Рішення № 69436841, 02.10.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 жовтня 2017 р. Справа № 918/411/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Костопільський комбінат будівельних матеріалів"

третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Костопільська районна державна адміністрація

третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головинська сільська рада

третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області

про розірвання договору та повернення земельної ділянки площею 10,0003 га

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 36/70/0/01 від 22.06.2017 року);

від прокуратури: ОСОБА_3 (посвідчення № 031428 від 19.01.2015 року);

від відповідача: ОСОБА_4 (договір № б/н від 02.12.2016 року);

від третьої особи: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

від третьої особи: ОСОБА_5 (довіреність від 22.02.2017 р. № 8/3-17-0.6).

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Костопільський комбінат будівельних матеріалів", за участю третьої особи, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Костопільська районна державна адміністрація та третьої особи, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головинська сільська рада про розірвання договору та повернення земельної ділянки площею 10,0003 га.

Ухвалою суду від 12.06.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/411/17 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 03.07. 2017 року.

Ухвалою суду від 03.07.2017 року розгляд справи відкладено на 17.07.2017 року.

Ухвалою суду від 17.07.2017 року розгляд справи відкладено на 31.07.2017 року.

17 липня 2017 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі.

Ухвалою суду від 31.07.2017 року розгляд справи відкладено на 14.08.2017 року.

11.08.2017 р. від Рівненської обласної державної адміністрації надійшли письмові пояснення на відзив відповідача, в яких адміністрація вказує на безпідставність тверджень відповідача, просить суд позов задовольнити.

14.08.2017 р. від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній наголошує на безпідставності позову.

14.08.2017 р. від прокурора у справі надійшли пояснення по справі, в яких останній наголошує на ґрунтовності позову, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.08.2017 року продовжено строк розгляду спору по справі на 15 днів за клопотанням позивача та розгляд справи відкладено на 21.08.2017 року.

Ухвалою суду від 21.08.2017 року розгляд справи відкладено на 19.09.2017 року.

Ухвалою суду від 19.09.2017 року розгляд справи відкладено на 02.10.2017 року.

У судовому засіданні 12.10.2017 р. представник прокуратури та позивача підтримали позов в повному обсязі, наполягали на його задоволенні, в свою чергу представник відповідача проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до відзиву.

Представник третьої особи, головного управління Держгеокадастру у Рівненській області надав пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 02.10.2017 р. третя особа - Головинська сільська рада та Костопільська районна державна адміністрація, явку уповноважених представників не забезпечили, хоча про дату, місце та час судового засідання були належним чином повідомлені.

За таких обставин, беручи до уваги те, що сторонам та третім особам надавалося достатньо часу для подання письмових пояснень та додаткових документів, суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 8 квітня 1999 року прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

За приписами частини 2 статті 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 8 квітня 1999 року під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

За приписами частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 наведеної статті).

У даному випадку, як зазначає Прокурор, необхідність захисту інтересів держави обумовлено тим, що Рівненською обласною державною адміністрацією, з моменту виникнення у ТОВ «Костопільський комбінат будівельних матеріалів» заборгованості по орендні платі, будь-яких заходів щодо розірвання Договору з підстав систематичної несплати в односторонньому порядку не вжито, що підтверджує факт неналежного здійснення органом своїх повноважень по захисту інтересів держави.

Також, прокуратура вказує на те, що систематична несплата орендних платежів Відповідачем, порушує економічні інтереси держави, сприяє розвитку інфляційних процесів в країні, підриває довіру громадян та наносить їм вагомий матеріальний збиток, що може відобразитись на державних інтересах

З огляду на вищевикладене, виходячи з предмету та підстав позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення Прокурора з даним позовом до суду.

З матеріалів справи суд вбачає, що розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації № 311 від 22.06.2004 р. (а.с. 20) орендному підприємству "Костопільський комбінат будівельних матеріалів" (надалі - ОП "Костопільський КБМ") передано в оренду строком на 14 років земельну ділянку загальною площею 10,0003 га на території Головинської сільської ради Костопільського району, у тому числі, 5,3 га за рахунок земель, що перебували в постійному користуванні ОП "Костопільський КБМ" під карєр для видобування базальтів та 4,7 га за рахунок земель запасу Головинської сільської ради, з яких 0,7811 га передано для обслуговування господарських споруд та 3,9189 га під карєр для видобування базальтів.

