Постанова № 6943792, 24.11.2009, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2- а-12861-2009

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

24 листопада 2009 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області  у складі:

головуючий  суддя  Мінаєв І.М.

при секретарі  Бондарєвій В.П.

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради про визнання незаконними дій про відмову ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірах встановлених законом та стягнення недоотриманих сум за 2005-2008 роки,-

В С Т А Н О В И В:

05 жовтня 2009року до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради про відмову ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірах встановлених законом та стягнення недоотриманих сум за 2005-2008 роки посилаючись на те, що він є інвалідом війни ІІ групи і відповідно до ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” йому щорічно, повинна надаватися одноразова грошова допомога в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Така допомога йому була виплачена у розмірі: у 2005 році-270,00 грн., у 2006 році- 330 грн., у 2007 році – 360 грн., у 2008 році – 400,00 грн.

Позивач вважає, на підставі Закону України № 3351 – ХІІ УПСЗН повинно було виплатити йому разову грошову допомогу у сумі: за 2005 рік – 290 грн. х 8 = 2320 грн., за 2006р. – 359 грн. х 8 =2872 грн., за 2007 рік – 410 грн.06 коп. х 8 = 3280 грн.48 коп., за 2008 рік – 481 грн. х 8 = 3848 грн..

Фактично за 2005-2008 роки йому було виплачено 270 грн.+ 330 грн.+360 грн.+400 грн.=1360 грн., тобто за 2005-2008 роки невиплачена сума 12320,00 грн.   Такими діями відповідача порушені його конституційні права.

Просив визнати  дії відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту  населення Слов’янської міської ради неправомірними в частині виплати одноразової щорічної допомоги у розмірі, встановленої Законом України № 3551 – ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов’язати УПТСЗН провести доплату суми виплати одноразової щорічної допомоги за 2005-2008 роки у сумі 12320,00 грн.

У судове засідання позивач не з’явився, але був повідомлений належним чином про день та час слухання справи, надіславши до суду відповідну заяви, про те щоб справу слухали у його відсутності.  

Представник відповідача ОСОБА_3, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному  обсязі та пояснила, що Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено щорічно до 5 Травня виплачувати ветеранам війни разову грошову допомогу у кратному співвідношенні до розміру мінімальної пенсії за віком. Крім того ст..17 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов’язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Кожен рік списки одержувачів допомоги до Дня Перемоги формується зазделигіть у Головному ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Донецької ОДА на підставі електронної пенсійної бази з урахуванням вимог та розмірів виплат, передбачених бюджетним законодавством, а саме Законом України «Про державний бюджет на відповідний рік». Перерахування коштів на зазначені цілі на рахунки ОСОБА_2 (КЕКВ 1341, КФК 2501150 «Щорічна разова допомога ветеранам війни до Дня Перемоги») провадиться за рахунок коштів Державного бюджету  через рахунки ГоловУПСЗН Донецької ОДА у визначених вищими органами влади розмірах.

Таким чином ОСОБА_2 нижчого рівня не приймають участі у визначенні розміру виплати і виконують лише делеговані повноваження.

Частиною другої статті 95 Конституції України встановлено, що виключно Законами про державний бюджет України визначається будь-які видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування таких видатків. Цими законами щорічно, виходячи з фінансових ресурсів державного бюджету та з огляду на те, що більшість інших видатків державного бюджету також мають соціальну направленість і потребують пріоритетного врахування, передбачається забезпечення фінансовими ресурсами потреби у коштах для реалізації положень Законів України в обсягах, необхідних для виплати допоміг, компенсацій та доплат у розмірах, встановлених Законами про державний бюджет  України на відповідний рік та постановами Кабінету Міністрів України.

З метою реалізації положень Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 177 від 18.02.2004, якою встановлено щороку до 10 квітня виділяти кошти Міністерству праці та соціальної політики України для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом, у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік.

Тому, окремими статтями законів України про Державний бюджет України, встановлювалися розміри разової грошової допомоги для категорій дотримувачів, яким у відповідному бюджетному році передбачена грошова допомога до Дня Перемоги. Законами України про Державний бюджет України на 2005-2007 роки суми разової грошової допомоги для інвалідів ІІ групи встановлювалися у наступних розмірах:

• у 2005 році – 270 грн. (ст.34 ЗУ «Про Державний бюджет на 2005 рік»);

• у 2006 році – 330 грн.(ст.30 ЗУ «Про Державний бюджет на 2005 рік»);

• у 2007 році – 360 грн.(ст.30 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік»);  

Зазначені суми разової грошової допомоги позивач отримав у повному обсязі за 2006 рік – 07.04.2006 та за 2007 рік – 20.04.2007.

У 2008 році проведено виплату разової грошової допомоги ветеранам війни у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви політичних переслідувань» .

ОСОБА_1 здійснено виплату грошової допомоги у розмірі 400 грн. – 18.04.2008 року.

