Постанова № 69435883, 05.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року Справа № 922/1335/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівЯценко О.В., Данилової М.В.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову від 11.05.2017 Харківського апеляційного господарського судуу справі№922/1335/16 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доБорівського комунального підприємства теплових мережпростягнення 779099,07 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Демчук О.В. (дов. від 14.04.17)

Від відповідача - Закаблуков А.С. (дов. від 30.09.17)

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Борівського комунального підприємства теплових мереж про стягнення 779099,07 грн., з яких: 506042,53 грн. інфляційних втрат, 23569,20 грн. 3% річних, 249487,34 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.02.2017 (суддя Калантай М.В.) в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 49832,50 грн. відмовлено. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 249487,34 грн., інфляційних втрат у розмірі 456210,03 грн. та 3% річних у розмірі 23569,20 грн. провадження у справі припинено за відсутнісю предмету спору. Рішення мотивовано тим, що інфляційні втрати у розмірі 49832,50 грн. нараховані необгрунтовано; на момент звернення із позовом до суду у позивача було право вимагати у відповідача сплатити пеню, інфляційні втрати та 3% річних за несвоєчасну оплату спожитого природного газу, однак у зв'язку з набуттям чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" таке право скасовано під час провадження у справі в силу даного Закону.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у складі: Шевель О.В., Крестьянінова О.О., Фоміної В.О. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині припинення провадження щодо стягнення пені у розмірі 249487,34 грн., інфляційних втрат у розмірі 506042,53 грн. (рішенням провадження у справі було припинено, зокрема, щодо інфляційних втрат у розмірі 456210,03 грн.) та 3% річних у розмірі 23569,20 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", ст.ст.549-552 Цивільного кодексу України, ст.ст.230-232 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.12.2013 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір №1883/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

В подальшому між сторонами укладено декілька додаткових угод до договору.

Позивач протягом січня - грудня 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3627474,04 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписано уповноваженими представниками обох сторін і скріплено їх печатками.

Відповідач за поставлений природний газ не розрахувався своєчасно (розрахунок здійснено в повному обсязі лише 09.12.2015, тобто з порушенням встановлених договором строків, що підтверджується розрахунком позовних вимог та не заперечується відповідачем).

Посилаючись на несвоєчасне погашення заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 506042,53 грн. інфляційних втрат, 23569,20 грн. 3% річних, 249487,34 грн. пені.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунок інфляційних втрат, доданий позивачем до позовної заяви, не відповідає фактичним обставинам справи. У розрахунках інфляційних втрат, зроблених позивачем, беруться до уваги індекси інфляції у тому числі за місяці, у яких мав бути здійснений платіж, в той час як нарахування слід починати з відповідних наступних місяців. Крім того, обчислення здійснюється позивачем, виходячи з суми боргу станом на 15 число відповідного місяця (яке згідно пункту 6.1 договору є моментом початку прострочення відповідача), а не з суми боргу, що існувала на останній день такого місяця.

Розмір інфляційних втрат за вказаний позивачем період складає 456210,03 грн. Апеляційною інстанцією розрахунок перевірений.

В зв'язку з викладеним у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 49832,50грн. (506042,53грн. - 456210,03грн.) відмовлено.

Таким чином, суди дійшли висновку, що станом на момент подачі позову у даній справі (22.04.2016) позивачем правомірно були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 456210,03 грн. інфляційних втрат, 249487,34 грн. пені та 23569,20 грн. 3% річних.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що 30.11.2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), відноситься, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, та також заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).

Згідно із ст. 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Судами встановлено, що пунктом 1.2 укладеного між сторонами договору передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. Тобто, з огляду на мету використання природного газу відповідачем, положення частини 3 статті 7 вищевказаного Закону поширюються на заборгованість, що є предметом даного спору.

Згідно з частиною третьою статті 7 цього Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Судами встановлено, що станом на день набрання чинності вказаного закону, у відповідача була відсутня заборгованість за спожитий в 2014 році природний газ в сумі, з якої виходив позивач, нараховуючи штрафні санкції (заборгованість у повному обсязі погашена відповідачем 09.12.2015), тому касаційна інстанція визнає правильним правовий висновок, що нараховані на вказану суму пеня, інфляційні втрати та 3% річних не підлягають задоволенню.

При цьому, касаційна інстанція зазначає, що висновок судів про те, що спірні суми підлягають списанню не впливає на правильність припинення провадження у справі.

Доводи скарги про необхідність врахування обставин формування реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості та включення до такого реєстру відповідача, відхиляються, оскільки на правильність висновку про відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій такі обставини значення не мають. Судова колегія зазначає, що запроваджені Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" заходи щодо забезпечення інтересів боржника у спосіб припинення стягнення нарахованих штрафних санкцій перед стягувачем та їх реалізація не перебувають в залежності від обставин формування реєстру та участь відповідача у визначеній процедурі списання.

Оскільки суд встановив, що на момент прийняття рішення предмет спору відсутній, припинення провадження у справі згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України є правомірним.

Враховуючи наведене, підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову від 11.05.2017 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/1335/16 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Яценко

М. Данилова