Рішення № 6944998, 20.11.2009, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

0555

справа №2-1721/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 листопада 2009 р.     Ясинуватський міськрайонний суд   Донецької області у складі :

головуючого -                         судді Губської Л.В

при секретарі                                    Кобякової О.М.

за участю:

позивача                                             ОСОБА_1

представників відповідача               ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ясинуватій цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Донрембуд”   про стягнення  невиплаченої  заробітної плати, середнього заробітку за  час затримки,   та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

02.09.2009 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ТОВ “Будівельна компанія “Донрембуд” (далі — Товариство) про стягнення  нарахованої, але не виплаченої  заробітної плати, середнього заробітку за час затримки  та відшкодування  моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 01 червня по 28 листопада 2008 року він працював у Товаристві в якості майстра будівельних робіт  і звільнився за власним бажанням. Працюючи, він мав отримувати заробітну плату в розмірі 5000 грн. на місяць, крім того, мав отримати 6000 грн. за виконану  в червні 2008 року роботу з будівництва фундаменту  “Виставочного центру” за розцінками згідно кошторису.  Всього на день звільнення відповідач винен йому 36000 грн. в рахунок заборгованості із заробітної плати. Крім того, просив стягнути з відповідача середній заробіток за затримку виплати за період з 28 листопада 2008 року по 28 лютого 2009 року в загальній сумі 15000 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку.  Також просив стягнути 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди,  оскільки через неотримання ним своєчасно заробітної плати він не міг забезпечити себе та свою сім”ю необхідними речами, був змушений відкласти  щорічну відпустку.  В подальшому позивач свої вимоги доповнив і просив стягнути з відповідача, крім раніше заявлених сум, також 12465,90 грн. в рахунок інфляційних втрат відповідно до індексу споживчих цін за 2008 та 2009 роки, а  також  2000 грн., сплачених  ним  за надання правової допомоги (а.с.53-54).

В судовому засіданні  позивач  ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі і пояснив, що в червні 2008 року він працював у відповідача без оформлення трудового договору і виконував роботи по будівництву фундаменту “Виставочного центру”, по закінченню яких мав отримати 6000 грн. З 01 липня 2008 року він був оформлений офіційно і за усною домовленістю з директором Товариства  його заробіток мав складати  5000 грн. на місяць, однак, заробітна плата йому не  виплачувалась взагалі, у зв”язку з чим він подав заяву про звільнення.  Діями відповідача йому завдано моральну шкоду, оскільки він та його сім”я змушені були існувати за рахунок батьків, в той час, як він сплачує два кредити . Просив стягнути з відповідача загальну суму в розмірі 70465 грн.90 коп. , в тому числі  понесені судові витрати на юридичну допомогу.

Представник відповідача ОСОБА_2  позов не визнала, пояснивши, що Товариство не має перед позивачем будь-якої заборгованості по заробітній платі, оскільки, заробітна плата йому виплачувалась щомісячно відповідно до його посадового окладу як майстра. Однак, на момент виплат зарплати  були відсутні платіжні відомості, тому підпис позивача в них відсутня.  Після звільнення Маркова з Товариства йому виплачено повний розрахунок, у тому числі компенсація за невикористану відпустку, однак, він відмовився поставити свій підпис в жодній платіжній відомості за весь період своєї роботи. В червні 2008 року позивач у них взагалі не працював.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги також не визнав , пояснивши, що заробітна плата виплачувалась Маркову  відповідно до штатного розкладу. Ніякої усної домовленості про заробітну плату в розмірі 5000 грн. між ним і  позивачем  не було. Після звільнення позивач відмовився  поставити свій підпис в платіжних відомостях, хоча фактично ці гроші отримав.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з”явився з невідомої причини, разом з тим, позивач не заперечував розглянути справу у відсутність його представника.

Заслухавши пояснення  учасників судового розгляду, дослідивши  матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.1 Закону “Про оплату праці” та ст.94 КЗпП України , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно з ч.1 ст.116 КзПП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред”явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 з 01 липня по 30 листопада 2008 року працював  у Товаристві в якості майстра будівельної ділянки з неповним робочим днем, що підвереджується записом у трудовій книжці (а.с.4) та копіями наказів про його прийом та звільнення (а.с.17,20), був звільнений на підставі  ст.38 КЗпП України за власним бажанням  (а.с.19,20).  Відповідно до штатного розкладу, посадовий оклад майстра дорівнює 1790 грн. за повний робочий день (а.с.21).

З довідки про доходи від 20.10.2009 року (а.с.48) видно, що за період роботи ОСОБА_1 на підприємстві йому нараховано 4769,40 грн., в тому числі компенсація за невикористану відпустку,  суми, передбачені до виплати після обов»язкових відрахувань складають 3912,08 грн., що видно з розрахункових відомостей (а.с.27-37), разом з тим, відсутність підпису Маркова в платіжних відомостях за весь період його роботи свідчить про  неотримання ним заробітної плати (а.с.22-26).

