Рішення № 69424600, 06.09.2017, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3047/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06 вересня 2017 року смт. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шабанова А.М.,

за участю секретаря Ратушної Л.В.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Слобожанське Дніпропетровської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на домоволодіння, та просила визнати дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння, укладений з ОСОБА_2, дійсним та визнати за нею, ОСОБА_4 право власності на домоволодіння.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за яким остання передала у власність позивачу домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1, яке вона фактично прийняла у спадок від своєї матері шляхом подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини та фактичним проживанням у вказаному домоволодінні. Зазначена угода була укладена за адресою: АДРЕСА_2 у присутності свідка: ОСОБА_3. Зобов'язання за договором купівлі-продажу домоволодіння було виконано у повному обсязі: позивач передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 125000,00 (сто двадцять п'ять тисяч грн., 00 коп.) гривень, а остання передала у власність вищезазначене домоволодіння. Також позивач зазначив, що між сторонами була досягнута усна угода про те, що укладений договір буде оформлений належним чином в нотаріальній конторі за місцем проживання ОСОБА_1, однак на теперешній час нотаріально посвідчити договір не має можливості, оскільки відповідачі уникають оформлення необхідних для угоди документів. У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернулась до суду для захисту своїх майнових прав.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила визнати договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3, укладений 01.02.2017 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дійсним та визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідачі у судовому засіданні не заперечували проти задоволення позовних вимог та пояснили, що не мають фінансової можливості оформити всі необхідні документи тому і зволікають з укладенням угоди в нотаріальному порядку. Так, ОСОБА_2 повідомила, що не бажає особисто звертатися до суду з будь-яким позовом, витрачати зайві кошти та час на оформлення домоволодіння, а отримані від позивача кошти вже витратила. Також ОСОБА_2 пояснила, що вказанаим домоволодінням вона фактично володіє після смерті матері ОСОБА_5, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р., а взагалі вказаний будинок був збудований бабою з дідом в 1927 році, однак будь-які документи на вказаний домоволодіння за давністю часу не збереглися, окрім сводного оціночного акту від 02 червня 1963 р., складеного на ім'я баби й діда - ОСОБА_6 та ОСОБА_9. Вже в 2015 році мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 зверталася до Дніпропетровської міської ради із заявою про відведення земельної ділянки під збудованим домоволодінням, у зв'язку з чим 13 квітня 2016 року отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою, однак померла так і не встигши оформити земельну ділянку.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З'ясувавши дійсні обставини справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

На підставі ч.ч.1 та 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Судом встановлено, що 01.02.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 було в простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею - 23,3 кв.м., загальною - 33,5 кв.м., який складається з А-1 - житлового будинку (рік побудови 1927), Б - гаражу, В - вбиральні, Г - навісу, Д - сараю, Е - душа, З - сараю, № 1-3 споруди, І - замощення.

ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_3 на виконання договору купівлі-продажу передала ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 125000,00 (сто двадцять п'ять тисяч грн., 00 коп.) гривень , що підтверджується поясненнями сторін по справі, які підтвердили факт укладення договору та передачі грошових коштів у розмірі 125000,00 (сто двадцять п'ять тисяч грн., 00 коп.) гривень, а також намір сторін договору посвідчити його в нотаріальній конторі.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказане домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 з 1927 р. належало спочатку діду й бабі, а потім матері ОСОБА_2 - ОСОБА_5, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р., яка залишила заповіт на все своє майно на ім'я ОСОБА_2

1927 рік побудови домоволодіння підтверджується даними технічного паспорту, складеного 24.07.2013 р. фізичною особою підприємцем ОСОБА_8 на замовлення ОСОБА_5. Факт прийняття домоволодіння у спадщину ОСОБА_2 підтверджується заявою, поданою нею до першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, позивач відкрито володіє та користується домоволодінням, переданими йому за договором купівлі-продажу від 01лютого 2017 року, проте позбавлений можливості розпоряджатися майном у зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення вказаного договору та бажанням відповідачів будь яким чином сприяти оформленню документів.

Згідно спадкової справи № 84/2017 року, відкритої на підставі заяви ОСОБА_2 від 14.02.2017 р. про прийняття всього заповіданого майна після смерті ОСОБА_5 де б воно не було і з чого б воно не складалося, ОСОБА_2 є єдиною спадкоємицею.

Відповідно до ч. 1 ст.655 ЦК України,за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належать фізичним та юридичним особам.

ДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" встановлений порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію,відповідно до якого по об'єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ. Громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та керуючись зазначеними нормами права, враховуючи, що відповідачем ОСОБА_2, яка є донькою та спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_5, не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, викладені у позовній заяві, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Частиною 1 ст.88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, враховуючи, що у позовній заяві ОСОБА_1 не зазначає про стягнення сплаченого судового збору з відповідачів, суд приходить до висновку, що судові витрати у справі відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.328, 334, 638, 655, 657 Цивільного Кодексу,ст.4 України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.60,197, 209,212,214-215, 224-226ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та визнання права власності задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею - 23,3 кв.м., загальною - 33,5 кв.м., який складається з А-1 - житлового будинку (рік побудови 1927), Б - гаражу, В - вбиральні, Г - навісу, Д - сараю, Е - душа, З - сараю, № 1-3 споруди, І - замощення, укладений 01.02.2017 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 в простій письмовій формі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею - 23,3 кв.м., загальною - 33,5 кв.м., який складається з А-1 - житлового будинку (рік побудови 1927), Б - гаражу, В - вбиральні, Г - навісу, Д - сараю, Е - душа, З - сараю, № 1-3 споруди, І - замощення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, тобто до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя А.М. Шабанов

Провадження № 2/175/1195/17