Рішення № 69436881, 03.10.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р.Справа № 922/2746/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОБІЛЬКОМУНСЕРВІС", смт. Пісочин про стягнення 41128,56 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №01-16/4846 від 15.08.2017;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МОБІЛЬКОМУНСЕРВІС" грошових коштів в сумі 40802,81 грн. - вартість електричної енергії за період з лютого по червень 2017 року (де 34015,94 грн. - тарифна складова та 6803,18 грн. - ПДВ 20%); 725,05 грн. - пені нарахованої за червень 2017 року; 86,97 грн. - 3% річних нарахованих за червень 2017 року та 171,67 грн. - інфляційних втрат нарахованих за червень 2017 року.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №5-10К від 22.06.2007 щодо оплати вартості електричної енергії з лютого по червень 2017 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 40802,81 грн., а також нараховано пеню за червень 2017 року в сумі 725,05 грн. Крім того, за порушення грошового зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості електричної енергії на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано за червень 2017 року 3% річних в сумі 86,97 грн. та 171,67 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 1, ч.3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти сумі 40802,81 грн. - вартість електричної енергії з лютого по червень 2017 (де 340215,94 грн. - тарифна складова та 6803,18 грн. - ПДВ 20%); 725,05 грн. пені; 86,97 грн. - 3% річних та 171,67 грн. - інфляційних втрат.

Отже, ціна позову становить суму у розмірі 41786,50 грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем неправильно зазначено ціну позову - 41802,81 грн., а тому суд визначає ціну позову з урахуванням заявлених позовних вимог в розмірі 41786,50 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 серпня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05 вересня 2017 року о 11:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

В судовому засіданні 05 вересня 2017 року було оголошено перерву до 10:30 год. 03 жовтня 2017 року відповідно до приписів ст. 77 ГПК України, для надання можливості позивачу надати розгорнутий обґрунтований розрахунок суми основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат та надання пояснень по суті спору, з урахуванням доводів відповідача викладених у судовому засіданні, а також для надання можливості відповідачу надати письмовий відзив на позовну заяву.

Представник позивача 03 жовтня 2017 року подав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. №32451), в якій він просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 41128,56 грн., з яких: 39819,52 грн. - борг за період з лютого по червень 2017р., 725,05 грн. - пеня за червень 2017р.; 412,32 грн. - 3% річних за червень 2017 року та 171,67 грн. - інфляційні втрати за червень 2017 року.

Отже, загальний розмір позовних вимог згідно заяви про уточнення позовних вимог становить 41128,56 грн.

Таким чином, вказана заява про уточнення позовних вимог фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Суд, дослідивши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та додані до неї документи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

В судовому засіданні 03 жовтня 2017 року було оголошено перерву до 15:30 год. 03 жовтня 2017 року відповідно до приписів ст. 77 ГПК України, для надання можливості позивачу надати докази часткової оплати відповідачем заборгованості.

Після перерви позивач надав супровідним листом (вх. №32450 від 03.10.2017) додаткові документи, зазначені у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 03 жовтня 2017 року підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 03 жовтня 2017 року не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно діючого законодавства.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

22 червня 2007 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (надалі -Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОБІЛЬКОМУНСЕРВІС" (надалі - Споживач) було укладено Договір на постачання електричної енергії №5-10К (надалі - Договір), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (Розділ 1 Договору).

В подальшому 19.04.2013 між сторонами було укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору на постачання електричної енергії №5-10К від 22.06.2007 (надалі - Додаткова угода).

Відповідно до предмету Додаткової угоди сторони домовились, що у зв'язку з прийняттям нової редакції Правил користування електричної енергії згідно Постанови НКРЕ № 105 від 04.02.2010 внести зміни до Договору про постачання електричної енергії № 5-10К від 22.06.2007 р. виклавши його у новій редакції.

Розділом II Додаткової угоди сторони передбачили, що після підписання цієї Додаткової угоди сторонами попередня редакція Договору про постачання електричної енергії втрачає чинність.

Згідно з Розділом 1 Додаткової угоди, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього Договору, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно п.2.2.2. Додаткової угоди Постачальник електричної енергії зобов'язується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням умов розділів 6, Договору, відповідно до додатку № 1 "Договірні величини електроспоживання на рік".

Пунктом 2.3.2 Додаткової угоди встановлено, що відповідач зобов'язаний щомісяця у встановлений Договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою (додаток № 9 до Договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії").

Відповідно до умов пункту 2.3.3 Додаткової угоди відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування з умовами додатку 2 "Порядок розрахунків".

