Рішення № 6943054, 09.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2009 р. Справа № 07/269-09

вх. № 6674/5-07

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Багмат П.Д.

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом Повного товариства комерційно - фінансової фірми "Економ-Сервіс", м. Полтава

до ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків

про стягнення 1791,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Повне товариство комерційно - фінансова фірма "Економ-Сервіс" звернувся до суду з позовом про (з урахуванням уточнень позовних вимог від 19.10.09 р., які були прийняті судом до розгляду) визнання дійсним договору поставки між сторонами по справі та про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" 1649,60 грн. боргу, 307,02 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 60,50 грн. та судових витрат по справі, мотивуючи свої вимоги невиконанням відповідачем його зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов, зокрема посилаючись на ненастання строку виконання зобов'язання з оплати поставленого товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом встановлено, що на підставі рахунку - фактури № СФ - 221 від 11.03.08 р. (а.с.22) позивач поставив на адресу відповідача товар (стрічка ніхромова) на суму 1225,44 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН- 0000133 від 11.03.08 р. та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей ЯОФ № 076920 від 11.03.08 р.(а.с. 20,23).

Таким чином, передача товару позивачем та прийняття його відповідачем (чи уповноваженими ним особами) є підставою вважати укладеним між сторонами правочин, що містить ознаки купівлі – продажу (поставки) та виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар.

Судом встановлено, що між сторонами не було встановлено порядку та строків виконання відповідачем його зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за накладною № РН- 0000133 від 11.03.08 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу (а.с.25-26) про оплату 1424,26 грн. заборгованості.

Проте, відповідач своє зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару видатковою накладною № РН -0000133 від 11.03.08 р. не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 1225,44 грн.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 1225,44 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 01.08.09 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за видатковою накладною № РН -0000133 від 11.03.08 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 1225,44 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

З огляду на те, що відповідача визнано таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною № РН - 0000133 від 11.03.08 р. - з 01.08.09 р., а позивачем проведено нарахування інфляційних з квітня 2008 року по червень 2009 р. та 3% річних за період з 22.01.08 р. по 01.08.09 р. (тобто до того як відповідач прострочив виконання зобов'язання). суд вважає за необхідне в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 307,02 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 60,50 грн., відмовити.

Позивач стверджує, що на підставі рахунку - фактури № СФ - 44 від 21.01.08 р. поставив на адресу відповідача товар (дріт ніхромовий) на суму 198,82 грн. та надав відповідну накладну № РН - 0000016 від 21.01.08 р.

Вказана видаткова накладна містить посилання на рахунок - фактуру № СФ-44 від 21.01.08 р. як на підставу поставки товару.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження отримання від відповідача рахунку - фактури № СФ - 44 від 21.01.08 р. яка визначена позивачем підставою поставки товару відповідачу за накладною № РН - 0000016 від 21.01.08 р. на суму 198,82 грн.

Крім того, позивачем не надано довіреності відповідача на отримання товарно - матеріальних цінностей за даною накладною, оскільки надана до справи довіреність ЯОФ № 076920 видана 11.03.08 р., а датою накладної № РН - 0000016 є 21.01.08 р.

Посилання позивача на помилкове вказання у вимозі про виконання грошового зобов'язання (а.с.26) накладної № РН - 0000015 від 21.01.08 р., замість накладної № РН - 0000016 від 21.01.08 р., судом не приймається, оскільки з тексту вимоги випливає, що 198,82 грн. заборгованості складає неоплачена частина заборгованості за накладною № РН - 0000015 від 21.01.08 р. на суму 49824,34 грн. (яка не співпадає з сумою накладної № РН - 0000016 від 21.01.08 р.).

Враховуючи викладене та ненадання позивачем суду доказів направлення на адресу відповідача вимоги про оплату 198,82 грн. заборгованості за накладною № РН - 0000016 від 21.01.08 р., суд вважає за необхідне в частині вимог щодо стягнення з відповідача 198,82 грн. основного боргу, в позові відмовити.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Частина друга ст. 16 ЦК України встановлює, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Чинним законодавством України передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання договору дійсним лише у випадку, передбаченому ч.2 ст.220 ЦК України (відсутність нотаріального посвідчення договору (при обов'язковій необхідності такого посвідчення) при наявності домовленості сторін щодо всіх істотних умов договору та при повному чи частковому виконанні такого договору).

Відповідно до цивільного законодавства України, договір вважається дійсним доки він не визнаний недійсним судом, доки не закінчився строк його дії та доки одна із сторін не відмовилась від нього з підстав, встановлених договором чи законодавством України.

Суд звертає увагу позивача на те, що між сторонами договір в письмовій формі не укладався, між сторонами в усній формі було укладено правочин, що містить ознаки купівлі - продажу (поставки).

Згідно з позиціями Вищого господарського суду України, викладеними в інформаційних листах від 13.08.2008 р. N 01-8/482, від 11.04.2005 N 01-8/344 та від 25.11.2005 N 01-8/2229, суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально - правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про визнання договору дійсним не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення

З огляду на викладене, суд визнає позовну вимогу про визнання дійсним між сторонами договору поставки неправомірною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з постановою КМУ "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" № 1258 від 21.12.05 р. в редакції від 08.07.09 р. (що діяла на дату оплати позивачем витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу (06.08.09 р.) розмір витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу складав 118,00 грн., в той час як позивачем, помилково сплачено 315,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути позивачу зайво сплачені платіжним дорученням № 060809/1 від 06.08.09 р. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 197,00 грн.

Керуючись ст. cт. 525, 526, ч.2 ст. 530, ч.1 ст. 612, ч.1 ст. 625, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 15, 16, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

В задоволенні вимог щодо визнання дійсним договору між сторонами по справі, відмовити.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 198,82 грн. основного боргу, 307,02 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних, в позові відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (пр-т. Московський, 275, м. Харків, 61007, код ЄДРПОУ 05750295, р/р 26002032034803 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Повного товариства комерційно - фінансової фірми "Економ-Сервіс" (Котляревського, 1/27, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 23560523, р/р 26003352330010 в АКБ "Базис" м. Харків, МФО 351760) 1225,44 грн. заборгованості, 69,76 грн. державного мита та 80,70 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати позивачу довідку на повернення зайво сплачених платіжним дорученням № 060809/1 від 06.08.09 р. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 197,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 16 листопада 2009 року.