Рішення № 69447448, 03.10.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 711/10589/16-ц

Номер провадження2/711/331/17

03 жовтня 2017 року

Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючий суддя: Дунаєв С.О.

при секретарі Нарадько Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому стягнути з відповідача на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11045098000 від 22.09.2006р. в розмірі 12445,35 дол. США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 3535,37грн. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач порушив умови договору про надання споживчого кредиту та не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення заборгованості по кредиту та процентам протягом тривалого часу.

Відповідач позовні вимоги не визнав та надав суду заперечення, в яких просив відмовити у позові. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачем не надано суду оригіналу документу про видачу кредитних коштів відповідачу, неправильно розрахована заборгованість по процентах, а наданий суду розрахунок взагалі підписаний не уповноваженою особою.

Крім того, відповідачем був заявлений зустрічний позов, в якому він просив визнати недійсним кредитний договір №11045098000 від 22.09.2006р., як такий що вчинений під впливом обману. Натомість ухвалою суду від 03.10.2017р. зустрічний позов залишений судом без розгляду.

В судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, про причини неявки не повідомили.

Представник позивача - ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, надав письмову заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні. Також просив провести судовий розгляд за його відсутності /а.с.132/.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про отримання судового виклику /а.с.131/, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.169, ст.224 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК) судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

22.09.2006р. між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та відповідачем укладений кредитний договір №11045098000 (далі Договір), за яким банк надав відповідачу кредит в розмірі 21000дол. /а.с.19-22/. Кредит надавався для особистих потреб купівля житла - зі строком повернення до 21.09.2027р. на наступних умовах:

✓процентна ставка за користування кредитом складає 10,8% річних (п.1.3.1 Договору);

✓кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок позичальника №26204053477300, що відкритий в банку (п.1.5);

✓повернення кредитних коштів має відбуватись шляхом здійснення щомісячних платежів відповідно до графіка погашення кредиту, який є невідємною частиною Договору про надання споживчого кредиту;

✓у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісією, строком більше ніж на один місяць, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 (п. 5.5 Договору);

✓у випадку порушення термінів погашення будь-яких своїх грошових зобовязань, передбачених цим Договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або комісій, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню, починаючи з 32 календарного дня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу за офіційним обмінним курсом НБУ (п.7.1).

22.09.2006р. відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 21000дол., що підтверджується відповідним меморіальним ордером №0600689563 від 22.09.2006р. /а.с.123/ та заявою про видачу готівки /а.с.122/.

Починаючи з березня 2016р. відповідач припинив здійснення будь-яких платежів по кредитному договору, чим порушив умови кредитного договору та допустив прострочення повернення кредитних коштів, що підтверджується відповідною довідкою-розрахунком заборгованості за кредитом /а.с.33-44/.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку станом на 29.11.2016р. складає 12445,35дол. США (за кредитом 11394,94дол., у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 561,20дол. США за строк з 21.06.2016р. по 29.11.2016р., по процентах 1050,41дол. у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 940,51 дол. США за строк з 01.01.2016р. по 31.10.2016р.) та 3535,37грн. (пеня за прострочення погашення кредиту за строк з 21.06.2016р. по 29.11.2016р. 823,68грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 25.03.2016по 29.11.2016р. 2177,69грн). /а.с.42-44/.

01.09.2016р. позивачем направлено відповідачу вимогу про погашення простроченої заборгованості протягом 31 календарного дня з дня отримання цієї вимоги в сумі 311,21 дол. США прострочена заборгованість та 726,60 дол. США прострочена заборгованість по відсотках. У випадку не усунення порушень на 32 календарний день з дня отримання цієї вимоги Банк вимагає дострокового повного погашення грошових зобовязань за Договором /а.с.27-28/. Дана вимога була отримана відповідачем 08.09.2016р. /а.с.30/.

Проте до теперішнього часу відповідач не виконав вимогу позивача.

За таких обставин позивач вимагає стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 12445,35 дол. США та 3535,37грн.

Тож між сторонами існує спір, який виник з кредитних правовідносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Згідно зі статтею 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК зобовязання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено судом, укладеним між сторонами кредитним договором передбачений обовязок позичальник повертати кредит відповідно до графіку /а.с.23-25/ та сплачувати проценти за його використання шляхом здійснення щомісячних платежів. Натомість відповідач допустив порушення свого зобовязання, оскільки здійснював платежі несвоєчасно та в меншому розмірі, а з березня 2014р. взагалі не здійснював відповідних платежів. Тож вимога позивача про дострокове повернення кредиту та процентів за його використання ґрунтується на законі та передбачена умовами кредитного договору, а тому підлягає задоволенню.

