Ухвала суду № 69440591, 03.10.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 311/4608/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/1575/17

Єдиний унікальний № 311/4608/15-к Головуючий в 1-й інстанції Кравченко Н.О.

Категорія ч.2 ст.115 КК України Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого - судді Гріпаса Ю.О.,

суддів Фоміна В.А., Дадашевої С.В.,

при секретарі Вечеренко Є.М.,

за участю прокурора Мотренко М.В.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015080190002271, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу Михайлівського районного суду Запорізької області від 05 вересня 2017 року, якою

обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080190002271 від 25.10.2015 року відносно вчинення ОСОБА_2, ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України повернуто прокурору.

Частково задоволено клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_3 та застосовано відносно останніх запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 2 місяці, починаючи з 05.09.2017 року. Покладено на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обовязки не залишати місце свого проживання у період з 20 години до 06 години та прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою.

Згідно зі змістом оскаржуваного судового рішення, до суду надійшли матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України, за наслідками перевірки якого у підготовчому судовому засіданні суд встановив наступне.

Згідно змісту обвинувального акту потерпілого не визначено, а саме зазначено, що представником потерпілого є Орлянська сільська рада Василівського району Запорізької області в особі ОСОБА_7, але згідно реєстру матеріалів досудового розслідування проводиться слідча дія допит потерпілого ОСОБА_7. Цивільний позов поданий юридичною особою-позивачем, але підписано фізичною особою ОСОБА_7 Крім того, в обвинувальному акті та доданому реєстрі відсутні відомості щодо особи, визначеної як ОСОБА_8 (без визначення імя та по-батькові, року народження, громадянства, місця мешкання, роботи, сімейного стану, наявності або відсутності близьких родичів) внаслідок кримінального правопорушення якого настала смерть. Отже, судом встановлено, що в обвинувальному акті не вказані конкретні відомості про потерпілого, представника потерпілого, цивільного позивача у звязку з чим суд позбавлений можливості провести розгляд справи із викликом учасників кримінального провадження.

Виявлені недоліки унеможливлюють призначення судового розгляду, а тому суд вважав за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору.

Частково задовольняючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції зазначив, що потреба у застосуванні запобіжного заходу саме у вигляді арешту, у звязку з наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зможуть переховуватись, а також зможуть впливати на свідків чи вчинити інший злочин, жодним чином прокурором в ході розгляду клопотання доведено не було.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, посилаючись на незаконність, невмотивованість та необґрунтованість судового рішення через невідповідність викладених в ньому висновків, фактичним обставинам кримінального провадження, зазначає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу, суд не обґрунтував підстави для відмови у задоволенні клопотання, а лише вказав про недоведеність ризиків, передбачених п.п. 1,3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України. Обраний вид запобіжного заходу у виді домашнього арешту, не є співмірним з існуючими ризиками, не відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тяжкості предявленого їм обвинувачення та є мяким.

Крім того, прокурор зазначає, що при вирішенні клопотання захисту щодо повернення обвинувального акту та клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу, судом не вирішено дані питання окремо, з винесенням відповідних ухвал по кожному клопотанню.

На підставі викладеного, прокурор просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий підготовчий розгляд у суді першої інстанції.

Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, просив ухвалу суду скасувати, призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції, обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора Борисенка О.О. підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно до вимог ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Виходячи з норм закону, викладених в ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд зобовязаний перевірити матеріали кримінального провадження, зясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття судових рішень, передбачених ч. 3 цієї статті, вирішити питання, повязані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. При цьому у підготовчому провадженні не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду, завдання цього провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Згідно тексту обвинувального акту, орган досудового розслідування виклав всі необхідні обставини, які необхідні для прийняття судового рішення, зокрема вказав, місце, час, дату та дії обвинувачених, які, на думку органа досудового розслідування, мають ознаки кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону, тобто виклав всі необхідні для прийняття судового рішення фактичні обставини і правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченим злочинів.

Колегія суддів вважає, що вказівки суду щодо невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України суперечать нормі вказаного закону, а підстави, на які послався суд першої інстанції у своїй ухвалі, не чинять перешкод для розгляду обвинувачення щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, наданих законом в підготовчому судовому засіданні, аналізуючи конкретність або неконкретність відомостей про потерпілого, представника потерпілого, цивільного позивача. Відповідно до положень ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано матеріальної шкоди. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, суд має право визнати особу потерпілої лише за її письмовою згодою. Залучення в якості потерпілого юридичної особи, а саме Орлянської сільської ради, не суперечить вимогам ч.6 ст.55 КПК України і може бути здійснено в підготовчому судовому засіданні. Відсутність же заяв про визнання потерпілими інших осіб не може бути перешкодою для призначення провадження до судового розгляду. Поряд з тим, розгляд питання про розмір і доведеність завданої матеріальної шкоди не належить до стадії підготовчого судового засідання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що порушень вимог ст. 291 КПК України, які перешкоджають судовому розгляду провадження, не встановлено, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду.

Разом з тим, прокурор в апеляційній скарзі порушує питання про невідповідність обраного судом запобіжного заходу у виді домашнього арешту і необхідності обрання більш суворого запобіжного заходу тримання під вартою. Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належним чином вмотивовано і не суперечить меті і підставам застосування запобіжних заходів, визначених ст.177 КПК України, а тому відмовляє в задоволенні апеляційної скарги в цій частині.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Михайлівського районного суду Запорізької області від 05 вересня 2017 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080190002271 від 25.10.2015 року відносно вчинення ОСОБА_2, ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України повернуто прокурору, скасувати. Призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.

Матеріали провадження направити до Михайлівського районного суду Запорізької області.

В частині обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_10