Суд критично ставиться до  актів від 01.12.2008 року та 11.12.2008 року про відмову Маркова від підпису в платіжних відомостях, складених посадовими особами Товариства (а.с.46,47) , а також до пояснень свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які підтвердили факт відмови Маркова від підпису платіжних відомостей, оскільки  вони є посадовими особами Товариства, підпорядкованими директору і заінтересованими в результатах розгляду справи.

Разом з тим, доводи позивача про нарахування йому заробітної плати в розмірі 5000 грн. на місяць, як і обов”язку  Товариства  оплатити  виконані ним у червні 2008 року роботи з будівництва фундаменту “Виставочного центру” в сумі 6000 грн.,  не знайшли свого підтвердження  під час судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд вважає, що відповідач має виплатити позивачеві нараховану заробітну плату за весь період його роботи в сумі 3912,08 грн.(за виключенням  обов”язкових відрахувань), дійшовши висновку про відсутність доказів про її виплату.

Крім того, відповідно до  ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У своїх позовних вимогах позивач ставить питання про стягнення середнього заробітку за час затримки лише за період від його звільнення по лютий 2009 року включно (а.с.2).

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає середній заробіток за вказаний позивачем період.

Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає  782,416 грн. . що встановлено розрахунком (3912,08 грн. :  5 місяців) . Таким чином, за період з 30.11.2008 року по 28.02.2009 року  стягненню з відповідача в рахунок компенсації за затримку виплати підлягає середній заробіток  в сумі 2347,25 грн. (782,416 грн. х 3 міс.).

Крім того, відповідно до ст.4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.   Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

З роздруковки офіційного сайту Деркомстату (а.с.59-62) видно, що індекс споживчих цін у грудні 2008 року склав 101,5  відсотка, а на 01.10.2009 року відносно грудня 2008 року — 110 відсотків, в той час, як в серпні, вересні та листопаді 2008 року поріг індексації не перевищувався.

Таким чином,  в рахунок інфляційних втрат у зв”язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати підлягає стягненню сума 449 грн.89 коп.  (3912,08 грн. х 1,5 %  +  3912,08 грн. х  10% = 58,68 грн. + 391,21 грн.).

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.237-1  КзПП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв”язків  і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що позивач не  надав суду належних доказів з приводу отриманої ним моральної шкоди, оскільки не обгрунтував, яким саме чином  були порушені його життєві зв”язки  та  яких додаткових зусиль він змушений був докласти для організації свого життя.

Як установлено судом, позивач  звільнився за власним бажанням,  його доводи з приводу негативного ставлення до нього з боку відповідача  нічим не обгрунтовані.  

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз”яснив  Пленум Верховного Суду України в п.5 постанови  від  31.03.1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” , відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, суду не доведено наявності завданої позивачеві моральної шкоди, оскільки його сім”ю допомагали утримувати батьки, він продовжував сплачувати кредити,  і яких додаткових зусиль прийшлося  йому докладати, він не зазначив і не довів.

Відповідно до ст 88 ЦПК України, стороні, на користь якої  ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені  судові витрати. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат,  вони стягуються з відповідача на користь держави.

Що стосується відшкодування позивачеві понесених витрат на  правову допомогу в сумі 2000 грн., суд вважає  їх недоведеними, оскільки не може прийняти до уваги в якості належного доказу на підтвердження оплати  юридичної допомоги  надані позивачем  договір від 03.01.2009 року, укладений  між ним та суб”єктои підприємницької діяльності ОСОБА_4 на надання юридичних послуг (а.с.5), а також ксерокопії сторінок з Книги обліку доходів та витрат для громадян суб”єктів підприємницької діяльності, що займаються наданням послуг (ремонт взуття, прокат касет, медичні послуги, послуги викладачів та ін.), які не містять інформації щодо внесення позивачем вказаної суми,  до того ж, не завірені належним чином  (а.с.63-65).

Крім того, відповідно до ст.84 ЦПК України, компенсації підлягають судові витрати, пов”язані з оплатою  правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, в той час, як на підтвердження  такого статусу  суб”єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_4 будь-якого документу суду не надано.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, їх повинен сплатити відповідач на користь держави.

Керуючись  ст.ст.3,10,11,57- 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Донрембуд” (р/р №26003301794549 в ГУ “Промінвестбанк” в Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 35098741, 83005, м.Донецьк, вул.Річкова, 36-а/43)   на користь  ОСОБА_1  заборгованість із заробітної плати за період з  01 липня по 30 листопада 2008 року в сумі 3912 грн.08 коп., середній заробіток за  час затримки за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року включно  в сумі 2347 грн.25 коп. та 449 грн.89 коп. - в рахунок втрат від інфляційних процесів,  а всього стягнути  6709 (шість тисяч сімсот дев”ять) грн. 22 коп.

В решті позовних вимог — відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Донрембуд” судовий збір на користь держави в сумі  67,09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі  120  грн.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 782 грн.42 копійок підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду  може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя