Ухвала суду № 69446481, 02.10.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/330/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2033/17Головуючий у 1-й інстанції Марущак Р. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Панченка О.О., Пікуля В.П.

За участю секретаря : Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 15 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна, треті особи Глобинська районна державна адміністрація в особі сектору державної реєстрації, ОСОБА_6, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 15 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 від 1.10.2015 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за реєстровим номером 3214.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1, укладений 1.10.2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за реєстровим номером 3220.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1534 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої в АДРЕСА_1, укладений 1.10.2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за реєстровим номером 3222.

Стягнуто з позивача ОСОБА_4на користь держави недоплачений судовий збір у сумі 640 грн.

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4по 595 грн. 61 коп. (з кожного) у відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невірну оцінку доказів по справі, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема вказує на те, що спірне майно хоча і було придбане під час шлюбу, проте являється особистою власністю дружини померлого ОСОБА_5, оскільки придбавалось за кошти, отримані від продажу належної їй квартири в м. Кременчуці.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає, за таких обставин.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, позивач ОСОБА_4 є сином ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3, виданого виконавчим комітетом Градизької селищної ради.

За життя, ОСОБА_9 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_5 з 29.04.2009 року і по день смерті, що підтверджується свідоцтвом про шлюб - актовий запис №119 від 25.04.2009 року.

Після смерті ОСОБА_9 з заявою про прийняття спадщини звернувся його син ОСОБА_4 як спадкоємець першої черги за законом, у зв'язку з чим державним нотаріусом 13.10.2015 року було заведено спадкову справу №202.

Згідно договору купівлі-продажу від 03.08.2011 року ОСОБА_5 за згодою свого чоловіка ОСОБА_9 придбала будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, який складається з житлового будинку загальною площею 70,3 кв.м., житловою площею 31,5 кв.м., сараю-літньої кухні, погріба, гаража, сараю, навіса, літнього душу, огорожі, воріт, що розташований на земельній ділянці площею, 0,10000 га кадастровий номер НОМЕР_4.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом О.Є. за реєстровим № 2667.

01.10.2015 р. ОСОБА_5 продала зазначений житловий будинок своєму сину ОСОБА_3, про що сторони уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за реєстровим №3214.

Звертаючись до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку та договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійними, ОСОБА_4 посилався на те, що ОСОБА_5 вже після смерті його батька ОСОБА_11 відчужила належне їм, як подружжю, на праві спільної сумісної власності нерухоме майно, скориставшись при цьому виданою її чоловіком заявою про надання його згоди на продаж цих об'єктів, уклавши 01.10.2015 року відповідні договори купівлі - продажу, згідно яких продала своєму синові ОСОБА_3 будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1, земельну ділянку, площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельну ділянку, площею 0,1534 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за вищевказаною адресою.

Зазначені правочини укладені з порушенням норм цивільного права, оскільки після смерті батька його заява про надання згоди на продаж об'єктів нерухомості, які знаходились в спільній сумісній власності подружжя, втратила свою силу, саме спірне майно у зв'язку із смертю одного з його співвласників змінило статус і перейшло в категорію спадкового майна, яке належить спадкоємцям з моменту відкриття спадщини.

Вважає, що такими діями відповідачі порушили його права як спадкоємця, укладенням спірних договорів останні фактично усунули його від можливості отримати нерухоме майно у спадок, у зв'язку з чим просив визнати договори купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок недійсними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції на підставі положень ст. 60, ч.2 ст.65 СК України, ч.4 ст.25 та ч.3 ст.368 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», виходив з того, що при укладанні спірних договорів ОСОБА_5 вийшла за межі своїх цивільних прав та розпорядилася неналежною їй частиною власності, протиправно використавши при укладанні договорів купівлі-продажу заяву померлого співвласника майна про згоду на продаж житлового будинку, саме спірне майно після смерті одного з його співвласників набуло статусу спадкового і підлягало успадкуванню за правилами книги шостої ЦК України, у зв'язку з чим визнав спірні договори купівлі-продажу недійсними.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні норми містяться в Цивільному кодексі України.

Відповідно до ч.2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Згідно п.п.4.2 п.4 глави І розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Мінюсті 22.02.2012 року, при посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо документ, що посвідчує право власності, оформлений на ім'я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена.

Як вірно встановлено судом, 03.08.2011 року ОСОБА_5 уклала договір купівлі- продажу, відповідно до якого придбала будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1.

В тексті даного договору - п. 11 вказано, що останній укладається за згодою чоловіка покупця ОСОБА_9 згідно його заяви посвідченої приватним нотаріусом 03.08.2011 року за реєстровим №2664.

Вказаний пункт договору, як і сам факт придбання житлового будинку подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_9 під час їхнього шлюбу, в передбаченому законом порядку не оскаржувався, з відповідним позовом про визнання вказаного майна особистою власністю за правилами ст.57 СК України відповідач ОСОБА_5 до суду не зверталась.

З огляду на приписи ст. 60 СК України, придбане вказаним подружжям спірне майно є об'єктом їх спільної сумісної власності.

Крім того, сам текст оспорюваного договору купівлі-продажу від 01.10.2015 р. містить посилання на те, що житловий будинок з господарськими будівлями як об'єкт нерухомості знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_9.

Усвідомлюючи статус відчужуваного нерухомого майна саме як майна подружжя, ОСОБА_5 і була використана заява її чоловіка про його згоду на продаж будинку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 17.02.2015 року ОСОБА_9 надав своїй дружині ОСОБА_5 згоду на продаж (укладання договору купівлі-продажу) житлового будинку та приватизованих земельних ділянок площею 0,1534 та 0,1000 га по АДРЕСА_1, які є їхньою спільною сумісною власністю, що також, крім іншого, підтверджує статус спірного майна.

Вказана згода була нотаріально посвідчена та зареєстрована в реєстрі за №148.

Відповідно до 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність особи припиняється у момент її смерті.

Виходячи з положень даної норми, висновок місцевого суду про те, що заява ОСОБА_9 про його згоду як подружжя на продаж нерухомого майна, втратила свою силу і не могла бути використана іншим співвласником цього майна при укладанні договорів купівлі-продажу, є вірним.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. За ч.3 цієї ж статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням наведених норм права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладання оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна відбулось з порушенням закону, вже після смерті одного із його співвласників, тоді коли належна йому частка в цьому майні набула статусу спадкового майна, а надана за життя згода в розумінні ч.4 ст. 25 ЦК України втратила свою силу .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та зводяться до твердження апелянта про те, що відчужуване за оспорюваними договорами нерухоме майно належало відповідачу ОСОБА_5 на праві особистою власності. Дане твердження відхиляється колегією суддів як таке, що суперечить матеріалам справи та не ґрунтується на положеннях ст. 60 СК України.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідач ОСОБА_5 за життя свого чоловіка ОСОБА_9 не зверталась в передбаченому положеннями ст. 57 СК України порядку до суду з позовом по визнання спірного нерухомого майна об'єктом особистої власності дружини.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 15 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Судді : (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Обідіна О.І.