Ухвала суду № 69442235, 03.10.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 599/854/17Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В. Провадження № 22-ц/789/1069/17 Доповідач - Дикун С.І.Категорія - 34

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

при секретарі - Коваль О.І.

з участю сторін - представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2; прокурора Свачій М.І.; виконувача обов'язки старости с.Цебрів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2017 року по справі за позовом заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, третя особа Озернянська сільська рада Зборівського району,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області звернувся з позовом до ОСОБА_1, третьої особи - Озернянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1, жителька с.Цебрів Зборівського району, самовільно зайняла земельну ділянку площею 16,7459 га із земель сільськогосподарського призначення та ведення товарного виробництва за межами населеного пункту с.Цебрів Зборівського району. Шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачкою, становить 16442,50 грн., яка розрахована на підставі Методики визначення розміру шкоди, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. за №963.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області 16442 грн. 50 коп. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Тернопільської області 1600 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що в оскаржуваному рішенні не вказано, якими саме нормативними актами керувався інспектор при проведенні перевірки інспекцією сільського господарства. Крім того, в жодному зі складених актів не вказано ні суті, ні обставин вчиненого порушення, яке полягає в самовільному зайнятті земельної ділянки; не зазначено, яким чином ОСОБА_1 здійснила самовільне зайняття земельної ділянки, не визначено фактичну площу, яка використовується. Наголошує, що матеріали перевірки від 10.08.2015р., на які посилається позивач, як на доказ фіксації самовільного використання земельної ділянки, не можуть братись до уваги як допустимий доказ, оскільки перевірка проведена без дотримання порядку її проведення та оформлення документів за результатами перевірки здійснено без дотримання приписів Порядку №132, чинного на момент здійснення перевірки. Зазначає, що постанова про адміністративне правопорушення, винесена контролюючим органом, не звільняє позивача від обов'язку доказування обставин, на які він посилається, в тому числі чи мали місце протиправні дії та чи вчинені вони саме цією особою.

Під час розгляду справи в апеляційному суді представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги в її межах, прокурор та представник Озернянської сільської ради Зборівського району апеляційної скарги не визнали.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача у заподіянні шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки є доведена належними і допустимими доказами, розмір шкоди стверджується належним розрахунком.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком, як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Судом установлено, що з 10.08.2015 року по 11.08.2015 року державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області на підставі постанови слідчого СВ Зборівського РВ УМВС України в Тернопільській області від 07.08.2015 року та направлення на проведення перевірки від 10.08.2015 року за №08 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_1 за результатами якої складено акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 10.08.2015 року за №000005, акт обстеження земельної ділянки від 10.08.2015 року за №000005 та винесено припис від 10.08.2015 року про усунення порушень земельного законодавства.

Установлено, що ОСОБА_1, без оформлення будь-яких документів щодо використання, самовільно зайняла земельну ділянку площею 16,7459 га із земель державної власності за межами населеного пункту - села Цебрів Зборівського району, що призвело до заподіяння шкоди державі у розмірі 16442,50 грн.

Із довідки, виданої виконкомом Цебрівської сільської ради Зборівського району від 10.08.2015 року вбачається, що на вказаний час на спірній земельній ділянці ОСОБА_1 засіяла сою.

Державним інспектором сільського господарства в Тернопільській області на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року за №963 проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1, яка становить 16442,50 грн

10.08.2015 року державною інспекцією сільського господарства в Тернопільській області стосовно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ст.53-1 КУпАП, за результатами розгляду якого 20.08.2015 року Держсільгоспінспекцією в Тернопільській області ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.

Постанова про накладення адміністративного стягнення набрала законної сили, оскаржена не була, ОСОБА_1 сплатила штраф.

Старшим державним інспектором сільського господарства в Тернопільській області винесено попередження від 21.08.2015 року про необхідність сплатити кошти на відшкодування шкоди, котре особисто вручено ОСОБА_1 25.08.2015 року.

Відповідно до інформації Управління ДКСУ в Зборівському районі Тернопільської області кошти в сумі 16442,50 грн. від ОСОБА_1 не надходили.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено статтею 1166 ЦК України , згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини особи, яка завдала шкоди.

При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача, а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.

Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12 вересня 2007 N 110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 N 963» підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу .

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) з'ясував, що факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки встановлено у відповідності до вимог законодавства, збитки, завдані її самовільним зайняттям державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області не відшкодовані, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження апеляційної скарги, що перевірка щодо ОСОБА_1 як фізичної особи здійснена без дотримання приписів Порядку №132, яким передбачено його поширення на суб'єктів господарювання, господарська діяльність яких пов'язана з використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, колегія суддів не може прийняти до уваги як такі, що спростовуються матеріалами справи доказами по справі Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що станом на час перевірки 10.08.2015 року ОСОБА_1 була фізичною особою-підприємцем з видом діяльності: вирощування зернових, бобових та олійних культур. Однак, на час звернення із позовом прокурора до суду ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність (з 15.02.2016 року), що слугувало підставою звернутись до неї, як фізичної особи, до загального суду.

Крім цього, матеріали перевірки, які особа, що подала апеляційну скаргу, вважає недопустимими доказами, стали підставою для прийняття рішення уповноваженим органом Державною інспекцією сільського господарства у Тернопільській області постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КупАП самовільне зайняття земельної ділянки ОСОБА_1, котра останньою оскаржена не була.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Керуючись ст.ст. 304,307,308,315,319,324,325 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_4