Рішення № 69436661, 25.09.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2017 р. Справа № 911/1666/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»

до державного підприємства «Завод порошкової металургії»

про стягнення 2 674 053,28 грн.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1, предст. за дов. від 19.06.2017 № 147/03;

відповідач не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось публічне акціонерне товариство Українська інноваційна компанія (позивач) до державного підприємства Завод порошкової металургії (відповідач) про стягнення заборгованості за Кредитним договором від 28.02.2014 № 26-2014, в розмірі 3 061 369,05 грн. ,яка складається з2 013 851,07 грн. боргу, 338 283,56 грн. відсотків за користування кредитом, 642 305, 53 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 66 928, 89 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом згідно з кредитним договором № 26-2014 від 28.02.2014, укладеного між публічним акціонерним товариством „Український інноваційний банк" та державним підприємством "Завод порошкової металургії".

Позивач, обґрунтовуючи своє право на звернення до суду з зазначеними вимогами, посилається на те, що публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" є правонаступником публічного акціонерного товариства „Український інноваційний банк" і відповідно набувачем всіх прав та обов'язків останнього.

Ухвалою суду від 06.06.2017 суддею Третьяковою О.О. було прийнято позовну заяву до розгляду.

В подальшому, в порядку ст. 22 ГПК України, позивачем через канцелярію суду (вх. номер 13354 від 04.07.2017) було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просив стягнути з відповідача державного підприємства "Завод порошкової металургії" 2 674 053,28 грн. заборгованості, яка складається з 2 013 851,07 грн. заборгованості за кредитом, 338 283,56 грн. заборгованості за процентами, 275 620,37 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 46298,28 грн. пені за прострочення сплати процентів.

Також позивачем 04.07.2017 через канцелярію (вх. номер 108/17) було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що має місце нова ціна позову 2 674 053,28 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2017, у звязку з виходом судді Третьякової О.О. у відпустку, було прийнято справу №911/1666/17 до провадження суддею Щоткіним О.В., розгляд справи призначено на 25.09.2017.

В судовому засіданні 25.09.2017 було розглянуто подану позивачем заяву про вжиття заходів забезпечення позову та встановлено наступне:

В обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач зазначає про те, що відповідач не вчиняє жодних дій щодо погашення заборгованості, а тому для недопущення негативних наслідків, є потреба у вжитті заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та несплата відповідачем заборгованості не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

З урахуванням вищенаведених норм, суд зазначає, що позивач, повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів, які підтверджували б обставини на які він посилається.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на її недоведеність.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою зазначеною в позовній заяві та у Спеціальному витягу з ЄДР, про що також свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, в судове засідання 25.09.2017 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву на позов та інших письмових пояснень з приводу заявленого позову до суду не подав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, та належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та обєктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 25.09.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Український інноваціний Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (Банк) та державним підприємством «Завод порошокової металургії (позичальник) було укладено Кредитний договір № 26-2014 (Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 3 000 000 (три мільйони) гривень на термін до 26 грудня 2014 року, про що свідчить меморіальний ордер № 1761828 від 28.02.2014 та виписка по особовим рахункам банку. Кредит використовується позичальником на поповнення обігових коштів.

Відповідно до п. 3.4.Кредитного договору позичальник сплачує Банку проценти в розмірі 24% річних в гривні.

Відповідно до п.3.5.1. Кредитного договору граничним терміном повернення кредиту є 26 грудня 2014 року з урахуванням наступного графіку погашення кредиту: до 10 числа кожного місяця, починаючи з червня 2014 року, позичальник здійснює погашення кредит рівними частинами в сумі не менше ніж 428 571,43 грн.

Згідно із Додатковою угодою № 01 від 13 червня 2014 року до Кредитного договору було пролонговано повернення частини кредиту в сумі 428 571,43 грн. до 30 червня 2014 року.

Згідно із Додатковою угодою № 02 до Кредитного договору від 25 липня 2014 року був викладений у новій редакції п.3.5.1 Кредитного договору, відповідно до якої було пролонговано граничний термін повернення Кредиту до 26 грудня 2014 року та встановлено, що погашення кредиту здійснюється до 10 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2014 року рівними частинами в сумі не менше ніж 1 000 000 грн.

Відповідно до Додаткової угоди № 03 від 10 жовтня 2014 року до Кредитного договору п.3.1. було викладено у нові редакції, відповідно до якої Банк надає позичальнику Кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 3 000 000 грн.на термін до 26 грудня 2015 року включно.

