Ухвала суду № 69426092, 05.10.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13106/17

Провадження № 1-кс/344/3882/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Пастернак І.А., з участю секретаря Кріцак Г.В., прокурора Мельника В.М., слідчого Яковишин С.Д. підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42017090000000134 від 04.09.2017 р., -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обгрунтування якого посилався на те, що слідчим відділом прокуратури Івано-Франківської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017090000000134 від 04.09.2017 за підозрою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 та ч.1 ст.310 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_1, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, протягом тривалого періоду часу, незаконно виготовляв шляхом сушіння та різання і зберігав у дачному будинку (самовільно зведеній деревяній споруді), який розташовано на земельній ділянці та які знаходяться в межах дачного масиву в м.Калуш на зїзді із вулиці Височанка, 1-ша дорога ліворуч, із порядковим №10, Калуського району Івано-Франківської області і на яку право власності користування чи розпорядження, у встановленому законом порядку не оформлено, з метою збуту, рослинну речовину зеленого кольору у вигляді висушених рослин, висушеної та подробленої речовини та у розфасованому в поліетиленові пакети та паперові аркуші у, що є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабіс, кількість якого у висушеному стані становить понад 500 грам, що у відповіддності до Таблиці № 1 затвердженої наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000 є великим розміром.

Також, ОСОБА_1, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, протягом тривалого періоду часу, незаконно виготовляв шляхом сушіння та різання і зберігав по місцю своєї реєстрації та фактичного проживання за адресю: місто Калуш, вулиця Богдана Хмельницького, будинок, 15 АДРЕСА_1, з метою збуту, сухі рослини, суху подріблену та частково розфасовану в поліетеленові пакети рослинну речовину зеленого кольору, що є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабіс, кількість якого у висушеному стані становить понад 500 грам, що у відповіддності до Таблиці № 1 затвердженої наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000 є великим розміром.

Крім того, ОСОБА_1 без передбаченого законом дозволу (ліцензії), у невстановлений досудовим розслідування час, незаконно посіяв та вирощував на території земельній ділянці та в дачному будинку (самовільно зведеної деревяної споруди) які знаходяться в межах дачного масиву у м.Калуш на зїзді із вулиці Височанка, 1-ша дорога ліворуч, із умовним порядковим №10, Калуського району Івано-Франківської області рослини, які є рослинами роду Коноплі (Cannabis), частини яких є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабісом (марихуаною) та які містять кількість наркотичного засобу канабісу.

03.10.2017 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 04.10.2017 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 та ч.1 ст.310 КК України.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 307 та ч.1 ст.310 КК України, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, в їх сукупності, а саме: протоколами обшуків по місць проживання та ведення підсобного господарства підозрюваного, протоколами допитів свідків, виявленими та вилученими речовими доказами, висновком експерта №2.1-1371/17 від 04.10.2017 та іншими зібраними доказами, які містяться в матеріалах досудового розслідування в їх сукупності.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (ч.2ст.307КК України), за який передбачене покарання виключно у вигляді позбавлення волі, від 6 до 10 років та який був скоєний ним з корисливих мотивів. Його дії і сам ОСОБА_1 як особа, представляють підвищену суспільну небезпеку, він ніде не працює, не одружений, схильний до вживання наркотичних засобів, що свідчить про відсутність міцних соціальних звязків, а тому є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі та усвідомлюючи неминучість покарання може залишити місце проживання - виїхати за межі державного кордону України, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків вчиненого ним злочину, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, через що застосування до нього більш мякого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали, з підстав викладених в ньому обставини, просили клопотання задоволити.

В судовому засіданні захисник підозрюваного просив в задоволенні клопотання відмовити, застосувати до підозрюваного запобіжний захід не повязаний з позбавленням волі, а саме цілодобовий домашній арешт.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобовязаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обовязків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що 03 жовтня 2017 року ОСОБА_1І затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 04 жовтня 2017 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів відповідальність за які передбачено ч.2 ст. 307 та ч.1 ст.310 КК України, зокрема покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних обєктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобовязаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.2 ст. 307 та ч.1 ст.310 КК України.

При цьому доводи захисника підозрюваного фактично зводяться до оцінки зібраних органом досудового розслідування доказів на предмет доведеності вини ОСОБА_1, що не стосується питань даного судового розгляду.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1І вказаного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваної дані, його вік, стан здоровя та майновий стан, міцність соціальних звязків, наявність постійного місця проживання та відсутність місця роботи, а також відсутність судимості та те, що даний злочин є суспільнонебезпечним діянням, яке вкрай негативно впливає на суспільство в цілому.

В той же час обставини, які зазначені стороною захисту, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання, оскільки, такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкриміновані злочини, характер та обставини їх вчинення, а тому вважаю за необхідне при визначенні застави визначити таку в розмірі 65 (шістдесят пять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обовязків.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш мякого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_1. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 65 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обовязків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задоволити.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, на даний час тимчасово не працює, не одруженого, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів до 02 грудня 2017 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу в розмірі 65 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 104 000 (сто чотири тисячі) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 на строк до 02 грудня 2017 року включно обовязки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утриматись від спілкування з усіма свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та вїзд в Україну;

6) носити електронний засіб контролю, -

та розяснити, що в разі невиконання таких обовязків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розяснити ОСОБА_1, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця увязнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Пастернак І.А.