Одночасно слід зазначити, що Конституційним судом України рішень щодо визнання розмірів виплат грошової допомоги до Дня Перемоги у 2005 та 2006 роках неконституційними не прийнято.

Крім того, гідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 положення ст..29 п.13 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та положення п.20 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розміру щорічної допомоги відповідно до вимог Закону визнано таким, що не відповідають Конституції України. Згідно вимог ст..152 Конституції України слідує, що: «Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визначаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання чинності. Закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність». Із викладеного слідує, що разова грошова допомога до Дня Перемоги, ОСОБА_2 у 2007 та 2008 роках, позивачу була здійснена до ухвалення рішень Конституційним Судом України, у розмірах визначених відповідно до норм діючого законодавства на той час. Крім того, ОСОБА_2 вважає, що позивачем застосовано не належний розмір пенсії при розрахунку «недоплаченої» ОСОБА_2 допомоги до Дня Перемоги.

Так ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і застосовуються виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Застосування мінімального розміру пенсій за віком для призначення надбавок, підвищень для пенсій та розмірів допоміг, встановлених іншими законами, Законом України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», не передбачено.

Постановою Верховної Ради України «Про Порядок ведення в дію ст.ст. 10,33,34 Закону України «Про оплату праці і встановлення мінімального розміру пенсії за віком» від 20.02.1996 року № 49/96 – ВР, Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 року № 342, від 26.07.1996 № 831, від 03.01.2002 № 1, від 27.08.2003 року № 1350, у яких мінімальну пенсію за віком було встановлено у розмірі 1500 000 крб., з 01 серпня її розмір було збільшено в 1,108 разів та після проведення грошової реформи і заміни карбованців на гривні він склав 16,62 грн., з 01 жовтня 2003 року – 19,91 грн., який застосовується і зараз для призначення надбавок, підвищень для пенсій та розмірів допоміг встановленими іншими законами.

Виходячи із викладеного, щорічна разова грошова допомога ветеранам війни до Дня Перемоги надавалася ОСОБА_2 протягом 2005-2008 років відповідно до чинного законодавства України, а тому ОСОБА_2 не скоєно протиправних дій у відношенні позивача та не порушило норм чинного законодавства. ОСОБА_2, як орган місцевого самоврядування, діє лише в межах чинного законодавства та делегованих повноважень, а покладені на нього функції виконує суворо в межах чинного законодавства та під контролем вищих органів системи. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1                    

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з”ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об”єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що  позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Слов”янської міської Ради Донецької області про визнання відмови у сплаті недоплаченої одноразової допомоги за 2005, 2006, 2007 та 2008 роки як інваліду війни ІІ групи  незаконною, зобов’язання провести перерахунок грошової допомоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно  посвідчення, виданого ОСОБА_2 соціального захисту населення,  ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни (а.с.6-8).

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно інвалідам  війни ІІ групи  виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми    мінімальних пенсій за віком.

Згідно до  п. 6  постанови Кабінету  Міністрів  України    від 16 лютого 1994 р. №  94  „Про порядок надання пільг, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі — організації), пов’язані з наданням пільг, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків.

Таким чином, на підставі ч. 5 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у 2004-2005 роках, у 2007 та 2008 роках відповідачем УПСЗН Слов’янської міської ради  необхідно було виплатити позивачу ОСОБА_1 разову щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі восьми  мінімальних пенсій за віком як інваліду  війни ІІ групи.

Станом на 01.04.2007 року розмір мінімальної пенсії за віком складав 410,06 грн., а станом на 01.04.2008 року  - 481 грн.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28 грудня 2007 року  № 107- VІ  дію частини п’ятої статті 13 було  зупинено на 2008 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, було зазначено, що розмір цієї допомоги встановлює Кабінет Міністрів  України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 „Про розміри державної грошової допомоги…”- у сумі 400 грн. розмір такої допомоги був встановлений для виплати інвалідам  війни ІІ групи  у сумі  400 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими,  що не  відповідають Конституції  України  (є  неконституційними),  такі  положення  Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" - статті 29,  за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: учасникам війни та колишнім в'язням  концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно  вивезені  на  примусові роботи, дітям партизанів, підпільників,  інших  учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008  у пункті 3 зазначено,  що аргументація побудована на одній з правових позицій, яку Конституційний Суд України виклав у Рішенні від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі про Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії) — про особливий статус закону про Державний бюджет України (далі — закон про Держбюджет), що випливає з положень статей 95, 97 Конституції України (далі — Рішення N 6-рп/2007). Таке дозоване використання правової позиції Конституційного Суду України є помилковим.