Згідно п.3.5.1. Кредитного договору (в новій редакції) граничним терміном повернення Кредиту є 26 грудня 2015 року з урахуванням наступного графіку погашення кредиту до 31.10.2014 року - 300 000 грн.; починаючи із лютого 2015 року щомісячно рівними частинами.

Відповідно до додаткової угоди № 05 від 28 листопада 2014 року до Кредитного договору у назві Кредитного договору слова «про надання кредиту» були замінені на «про відкриття відновлювальної кредитної лінії» .

Разом з тим, п.3.1. Кредитного договору було викладено у новій редакції, відповідно до якої Банк надає позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 3 000 000 грн. на термін до 26 грудня 2015 року включно.

Пункт 3.5.1. Кредитного договору було викладено у новій редакції відповідно до якої граничним терміном повернення Кредиту є 26 грудня 2015 року з урахуванням наступного графіку погашення кредиту до 05.02.2014 року - 300 000 грн., починаючи із лютого 2015 року щомісячно рівними частинами.

Як зазначив позивач, оскільки відповідно до Кредитного договору позичальнику була відкрита відновлювальна кредитна лінія, кредит неодноразового надавався та погашався. В той же час, зі слів позивача, у граничний строк, визначений Кредитним договором, кредит не повернуто та відсотки не сплачені, у звязку з чим позивач звернувся до суду про стягнення 2 013 851,07 грн. заборгованості за кредитом та 338 283,56 грн. заборгованості по процентам.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 цього ж кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи, що факт користування кредитними коштами та наявності заборгованості відповідачем не заперечено, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів, що спростовують наведені у позові обставини, зокрема, первинних документів в підтвердження повного погашення заборгованості, останнім не подано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2 013 851,07 грн. заборгованості за кредитом та 338 283,56 грн. заборгованості по процентам підтверджена матеріалами справи та поданими доказами, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за Кредитним договором, позивачем, на підставі п.п.7.3., 7.4 Кредитного договору нараховано позивачеві 275 620,37 грн. пені за прострочення повернення кредиту (на суму боргу 2 013 851,07 грн. за загальний період з 29.11.2016 по 29.05.2017) та 46 298, 28 грн. пені за прострочення повернення відсотків (на суму відсотків 338 283, 56 грн. за загальний період з 29.11.2016 по 29.05.2017).

Відповідно до п. 7. 3 Кредитного договору, у разі порушення строків сплати процентів за Кредитом, позичальник сплачує Банку пеню. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно) сплачених процентів, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п.7.4. Кредитного договору, у разі порушення граничного терміну повернення Кредиту позичальник сплачує Банку пеню. Пеня нараховується на суму простроченої заборгованості за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів існування простроченої заборгованості , починаючи з дати її виникнення до дати повернення Кредиту, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, за періоди визначені позивачем, суд встановив, що заявлені до стягнення 275 620,37 грн. пені за прострочення повернення кредиту (на суму боргу 2 013 851,07 грн. за загальний період з 29.11.2016 по 29.05.2017) та 46 298, 28 грн. пені за прострочення повернення відсотків (на суму відсотків 338 283, 56 грн. за загальний період з 29.11.2016 по 29.05.2017) є арифметично вірними, у звязку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 013 851, 07 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 338 283, 56 грн. заборгованості за простроченими відсотками, 275 620,37 грн. пені за прострочення повернення кредиту та 46 298, 28 грн. пені за прострочення повернення відсотків.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства «Завод порошкової металургії» (07400, Київська обл., м Бровари, промвузол, код ЄДРПОУ 00186192) на користь публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, буд. 3-а, код 05839888) - 2 013 851 (два мільйони тринадцять тисяч вісімсот пятдесят одну) грн. 07 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 338 283 (триста тридцять вісім тисяч двісті вісімдесят три) грн. 56 коп. заборгованості за простроченими відсотками, 275 620 (двісті сімдесят пять тисяч шістсот двадцять) грн. 37 коп. пені за прострочення повернення кредиту, 46 298 (сорок шість тисяч двісті девяносто вісім) грн. 28 коп. пені за прострочення повернення відсотків, 40 110 (сорок тисяч сто десять) грн. 80 коп. судового збору.

3. В заяві про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 10.10.2017р.

Суддя О.В. Щоткін