Крім того, зазначеним вище розпорядженням зобовязано Костопільську Райдержадміністрацію укласти з ОП "Костопільський КБМ" договір оренди земельних ділянок, встановивши розмір орендної плати.

Розпорядженням голови Костопільської районної державної адміністрації №330-р від 30.08.2004 р. (а.с. 21) ОП "Костопільський КБМ" встановлено орендну плату в розмірі 9 200 грн. на рік та зобовязано голову Головинської сільської ради укласти договір оренди земельних ділянок.

Суд вбачає, що на підставі зазначених вище розпоряджень 16.11.2004 р. між Головинською сільською радою та ОП "Костопільський КБМ" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 10,0003 га, який зареєстрований у Костопільському районному відділі Рівненської філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.11.2004 р. за № 040459100001. Строк дії договору - 14 років (а.с. 22 - 23).

Відповідно до п. 5 вищевказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки відсутня.

Пунктами 9, 10 та 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 9200 грн. два рази в рік, не пізніше 15 березня та 15 листопада кожного року та обчислюється з урахуванням індексів інфляції.

Крім того, матеріалами справи стверджено, що 23.12.2011 р. між Костопільською РДА та ОП "Костопільський КБМ" укладена та зареєстрована в управлінні Держкомзему у Костопільському районі за № 562348084000209 додаткова угода до вищевказаного договору, відповідно до якої пункти 9, 10, 11 та 13 договору оренди викладено в новій редакції (а.с. 26).

За умовами додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 29 833 грн. 15 коп. на рік з розрахунку пятикратного розміру земельного податку (пункт 2 додаткової угоди).

Пунктами 3, 4 угоди передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Орендна плата сплачується рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 5 додаткової угоди внесено зміни до п.13 договору оренди щодо підстав перегляду розміру орендної плати. Інші умови договору № 040459100001 від 18.11.2004 р. залишені без змін.

З матеріалів справи та пояснень сторін суд вбачає, що правонаступником ОП "Костопільський КБМ" є ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Костопільський комбінат будівельних матеріалів" (надалі - ТОВ "Костопільський комбінат будівельних матеріалів").

З наданої Костопільським відділенням Рівненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області інформації від 09.03.2017 р. №325/10/17-09-17-05, суд вбачає, що станом на 06.03.2017 р. в ТОВ "Костопільським комбінатом будівельних матеріалів" існує заборгованість із сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою на території Головинської сільської ради у сумі 256 539 грн. 78 коп., яка самостійно задекларована підприємством та підтверджується картками обліку платника податку за період з 30.07.2013 р. по 02.03.2017 р. (а.с. 28 - 34).

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Поняття договору оренди землі визначено статтею 13 вказаного Закону, за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У розумінні приписів наведених норм основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (стаття 24 Закону України "Про оренду землі").

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання унормований статтею 32 Закону України "Про оренду землі", а саме: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 141 ЗК України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 651 ЦК України також унормовано, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 ІДК У країни ^

Відповідно до пункту 28 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасно сплачувати орендну плату.

Судом встановлено та матеріалами справи стверджено, що орендарем систематично порушуються умови Договору в частині несвоєчасного внесення орендної плати.

Згідно пункту 38 договору, дія договору припиняється за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у наслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Підпунктами 2.20, 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обовязків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Крім того, роз'яснено, що у справах зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

За приписами статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобовязаний повернути орендареві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Враховуючи зазначені вище роз'яснення суд вбачає, що істотне порушення орендарем такої умови договору оренди землі, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку та повернення земельної ділянки орендодавцю.

