Ухвала суду № 69442214, 05.10.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

05.10.2017 Справа №607/12235/17

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про поновлення на роботі, стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про поновлення на роботі на посаді заступника директора з наукової роботи, стягнення компенсації за невикористану відпустку в період з 01 вересня 2016 року по 11 вересня 2017 року, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в період з 10 червня 2017 року по 10 липня 2017 року включно, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в період з 12 вересня 2017 року по час прийняття рішення про його поновлення на роботі, та стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 10000 гривень.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява має містити відомості, передбачені пунктами 1 7 частини другої зазначеної статті, та відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Зазначена позовна заява не відповідає вказаним вимогам, оскільки:

Позивачем заявлено три вимоги майнового характеру: 1) про стягнення компенсації за невикористану відпустку в період з 01 вересня 2016 року по 11 вересня 2017 року; 2) про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в період з 10 червня 2017 року по 10 липня 2017 року включно; 3) про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в період з 12 вересня 2017 року по час прийняття рішення про його поновлення на роботі, та дві вимоги немайнового характеру: 1) про поновлення на роботі на посаді заступника директора з наукової роботи; 2) про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 10000 гривень.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позивачем фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму (640 гривень) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму (8000 гривень).

Згідно з п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру встановлюється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640 гривень).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до частини другої статті 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідні зміни в сфері регулювання оплати судового збору відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі - Закон № 484-VІІІ). Цим Законом суттєво змінено ставки судового збору (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»), а також значно скорочено перелік суб'єктів, які звільняються від оплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»). Закон № 484-VІІІ набрав чинності з 1 вересня 2015 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільнялися позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

З 1 вересня 2015 року ця категорія пільговиків звужена. Так, за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, починаючи з 1 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року в справі № 226/168/15-ц. У цій справі позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Верховний Суд, на підставі зазначених вимог закону, прийшов до висновку, що такі вимоги не є вимогами про поновлення на роботі та про стягнення заробітної сплати, а тому позивач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір за одну вимогу майнового характеру: про стягнення компенсації за невикористану відпустку в період з 01 вересня 2016 року по 11 вересня 2017 року та одну вимогу немайнового характеру: про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 10000 гривень. Від сплати судового збору за решту позовних вимог позивач звільнений на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог.

Позовні вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, не місять розміру коштів, які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується.

Однак, позивачем у позовній заяві ціни позову не зазначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 119 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Таким чином позивачу слід виправити зазначені недоліки позовної заяви, а саме:

1)конкретизувати зміст позовних вимог, вказавши розмір коштів, які він просить стягнути з відповідача в частині вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку, та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу;

2)визначити та зазначити в позовній заяві ціну позову;

3)сплатити судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 (640 гривень) та не більше 5 (8000 гривень) розмірів прожиткового мінімуму за вимогу майнового характеру про стягнення компенсації за невикористану відпустку в період з 01 вересня 2016 року по 11 вересня 2017 року та у розмірі 640 гривень за вимогу немайнового характеру простягнення компенсації моральної шкоди, на розрахунковий рахунок:31212206700002, код одержувача: 37977726; банк одержувача ГУДКC України в Тернопільській області; одержувач УК м.Тернопіль/м.Тернопіль/22030001, код бюджетної класифікації 22030001; МФО 838012, призначення платежу судовий збір, код 02886692, та надати суду оригінали квитанцій про його сплату.

Зважаючи на характер та обсяг виявлених недоліків позовної заяви, строк на їх усунення доцільно визначити терміном п'ять днів із дня отримання копії ухвали.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 121 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про поновлення на роботі, стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, та стягнення моральної шкоди залишити без руху і надати позивачу строк для усунення виявлених недоліків терміном пять днів із дня отримання копії ухвали.

У випадку невиконання вимог даної ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_2