Рішення № 69436776, 03.10.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2017р.Справа № 917/737/17

за позовом Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" (вул. Івана Мазепи, буд. 10, м. Київ, 01010) в особі філії "Менський сир" (вул. Леніна, 122, м. Мена, Чернігівська область, 15600)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вул. Будька, буд. 47, м.Гадяч, Полтавська область, 37300)

про стягнення 7 142 978,62 грн.

Суддя Іванко Л.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 28.09.2017 року

від відповідача: ОСОБА_2, дов.№ 4 від 21.08.2017 року

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглядається позовна заява про стягнення 7 142 978,62 грн., з них: 4368207,33 грн. основного боргу за договором поставки товарів № 0109-4 від 01.09.2015р., 1882834,07 грн. -пені, 737472,18 грн. - інфляційних, 154465,04 грн. - 3 % річних.

Відповідач повторно подав клопотання про призначення судової економічної експертизи у справі (арк. спр.7-9, т.4).

В обгрунтування клопотання відповідач посилається на те, що наявні суттєві розбіжності між сторонами в сумі основного боргу, проведених оплатах, позивачем не враховано закінчення строків позовної давності, невірно обчислено пеню, річні та інфляційні; вирішення вказаних питань потребує спеціальних економічних знань.

Позивач заперечує щодо призначення експертизи (а.с.14, т.4).

Клопотання про призначення експертизи відхиляється судом, оскільки спір щодо заборгованості виник стосовно трьох накладних та може бути перевірений судом за результатом аналізу поданих сторонами доказів, питання щодо застосування позовної давності є правовим та не може бути поставлено на вирішення експерта, перевірка правильності нарахування пені, інфляційних та річних не потребує спеціальних економічних знань, оскільки є нескладною та може бути проведена судом.

Відповідач подав заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності позивачем щодо вимог про стягнення пені.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що строк оплати товару ще не настав, оскільки за умовами п. 2.5 договору строк оплати починає рахуватися з наступного дня після отримання покупцем належним чином оформлених товарно-супровідних документів; визначені в п. 2.4 договору документи позивачем відповідачу не надані, отже відсутні підстави для оплати товару; згідно ст. 610 та 613 ЦК України не настало порушення зобов'язання відповідача внаслідок прострочення кредитора (позивача); позивачем невірно проведено розрахунок інфляційних.

В судовому засіданні 03.10.2017 року судом оголошено вступну та резолютивну

частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, встановив:

01.09.2015 року між приватним підприємством «Консалтингова фірма «Прометей» в особі філії «Менський сир» (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (відповідачем) укладено договір поставки товарів №0109-4 (надалі -Договір) ; (а.с.32-36, т.1).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю) продукти ферментації молока (сирне зерно), вироблені згідно Технічними умовами (вперше) ТУ У 10.5-24255176-036:2015 «Продукти ферментації молока», а відповідач (покупець) - приймати товар та оплачувати його на умовах та в порядку, визначеному цим Договором.

Згідно п.1.2 Договору, кількість, асортимент, найменування, ціна та загальна вартість відповідної партії Товару обумовлюється у видаткових накладних, що мають силу специфікації і є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п.1.4 Договору орієнтовна ціна Договору становить 30000000 гривень. Фактична ціна Договору визначається, як вартість всіх поставок, здійснених за цим Договором та підтверджених відповідними документами.

Відповідно до п.2.2 Договору, Постачальник здійснює поставку Товару на наступних умовах DAP (IНKOTEPMC - 2010) - вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область. Навантаження, доставка (транспортні затрати) здійснюються силами та за рахунок Постачальника. Розвантаження Товару здійснюється силами та за рахунок Покупця.

Згідно п.2.3 Договору, датою поставки Товару є дата, що зазначається Покупцем у видатковій накладній при отриманні Товару.

Відповідно до п.3.1 Договору, Покупець здійснює оплату вартості Товару за ціною у видатковій накладній.

Згідно п. 3.3 Договору, оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі видаткової накладної, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 100 (сто) календарних днів з дня отримання Покупцем Товару та належним чином оформлених товарно-супровідних документів.

У відповідності до п.3.5 Договору, ціна Договору становить суму вартості Товару, що зазначена у всіх видаткових накладних на Товар, оформлених між Сторонами протягом строку дії цього Договору.

