Ухвала суду № 69438630, 10.10.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/10519/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1644/2017

Головуючий в І інстанції Хаустова Т.А. Єдиний унікальний номер 243/10519/16-ц

Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/775/1644/2017

Категорія 58

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Папоян В.В.

суддів Біляєвої О.М., Кішкіної І.В.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Бахмуті, в режимі відеоконференції з Краматорським міським судом Донецької області, апеляційну скаргу прокуратури Львівської області на ухвалу Словянського міськрайонного суду Донецької області від 03 серпня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Львівської області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Регіонального центру МВС в Донецькій області про звільнення з-під арешту та зняття заборони на проведення реєстраційних операцій,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до прокуратури Львівської області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Регіонального центру МВС в Донецькій області про звільнення з-під арешту, зняття заборони на проведення реєстраційних операцій та зобовязання скасувати заборону накладену постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Львівської області від 23.05.2011 року.

Представник відповідача прокуратури Львівської області надав до суду клопотання про закриття провадженні у справі яке ухвалою Словянського міськрайонного суду Донецької області від 03 серпня 2017 року було залишено без задоволення.

Відповідач не погодився з даним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України. Зазначає, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

В обґрунтування скарги зазначає, що у разі якщо потреби в підтвердженні права власності на майно немає, то питання щодо звільнення такого майна з-під арешту повинно вирішуватись в порядку кримінального судочинства, що відповідає розясненням викладеним у абз. 3 пункту 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

Вважають, що судом першої інстанції зроблено помилкові висновки щодо відсутності механізму зняття арешту з майна в порядку кримінального провадження за приписами КПК України 1960 року. Оскільки відповідно до ст. ст. 126, 214 КПК України, чинних на момент винесення постанови від 23.05.2011 року про накладення арешту та заборону на проведення реєстраційних дій, накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також рішення про скасування заходів по забезпеченню позову та можливої конфіскації майна можуть бути вирішені у разі закриття кримінальної справи або судом при постановленні вироку. Крім того, ст. 234 КПК України 1960 року передбачено, що дії слідчого можуть бути оскаржені до суду.

Також звертають увагу суду, що у кримінальній справі триває досудове розслідування та допущення до розгляду у цивільному судочинстві позовних вимог про скасування кримінально-процесуального арешту є підміною компетенції органів досудового розслідування та кримінального суду. Тому цивільний суд не може надавати оцінку законності дій слідчого щодо спрямування реєстраційним органом постанови про арешт майна.

Представники Прокуратури Львівської області у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні.

Представник Регіонального центру МВС в Донецькій області у судовому засіданні в апеляційному суді доводи апеляційної підтримав, просив ухвалу суду скасувати.

Інші особи, які приймають участь у справі в судове засідання апеляційного суду не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином згідно направлених судових повісток та телефонограм. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст.. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження по справі у разі якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Як роз'яснено у п. 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

З матеріалів справи убачається, що позивач з метою захисту права власності звернувся до суду з позовом про звільнення з-під арешту та зняття заборони на проведення реєстраційних операцій з належним йому автомобілем MAN, Модель L 2000 реєстраційний номер НОМЕР_1, накладену постановою слідчого СВ прокуратури Львівської області ОСОБА_2 від 23.05.2011 по кримінальній справі № 181- 0311.

За таких обставин, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання про закриття провадження по справі обґрунтованого виходив з того, що особа, яка не є учасником кримінального провадження та вважає себе власником майна, відносно якого в межах цього провадження застосовано обтяження, має право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з метою захисту свого порушеного права.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки згідно ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно розяснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в пунктах 2, 3 постанови від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК), тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень). (п.26 )

При цьому необхідно враховувати, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до цього спори, що повязані з захистом права власності, у яких хоча б однією стороною є фізична особа згідно ст.. 15 ЦПК України розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» в яких визначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку.

Решта доводів апеляційної скарги фактично зводиться до безпідставності заявлених позивачем позовних вимог, проте висновки щодо до їх обґрунтованості та відповідності обраного позивачем способу захисту вимогам закону суд має право зробити лише після належного зясування усіх обставин, повного та всебічного розгляду справи під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування ухвали суду і тому відповідно до п.1ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду підлягає залишенню без змін, як постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокуратури Львівської області відхилити.

Ухвалу Словянського міськрайонного суду Донецької області від 03 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

головуючий суддя Папоян В.В.

судді Біляєва О.М.

ОСОБА_3