Судом встановлено, що орендарем ТОВ "Костопільський комбінат будівельних матеріалів" не виконуються зобов'язання, передбачені ч.1 ст.24 Закону та пунктом 9 вищезазначеного договору щодо своєчасного та повного внесення плати за землю, в результаті таких дій за останнім рахується заборгованість в сумі 256 539 грн. 78 коп., що як зазначалося вище, стверджується довідкою Костопілського відділення Рівненської ОДПІ ГУ ДФС.

Отже, невнесення орендної плати, є підставою для припинення договору оренди земельної ділянки, шляхом його розірвання, та повернення земельної ділянки до земель запасу державної власності.

До аналогічних висновків прийшов Вищий господарський суд України у своїх постановах від 27.08.2015 № 909/1101/14, 03.03.2016 № 924/536/15, від 09.02.2016 № 914/2393/13.

Враховуючи усе зазначене вище, суд вбачає, що позов в частині розірвання договору оренди землі, укладеного між Головинською сільською радою та ОП "Костопільський КБМ" на підставі розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації №3 11 від 22.06.2004 р., який зареєстрований у Костопільському районному відділі Рівненської філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.11.2004 р. за №040459100001 є правомірним, підтвердженим належними та допустимими доказами, а тому суд в цій частині позов задовольняє.

Також, прокурор в позовній заяві просив суд зобовязати ТОВ "Костопільський комбінат будівельних матеріалів" повернути до земель державної власності земельну ділянку площею 10,0003 га, за актом прийому-передачі з Рівненською обласною державною адміністрацією у стані, не гіршому, порівняно з тим, в якому вона була передана в оренду, шляхом проведення рекультивації.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно у якому він одержав її в оренду.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Враховуючи те, що договір оренди спірної земельної ділянки, як зазначалося вище по тексту, розірвано, відтак і вимога про повернення земельної ділянки після розірвання договору оренди є правомірною та такою яка підлягає до задоволення.

Разом з тим, прокурор та позивач просять суд повернути спірну земельну ділянку, в не гіршому, порівняно з тим, в якому вона була передана в оренду стані, шляхом проведення рекультивації.

З приводу зобов'язання відповідача провести рекультивацію спірної земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 166 Земельного кодексу України, рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

Положеннями частини 2 статті 166 Земельного кодексу України та частин 1-2 статті 52 Закону України "Про охорону земель" встановлено, що: рекультивації підлягають землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт; при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, відокремлена ґрунтова маса підлягає зняттю, складуванню, збереженню та перенесенню на порушені або малопродуктивні земельні ділянки відповідно до робочих проектів з рекультивації порушених земель та підвищення родючості ґрунтів.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов'язковому порядку в разі рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь; заходи, передбачені затвердженою у встановленому порядку документацією із землеустрою, є обов'язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у томі числі орендарями.

Згідно з ч.1 ст. 54. Кодексу України про надра після вироблення запасів корисних копалин, а також у разі, коли за техніко-економічними розрахунками та іншими обґрунтуваннями подальша розробка родовищ чи його частин є недоцільною або неможливою, гірничодобувні об'єкти або ділянки цих об'єктів підлягають ліквідації чи консервації.

Відповідно до ст. 46 Кодексу України про надра видобуті корисні копалини, запаси корисних копалин, які втратили промислове значення, а також втрачені у процесі видобування або не підтверджені під час наступних геологорозвідувальних робіт чи розробки родовища, підлягають списанню з обліку гірничодобувного підприємства в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Результати списання з обліку запасів корисних копалин облікуються у Державному інформаційному геологічному фонді України.

Згідно наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.01.2005 р. № 1 "Про затвердження Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок", зокрема п.3.1 власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов'язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

За пунктом 3.3 того ж наказу визначено, що дозвіл видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель. Якщо в проекті ці умови не визначені чи визначені в неповному обсязі, відповідний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Держкомзему України /далі - Держкомзему/) відмовляє у видачі дозволу.

З матеріалів справи суд вбачає, що згідно "Техно-рабочего проекта рекультивации Берестовецкого каменного карьера Костопольського комбината стройматериалов Ровенского облмежколхозстроя" передбачається виконання комплексу спеціальних робіт і заходів, спрямованих на приведення порушених земель в стан, придатний для використання в сільському, лісовому та водному господарстві. Зокрема, проектом передбачено створення водойми для технічних потреб, заліснення та залуження території на загальній площі 10,6 га (а.с. 127 - 168).