За умовами пункту 2.3.4 Додаткової угоди відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком № 4а "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до п.9.4. Додаткової угоди цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2013 р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

В матеріалах справи відсутні докази того, що будь-яка зі сторін в установленому Договором порядку заявила про припинення його дії, а тому на даний час Договір є пролонгованим на 2017 рік.

Відповідно до пункту 4.5 Додатку № 2 Порядок розрахунків до Договору, споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. У платіжному дорученні Споживач чітко вказує в розділі "призначення платежу": за який вид нарахувань проводиться оплата (види нарахувань вказані в п. 4.1. та п.4.2.);

- за який період здійснюється оплата;

- номер і дату укладеного договору про постачання електроенергії.

Згідно пункту 5 Додатку № 2 Порядок розрахунків до Договору, остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого Постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Для проведення остаточного розрахунку Споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами "Харківенергозбуту" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений Споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Рахунки на попередню оплату, на оплату електричної енергії, спожитої впродовж розрахункового періоду (остаточний розрахунок) та на оплату реструктуризованої заборгованості надаються Постачальником електричної енергії одночасно.

В разі неявки Споживача для отримання рахунків Постачальник направляє рахунки споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином.

Так, відповідачем у лютому 2017р. було спожито електричної енергії на загальну суму 17080,91 грн., проте відповідач частково розрахувався за спожиту електричну енергію на загальну суму 4674,98 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2481 від 10.03.2017 на суму 3386,26 грн. та платіжним дорученням №2482 від 10.03.2017 на суму 1288,72 грн.

Також, відповідачем у березні 2017р. було спожито електричної енергії на загальну суму 9035,04 грн., проте відповідач частково розрахувався за спожиту електричну енергію на загальну суму 8236,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №474 від 28.03.2017 на суму 3696,00 грн., платіжним дорученням №2507 від 03.05.2017 на суму 1240,00 грн. та платіжним дорученням №2508 від 03.05.2017 на суму 3300,00 грн.

Крім того, відповідачем у квітні 2017р. було спожито електричної енергії на загальну суму 22061,76 грн., проте відповідач частково розрахувався за спожиту електричну енергію на загальну суму 5836,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням №482 від 10.04.2017.

Відповідачем у травні 2017р. було спожито електричної енергії на загальну суму 7815,36 грн., проте відповідач частково розрахувався за спожиту електричну енергію на загальну суму 2562,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2521 від 07.06.2017.

Також, відповідачем у червні 2017р. було спожито електричної енергії на загальну суму 6135,36 грн., проте відповідач частково розрахувався за спожиту електричну енергію на загальну суму 999,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №550 від 05.07.2017.

Отже, за лютий - червень 2017 року відповідачем спожито електричної енергії на загальну суму 62128,42 грн., що підтверджується звітами про обсяг спожитої електроенергії, актами про використану електричну енергію та рахунками на оплату електричної енергії за вказаний період, що долучені до матеріалів справи.

Відповідачем були отримані акти про використану електричну енергію, акти приймання передачі та рахунки на оплату електричної енергії за лютий - червень 2017 року, що підтверджується копією виписки з книги реєстрації вказаних документів (арк.62-66).

Проте, вартість спожитої електричної енергії за лютий - червень 2017 року відповідачем сплачено частково в сумі 22308,90 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за використану електричну енергію за лютий - червень 2017 становить 39819,52 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором спожиту електричну енергію у лютому - червні 2017 р. оплатив лише частково.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів оплати в повному обсязі наявної заборгованості не надав, суд приходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача оплати за отриману електроенергію за Додатковою угодою від 19.04.2013 про внесення змін до Договору про постачання електричної енергії №05-10К від 22.06.2007 в розмірі 39819,52 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 725,05 грн. - пені, суд виходить з наступного.

За змістом ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.4.2.1. Додаткової угоди Споживач, за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3. - 2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", Споживач сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується Споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений Споживачем в термін, встановлений в додатку № 2 "Порядок розрахунків", до дня сплати заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, суд здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Ліга Закон", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, встановив, що розмір пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 719,62 грн.

Отже, в решті частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 5,43 грн. слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю її нарахування.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд встановив, що розмір 3% річних підлягає також частковому задоволенню в розмірі 86,35 грн.

В решті частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 325,97 грн. слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 171,67 грн., суд зазначає наступне.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою системи "Ліга Закон", суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 171,67 грн., а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1587,11 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 40797,16 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОБІЛЬКОМУНСЕРВІС" (62418, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Квартальна, 5/9, код ЄДРПОУ 34784772) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) суму основного боргу в розмірі - 39819,52 грн., 719,62 грн. - пені, 86,35 грн. - 3% річних, 171,67 грн. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1587,11 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Врешті частині позову в сумі 331,40 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 09.10.2017 р.

Суддя ОСОБА_2