Рішення № 69443079, 28.09.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3706/17

Провадження № 2/161/1863/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Пушкарчук В.П.

при секретарі Якушеву Р.І.

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представник відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства АПГ «ОСОБА_2 Курчак», Товариства «СВБ-А», АТ «ПРОСТО-страхування» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства АПГ «ОСОБА_2 Курчак», Товариства «СВБ-А», АТ «ПРОСТО-страхування» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач свій позов мотивує тим, що йому на праві власності належить автомобіль марки «Ауді», державник знак НОМЕР_1. Вказаний автомобіль він передав у користування ОСОБА_5, який 05.10.2015 року о 19 год. 15 хв. в с. Дачне Ківерцівського району. Виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надав переваги в русі автомобілю «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, внаслідок чого відбулося зіткнення. Під час очікування працівників поліції для оформлення ДТП, в автомобіль «Фольксваген» вїхав автомобіль «Джилі» під керуванням ОСОБА_7, який перебував в стані алкогольного спяніння. Внаслідок цього автомобіль «Фольксваген» протаранив його автомобіль, спричинивши майнову шкоду.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ933416 власником автомобіля «Джилі» є ОСОБА_8 «Агропромислова група «ОСОБА_2 курчак».

Наказом № 30-П від 01.04.2014 року ОСОБА_8 «АПГ «ОСОБА_2 курчак» ОСОБА_7 з 01.04.2014 року по переводу з ОСОБА_8 «СВБ_А» прийнято на роботу на посаду помічника відділу безпеки та охорони ОСОБА_8 «АПГ ОСОБА_2 Курчак». Наказом ОСОБА_8 АПГ «ОСОБА_2 курчак» №1-1/07 від 04.03.2015 року ОСОБА_7 призначено відповідальним за службовим автомобілем Джилі, днз АС3586ВМ. Подорожній лист № 4117106 від 05.10.2015 року на автомобіль «Джилі», виданий водію ОСОБА_7 на маршрут Луцьк по місту, Несвіч, Луцьк, Рожище, з часом прибуття 20 год. та часом вибуття 08 год.

Поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7892074 від 24.02.2015 року АТ «Просто страхування» видано ТОВ «СВБ-А», як власнику транспортного засобу Джилі, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Вказує у позовній заяві, що згідно висновку автотоварознавчого дослідження внаслідок ДТП йому заподіяно матеріальні збитки на суму 50655 гривень.

Вказує, що цивільно-правова відповідальність відповідача була забезпечена полісом № АІ/7892074 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у АТ «Просто страхування» видано ТОВ СВБ-А, як власнику транспортного засобу «Джилі».

Отже, ОСОБА_7 під час дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з власником автомобіля «Джилі» «АПГ «ОСОБА_2 курчак». Цивільно-правову відповідальність застрахував ТОВ «СВБ-А».

Крім того, вказує що йому заподіяно моральну шкоду та просить стягнути її з відповідача ОСОБА_8 «АПГ «ОСОБА_2 курчак» в розмірі 10000 гривень. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача СК АТ «Просто страхування» ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача додаткові витрати, понесені страховою компанією, повязані з явкою представника до суду в розмірі 860 гривень.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдано неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ч. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187ЦКшкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розяснено якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законних підставах використовує транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2.правил дорожнього рухуУкраїни).

Відповідно до частини четвертої статті 61ЦПКвирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що 05.10.2015 року о 19:45 год. ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом марки «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1, по вул. Залізничній в с. Дачне Ківерцівського району, виїжджаючи з другорядної дороги на головну дорогу, не надавши переваги в русі автомобілю марки «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок чого відбулося зіткнення та транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 10.1. ПДР. На підставі постанови Луцького міськрайонного суду від 13.11.2015 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Постановою Луцького міськрайонного суду від 27.11.2015 року провадження у справі щодо ОСОБА_6 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у звязку з відсутністю в його діях адміністративного правопорушення.

Відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.11.2015 року, ОСОБА_7 05.10.2015 року о 19:50 год., куруючи транспортним засобом марки «Джилі», д.н.з АС3586ВМ, по вул. Залізничній в с. Дачне Ківерцівського району, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, не вибрав безпечну швидкість для руху, не врахував дорожню обстановку, не стежив за нею та допустив наїзд на автомобіль марки «Фольксваген», д.н.з АС2321ВК, який стояв на проїзній частині дороги, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п. 12,1, 2.30, 2.5, ПДР України. ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124, ч. 1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Внаслідок наїзду автомобілем «Джилі» під керуванням ОСОБА_7 на автомобіль «Фольксваген» під керування ОСОБА_6, відбулося зіткнення автомобіля «Фольксваген» із автомобілем «Ауді». Автомобілі отримали механічні пошкодження. Автомобіль «Ауді» д.н.з. НОМЕР_1 на правові приватної власності ОСОБА_1

В позовній заяві та під час розгляду справи ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 вказують, що внаслідок вказаної ДТП його автомобілю НОМЕР_4, ОСОБА_7, що керував автомобілем НОМЕР_5, завдав механічні пошкодження. Матеріальні збитки оцінено на суму 50655 грн, посилаючись на висновок авто товарознавчого дослідження.

