Рішення № 69425962, 06.10.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4786/16-ц 22-ц/774/1297/К/17

Справа № 210/4786/16-ц Головуючий в 1 інстанції - Чайкіна О.В.

Провадження №22ц/774/1297/К/17 Доповідач - Барильська А.П.

Категорія - 26 (III)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

за участі секретаря: Гладиш К.І.,

за участі: представника Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області - Бершадської Людмили Станіславівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області (у теперішній час Криворізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області) на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області (у теперішній час Криворізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області) про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Фонд) про відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача 217500 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог Бєлявський В.В. зазначив, він працював на ПО «Кривбассруда» з 28.01.1979 року по 31.03.1995 рік на посаді підземного бурильника свердловин. 22.12.2004 року висновком МСЕК позивачу було встановлено стійку втрату працездатності у розмірі 20%, по причині того, що роботи, які позивач виконував на вищевказаному підприємстві характеризувалися важкою працею та виробничим пилом, що перебільшував гранично допустиму концентрацію. Повторно йому встановлено 40% стійкої втрати працездатності та ІІІ група інвалідності безстроково. Через професійне захворювання позивачу доводиться багато часу проводити в лікарні на обстеженнях та лікуванні. Час від часу позивач та його рідні змушені позичати гроші у друзів для покриття не запланованих витрат на лікування, що призводить до моральних та фізичних страждань, змінилися його образ та якість життя, тим самим йому завдано моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Судові витрати по справі компенсовано за рахунок держави. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Фонду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги представник Фонду посилався на те, що Законом України № 717-V від 23.02.2007 року виключено всі норми, якими передбачалась виплата моральної шкоди, із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві…». При цьому вважає, що Конституційний суд України, визнаючи конституційними норми Закону України від 23.02.2007 року, зазначив, що право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду скасовано для всіх застрахованих громадян, незалежно від дати встановлення втрати працездатності. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності з 01.01.2015 року, визначено, що відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не є страховою виплатою, у зв'язку з чим вважає, що Фонд є неналежним відповідачем. Також представник Фонду вважає, що оскаржуване рішення ґрунтується на припущеннях, що є недопустимим, зокрема вважає, що позивачем не доведено в повній мірі факту існування у нього моральних страждань, тоді як, згідно Листа Відділу медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я від 05.03.2012 р., факт завдання моральної шкоди потерпілому до 20.03.2007 р. встановлювався МСЕК на підставі медичних документів, які підтверджували наслідки перенесеного стресу. Крім того, на думку представника Фонду, позивачем не вказано перелік змін в її житті та доказів на їх існування. Також в апеляційній скарзі представник Фонду посилався на пропуск позивачем тримісячного строку позовної давності для звернення із вказаним позовом до суду. Також, представник Фонду посилався на те, що вказану справу слід розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки Фонд та його робочі органи на місцях є суб'єктом владних повноважень, тобто органом державної влади, оскільки здійснює владні управлінські функції. Крім того, на думку представника Фонду, позовна заява не відповідає вимогам 119 ЦПК України, оскільки позивачем не зазначено в чому саме полягає моральна шкода та якими доказами це підтверджується. Поміж тим, представник відповідача вважає, що розмір стягнутої моральної шкоди завищений і такий, що не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював на ПО «Кривбассруда» з 28.01.1977 року по 31.03.1995 року на посадах: вогнерізника, підземним бурильником свердловин, звільнений 31.03.1995 року за власним бажанням (а.с. 8).

Згідно з виписки з акту освідування МСЕК від 22 грудня 2004 року позивачу первинно встановлено втрату працездатності 20%, з переоглядом 01.12.2005 року. Згідно з виписки з акту МСЕК від 21.01.2008 року серія МСЕ-ДНА-01 № 580761, позивачу встановлена 3 група інвалідності безстроково (а.с. 12-13).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 грудня 2004 року, причиною виникнення у Позивача професійного захворювання є: запиленість повітря робочої зони перевищуючої ГДК (а.с.11).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст. ст. 21, 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності, в редакції, що діяла на час встановлення ОСОБА_2 втрати професійної працездатності, яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту її спричинення.

Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_2 у зв'язку з втратою професійної працездатності встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.

Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про відсутність доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди та неврахування судом обов'язку встановлення цього факту МСЕК є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з грудня 2004 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.

До того ж ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання (п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-9/2004 р.).

Доводи Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки Законом України № 717-V від 23.02.2007р. внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» відповідно до яких всі норми даного закону якими передбачається виплата моральної шкоди - виключено і Конституційний Суд України в своєму рішенні від 08.10.2008 року визнав ці зміни конституційними, а тому Фонд є неналежним відповідачем, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки на час встановлення позивачу стійкої втрати профпрацездатності Фондам норми вищевказаного Закону, в частині права позивача на відшкодування моральної шкоди були чинними.

Не може погодитись колегія суддів і з доводами апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності з 01.01.2015 року.

Так, згідно із ч. 8 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці; ст. 36 цього Закону відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 2 п. 11.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку.

Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» а також законодавчих та інших нормативно-правових актів.

Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 квітня 2012 року у справі № 6-26цс12 і відповідно до ст.360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, що закріплено у частині 1 статті 58 Конституції України.

До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі лише у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

Згідно ж висновків Конституційного Суду України, викладених в пункті 2 мотивувальної частини Рішення від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), положення частини першої статті 58 Конституції України про дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що "вона починається з моменту набрання актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце".

Оскільки, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача в грудні 2004 року, відшкодування шкоди має бути здійснено на підставі чинного на той час законодавства, а саме на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності», в редакції станом на грудень 2004 року, за умовами якого обов'язок по відшкодуванню заподіяної працівникові моральної шкоди, отриманої внаслідок ушкодження його здоров'я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду з позовною заявою не беруться до уваги колегією суддів, оскільки не відповідають положенням п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, який встановлює, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Безпідставними є й доводи відповідача щодо розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки на думку колегії суддів зазначений спір, згідно ст. 16 ЦПК України, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи положення статті 1 ЦПК України та статті 2 КАС України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи (права на відшкодування моральної шкоди). У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. (п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»)

Також, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що судом також не враховано, що відповідно до ст. 233 КЗпП України та роз'яснень, викладених у п. 16 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4, термін позовної давності у разі заподіяння працівникові моральної шкоди внаслідок небезпечних чи шкідливих умов праці, становить три місяці, оскільки вони суперечать положенням п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, які встановлюють, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Однак, колегія суддів не погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без врахування роз'яснень, викладених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманої позивачем професійної травми і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання, відсоток втрати ним професійної працездатності, та встановленням первинно висновком МСЕК 20 % втрати працездатності, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (у теперішній час Криворізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_2 з 15000 грн. до 10000 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області (у теперішній час Криворізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області) - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 квітня 2017 рокузмінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області (у теперішній час Криворізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_2 з 15 000 грн. до 10000 (десять тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: