Постанова № 69435786, 27.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року Справа № 920/828/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівАлєєвої І.В., Поляк О.І.за участю представників:позивачаМаківський О.В. (дов. від 17.11.2016)відповідачаМачула А.А. (дов. від 14.06.2017 №0.6-7539/2-17)розглянувши матеріали касаційної скаргиГоловного управління Держгеокадастру у Сумській області на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.05.2017у справі №920/828/16 Господарського суду Сумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Беєве"до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Сумській областіпровизнання права на поновлення договорів оренди

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Беєве" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якому просило:

- визнати поновленим договір оренди землі від 15.08.2008;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області вжити заходів, щодо укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Беєве" додаткової угоди до договору оренди землі від 15.08.2008;

- визнати поновленим договір оренди землі від 15.08.2008;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області вжити заходів, щодо укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Беєве" додаткової угоди до договору оренди землі від 15.08.2008.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.10.2016 відповідача - Головне управління Держземагенства у Сумській області замінено на Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.12.2016 (суддя Левченко П.І.) позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області вжити заходів щодо укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Беєве" додаткової угоди до договору оренди землі від 15.08.2008, зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Липоводолинському районі Сумської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.08.2008 за № 040863101295, відповідно вимог частин 8, 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" на умовах, визначених сторонами.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Беєве";

Боржник: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області вжити заходів щодо укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Беєве" додаткової угоди до договору оренди землі від 15.08.2008, зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Липоводолинському районі Сумської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.08.2008 за №040863101296, відповідно до вимог частин 8, 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" на умовах, визначених сторонами.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Беєве";

Боржник: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 (головуючий суддя Фоміна В.О., судді Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) рішення Господарського суду Сумської області від 22.12.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що, в свою чергу, призвело до порушення судами норм матеріального та процесуального права та невірного тлумачення статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Поляк О.І., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.09.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі на 13.09.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.09.2017 розгляд касаційної скарги відкладено на 27.09.2017.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Алєєва І.В., Поляк О.І.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні 27.09.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій,

15.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Беєве" (орендарем) та Липоводолинською районною державною адміністрацією (орендодавцем), публічним правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, був укладений договір оренди землі, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 250,0496 га, з яких: 34,1495 га ріллі, 153,7856 га сіножатей та 62,1145 га пасовищ, які знаходяться на території Беєвської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Цей договір зареєстрований у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" 15.08.2008 за № 040863101296.

Строк дії договору - 5 років (пункт 8 договору), тобто до15.08.2013.

Пунктом 9 вказаного договору, сторони врегулювали, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі - у грошовій формі в розмірі 1,5% - 12596,20 грн. в рік від нормативної грошової оцінки.

15.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Беєве" (орендарем) та Липоводолинською районною державною адміністрацією (орендодавцем), публічним правонаступником якого є відповідач, був укладений договір оренди землі, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 42,5980 га, з яких: 19,5904 га сіножатей та 23,0076 га пасовищ, які знаходяться на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Цей договір зареєстрований у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" 15.08.2008 за № 040863101295.

Згідно пункту 8 договору, цей договір укладено на 5 років, тобто до 15.08.2013.

Пунктом 9 вказаного договору, сторони врегулювали, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі - у грошовій формі в розмірі 1,5% - 1318,68 грн. в рік від нормативної грошової оцінки.

Актами приймання-передачі земельних ділянок, що передаються в оренду від 15.05.2008, позивачу передані у користування земельні ділянки у відповідності до договорів оренди землі від 15.08.2008.

З огляду на матеріали справи, керуючись пунктами 8 вищезгаданих договорів оренди землі, де визначено, що орендар, щоб скористатися своїм переважним правом на поновлення договорів на той самий строк, має повідомити орендодавця про свої наміри за 90 днів до закінчення дії договору, 14.05.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Беєве" направило Липоводолинській районній державній адміністрації клопотання (а.с. 141), в якому просило поновити вищезгадані договори оренди землі на 5 років і додало до клопотання проекти додаткових угод до договорів, але отримав усну відповідь про зміни в законодавстві та необхідність звернення з таким клопотанням до Головного управління Держземагенства у Сумській області.

