Постанова № 69427576, 06.10.2017, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/2738/17

Провадження № 33/782/138/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області ОСОБА_1 при секретарях Попової Д.В., Магомедова Ш.Х.,Коротенко С.В. за участю прокурора Сухіна Д.В. у присутності правопорушника ОСОБА_2 та його захисника, адвоката ОСОБА_3 розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 18 липня 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. ч. 1,2 ст.172-7 КУпАП ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого директором Відокремленого підрозділу «Шахта Привілянська» ПАТ «Лисичанськвугілля», одруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 18 липня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, повязаних з корупцією, передбачених ч. ч. 1,2 ст. 172-7 КУпАП. Піддано ОСОБА_2 адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень. Також з ОСОБА_2 стягнуто судовий збір в дохід держави у розмірі 320 (триста двадцять) гривень. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.172-7 КУпАП закрито у звязку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_2, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», є субєктом відповідальності за правопорушення, повязані з корупцією, прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів та не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та невідкладно не повідомив керівника, про наявність реального конфлікту інтересів, чим порушив вимоги передбачені п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», при наступних обставинах:

21.01.2015 року згідно наказу № 19- К ОСОБА_2 призначено на посаду директора ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля».

ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» внесена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України як відокремлений підрозділ «Шахта «Привільнянська» Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» державної форми власності за ідентифікаційним кодом 26349191, ПАТ «Лисичанськвугілля» внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 32359108 до ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України, ПАТ «Лисичанськвугілля» є юридичною особою публічного права.

ОСОБА_2 згідно посадової інструкції керівника відокремленого підрозділу директора шахти від 23.10.2012 (далі посадова інструкція) діє на підставі довіреності,яка надана генеральним директором ПАТ «Лисичанськвугілля», згідно якої має право вчиняти юридичні дії від юридичної особи ПАТ «Лисичанськвугілля», а саме: приймати на роботу та звільняти у відповідності до діючого законодавства України про працю робітників та службовців, застосовувати заходи заохочення та накладати стягнення, затверджувати умови та розміри преміювання для працівників шахти відповідно до положення щодо преміювання ПАТ «Лисичанськвугілля», тобто є посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до підпункту «а» п. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

31.03.2016 року директор ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» ОСОБА_2 видав та підписав наказ № 271 «Про преміювання працівників ВП «Шахта «Привільнянська» за здачу річного звіту за 2015 рік» про виплату премій фахівцям економічних служб, які брали участь у складанні та здачі річної фінансової звітності за 2015 рік в розмірі 30% від посадового окладу, в тому числі і начальнику договірного відділу ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» ОСОБА_4.

Згідно вказаного наказу ОСОБА_4 було нарахована та згідно розрахунково платіжних відомостей виплачено премію в сумі 1450 гривень 50 копійок.

15.04.2016 року ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» видав та підписав наказ № 170-к згідно з яким ОСОБА_4, яка на підставі наказу № 523-к від 01.12.2014 року займала посаду начальника договірного відділу ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» було переведено на посаду начальника відділу маркетингу збуту та матеріально-технічного постачання ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля»..

18.04.2016 року ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» видав та підписав наказ № 176-к згідно з яким ОСОБА_5, яка згідно наказу № 525-к від 01.12.2014 року займала посаду провідного інженера нормування праці та штатного розпису відділу праці та заробітної платні ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля», було переведено на посаду виконуючого обовязки начальника відділу маркетингу, збуту та матеріально-технічного постачання ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля».

На підставі отриманої відповіді з Сєвєродонецького МВ ДРАЦС ГТУЮ у Луганській області № 589/17.10-97 від 11.02.2017 року, встановлено родинний зв'язок між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка є донькою ОСОБА_2.

Таким чином у ОСОБА_2 виник реальний конфлікт інтересів, а саме суперечність між його приватним майновим інтересом бажання сприяти призначенню на керівні посади членів сімї (а саме своїх доньок ОСОБА_5 та ОСОБА_4А.), а також поліпшення матеріального становища своєї доньки ОСОБА_4 шляхом збільшення кінцевого розміру отриманого нею доходу та його службовими повноваженнями, як директора ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля», що впливає, на обєктивність або неупередженість прийняття рішень та на вчинення дій під час виконання своїх службових повноважень.

