Рішення № 6943327, 17.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2009 р. Справа № 60/164-09

вх. № 7555/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Малахатко І.І., довіреність б/н від 07.09.2009 р.

відповідача - Давиденко В.Л., доручення № 358 від 02.11.2009 р.,

Ярової О.С., доручення № 357 від 02.11.2009 р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРОТЕХКОМПЛЕКС", с. Комуніст

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівський Лан", с. Іванівка

про стягнення 160371,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРОТЕХКОМПЛЕКС" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівський Лан" суми основного боргу у розмірі 2540,01 грн., штрафу у розмірі 150000,00 грн., річних за прострочення платежу у розмірі 1304,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6527,27 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору №3/23 від 23 липня 2008 року позивачем були виконані послуги зі збирання комбайном врожаю ранніх зернових та соняшника на ланах відповідача. Відповідач розрахувався за надані послуги частково, а саме в сумі 274590,35 грн., станом на 15 вересня 2009 року залишилась несплачена сума заборгованості у розмірі 2540,01 грн. та нараховано згідно п.6.6. Договору штраф та ст.625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 вересня 2009 року було прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06 жовтня 2009 року о 10:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2009 року розгляд справи було відкладено на 03 листопада 2009 року о 11:40.

У судовому засіданні 03 листопада 2009 року судом було оголошено перерву до 17 листопада 2009 року о 09:40, у зв`язку з необхідністю сторонами надати додаткові докази.

03 листопада 2009 року відповідачем було заявлено клопотання (вх. № 13597) про зменшення розміру штрафних санкцій до суми 10000,00 грн., яке судом було прийнято до розгляду. В обгрунтування заявленого клопотання відповідач посилається зокрема на те, що сума штрафу надмірно велика у порівнянні із сумою збитків кредитора, а також сумою боргу, який становив 2540,01 грн., крім того ступень виконання зобов"язань відповідача перед позивачем досить високий - 99% на час подання позову та на 100% на час розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 17.11.2009 року пояснення (вх. 28348) по справі, відповідно до яких заперечує проти заяви відповідача про зменшення суми штрафу до 10000,00 грн., зокрема посилаючись на те, що штраф у відсотках до суми договору встановлено за кількість днів прострочення незалежно від ступеня виконання, а тому виконання відповідачем на 99% своїх зобов"язань порівняно із сумою наданих послуг не заслуговують на увагу, крім того, кількість днів прострочення з боку відповідача значно перевищує 60 днів та становить 152 дні та 336 днів, позивачем застосовано разовий штраф, а не за кожен випадок порушення строків розрахунків, як-то передбачено договором, до того ж суму штрафу позивачем за власної ініціативи вже було зменшено, а також зменшення суми штрафу можливо лише у виняткових випадках та з урахуванням об"єктивних причин невиконання зобов`язання.

Представники відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву (вх. № 13598 від 03.11.2009 р.) заперечують проти позову, зазначають про сплату відповідачем суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних та просять суд зменшити розмір штрафу до 10000,00 грн. Окрім того, 17.11.2009 р. представники відповідача супровідним листом вх. 14583 надали доручення № 357 та №358 від 02.11.2009р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2009 року, звіт про фінансові результати за 2008 рік, наказ про призначення директора та платіжне доручення №649 від 17.11.2009р. про сплату 7831,88 грн. інфляційних втрат та річних. Суд дані документи приймає та долучає до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 13 жовтня 2008 року було укладено договір № 3/23 про надання механізованих послуг по збиранню сільськогосподарських культур.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., виконавець (позивач) надає, а замовник (відповідач) приймає та сплачує послуги по збиранню сільськогосподарських культур з використанням комбайнів Мега 204/208 на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що позивач надає послуги відповідачу по збиранню ранніх зернових та соняшнику на площі 1450,00 га з початком збиральних робіт 18 липня 2008 року та 10 вересня 2008 року відповідно.

Згідно п.п. 2.2. договору роботи по збиранню врожаю проводяться на полях відповідача, розташованих в Чугуївському районі Харківської області.

Згідно пункту 5.3. Договору у ході виконаних збиральних робіт сторони підписують акти виконаних робіт не рідше одного разу в сім днів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови договору, а саме виконав послуги по збиранню соняшнику на загальну суму 277130,36 грн., що підтверджується актом №1 здачі - прийомки виконаних робіт (послуг) від 30.07.2008р., актом №20/10 здачі - прийомки виконаних робіт (послуг) від 20.10.2008р., актом №111 здачі - прийомки виконаних робіт (послуг) від 11.11.2008р., підписаного уповноваженими представниками сторін.

Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до додаткової угоди №1 до спірного договору від 30.07.2008р. сторони встановили, що вартість робіт позивача складає 335650,36 грн.

Згідно графіку платежів, викладених у п.5.2. Договору, кінцевий строк оплати за виконані послуги становить до 15 жовтня 2008 року, а саме до 06.08.2008 року визначено суму до сплати 30000 грн., до 15.08.2008 р. - 130000 грн., до 30.08.2008 р. - 6650,36 грн., до 25.09.2008 р. - 77000 грн. та до 15.10.2008 р. - 77000 гн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов`язання по оплаті за надані послуги частково в сумі 274590,35 грн., що підтверджується банківськими виписками № 331 від 02.07.2008 р. на суму 15000 грн., № 407 від 05.08.2008 р. на суму 30000 грн., № 453 від 27.08.2008 р. на суму 40000 грн., № 505 від 11.09.2008 р. на суму 66590,35 грн., № 531 від 23.09.2008 р. на суму 30000 грн., 644 від 13.11.2008 р. на суму 3000 грн., 667 від 01.12.2008 р. на суму 5000 грн., 743 від 25.12.2008 р. на суму 10000 грн., № 41 від 23.01.2009 р. на суму 5000 грн., № 52 від 02.02.2009 р. на суму 15000 грн., № 81 від 23.02.2009 р. на суму 30000 грн., № 92 від 26.02.2009 р. на суму 10000 грн., № 98 від 26.02.2009 р. на суму 10000 грн., № 300 від 01.06.2009 р. на суму 5000 грн. За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем не було несплачено надані позивачу послуги в сумі 2540,01 грн., що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що відповідач після звернення позивача з позовом сплатив суму боргу в сумі 2540,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 609 від 30 жовтня 2009 року.

Відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач повністю сплатив суму основного боргу в сумі 2540,01 грн. після звернення позивача з позовом, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині згідно п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача штраф за прострочення платежу на строк понад 60 днів в сумі 150000,00 грн., річні за прострочення платежу в сумі 1304,61 грн. та інфляційні втрати за період з жовтня 2008 року по червень 2009 року в сумі 6527,27 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач 17 листопада 2009 року сплатив суму інфляційних втрат та 3% річних, що підтверджується платіжним дорученням №649 від 17 листопада 2009 року на суму 7831,88 грн.

При таких обставинах, суд приходить до висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення 3% річних та інфляційних на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6.6. Договору у разі невиконання умов, вказаних в пунктах 5.1, 5.2, 6.2, 6.3, 6.7, 6.10 даного Договору, відповідач сплачує позивачу штраф за кожний випадок прострочки платежу виходячи із розрахунку кількості днів прострочки та розміру штрафу від суми договору, а саме у випадку прострочки платежу більше 60 днів, розмір штрафу від суми договору складає 100%, що становить 335650,36 грн.

Позивач заявив до стягнення суму штрафу у розмірі 150000 грн. за прострочення відповідачем оплати за вказаним договором.

          Згідно ч.1 та ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову було стягнення 2540,01 грн. основного боргу, які відповідач сплатив згідно вищенаведеного платіжного доручення після подачі позову до суду.

Згідно ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, позивачем не доведено понесення ним збитків у розмірі 150000 грн., крім того, приймаючи до уваги те, що ступень виконання зобов"язань відповідача перед позивачем досить високий - 99% на час подання позову та на 100% на час розгляду справи, а також те, що відповідачем негайно було сплачено позивачу, після звернення з позовом всю суму боргу, інфляційні та 3% річних, тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 10000 грн. підлягає задоволенню та суд відповідно зменшує їх розмір до 10 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 10000 грн., врешті частині позову щодо стягнення штрафу в сумі 140000 грн. відмовляє.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 1603,72 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 625, 626, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, п.3 ч.1 ст. 83, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 10000 грн.

Позов задовольнити частково в сумі 10000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівський Лан" (63551, Харківська область, Чугуївський район, с. Іванівка, вул. Леніна, 12, р/р № 2600000616366 в АКБ "Укрексімбанк", МФО 351618, код ЄДРПОУ 30614060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРОТЕХКОМПЛЕКС" (62482, Харківська область, Харківський район, селище Комуніст, вул. Докучаєва, 2-А, р/р № 26007860666900 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, ідентифікаційний код 33369075) штраф у розмірі 10000,00 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 1603,72 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 140000,00 грн. штрафу.

В решті частини позову в сумі 10371,89 грн. провадження у справі припинити.

Повний текст рішення підписано 19 листопада 2009 року.

Суддя

справа №60/164-09