Рішення № 6943039, 11.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2009 р. Справа № 63/227-09

вх. № 9032/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - ОСОБА_1, довіренність від 10.11.2009 року,

розглянувши справу за позовом СПДФО ОСОБА_2, м. Харків

до Приватного підприємства "ЛСВ "Моноліт", м. Харків

про стягнення 240000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 240000,00 грн. заборгованості, що виникла з договору № 30/01, укладеного між сторонами 30.03.2009 року. Позов обгрунтовано не виконанням відповідачем взятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг. Позов обгрунтовано статтями 526, 530, 610, 625 ЦК України. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

11.11.2009 року до господарського суду від відповідача надійшла довідка про банківські реквізити відповідача.

Суд, дослідивши надану довідку, долучає її до матеріалів справи.

11.11.2009 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнає існування заборгованості, вказує на те, що борг виник внаслідок негативної ситуації для підприємств України у зв"язку зі всесвітньої економічною кризою. Судові витрати просить покласти на позивача.

Суд, дослідивши наданий відзив долучає його до матеріалів справи.

До початку судового засідання відповідач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява відповідача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні 11.11.2009 року представник відповідача борг визнає, судові витрати просить покласти на позивача.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

30 березня 2009 року між сторонами був укладений договір про надання послуг № 30/01, відповідно до умов якого, виконавець (далі - позивач) приймає на себе зобов"язання виконати послуги з пошуку на території Російської Федерації покупців постільної булизни, а замовник ( далі - відповідач) сплатити ці послуги.

Відповідно до пункту 2.2 договору, оплата послуг виконавця здійснюється замовником відповідно до умов даного договору, визначається сторонами в кожному конкретному випадку окремо,3 залежно від обсягу виконаних послуг, відповідно до актів виконаних робіт (послуг).

Відповідно до пункту 1.2 договору вартість послуг по даному договору дорівнює 80000,00 грн. за місяць.

Відповідно до пункту 1.3 договору, порядок виконання, вартість послуг по даному договору, форма оплати зазначається в актах виконаних робіт з підписами сторін.

Позивач виконав свої зобов"язання по договору в повному обсязі, що підтверджується актами сдачі-приймання робіт № 3004/1 від 30.04.2009 року; № 2905/1 від 29.05.2009 року та № 3006/1 від 30.06.2009 року.

Однак відповідач взяті на себе зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 240000,00 грн.

Факт наявності боргу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами 20.10.2009 року.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 240000,00 грн. заборгованості обгрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, визнана відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ЛСВ "Моноліт" (61005, м. Харків, вул. Воєнна, 33, кв. 10, код ЄДРПОУ 34015769, р/р 26001030598980 в філії "Слобожанське регіональне управління ВАТ "Банк "Фінанси і кредит", МФО 350697, код 06717756) на користь ФОП ОСОБА_2 (61204, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) - 240000,00 грн,. 2400,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане 11 листопада 2009 року