Тобто реальний конфлікт інтересів в даному випадку полягає в тому, що приватний інтерес ОСОБА_2 у вигляді бажання сприяти призначенню на керівні посади членів сімї (а саме доньок ОСОБА_5 та ОСОБА_4А.), а також поліпшити матеріальне становище ОСОБА_4 шляхом збільшення кінцевого розміру отриманого нею доходу (нарахування та виплати премії), реально зіткнувся з його службовими повноваженнями в ході підписання наказів № 271 від 31.03.2016 «Про преміювання працівників ВП «Шахта «Привільнянська» за здачу річного звіту за 2015 рік», а саме своїй доньки ОСОБА_4, № 170-к згідно з яким ОСОБА_4 було переведено на посаду начальника відділу маркетингу збуту та матеріально технічного постачання ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» та № 176-к згідно з якими ОСОБА_5 було переведено на посаду виконуючого обовязки начальника відділу маркетингу, збуту та матеріально-технічного постачання ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» .

Разом з тим ОСОБА_2 не вжив заходів щодо недопущення запобігання і врегулювання конфлікту інтересів та невідкладно письмово чи в іншій спосіб не повідомив виконуючого обовязки генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» ОСОБА_6 про наявність реального конфлікту інтересів в службовій діяльності, повязаного з виникненням суперечностей між його особистими інтересами та службовими повноваженнями та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, чим порушив вимоги, передбачені ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції».

Не погодившись з постановою суду, адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Лисичанського міського суду Луганської області від 18.07.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2. Зазначає, що у судовому засіданні було встановлено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 присутній не був, оскільки перебував під вартою у СІЗО м. Старобільськ. Свідки які були допитані під час судового розгляду зазначили, що свідчення,які були надані ними раніше були надані під тиском та їх пояснення свідомо викривлені у контексті винуватості ОСОБА_2.

Також просить суд звернути увагу, що зміни та/або доповнення до Штатного розпису затверджувались керівником юридичної особи ПАТ «Лисичанськвугілля», і не могли бути внесені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтримала вимоги апеляційної скарги, підтвердила доводи викладені в ній та просила її задовольнити. Крім того пояснила, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 був складений з суперечливими недоліками неправильно зазначено місце проживання останнього. Лист ОСОБА_7, наданий апеляційному суду не може бути доказом. У ОСОБА_2М не було заборони на те, щоб на шахті працювали його доньки. Вважає, що суд першої інстанції мав, а суд апеляційної інстанції має повернути протокол про адміністративне правопорушення для належного оформлення, що також строки притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності сплинули, його необхідно визнати невинним. На ії думку, ОСОБА_2 виконав умови закону про запобігання корупції, коли у грудні 2014 року звернувся з листом до в. о. генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» ОСОБА_8, у якому повідомив його про те, що з 01.12.2014 року по 30.12.2014 року згідно наказу № 523-к від 01.12.2014 року на посаду начальника договірного відділу призначена ОСОБА_9, а згідно наказу № 525-к від 01.12.2014 року на посаду провідного інженера з нормування праці та штатного розпису призначена ОСОБА_10, яки є його доньками. У цьому листі він повідомив свого керівника про те, що посада начальника договірного відділу підкоряється головному бухгалтеру шахти, а посада провідного інженера з нормування праці та штатного розпису начальнику відділу праці і заробітної плати. На цьому листі є резолюція ОСОБА_8 « На контроль».

ОСОБА_2 просив задовольнити вимоги апеляційної скарги свого захисника. Зазначив, що він діяв у відповідності із законом, який не забороняв йому, щоб на шахті працювали його доньки за умовою, що вони не будуть йому безпосередньо підпорядковані. Він звертався до генерального директора з повідомленням про це у грудні 2014 року. Після цього він більш ні до кого не звертався, хоча генеральні директора змінювалися. У період з 02.03.2016 року до червня 2016 року в.о. генерального директора ПАТ « Лисичанськвугілля» був ОСОБА_7, який ініціював перевірки щодо нього, яки тривають по цей час. ОСОБА_6 почав працювати в.о. генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» з 02.09.2016 року та працює до цього часу. У цей період на шахті не було вакантних місць. Штатний розпис по ВП шахта « Привільнянська» та його зміни узгоджувалися та затверджувалися в.о. генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля». Він хоче,щоб всі знали, що з його боку не було ніякого оману,вважає,що закон про запобігання корупції він не порушував. Просить закрити щодо нього справу.