Наданий позивачем розрахунок розміру заборгованості за кредитом та процентами /а.с.33-42/ відповідає умовам Договору. Заперечення відповідача щодо належності та допустимості такого документу як доказу через відсутність відомостей про повноваження особи, яка його підписала, є неприйнятними. В цьому контексті суд звертає увагу, що законом не передбачено конкретної форми такого розрахунку. Всупереч вимог ст.61 ЦПК відповідачем не надано суду ніяких доказів на спростування правильності здійснених розрахунків.

Разом з тим, аналіз змісту наданого позивачем розрахунку свідчить, що за період з 21.05.2016р. по 31.10.2016р. на прострочену суму заборгованості по кредиту були нараховані проценти за ставкою 21,6%, тобто в подвійному розмірі ніж то передбачено п.1.3.1 Договору. Загальна сума таких нарахувань складає 23,79 дол. США. Такий спосіб нарахування процентів не відповідає змісту п.1.3 Договору. Порядок підвищення процентної ставки по кредитному договору визначений п.9.2 Договору і передбачає обовязкове повідомлення позичальника про таку дію. Всупереч вимог ст.61 ЦПК позивачем не надано суду доказів про те, що відповідач був повідомлений про нарахування йому процентів за користування кредитом на прострочену заборгованість по тілу кредиту в подвійному розмірі. За таких обставин вимога про стягнення заборгованості по кредиту та процентам за користування підлягає частковому задоволенню в межах суми 12421,56дол. США (за кредитом 11394,94дол., по процентах 1026,62дол).

Стосовно вимоги про стягнення заборгованості у валюті суд зауважує наступне. Згідно ч.1 ст.192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Натомість ст.533 ЦК передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В позовній заяві позивач заявив вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та процентів за його користування у доларах США, а неустойки в гривні.

Відповідно до розяснень, викладених у п.14 постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі» суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 07.12.2000р. №2121-III «Про банки і банківську діяльність» кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків з розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет) операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України (далі - НБУ). Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Крім того, НБУ на виконання положень статті 11 Декрету прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління НБУ від 14.10.2004р. №483 (далі Положення).

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Позивач має банківську ліцензію №75 від 24.12.2001р. /а.с.15/ та дозвіл на здійснення валютних операцій із залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України /а.с.16-18/. За таких обставин використання іноземної грошової одиниці долар США за кредитним договором, укладеним між сторонами, як засобу платежу не суперечить національному законодавству. Отже, вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за його використання саме в іноземній валюті підлягають задоволенню. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10.02.2016р. по справі №6-1680цс15.

Стосовно вимоги про стягнення неустойки.

Згідно ст.611 ЦК зазначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено право кредитора на отримання пені за прострочення строків повернення кредиту та процентів за користування ним, а відтак позивач має право вимагати від відповідача сплати такої пені.

Наданий позивачем розрахунок розміру пені за прострочення платежів по кредиту та процентам відповідає умовам, передбаченим п.7.1 Договору. За таких обставин вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 3535,37грн підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий збір в розмірі 4843,16грн, витрати з оплати якого він просив відшкодувати за рахунок відповідача. При цьому ціна позову складає 322877,09грн. Враховуючи що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (12421,56дол. США та 3535,37грн, що загалом в гривневому еквіваленті на момент подання позову складало 322262,03грн), то з урахуванням принципу пропорційності відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають судові витрати в розмірі 4833,47грн, що складає 99,80% від задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.7, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215, 224-226 Цивільно-процесуального кодекс України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11045098000 від 22 вересня 2006 року в розмірі 12421 (дванадцять тисяч чотириста двадцять один) долар 56 (пятдесят шість) центів США та 3535 (три тисячі пятсот тридцять пять) гривень 37 (тридцять сім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати з оплати судового збору в розмірі 4833 (чотири тисячі вісімсот тридцять три) гривні 47 (сорок сім) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд міста Черкаси. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги чи заяви відповідача про його перегляд, якщо апеляційну скаргу чи заяву не було подано.

Головуючий: ОСОБА_3