17.05.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Беєве" звернулося до Головного управління Держземагенства у Сумській області з клопотанням про поновлення дії спірних договорів. До вказаного клопотання заявником надано примірники додаткових угод.

Листування між вказаними сторонами підтверджується копією витягу з Журналу обліку вихідної кореспонденції за 2013 р (т. 2 а.с. 187-189).

01.06.2013 Головне управління Держземагенства у Сумській області листом надало відповідь, що не вважає за можливе продовжувати дії договорів оренди, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Беєве" втратило переважне право на поновлення договорів оренди, тому що завчасно, не подано лист-повідомлення про поновлення договорів оренди землі. Також, зауважило, що орендарю необхідно було повідомити Головне управління Держземагенства у Сумській області щодо свого бажання поновити договір оренди земельних ділянок не пізніше 17.05.2013.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що він не втратив переважного права на поновлення дії договорів оренди землі, оскільки завчасно звернувся до орендодавця з клопотанням про поновлення дії договорів оренди землі. Також, позивачем вказано, що на момент подання позову він продовжує користуватися спірними земельними ділянками, наданими йому у користування на праві оренди, відповідно до договорів від 15.08.2008, та систематично сплачує оренду плату, заборгованість відсутня. А тому, з посиланням на частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" вважає, що має переважне право на поновлення вказаного договору, яке відповідачем порушене, та є підставою для поновлення договору оренди земельної ділянки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суди попередніх інстанцій правомірно зауважували про наступне.

Так, частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 777 Цивільного кодексу України закріплене переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Стаття 764 Цивільного кодексу України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-219цс14 від 25.02.2015).

Положеннями частин 1-6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існувало листування з приводу поновлення договорів оренди землі від 15.08.2008.

Згідно копії витягу із Журналу обліку вихідної кореспонденції за 2013 рік (а.с. 187-189 т. 2), 14.05.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Беєве" направило стороні договору, орендодавцю, Липоводолинській районній державній адміністрації повідомлення про намір поновлення договорів оренди від 15.08.2008.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України (зміни до якої вступили в дію з 01.01.2013) визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Указом Президента України від 08.04.2011 №445 затверджено Положення про Державне земельне агентство України, у відповідності до якого, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.05.2012 № 258 затверджено Положення про Головне управління Держземагенства в області, яке є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.

У відповідності до приписів частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, Головному управлінню Держземагенства в області передано функції розпорядників землями сільськогосподарського призначення.

Згідно до пункту 36 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Отже, фактично у 2011 році повноваження Липоводолинської районної державної адміністрації щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення на території Липоводолинської районної державної адміністрації передані Головному управлінню Держземагенства у Сумській області, однак, зміни про те, що орендодавцем за спірними договорами стало Головне управління Держземагенства у Сумській області внесені не були.

Таким чином, належним доказом є повідомлення товариством 14.05.2013 орендодавця про намір поновити дію договорів оренди від 15.08.2008 шляхом направлення такого клопотання саме Липоводолинскій районній державній адміністрації, як стороні договорів оренди землі від 15.08.2008, з огляду на відсутність внесення відповідних змін до вказаних договорів.

Копією витягу із Журналу обліку вихідної кореспонденції за 2013 рік підтверджується і те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Беєве" направило саме за 90 днів до закінчення дії договору, Головному управлінню Держземагенства у Сумській області клопотання про поновлення договорів оренди землі від 15.08.2008.

В свою чергу, відмовляючи у поновленні строку дії спірних договорів оренди від 15.08.2008, Головне управління Держземагенства у Сумській області безпідставно зазначило, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Беєве" втратило переважне право на поновлення спірних договорів через відсутність завчасного звернення орендаря з листом-повідомленням щодо поновлення сказаних договорів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо своєчасного направлення орендодавцю листа - повідомлення про намір поновити дію спірних договорів оренди землі.