Прокурор Сухін Д.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. На його думку,реальний конфлікт інтересів у ОСОБА_2 вбачається з наявності у нього приватного інтересу, а саме його прагнення сприяти близькій особі ОСОБА_4 у поліпшенні матеріального становища шляхом збільшення кінцевого розміру отриманого доходу та призначення її та ОСОБА_5 на керівні посади. Існування на ВП « Шахта « Привільнянська» ПАТ «Лисичанськувугілля» такого підрозділу як економічна служба не знаходить свого підтвердження, це вбачається з штатних розписів, які містять в собі структуру підрозділів та перелік посад. Згідно листа в.о. генерального директора ПАТ « Лисичанськувугілля» ОСОБА_6 від 14.03.2017 року № 14/32 слідує, що ОСОБА_2 в період з 01.01.2015 року по 14.03.2017 рік письмово не повідомляв керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час виконання повноважень відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»,тобто діючи в порушення ч.1 ст.28 цього Закону не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, а саме не повідомив про це не пізніше наступного робочого дня з моменту його виникнення безпосереднього керівника, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, який виник під час підписання наказів щодо своїх доньок, що вплинуло на обєктивність та неупередженість прийняття ним рішення.

Свідок ОСОБА_8 апеляційному суду пояснив,що він працював в.о. генерального директора ПАТ « Лисичанськвугілля» з грудня 2014 року по березень 2016 року, та йому було відомо про те,що на ВП «Шахта « Привільнянська» ПАТ « Лисичанськвугілля» працювали доньки директора шахти ОСОБА_2 Останній повідомив про цей факт його письмово 30.12.2014 року. На повідомленні він поставив свою резолюцію « На контроль»,та направив до канцелярії. ОСОБА_2 повідомив його про те, що з 01.12.2014 року згідно наказу № 532-к від 01.12.2014 року на посаду начальника договірного відділу призначена ОСОБА_9 , а ОСОБА_10 згідно наказу № 525-к від 01.12.2014 року призначена на посаду провідного інженера з нормування праці та штатного розпису. Більше ніяких повідомлень щодо наявності конфлікту інтересів від ОСОБА_2 він не отримував. Після нього в.о. генерального директора ПАТ « Лисичанськвугілля» з березня 2016 року по червень 2016 року працював ОСОБА_7, з липня 2016 року по 02.09.2016 року працював ОСОБА_11, з 02.09.2016 року по наступний час працює ОСОБА_6

Суд апеляційної інстанції, вислухавши вищевказаних учасників судового провадження, свідка , вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги,провівши судові дебати , прийшов до наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобовязаний повно, всебічно та обєктивно зясувати всі обставини справи, вирішити завдання провадження в справах про адміністративне правопорушення в точній відповідності з законом, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідивши наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:- залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

- скасувати постанову та закрити провадження у справі;

- скасувати постанову та прийняти нову постанову.

- змінити постанову.

Апеляційний суд вважає, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, суддя першої інстанції на підставі доказів, досліджених в судовому засіданні, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.172-7 КУпАП, пославшись не тільки на протоколи про адміністративне правопорушення, а також на доданні до протоколів письмові матеріали, пояснення самого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_12,ОСОБА_13,ОСОБА_14, ОСОБА_15,ОСОБА_16, яки були допитані безпосередньо у судовому засіданні належним чином.

З матеріалів адміністративного провадження вбачається, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку , що ОСОБА_2 будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», є субєктом відповідальності за правопорушення, повязані з корупцією.

Так, 21.01.2015 року згідно наказу № 19- К ОСОБА_2 призначено на посаду директора ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля», яке внесена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, як відокремлений підрозділ «Шахта «Привільнянська» Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» державної форми власності за ідентифікаційним кодом 26349191. В свою чергу ПАТ «Лисичанськвугілля» внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 32359108.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України, ПАТ «Лисичанськвугілля» є юридичною особою публічного права, а ОСОБА_2 згідно посадової інструкції керівника відокремленого підрозділу директора шахти від 23.10.2012 (далі посадова інструкція) діє на підставі довіреності, яка надана генеральним директором ПАТ «Лисичанськвугілля», має право вчиняти юридичні дії від юридичної особи ПАТ «Лисичанськвугілля», а саме: приймати на роботу та звільняти у відповідності до діючого законодавства України про працю робітників та службовців, застосовувати заходи заохочення та накладати стягнення, затверджувати умови та розміри преміювання для працівників шахти відповідно до положення щодо преміювання ПАТ «Лисичанськвугілля», тобто є посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до підпункту «а» п. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

31.03.2016 року будучи директором ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» ОСОБА_2 видав та підписав наказ № 271 «Про преміювання працівників ВП «Шахта «Привільнянська» за здачу річного звіту за 2015 рік» про виплату премій фахівцям економічних служб, які брали участь у складанні та здачі річної фінансової звітності за 2015 рік в розмірі 30% від посадового окладу, в тому числі і начальнику договірного відділу ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» ОСОБА_4, на підставі якого останньої було нараховане та згідно розрахункове платіжних відомостей виплачено премію в сумі 1450 гривень 50 копійок.

