р. - сплачено позивачами за відновлювальний ремонт пошкодженого автомобілю (а.с. 9,12-17,20-31).

При чому, цивільно-правова відповідальність відповідача станом, на дату ДТП була застрахована у ОСОБА_2 «СК «Галицька» згідно полісу № АІ2164284, яким, 24.07.2015 р. позивачами було направлено заяву про виплату страхового відшкодування за полісом, і яка була задоволена ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування» згідно полісу № АІ/8565245, до яких, 17.05.2016 р. звернулись позивачі із заявою про стягнення заборгованості та 30.05.2016 р. ОСОБА_2 «СК «Арсенал Страхування» сплатили на користь позивачів 49000 грн. (50000 грн. ліміт відповідальності за полісом № АІ/8565245 1000 грн. франшиза) (а.с. 40,41).

Таким чином, сума невідшкодованих збитків становить 10904,84 грн., які не були сплачені відповідачем, не зважаючи на письмову претензію про регресні вимоги Вих. № СУ/003268/4-1 від 10.01.2017 р. надісланою позивачами на адресу відповідача, яким вона була отримана згідно поштового повідомлення про вручення претензії під підпис дружині відповідача і залишена без відповіді та задоволення останнім, що стало підставою для звернення позивачів з даним позовом (а.с. 7-8).

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що останній не був присутнім при огляді експертом пошкодженого а/м марки «Nissan Qashqai» д/н НОМЕР_1 з тих підстав, що у вищевказаній письмовій претензії було чітко вказано про розрахунок суми страхового відшкодування, страхового акту № АХА2000655 від 22.01.2016 р. та умов договору страхування № 98574а5оа від 26.11.2015 р., розмір страхового відшкодування склав 59904,84 грн., яке позивачі сплатили за відновлювальний ремонт пошкодженого а/м, а тому, на думку суду, відповідач, який добре знав про свою винуватість у вказаній вище ДТП, яку він підтвердив під час розгляду протоколу Малиновським р/с м. Одеси та визнав вину мав можливість оскаржити висновок експерта, з сумою якого він був не згоден зі слів його представника, враховуючи, що претензію із вказанням повної суми відшкодування у розмірі 59904,84 грн. відповідач отримав 19.01.2017 р., а до суду позивачі звернулись 16.05.2017 р., тобто у відповідача було 4 місяці на оскарження висновку експерта, чим він не скористався.

Крім цього, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на нібито завищену суму вартості відновлювального ремонту пошкодженого а/м у розмірі 59904,74 грн., яка по факту вже була сплачена позивачами, що підтверджується вищевказаним платіжним дорученням, доданого до позову, а також, враховуючи, що представник відповідача не є експертом в області автотоварнознавства і відповідно не є фахівцем експертом, а тому його твердження про завищену вартість відновлювального ремонту пошкодженого а/м є голослівними і безпідставними, необґрунтованими припущеннями, які до уваги судом не приймаються, як такі, що суперечать вимогам ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Таким чином, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, як підтверджений матеріалами справи та документальними доказами, викладеними вище.

Крім цього, у відповідності до вимог ст.ст. 79,88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачів мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1600 грн. (а.с. 6).

Керуючись ст.ст. 10,11,57-61,205,209,212,213,214-215,218 ЦПК України, ст.ст. 1166-1167,1187-1889,1191 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Аха Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в порядку регресу задовольнити ;

2.Стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу на користь Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Аха Страхування» (ЄДРПОУ : 20474912) - суму страхового відшкодування у розмірі 10904,84 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя Гандзій Д.М.