Згідно частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Як зазначає позивач, та це підтверджується матеріалами справи (копіями податкових декларацій по податку на землю та копіями платіжних доручень про сплату орендної плати за період з 2013 по 2016 включно), Товариство з обмеженою відповідальністю "Беєве" після спливу строку дії договорів продовжує користуватися земельними ділянками по теперішній час, а також належно виконує свої зобов'язання за спірними договорами, зокрема в частині сплати орендної плати.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення орендаря щодо заперечень орендодавця поновлювати спірні договори протягом місяця після закінчення строку договорів (у період з 16.08.2013 по 15.09.2013). Відповіді Головного управління Держземагенства у Сумській області від 01.06.2013 (а.с. 145-147 т. 1) містять безпідставні застереження щодо порушення орендарем приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в частині несвоєчасного звернення останнього з листом про поновлення дії договорів оренди.

Поновлення договорів з метою реєстрації права оренди орендаря на наступний строк має бути оформлене додатковими угодами про поновлення договорів оренди землі, які мають бути укладені сторонами в обов'язковому порядку, згідно частини 6 та 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Автоматичного поновлення договорів оренди не відбувається.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи наведені приписи законодавства та обставини, що склалися у даній справі, вважає обґрунтованим висновки судів попередніх інстанцій про те, що дію договорів оренди землі від 15.08.2008 має бути поновлено.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили, що в судовому порядку такі договори не можуть бути поновлені оскільки згідно частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", має бути укладена додаткова угода про поновлення договору оренди землі і укладення такої додаткової угоди до кожного з договорів є обов'язковим, згідно частини 8 статті 33 того ж Закону.

Таким чином, враховуючи відсутність вимоги про визнання укладеною додаткових угод в судовому порядку, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача про визнання спірних договорів оренди поновленими є такими, що задоволенню не підлягають.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", положення якої відповідно до ст.ст. 2, 19 Закону України "Про міжнародні договори України" та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства, передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов'язків забезпечується і конкретизується у тому числі через право на судовий захист або доступ до суду та право на рівні процесуальні можливості сторін.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Згідно частини 2 та 3 вказаної статті способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Право на судовий захист або доступ до суду кореспондує положення частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, яке є реалізацією частини 1 статті 55 Конституції України, відповідно до якої права і свободи людини і громадянина захищаються судом, та частини 2 статті 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Конституційний суд України у рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України зазначив про те, що положення даної статті, у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи і встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами. Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту своїх прав і свобод.

Вирішальним при оцінці ефективності засобу юридичного захисту, у тому числі і судового, є те, що на підставі звернення особи із відповідною скаргою про виправлення певної ситуації, суд здатний і має як найшвидше її виправити. Засіб є "ефективним", якщо його можна використати як для прискорення вирішення справи судом, так і для забезпечення скаржника адекватним відшкодуванням за затримки, які вже сталися.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відмова відповідача у поновленні дії договорів оренди землі від 15.08.2008 порушує його права як орендаря та протирічить нормам чинного законодавства. А враховуючи, що позивачем завчасно направлено відповідачу клопотання про поновлення договорів оренди з примірниками додаткових угод, які залишились останнім не підписані, позивач вважає, що орендодавцем порушено приписи частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", та вважає, що укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, на підставі цієї статті, здійснюється, зокрема, з уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Тобто, позивач фактично просить суд зобов'язати відповідача виконати свій обов'язок, передбачений приписами наведеної статті.

З огляду на викладене, обраний позивачем у даній справі спосіб захисту права шляхом зобов'язання відповідача вжити заходи щодо укладення додаткових угод на умовах визначених сторонами, при наявності таких підстав, повністю відповідає приписам чинного законодавства та є адекватним у розумінні статей 15, 16 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з огляду на те, що орендар (позивач) продовжує користуватися наданими йому на праві оренди земельними ділянками, у відповідності до договорів оренди землі від 15.08.2008, а також належно виконує свої обов'язки за договором, зокрема, щодо сплати орендної плати, та, враховуючи відсутність у матеріалах справи письмового заперечення орендодавця у поновленні договорів оренди землі від 15.08.2008 року, яке мало бути надіслане орендодавцем орендареві протягом одного місяця після закінчення строку договору, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що права орендаря, Товариства з обмеженою відповідальністю "Беєве" щодо поновлення дії договорів оренди землі від 15.08.2008 є порушеними, а отже підлягають захисту в судовому порядку.

Враховуючи все вищевказане, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, адже доводи викладені у скарзі не підтверджені належними доказами та є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі №920/828/16 Господарського суду Сумської області залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді І.Алєєва

О.Поляк