Рішення № 69427898, 10.10.2017, Близнюківський районний суд Харківської області

612/509/17

2/612/257/17

РІШЕННЯ

іменем України

10 жовтня 2017 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Масло С.П.,

за участі секретаря судових засідань - Зуєва О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Близнюки цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 26585,63 грн. за кредитним договором № б/н від 16.09.2005 та судові витрати, посилаючись на те, що 16.09.2005 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір № б/н. Згідно умов зазначеного договору відповідач 16.09.2005 отримав кредит у розмірі 3500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також інші витрати відповідно до умов договору. Таким чином, відповідач зобов'язання за договором не виконав і станом на 30.06.2017 має заборгованість у сумі 26585 грн. 63 коп., яка складається з наступного: 3640,98 грн. - заборгованість за кредитом; 21202,48 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1242,17 грн. - штраф (процентна складова). На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням розгляду справи без його участі. Позов підтримує та не заперечує проти прийняття заочного рішення на підставі наявних у справі документів.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяви, в якій позовні вимоги не визнає в частині стягнення з нього штрафів з посиланням на ст. 61 Конституції України. Крім того просить застосувати позовну давність до спірних правовідносин та відмовити в задоволенні позову повністю.

У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які особи, які беруть участь у справі посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, дійшов наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

16.09.2005 між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір від 16.09.2005 року № б/н. Згідно умов зазначеного договору відповідач 16.09.2005 отримав кредит у розмірі 3500,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язані вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майне, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певне: дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту, надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою, якою підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання Банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Тобто, Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до усіх без виключення послуг Банку.

Відповідачем 16.09.2005 року було підписано Анкету - Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній Анкеті-Заяві від 16.09.2005р. зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Окрім цього, зазначено що Відповідачу було надано для ознайомлення Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою, Тарифи банку в письмовому вигляді, що засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Отже, враховуючи вищевикладене, анкета-заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами банку складають Договір про надання банківських послуг.

В період дії вищенаведеного Кредитного договору від 16.09.2005 року Банк видав відповідачу дві кредитні картки: № НОМЕР_3 зі строком дії до вересня 2012 року та № НОМЕР_2 від 19.10.2012 року зі строком дії картки до липня 2016 року.

Взяті на себе зобов'язання по договору № б/н від 16.09.2005 Банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси.

У порушення зазначених умов договору відповідач зобов'язання за договором № б/н від 16.09.2005 виконував не в повному обсязі.

Так, відповідач здійснював погашення заборгованості за кредитом в період з 24.10.2005 року по 24.11.2014 року кожного місяця на відповідні суми, які зазначені в розрахунку Банка та виписках руху грошових коштів на кредитних картках відповідача.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 30.06.2017 має заборгованість у сумі 26585 грн. 63 коп., яка складається з наступного:

-3640,98 грн. - заборгованість за кредитом;

-21202,48 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-500 грн. - штраф (фіксована частина);

-1242,17 грн. - штраф (процентна складова).

Ці обставини підтверджуються розрахунком та виписками руху грошових коштів на кредитних картках відповідача, наданим позивачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Оскільки відповідач належним чином не виконав умови договору, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі та структурних складових, які будуть визначений судом нижче.

Щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 1242,17 грн. (процентна складова), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як вбачається з розрахунку та виписок руху грошових коштів на кредитних картках відповідача, ОСОБА_2 нараховувалась пеня за несвоєчасність виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, яка погашалась Банком в порядку черговості згідно з Умовами надання банківських послуг.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів, а саме: 500,00 грн. - штраф(фіксована частина); 1242,17 грн. - штраф (процентна складова) за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що відповідач допускав порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач вже нараховував відповідачу пеню.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. № 6-2003цс15.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором станом на 30.06.2017 року у сумі 24843 грн. 46 коп., яка складається з наступного:

-3640,98 грн. - заборгованість за кредитом;

-21202,48 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, виходячи з наступного.

16.09.2005 між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір від 16.09.2005 року № б/н. Згідно умов зазначеного договору відповідач 16.09.2005 отримав кредит у розмірі 3500,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В період дії вищенаведеного Кредитного договору від 16.09.2005 року Банк видав відповідачу дві кредитні картки: № НОМЕР_3 зі строком дії до вересня 2012 року та № НОМЕР_2 від 19.10.2012 року зі строком дії картки до липня 2016 року.

Відповідач здійснював погашення заборгованості за кредитом в період з 24.10.2005 року по 24.11.2014 року кожного місяця на відповідні суми, які зазначені в розрахунку Банка та виписках руху грошових коштів на кредитних картках відповідача. Останній платіж на погашення суми заборгованості був здійснений 24.11.2014 року на суму 250 грн.

З позовом до суду Банк звернувся 18.08.2017 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови кредитного договору сторін у цій справі та зміст зазначених правових норм, необхідно дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Оскільки, відповідач сплачував заборгованість за кредитом (останній платіж був здійснений 24.11.2014 року), то кожного разу перебіг позовної давності переривався, визнанням відповідачем боргу, та починав перебіг заново, таким чином враховуючи останню дату погашення заборгованості відповідачем, кінцевий строк дії картки відповідача (до липня 2016 року) та дату звернення з позовом до суду (18.08.2017 року), Банком не пропущена загальна позовна давність у три роки за вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Згідно ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ними і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору пропорційно (93,45 %) до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 10,11,57, 60, 88, 197, 209,212-215, 223, 294, 296 ЦПК України, ст.ст.526, 527,530, 1050, 1054 ЦК України суд -

ВИРІШИВ :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Близнюківським РВ УМВС України в Харківській області 12.07.2001, зареєстрованого АДРЕСА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.09.2005 у розмірі 24843 (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок три) грн. 46 коп. на рах. № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1495 (одна тисяча чотириста дев'яноста п'ять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Близнюківський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.П. Масло