На виконання умов договору позивач протягом вересня - грудня 2015 року поставив відповідачу товару вагою 436 000 000,00 кг на загальну суму 32 579 926 грн. 18 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: №3355 від 10.09.2015 року на суму 1 336 650,00 грн.;№3360 від 11.09.2015 року на суму 1 293 520,00 грн.; №3388 від 17.09.2015 року на суму 1 358 500,00 грн.; №3396 від 18.09.2015 року на суму 1 358 500,00 грн.; №3398 від 19.09.2015 року на суму 1311 000,00 грн.; №3445 від 24.09.2015 року на суму 1 352 800,00 грн.; №3451 від 25.09.2015 року на суму 1 349 570,00 грн.; №3453 від 26.09.2015 року на суму 1 349 570,00 грн.; №3492 від 01.10.2015 року на суму 1 345 200,00 грн.; №3496 від 02.10.2015 року на суму 1 345 200,00 грн.; №3508 від 03.10.2015 року на суму 1 311 336,18 грн.; №3537 від 08.10.2015 року на суму 1 539 000,00 грн.; №3553 від 09.10.2015 року на суму 1 539 000,00 грн.; №3579 від 15.10.2015 року на суму 1 482 760,00 грн.; №3621 від 22.10.2015 року на суму 1 566 550,00 грн.; №3672 від 30.10.2015 року на суму 1 542 990,00 грн.; №3712 від 06.11.2015 року на суму 1 510 500,00 грн.; №3714 від 08.11.2015 року на суму 1 510 500,00 грн.; №3741 від 12.11.2015 року на суму 1 387 000,00 грн.; №3756 від 15.11.2015 року на суму 1 339 500,00 грн.; №3801 від 24.11.2015 року на суму 1 539 000,00 грн.; №3823 від 29.11.2015 року на суму 1 463 000,00 грн.; №5695 від 16.12.2015 року на суму 1 448 280,00 грн. (а.с.37-59, т.1).

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати отриманого товару виконав частково, сплативши 28 211 718,85 грн., що підтверджується довідками ПАТ «Укрсоцбанк» №06.1-186/1405 від 23.02.2016 року та №06.1-186/2110 від 22.03.2016 року (а.с.60-64, т.1).

Позивач зазначив, що відповідач, фактично, розрахувався за товар, отриманий по наступних видаткових накладних: №3355 від 10.09.2015 року на суму 1 336 650,00 грн.; №3360 від 11.09.2015 року на суму 1 293 520,00 грн.; №3388 від 17.09.2015 року на суму 1 358 500,00 грн.; №3396 від 18.09.2015 року на суму 1 358 500,00 грн.; №3398 від 19.09.2015 року на суму 1311 000,00 грн.; №3445 від 24.09.2015 року на суму 1 352 800,00 грн.; №3451 від 25.09.2015 року на суму 1 349 570,00 грн.; №3453 від 26.09.2015 року на суму 1 349 570,00 грн.; №3492 від 01.10.2015 року на суму 1 345 200,00 грн.; №3496 від 02.10.2015 року на суму 1 345 200,00 грн.; №3508 від 03.10.2015 року на суму 1311 336,18 грн.; №3537 від 08.10.2015 року на суму 1 539 000,00 грн.; №3553 від 09.10.2015 року на суму 1 539 000,00 грн.; №3579 від 15.10.2015 року на суму 1 482 760,00 грн.; №3621 від 22.10.2015 року на суму 1 566 550,00 грн.; №3672 від 30.10.2015 року на суму 1 542 990,00 грн.; №3712 від 06.11.2015 року на суму 1 510 500,00 грн.; №3714 від 08.11.2015 року на суму 1 510 500,00 грн.; №3741 від 12.11.2015 року на суму 1 387 000,00 грн.; №3756 від 15.11.2015 року на суму 1 339 500,00 грн. частково по видатковій накладній №3801 від 24.11.2015 року на суму 1 539 000,00 грн., а саме, в розмірі 82 072 грн. 67 коп.