Подані позивачем до суду документи ніяким чином не вказують на вину ОСОБА_7 у заподіянні механічних пошкоджень автомобілю «Ауді». Зокрема, з довідки ВДАІ (а.с. 23), Луцького, Рожищенського районів №374 від 06.10.2015 року, яку надав позивач, вказано, що його автомобіль отримав механічні пошкодження, проте не вказано хто є винуватцем цього.

Крім того, представник АТ «ПРОСТО-страхування» в судовому засіданні пояснив, що станом на час звернення до суду позивач з повідомленням про подію не звертався, а тому пошкоджений автомобіль «Ауді», реєстраційний номер НОМЕР_1, експертами авто товарознавцями чи аварійними комісарами, або спеціалістами страхової компанії не оглядався.

Щодо наданого висновку №2016/2814 від 22.01.2016 року вказує, що останній складений через значний проміжок після ДТП (більше трьох місяців) та без виклику зацікавлених сторін, що вказує на необєктивність його проведення.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитах як свідків, показань свідків, висновків експертів.

Позивачем до суду не надано висновку авторознавчої експертизи, ні документів, які підтверджували понесені ним витрати з ремонту автомобіля. До суду не подано документально підтвердженого доказу, який би свідчив, що оцінені у звіті №2016/2814 пошкождження автомобіля «Ауді» заподіяні саме ОСОБА_7, як водія автомобіля «Джилі», а не іншим транспортним засобом, в даному випадку автомобілем «Фольксваген».

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Стаття 1187 ч. 2 ЦК Українирегламентує - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була забезпечена полісом № АІ/7892074 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.11.2014 року у АТ «Просто страхування» видано ТОВ СВБ-А, як власнику транспортного засобу «Джилі».

Отже, ОСОБА_7 під час дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з власником автомобіля «Джилі» «АПГ «ОСОБА_2 курчак». Цивільно-правову відповідальність застрахував ТОВ «СВБ-А».

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування та ст.35 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів України», передбачений порядок та умови проведення страхових виплат. Виплата страхового відшкодування третій особі здійснюється страховою організацією на підставах таких документів:заяви про виплату страхового відшкодування, в якій повинні міститися обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, докази, що їх підтверджують відповідно до законодавства України.

Статтею 6 Закону України «про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

З постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.11.2015 року слідує, що ДТП сталася між автомобілями «Джилі», номерний знак НОМЕР_6, та «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_7, що належить ОСОБА_8 «АПГ «ОСОБА_2 курчак» та ОСОБА_6 відповідно. Вказаною постановою суду не встановлено безпосереднього причинного звязку між вказаною ДТП та шкодою, яка була нанесена автомобілю позивача, більше того відсутні будь-які документально підтверджені докази про наявність такого причинного звязку. А отже власник автомобіля «Джилі», номерний знак НОМЕР_6, не повинен відшкодовувати позивачу шкоди, оскільки ні він, ні водій ОСОБА_7 її не завдавав.

Відповідно дост. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, коли шкоди завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідност. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 1 та п. 3 ч. 2ст. 23 ЦК Україниморальна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 31.03.1995 року №4 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати,чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди.

Обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, судом не встановлено жодних доказів, що позивач зазнав моральної шкоди від неправомірних дій відповідача, а тому вимога про стягнення моральної шкоди до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України, встановлено, що до витрат, повязаних із розглядом справи належать витрати сторін та їх представників, що повязані з явкою до суду.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку що з позивача слід стягнути документально підтверджені витрати понесені АТ «ПРОСТО-страхування», повязані з явкою представника до суду в розмірі 860 грн.

Таким чином, враховуючи наведе вище, судом встановлено, що позивач не доказав розмежування між матеріальною шкодою, яка була заподіяна внаслідок першого зіткнення автомобілів, винуватцем якого був водій автомобіля «Ауді», власником якого є позивач, і матеріальною шкодою, яка заподіяна внаслідок порушень ПДР водієм ОСОБА_7, що було причиною зіткнення і пошкодження автомобілів «Джилі» і «Фольксвагена».

Також не наведено доказів, що саме неправомірними діями водія ОСОБА_7, що керував автомобілем «Джилі», власником якого є ПП «ОСОБА_2 Курчак», заподіно шкоду позивачу пошкодженням його автомобіля «Ауді»

Керуючись ст. ст. 10,11,58,79,84,88,224 ЦПК України, ст. 23, 979-985, 988, 989, 991, 1166, 1167, 1194 ЦК України, ЗУ «Про страхування», ЗУ «про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства АПГ «ОСОБА_2 Курчак», Товариства «СВБ-А», АТ «ПРОСТО-страхування» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити за безпідставності.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Просто страхування» 860 (вісімсот шістдесят) грн судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області В.П. Пушкарчук