Крім того, 15.04.2016 року ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» видав та підписав наказ № 170-к згідно з яким ОСОБА_4 було переведено на посаду начальника відділу маркетингу збуту та матеріально-технічного постачання ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля», а також 18.04.2016 року видав та підписав наказ № 176-к, згідно з яким ОСОБА_5 було переведено на посаду виконуючого обовязки начальника відділу маркетингу, збуту та матеріально-технічного постачання ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля».

Суд встановив , що згідно відповіді з Сєвєродонецького МВ ДРАЦС ГТУЮ у Луганській області № 589/17.10-97 від 11.02.2017 року між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5,й ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, встановлено родинний зв'язок , вони є його доньками.

Під час судового розгляду справи ОСОБА_2 також не заперечував проти того, що ОСОБА_17 та ОСОБА_4 є його рідними доньками.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку , що таким чином у ОСОБА_2 виник реальний конфлікт інтересів, а саме суперечність між його приватним майновим інтересом бажання сприяти призначенню на керівні посади членів сімї (а саме своїх доньок ОСОБА_5 та ОСОБА_4А.), а також поліпшення матеріального становища своєї доньки ОСОБА_4 шляхом збільшення кінцевого розміру отриманого нею доходу та його службовими повноваженнями, як директора ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля», що реально впливає, на обєктивність або неупередженість прийняття рішень та на вчинення дій під час виконання своїх службових повноважень.

Тобто реальний конфлікт інтересів в даному випадку полягає в тому, що приватний інтерес ОСОБА_2 у вигляді бажання сприяти призначенню на керівні посади членів сімї (а саме доньок ОСОБА_5 та ОСОБА_4А.), а також поліпшити матеріальне становище ОСОБА_4 шляхом збільшення кінцевого розміру отриманого нею доходу (нарахування та виплати премії), реально зіткнувся з його службовими повноваженнями під час підписання ним наказів № 271 від 31.03.2016 року «Про преміювання працівників ВП «Шахта «Привільнянська» за здачу річного звіту за 2015 рік», а саме своїй доньки ОСОБА_4, № 170-к від 15.04.2016 року, згідно з яким ОСОБА_4 було переведено на посаду начальника відділу маркетингу збуту та матеріально технічного постачання ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» та № 176-к від 18.04.2016 року, згідно з якими ОСОБА_5 було переведено на посаду виконуючого обовязки начальника відділу маркетингу, збуту та матеріально-технічного постачання ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» .

При таких обставинах, ОСОБА_2 повинен був самостійно вжити певні заходи щодо врегулювання реального конфлікту інтересів, зокрема подати підтверджуючі документи безпосередньому керівнику.

ОСОБА_2 продовжував працювати на цій посаді на підставі довіреності № 12 від 09.04.2015 року, яка надана в.о. генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» ОСОБА_8 до 31.12.2015 року, на підставі довіреності №10 від 04.01.2016 року, виданої також ОСОБА_8 до 31.12.2016 року (а.с.16,17)

Разом з цим, 29.06.2016 року наказом № 149-к, виданим в.о. генерального директора ОСОБА_11, ОСОБА_2 був звільнений з шахти ВП «Шахта «Привільнянська» з 29.06.2016 року у звязку з переводом на посаду директора шахти ВП « Шахта ім. Г.Г.Капустіна».(а.с.22)

До свого звільнення з посади директора ВП « Шахта « Привільнянська» ОСОБА_2 видав та підписав накази про преміювання своєї доньки ОСОБА_4 та про перевід своїх доньок на інші керівні посади, та таким чином у нього виник реальний конфлікт інтересів.

На момент виникнення у нього конфлікту інтересів, тобто 31.03.2016 року, безпосереднім його керівником був в. о. генерального директора ПАТ « Лисичанськвугілля» ОСОБА_7, про що, крім іншого, зазначено у Переліку доповнень та змін у штатному розпису керівників та спеціалістів по ВП « Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля», та яким затверджував цей Перелік, складений під керівництвом ОСОБА_2 з 15.04.2016 року .(а.с.218)

На момент виявлення адміністративних корупційних правопорушень по ВП «Шахта « Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» щодо директора шахти ОСОБА_2 в.о. генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» працював ОСОБА_6

У звязку з чим, саме він мав право підписати відповідь на запит про те,що ОСОБА_2 за період з 01.01.2015 року по 14.03.2017 року письмово не повідомляв керівництво ПАТ «Лисичанськвугілля» про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час виконання повноважень відповідно до Закону України « Про запобігання корупції».(а.с.15)

Виходячи з того, що ОСОБА_2 не вжив заходів щодо недопущення запобігання і врегулювання конфлікту інтересів та невідкладно письмово чи в іншій спосіб не повідомив безпосереднього керівника . про наявність реального конфлікту інтересів в службовій діяльності, повязаного з виникненням суперечностей між його особистими інтересами та службовими повноваженнями та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів і не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та невідкладно не повідомив керівника, про наявність реального конфлікту інтересів, чим порушив вимоги передбачені п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», при викладених у постанові суду першої інстанції та протоколах про адміністративні правопорушення обставинах, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ним корупційних адміністративних правопорушень, передбачених ч.1,ч.2 ст.172-7 КУпАП є обґрунтованими.