З зазначених вище норм права, суд вбачає, що рекультивація спірної земельної ділянки, як то передбачає зазначений вище проект, можлива тільки за дотримання наступних умов, або повний видобуток корисних копалин з родовища (в даному випадку базальту), або списання з обліку підприємства недовидобутих корисних копалин (базальту).

Разом з тим матеріалами справи стверджено що, згідно звітного балансу корисних копалин за 2012 рік річної форми №5-гр. яка подається підприємством щорічно до Державної служби з геології і надр України, згідно з наказом Держгеонадр України від 26.12.2007 року № 142 (а.с. 112), станом на 01 січня 2012 року запаси базальту в Берестовецькому родовищі базальтів Берестовецького спецкар'єру становить 169.315 тис.

Також матеріалами справи стверджено, що у 2012 році відповідач не здійснював видобуток базальтів у зв'язку з призупиненням дії спеціального дозволу, про що зазначено безпосередньо у звітному балансі за 2012 рік (у розділі "Зміна балансових запасів за 2012 рік"), де у графі "Видобуток" проставлений прочерк та зазначено про те ж і у листі державної служби геології надр України, згідно якого повідомлено прокуратуру про те, що дозволи анульовані (а.с. 35 - 36).

Крім того, відповідачем був наданий звітний баланс корисних копалин за 2011 рік річної форми №5-гр. (а.с. 110) у якому в графі запаси на 01.01.2012 року по Берестовецькому родовищі базальтів вказано 169,315 тис., а станом на 01.01.2011 року запаси базальту становили 200,077 тис., таким чином вбачається що впродовж 2011 року видобуто 30.762 тис.

Також у графі забезпеченість підприємства в роках балансовими запасами за формою №5-гр вказано забезпеченість підприємства запасами базальту ще на 5 років.

Враховуючи зазначене вище, матеріалами справи підтверджено, що кар'єр не вичерпав своїх природніх ресурсів, також прокуратурою та позивачем не надано доказів того, що недовидобуті корисні копалини (базальт) були списані в законом передбаченому порядку.

Отже, з зазначеного вище вбачається, що рекультивація спірної земельної ділянки і кар'єру зокрема, неможливе без повновго вичерпання ресурсів такого кар'єру, а враховуючи ненадання будь яких доказів, які б вказували на вичерпання кар'єру, або списання недовидобутих корисних копалин, суд вбачає що вимога прокуратури та позивача, щодо рекультивації є безпідставною, не доведеною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Також, приймаючи рішення судом враховані твердження відповідача, щодо неуповноваженості Головинської сільської ради на укладення спірного договору оренди землі.

Суд зазначає, що матеріали справи містять розпорядження Рівненської обласної державної адміністрації та Костопільської районної державної адміністрації, якими уповноважено Головинську сільську раду, укласти спірний договір оренди.

Згідно ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

З зазначеного вбачається, що Головинська сільська рада діяла в межах закону, виконуючи розпорядження адміністрацій, які зазначалися вище.

Також, відповідачем не надано суду доказів того, що вказані розпорядження, втратили свою чинність, або ж скасовані в законом передбаченому порядку, тому такі твердження відповідача судом до уваги не приймаються, як безпідставні.

Окрім того, відповідач зазначав, про те, що додаткова угода не відповідає загальним нормам права, зокрема укладена не уповноваженими особами, як орендодавцем так і орендарем.

Суд вбачає, що додаткова угода була укладена між Костопільською районною державною адміністрацією та ОП "Костопільський КБМ", в той час, як відтиск печатки в графі "реквізити сторін, орендар", стоїть ТОВ "Костопільський КБМ".

Як зазначалося вище, ТОВ "Костопільський КБМ" є правонаступником ОП "Костопільський КБМ, про що не заперечили сторони та треті особи у судовому засіданні.