У Рішенні N 6-рп/2007 і в попередніх рішеннях при розгляді питань щодо конституційності окремих положень  закону про  Держбюджет  Конституційний  Суд  України  закладав  висхідний принцип - рівень соціальної  забезпеченості,  який  раніше  був встановлений  для громадян України, не може бути обмеженим.  Саме тому в Рішенні N 6-рп/2007  Конституційний  Суд України зробив особливий наголос на положеннях Основного Закону  держави,  що стосуються гарантій соціальних прав людини,  яку  в  Україні  визнано  найвищою  соціальною   цінністю суспільства (підпункти 3.1,  3.2 пункту 3,  абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини).

Рішення Конституційного Суду  України  у  цій  справі  мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами,  які виникли  внаслідок дії    положень    статей    зазначених    законів,   що   визнані неконституційними.

Вирішуючи питання про дію вищевказаних Рішень Конституційного Суду  України в часі, суд вважає, що хоча Рішення Конституційного Суду України набуває законної сили з  часу його прийняття, але дія Закону України,   визнаного у встановленому порядку  не конституційним, припиняється з часу його прийняття.

Таким чином, зупинення дії ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту” Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" є  неконституційним, у зв’язку з чим ОСОБА_1  у 2007 та 2008 роках  повинна була бути  виплачена щорічна разова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, що становило на момент виплати допомоги  відповідно  за 2007 рік – 410 грн.06 коп. х 8 = 3280 грн.48 коп., за 2008 рік – 481 грн. х 8 = 3848 грн..

Стосовно стягнення  допомоги за 2005 -2006 роки, та за 2007 рік суд приходить до висновку про необґрунтованість зазначених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення у цій частині з наступного:

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в річний термін, який, якщо не  встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбаченні ст. 100 КАС  України, згідно до якої пропущення строку  звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 було опубліковане 27.07.2007 року у „Офіційному Віснику України”.

Допомога в сумі 400 грн. була виплачена  відповідачем  позивачеві 18.04.2008 року.

Позивач безпосередньо до УПТСЗН Слов’янської міської ради із заявою про вирішення спору в досудовому  порядку звернувся тільки 20 березня 2009 року (а.с.3), до Слов’янського міськрайонного суду звернувся із зазначеним позовом 05 жовтня 2009 року, при цьому питання про поновлення строку на звернення із зазначеним позовом  до адміністративного суду або визнанням причини його пропуску поважною не ставилося.

Представник  відповідача  у судовому засіданні наполягав на відмові позивачеві у задоволені позову в частині вимог стосовно стягнення недорахованої державної допомоги за 2005-2006 роки та за  2007-2008 роки  у зв’язку із пропуском позивачем строку для звернення до адміністративного суду.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в частині як визнання  дій відповідача УПТСЗН Слов’янської міської ради неправомірними стосовно виплати одноразової щорічної допомоги як інваліду війни ІІ групи в меншому розмірі, так і стягнення недоплаченої допомоги за 2005-2006 роки та за 2007 рік  у зв’язку із пропуском позивачем строку  звернення до адміністративного суду.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС  України звільнити УПТСЗН Слов’янської міської ради від сплати  судових витрат на користь  держави.

Відповідно до викладеного суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання  дій  ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради у виплаті ОСОБА_1 одноразової допомоги як інваліду війни ІІ групи за  2008 рік  у розмірі  тільки 481 грн.  неправомірними та стягнення з  ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову щорічну допомогу інваліду війни ІІ групи  за 2008 рік в сумі 3848 грн. 00 коп., а в задоволені позовних вимог в іншій частині потрібно відмовити у зв’язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

На підставі  наведеного, керуючись  ст. ст. 2- 5, 17, 88, 99, 100, 158-163 КАС України, ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року №3551-ХII, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп;  Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Постановою Кабінету Міністрів  України від 16 лютого 1994 р. №  94  „Про порядок надання пільг, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 „Про розміри державної грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради про визнання незаконними дій про відмову ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірах встановлених законом та стягнення недоотриманих сум за 2005-2008 роки  задовольнити  частково.

Визнати дії  ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради у виплаті ОСОБА_1 одноразової допомоги як інваліду війни ІІ групи за  2008 рік  у розмірі 481 грн. - неправомірними.

Стягнути з  ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради,  код ЄДРПО 25954290,   р/р 35214010001531, КЕКВ 1341, КФК 2501150 „Щорічна разова допомога ветеранам війни до Дня Перемоги”, МФО 834016  в УДК в м. Слов’янську та Слов’янському районі Донецької області на користь ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: м. Слов’янськ, вул. Косіора, буд.52, ідентифікаційний  номер платника  податків НОМЕР_1,  недоплачену одноразову щорічну допомогу інваліду війни ІІ групи  за 2008 рік в сумі 3848 грн. 00 коп. (Три тисячі вісімсот сорок вісім гривен  00 копійок).

У задоволені позовних вимог в іншій  частині ОСОБА_1 відмовити у зв’язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного Адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення  постанови  заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Суддя Слов’янського міськрайонного  суду                                                                   І.М.Мінаєв