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги захисника,адвоката ОСОБА_3 про те,що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 присутній не був, оскільки перебував під вартою у СІЗО м. Старобільськ, не знайшли свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи є дані про те,що ОСОБА_2 перебуваючи під вартою, був ознайомлений з протоколами про адміністративні корупційні правопорушення, але від підпису їх відмовився у присутності двох свідків ОСОБА_18та ОСОБА_19М.( а.с.8,92)

Апеляційний суд не знайшов законних підстав для повернення протоколів про адміністративні правопорушення, повязані з корупцією,для належного оформлення.

У апеляційної скарзі захисник вказуючи про свідків, які були допитані під час судового розгляду у суді першої інстанції, та які зазначили, що свідчення,які були надані ними раніше були надані під тиском та їх пояснення свідомо викривлені у контексті винуватості ОСОБА_2, не вказує прізвища та по-батькові цих свідків, що позбавляє можливості апеляційний суд перевірити цей довід апеляційної скарги належним чином.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що зміни та/або доповнення до Штатного розпису затверджувались керівником юридичної особи ПАТ «Лисичанськвугілля», і не могли бути внесені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, то вони не мають значення для правильного вирішення справи, оскільки саме ОСОБА_2 підписуючи накази про преміювання своєї доньки ОСОБА_4, а також про переведення на інші посади своїх доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинив дії, які залежали тільки від його волі, а тому свідомо створив обставини реального конфлікту інтересів,а в подальшому не вжив заходи щодо його врегулювання.

Відповідно до статті 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що її відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.

Суд першої інстанції дані вимоги закону належним чином виконав.

Так, з матеріалів адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_2 вбачається, що у суді першої інстанції у якості свідків були допитані ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, поясненням яких суд дав належну оцінку.

Апеляційний суд вважає,що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі матеріали справи, та обґрунтовано прийшов до висновку,що доводи ОСОБА_2 спростовані у судовому засіданні доказами, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості,достовірності, достатності й взаємозвязку, а тому суд розцінює доводи ОСОБА_2 як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчиненні діяння.

З таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином мотивував свій висновок про те, що ОСОБА_2 винний у скоєнні адміністративних корупційних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.172-7 КУпАП, оскільки наявні субєктивні дані, які б свідчили про те, що у ОСОБА_2 був приватний майновий інтерес, зумовлений сімейними стосунками та його службовими повноваженнями, що реально впливає на обєктивність або неупередженість прийняття рішень у будь якому випадку.

Також, суд першої інстанції обєктивно прийшов до висновку,що строк притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-7 КУпАП на момент винесення постанови закінчився, оскільки з матеріалів справи вбачається, що моментом виявлення даного правопорушення є відповідь в. генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» від 14.03.2017 року за № 14/32 на запит начальника УЗЕ в Луганській області від 02.03.2017 року, а не момент складення протоколу про адміністративне правопорушення.(а.с.15).

Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що моментом виявлення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП є супровідний лист від 21.04.2017 року про направлення копії наказів щодо призначення на посади та нарахування премії на запит начальника УЗЕ від 20.04.2017 року, а тому строк притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності на момент винесення постанови не сплинув.

Відповідно до вимог статей 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Додержання цих вимог процесуального права суддею першої інстанції повністю забезпечене, оскільки обставини правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_2 визнано винним, сформульовані в судовій постанові виходячи з посиланням на зміст не лише тільки на протоколи адміністративних правопорушень, а також на перевірені належним чином інші письмові докази, покази свідків.

Таким чином, слід визнати, що судом першої інстанції було досліджено всі обставини, що стосуються обставин правопорушень, а також була дана належна правова оцінка доказам, які спростовують доводи апеляційної скарги, а тому законних підстав для скасування постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 18.07.2017 року щодо ОСОБА_2 апеляційний суд не встановив.

За таких обставин апеляційна скарга захисника ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3 є не обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 18 липня 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1.2 ст.172-7 КупАП ОСОБА_2 -залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Луганської області: ОСОБА_1