Вирок № 69444767, 10.10.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

10.10.2017

Справа № 359/3671/17

Провадження №1-кп/359/309/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючий суддя Гончаров О.М.

за участі прокурора Добривечір К.В.

при секретарі Вітківському Є.О.

обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілий ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110100000868 від 18.04.2017 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; уродженець села Іванків Бориспільського району Київської області; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; проживає за адресою: АДРЕСА_2; громадянин України; несудимий в силу ст. 89 КК України

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5; уродженець села Сіньяли Красноармійського району Чувашської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3; проживає за адресою: АДРЕСА_4; громадянин України; раніше судимий: 05.09.2014 Бориспільським міськрайонний судом Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України ,

ВСТАНОВИВ:

18.04.2017 близько 00 годин 25 хвилин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, рухалися по вулиці Кравченка у м. Бориспіль Київської області. У цей час в них раптово виник злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення на територію земельної ділянки одного з домоволодінь.

Реалізовуючи спільний злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, всупереч волі власника та без установлених на це законних підстав, 18.04.2017 близько 00 годин 30 хвилин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою, пошкодивши дерев'яний паркан, проникли на територію земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, яка залежить на праві приватної власності ОСОБА_3.

Перебуваючи на зазначеній земельній ділянці, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були помічені її власником, після чого було викликано працівників поліції.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 провину визнали повністю та пояснили, що 17.04.2017 року разом відпочивали на шашликах, розпивали спиртні напої. Після 12 години ночі пішли додому, шлях проходив по вул. Польовій та Кравченка міста Борисполя, горіло вуличне освітлення. Проходячі біля одного з будинків по АДРЕСА_5, побачили на огороженій території багато металолому. Через віджату дошку в паркані, проникли на територію земельної ділянки, де протягом тривалого часу , біля 2-х годин, оглядали наявний металолом, де й були затримані працівниками поліції. Розуміли , що земельна ділянка , на якій знаходився металолом, є власністю іншої особи. Дозволу цієї особи перебувати на його земельній ділянці не мали, наміру скоїти крадіжку не було.

Крім повного визнання своєї провини, винність обвинувачених. у скоєнні інкримінованого їм злочину також підтверджується іншими доказами щодо обставин провадження, які не оспорюються жодним з учасників судового розгляду, тому суд, керуючись ст. 349 КПК України, визнав недоцільним їх дослідження. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, суд вважає, що дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ст. 162 ч.1 КК України, як незаконне проникнення до володіння особи, а саме земельної ділянки.

Винність обвинувачених у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення повністю доведена.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

При обранні міри покарання обвинуваченим , суд також враховує наступні обставини справи:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, які віднесені кримінальним законом до категорії невеликої тяжкості; на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебувають;.

- особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніш судимий і скоїв новий злочин в період випробувального терміну за вироком від 05.09.2014 року Бориспільського міськрайонного суду Київської області

У відповідності до ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є рецидив злочинів.

Щодо наявності пом'якшуючих відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обставин , суд у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину, потерпілий ОСОБА_3 звернувся з заявою, в якій зазначив, що будь яких претензій не має, шкоду відшкодовано у повному обсязі.

За таких умов до ОСОБА_2 за ст. 162 ч.1 КК України необхідно обрати покарання у вигляді обмеження волі.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ N 22 від 22.12.95 « Про практику призначення судами кримінального покарання», у випадках, коли особа була засуджена до позбавлення волі умовно і в період іспитового строку, вчинила новий злочин, суд зобов'язаний призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі і тоді, коли за останнім вироком призначаються більш м'які види покарання, ніж позбавлення волі. Застосування статті 75 КК в цьому випадку є неприпустимим.

Приймаючи до уваги скоєння ОСОБА_2 злочину в період випробувального терміну, суд вважає за доцільне призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі , та за правилами ст. 71 ч.1 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком , та при сукупності вироків враховувати вимоги ст. 72 КК України, коли одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, позитивну характеристику, має на утриманні неповнолітній дітей , суд приходить до висновку, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе шляхом призначення покарання у вигляді обмеження волі, із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України

Дані міри покарання відносно обвинувачених є необхідними і достатніми для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинувачених, їх матеріальне становище.

Обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році» , оскільки має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Статтею 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016 року передбачено можливість звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк осіб, визнаних винними у вчиненні до набрання Законом чинності необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, і відносно яких не позбавлені батьківських прав.

Таким чином підлягає задоволенню клопотанням обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2016 році» та звільнення від призначеного судом покарання, оскільки ст.162 ч.1 КК України відноситься до злочинів невеликою тяжкості ( ст.12 КК України) , на день набрання чинності вказаним Законом обвинувачений ОСОБА_1 мав дітей, яким не виповнилося 18 років ( син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, свідоцтво про народження серія НОМЕР_1) , і відносно яких не позбавлений батьківських прав, сам обвинувачений не заперечує проти застосування до нього положень Закону України «Про амністію в 2016 році», протягом останніх 10 років амністія до нього не застосовувалася.

Підстави для застосування до ОСОБА_2 положення Закону України « Про амністію у 2016 році» відсутні.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 122, 124, 126, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбуття основного покарання з іспитовим строком на один рік..

У відповідності до вимог ч.1 п.1,2 ст. 76 КК України, покласти на засудженого такі обов'язки:

- періодично з;являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи

На підставі ст.76 ч.2 п.2 КПК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання .

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення , передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на один рік.

На підставі ст. 71 ч.1 КК України до нового покарання , що у відповідності до ст. 72 ч.1 КК України становить 6 місяців позбавлення волі, приєднати частково невідбуте покарання на вироком від 05.09.2014 року Бориспільського міськрайонного суду Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України у вигляді 6 місяців позбавлення волі , й остаточно до відбуття призначити покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 слід рахувати з моменту затримання на виконання вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази по справі: секатор, кусачки, складний ніж, упаковку цигарок, рукавички та чотири металевих предмета, переданих на відповідальне зберігання ОСОБА_2 залишити у користуванні власника ОСОБА_2.

Копію вироку вручити негайно, після його проголошення прокурору та обвинуваченому, іншим учасникам судового провадження - в порядку ч. ч. 6,7 ст. 376 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області впродовж 30-ти діб з моменту проголошення вироку, а засудженим в той же термін з моменту вручення копії вироку.

Вирок набрав законної сили _________

Суддя: О.М. Гончаров