У відповідності до п. 40 спірного договору оренди землі визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Враховуючи те, що ТОВ "Костопільський КБМ" є правонаступником орендаря і відтиск печатки останнього міститься на додатковій угоді, суд вбачає, що орендар мав право укладати таку додаткову угоду.

Щодо, укладання додаткової угоди Костопільською районною державною адміністрацією, то як зазначалося вище, остання вправі вчиняти відповідні дії, щодо земельної ділянки у відповідності до розпорядження Рівненської обласної районної державної адміністрації.

Крім того, відповідач своїми діями, ствердно ставився до правомірності договору та додаткової угоди зокрема, оскільки з моменту укладення до розгляду даної справи у суді, останнім не надано жодних доказів звернення до суду, щодо розірвання або недійсності договору оренди землі.

З зазначеного вище вбачається, що твердження відповідача про порушення суб'єктного складу осіб, які укладали додаткову угоду є безпідставними.

Щодо, твердження відповідача про те, що спірний договір може бути розірвано тільки за вимогою однієї із сторін договору та неправильно визначеного органу прокуратурою, чиї інтереси порушені, суд зазначає наступне.

Відповідно до розпоряджень, на які вже йшло посилання неодноразово, обласна адміністрація, районна адміністрація мають право вчиняти дії, щодо розпорядження спірною земельною ділянкою (в тому числі ініціювання розірвання договору оренди землі), тому суд вбачає, що Рівненська обласна державна адміністрація вправі ініціювання розірвання договору оренди землі та прокуратурою вірно визначений орган в інтересах якого останній звернувся до суду, а тому твердження відповідача є безпідставними.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що задоволенню підлягають вимоги позивача про розірвання договору оренди землі, укладений між Головинською сільською радою та ОП "Костопільський КБМ" та зобовязання ТОВ "Костопільський комбінат будівельних матеріалів" повернути до земель державної власності земельну ділянку площею 10,0003 га, за актом прийому- передачі з Рівненською обласною державною адміністрацією у стані, не гіршому, порівняно з тим, в якому вона була передана в оренду.

Що стосується вимоги проведення рекультивації, суд зазначає, що вона є безпідставною тому в цій частині позову суд відмовляє.

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку з тим, що спір виник через неправомірні дії останнього (неоплата згідно договору) в розмірі 3 200 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди землі, укладений між Головинською сільською радою та ОП "Костопільський КБМ" на підставі розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації № 311 від 22.06.2004 р., який зареєстрований у Костопільському районному відділі Рівненської філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.11.2004 р. за № 040459100001.

3. Зобовязати ТОВ "Костопільський комбінат будівельних матеріалів" (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Дружби, буд. 1, код ЄДРПОУ 03576568) повернути до земель державної власності земельну ділянку площею 10,0003 га, кадастровий номер 5623480800:06:012:0001, що розташована на території Головинської сільської ради, яка була передана згідно договору оренди, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 18.11.2004 р., про що здійснено запис №040459100001, за актом прийому - передачі з Рівненською обласною державною адміністрацією у стані, не гіршому, порівняно з тим, в якому вона була передана в оренду.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині проведення рекультивації земельної ділянки площею 10,0003 га, кадастровий номер 5623480800:06:012:0001.

5. Стягнути з ТОВ "Костопільський комбінат будівельних матеріалів" (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Дружби, буд. 1, код ЄДРПОУ 03576568) на користь прокуратури Рівненської області (р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ (код класифікації видатків бюджету 2800) судові витрати в сумі 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

6.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "09" жовтня 2017 року

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 7 примірників:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим з повідомленням (35700, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Княгині Ольги, 36);

3 - позивачу рекомендованим з повідомленням (33028. м. Рівне, майдан Просвіти, 1);

4 - відповідачу рекомендованим з повідомленням (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Дружби, 1);

5 - третій особі рекомендованим з повідомленням (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Незалежності, 7);

6 - третій особі рекомендованим з повідомленням (35041, Рівненська область, Костопільський район, с. Головин, вул. Вишнева, 1).

7- третій особі рекомендованим з повідомленням ( 33013 м. Рівне, вул. С.Петлюри, 37).