Ухвала суду № 69448918, 10.10.2017, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кп/759/803/17

ун. № 759/12438/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ясельського А.М.,

за участю секретаря Кононенко І.В.,

провівши в приміщенні суду судове засідання за обвинувальним актом зареєстрованим у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12017100080004385 від 23.05.2017 року відносно ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Черніченко І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Левченка І.І.,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Святошинського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

У зв'язку з тим, що судовий розгляд вказаного провадження на даний час не закінчено, а строк обраного раніше запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 спливає, судом на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України винесено на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зникли.

Захисник та обвинувачений вирішення даного питання поклались на розсуд суду .

Заслухавши думку сторін провадження, проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, при визначенні питання доцільності продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, бере до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину (ст. 12 КК України), а тому суд, приймаючи до уваги, стан здоров'я обвинуваченого, який не перешкоджає перебуванню його у місцях попереднього ув'язнення та дані про особу, який раніше судимий, не працює, вважає за необхідне залишити раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без зміни, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов"язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку. Залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, мотиви, за яких останній вчинив дії, що ставляться йому у провину. Крім того, є достатньо підстав вважати, що обвинувачений, з огляду на його моральні якості, відсутність стійких соціальних зв'язків, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

У зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу та вважає доцільним продовжити тримання обвинуваченого під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України зможуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обов'язків.

Крім цього, під час судового засідання, суд, керуючись правилами ст.ст. 182 ч. 5, 183 ч. 3 КПК України, знаходить правові підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_1 розміру застави у вигляді 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на думку суду є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177-178, 183, 205 КПК України, ст.ст. 5, 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод,-

П О С Т А Н О В И В :

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 - тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, обраний під час досудового розслідування, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 грудня 2017 року (включно).

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 33 680 (тридцять три тисячі шістсот вісімдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУДСАУ у м. Києві (ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р 37318005112089), після внесення якої ОСОБА_1 підлягає звільненню з під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1, у разі внесення застави наступні обов'язки:

-прибувати до Святошинського районного суду м. Києва із встановленою періодичністю;

-не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, а саме з кв. АДРЕСА_1 без дозволу суду;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до Святошинського районного суду м.Києва свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

-утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні.

Визначити термін дії зазначених обов'язків протягом двох місяців з дня внесення застави.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Святошинського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з - під варти та повідомити усно і письмово прокурора Київської місцевої прокуратури №8 та суддю Святошинського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з - під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з - під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить Інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.М. Ясельський