Залишок заборгованості у сумі 4 368 207,33 грн. відповідачем не сплачено, а саме частково по видатковій накладній №3801 від 24.11.2015 року на суму 1 539 000,00 грн.- в розмірі 1 456 927 грн. 33 коп. та по видатковим накладним №3823 від 29.11.2015року на суму 1 463 000,00 грн.; №5695 від 16.12.2015року на суму 1 448 280,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, граничний термін повної оплати відповідачем видаткової накладної №3801 від 24.11.2015 року на суму 1 539 000,00 грн. настав 03.03.2016 року. Оскільки, дана видаткова накладна оплачена відповідачем лише в розмірі в розмірі 82 072 грн. 67 коп., то з 04.03.2016 року, залишок суми по цій видатковій накладній в розмірі 1 456 927 грн. 33 коп. (1 539 000,00 грн. - 82 072,67 грн.) рахується позивачем, як прострочена заборгованість. Граничний термін повної оплати відповідачем вищезазначених накладних, у відповідності із п.3.3. Договору, закінчився: по видатковій накладній №3823 від 29.11.2015 року на суму 1 463 000,00 грн. - 08.03.2016 року; по видатковій накладній №5695 від 16.12.2015 року на суму 1 448 280,00 грн. - 25.03.2016 року.

Відповідач у відзиві сам факт отримання товару Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" не заперечує, лише посилається на те, що строк оплати починає рахуватися з наступного дня після отримання покупцем наленим чином оформлених товарно-супровідних документів; визначені в п. 2.4 договору документи позивачем відповідачу не надані.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів неодержання товару відповідач суду не надав. Крім того, сплативши частково за товар, підтвердив його одержання.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 530, 610, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, позовні вимоги про стягнення 4368207,33 грн. основного боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п. 5.3 Договору сторони встановили, що за прострочення здійснення платежів за цим Договором винна Сторона сплачує іншій Стороні пеню в розмірі 0,1%, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм позивачем заявлено до стягнення 1882834,07 грн. пені за прострочення оплати товару, у тому числі: за період 04.03.2016р. - 17.05.2017р. за зобов'язаннями накладної №3801 на суму боргу 1456927,33грн., за період 09.03.2016р. -17.05.2017р. за зобов'язаннями накладної № 3823 на суму 1463000,00грн., за період 26.03.2016р. - 17.05.2017р. за зобов'язаннями накладної № 5695 на суму 1448280,00грн., 154465,04грн. - 3 % річних та 737472,18грн. - інфляційних за період з 04.03.2016р. по 17.05.2017р. (поетапно)(розрахунок додається, а.с.64-66, т.1).

Згідно з ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконане.

З огляду на умови укладеного сторонами Договору (п 5.3) розмір пені за прострочення здійснення платежів за цим Договором не повинен перевищувати 0,1%, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, при цьому, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вбачається, що нарахування позивачем пені за несвоєчасну оплату товару за період прострочення, що наведені у розрахунку не відповідають вимогам ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та умовам п.5.3 Договору.

Зокрема, позивачем за період з 04.03.2016 року по 26.05.2016 року, за період з 10.03.2016 року по 26.05.2016 року, за період з 26.03.2016 року по 26.05.2016 року нараховано пеню в розмірі, більшому ніж 0,1 %, що перевищує розмір, встановлений сторонами. Крім цього, при нарахуванні пені позивачем не враховано строку позовної давності.

Після проведення перевірки розрахунку, судом визначено, що сума пені в межах позовної давності складає 476416,89 грн.

Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов"язання, наявність обов"язку погашення боргу, суд дійшов висновку про невідповідність зробленого позивачем розрахунку нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України діючому законодавству, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних.

При цьому, розмір 3% річних склав 154345,13 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В порушення вказаного позивачем проведено нарахування інфляційних не за повний місяць існування боргу.

Після проведення перевірки нарахування інфляційних судом встановлено, що сума інфляційних становить 702177,11 грн. Позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині у позовних вимогах щодо пені, 3% річних та інфляційних - слід відмовити за їх безпідставністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вул. Будька, буд. 47, м.Гадяч, Полтавська область, 37300; ідентифікаційний код 33460268) на користь Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" (вул. Івана Мазепи, буд. 10, м. Київ, 01010) в особі філії "Менський сир" (вул. Леніна, 122, м. Мена, Чернігівська область, 15600; ідентифікаційний код 26549195) 4368207,33 грн. основного боргу, 476416,89 грн. пені, 702177,11 грн. інфляційних, 154345,13 грн. - 3% річних, 85517,20 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 09.10.2017 року

Суддя Іванко Л.А.