Рішення № 69424456, 25.09.2017, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/5695/14-ц

Провадження № 2/175/1385/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 вересня 2017 року сел. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Новік Л.М.

за участю секретаря Паленко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у сел. Слобожанське Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди,

В С Т А НО В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди, під час розгляду справи позивач позовні вимоги уточнив, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно наказу № 32-к від 03.08.1998 року його було переведено у Відокремлений підрозділ «Дніпропетровські магістральні електричні мережі» на посаду тракториста шостого розряду служби механізації і транспорту з оплатою праці згідно штатного розпису. ОСОБА_2 наказу № 4-к від 04.01.2000 року він був переведений на посаду машиніста бульдозера пятого розряду служби механізації і транспорту, а згідно наказу № 64-к від 18.04.2000 року він був переведений на посаду водія автомобіля другого класу, 01.08.2002 року йому було присвоєно перший клас водія (наказ № 96-к від 01.08.2002р). В 2004 році на підприємстві була проведена атестація робочих місць з узгодженням з територіальною державною інспекціє з питань праці у Дніпропетровській області. Умови праці на робочому місці водія були визнані шкідливими, за що він мав право на додаткову відпустку 7 днів. Під час роботи на підприємстві його жодного разу не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, отримував лише подяки. Через шкідливі умови праці в останні роки він хворів. В кожному листі непрацездатності зазначено причину непрацездатності - загальне захворювання, та вказано, що він може стати до роботи після закриття цього листка. Жодної заборони щодо неможливості працювати водієм в висновках лікарів немає. В жовтні 2013 року йому було проведено періодичний медичний огляд у Дніпропетровській «Клініка медичної академії». ОСОБА_2 виданої медичної довідки від 07.10.2013 року його визнано не придатним для роботи за професією водія на період до встановлення групи інвалідності по профзахворюванню. На підставі медичної довідки від 07.10.2013 року його не допускали до роботи, просили надати висновок МСЕК, але й не давали можливості пройти комісію, оскільки відмовлялися видавати лікарям документи, які свідчили про те, що він працював не тільки водієм, але й бульдозеристом, працював на автокрані, на автовишці, на тракторі, екскаваторі, тобто продовжував працювати у шкідливих умовах, а розряди в зв'язку із переведенням на посаду водія, були знижені та зменшені доплати. Окрім цього,йому не видавали направлення на проходження МСЕК. На підставі наказу № 14-к від 20.01.2014 року його було звільнено у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоровя, що перешкоджає продовженню даної роботи. Підставою звільнення вказана медична довідка від 07.10.2013 року. Звільнення було здійснено після погодження 20.01.2014 року з профспілковою організацією, яка розглянула подання адміністрації підприємства за № 930/01 від 20.11.2013 року про звільнення його з посади. З наказом про звільнення його ознайомили під особистий підпис, але копію наказу він отримав лише 20 травня 2014 року. Вказав, що в оскаржуваному наказі № 14-к від 20.01.2014 року невірно зазначено підстава звільнення - висновок медичної комісії, оскільки це не відповідає дійсності. Висновком медичної комісії були дані рекомендації про надання йому іншого місця роботи без шкідливих умов праці, і визнано його не придатним для роботи водія на період до встановлення групи інвалідності по профзахворюванню, тобто його тимчасово визнано не придатним до роботи до того часу поки не буде встановлена інвалідність. До звільнення, в листопаді 2013 року йому запропонували роботу електриком, але він відмовився, оскільки не має відповідної кваліфікації, а навчання за цією професією йому не пропонували. Вважає, що наказ № 14-к від 20.01.2014 року про звільнення його з роботи є незаконним та підлягає скасуванню. Позивач вважає, що згідно медичної довідки від 07.10.2013 року його визнано не придатним для роботи за професією водія на період до встановлення групи інвалідності по профзахворюванню. ОСОБА_2 рекомендації комісії він може працювати але без шкідливих умов праці. Нажаль цьому висновку комісії відповідач не звернув уваги і звільнив його передчасно. ОСОБА_2 санітарно-епідеміологічного обстеження обєкту від 27.11.2013 року на підставі якого оформлено санітарно-гігієнічну характеристику умов праці водія автотранспортних засобів ОСОБА_1 від 28.11.2013 року за № 2-2/5873, згідно якого умови його праці є шкідливими, але рівень шкідливості за час своєї роботи не перевищував допустимих 50%. Висновком «Клініки медичної академії» від 07.10.2013 року, оформленого довідкою, не встановлено стійке зниження його працездатності, медичним оглядом лише встановлено, що він тимчасово не має можливості працювати водієм у період встановлення ступеню втрати працездатності. Стійке зниження працездатності йому не встановлено, але роботодавець не дочекавшись висновку МСЕК передчасно зробив висновок про те, що він через стан здоровя не відповідає займаній посаді.

Відповідно до роз'яснень викладених у абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» оскільки справляння та сплата прибуткового податку громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. В зв'язку з цим в разі стягнення з Відповідача на мою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу суд повинен в резолютивній частині зазначити, що стягнуті суми підлягають виплаті за вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів, визначених законом, розмір яких визначається роботодавцем.

ОСОБА_2 до п.4, ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

При розрахунку середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу суд керується нормами Постанови КМУ від 08.02.95 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (надалі - «Порядок») і тлумачить їх наступним чином. Середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника з роботи (абз. З п. 2 Порядку). Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п. 5 розділу IV Порядку).

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за два місяці на число робочих днів (п. 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства, (абз. 3 п. 8 Порядку). Середня місячна заробітна плата, визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат, обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Види виплат, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати, наведено в розділі III Порядку.

Розрахунок середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу складається з наступного:

- 5594,42 грн. заробітна плата за 21 робочий день листопада 2013 року + 9283,62 грн. заробітна плата за 22 робочих дня грудня 2013 року = 14 878,04 грн. : 43 дні (21+22) = 346,1 грн. (середньоденна заробітна плата);

в 2014 році я не працював з 21 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року, термін складає 251 робочих днів. Середньомісячна заробітна плата за 2014 рік складає 346,1 грн. X 251 робочих днів = 86 871,1 гривень;

в 2015 році я не працював з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, термін складає 250 робочих днів. Середньомісячна заробітна плата складає 346,1 грн. X 250 робочих днів = 86 525 гривень.

в 2016 році я не працював з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, термін складає 250 робочих днів. Середньомісячна заробітна плата складає 346,1 грн. X 250 робочих днів = 86 871,1 гривень;

в 2017 році я не працюю з 01 січня 2017 року по вересень 2017 року, термін складає 185 робочий день. Середньомісячна заробітна плата складає 346,1 грн. X 185 робочий день = 64 028,5 гривень.

Всього за час вимушеного прогулу відповідач має виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 86 871,1 +86 525 + 86 871,1 + 64 028,5 = 324 295,7 гривень.

Окрім цього, йому заподіяна моральна шкода через незаконне звільнення, через отримання захворювання в наслідок шкідливих умов праці. До отримання пенсії йому залишилося три роки і один місяць. Моральна шкода, полягає в тому, що через фізичний біль він постійно страждає, оскільки відчуває протягом дня сильні болі в спині, при ходьбі постійно кульгає, з'являється слабкість, німіють руки та ноги, на ступені без болю не може ставати. Вважає, що діями відповідача йому заподіяно істотну моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 300000 грн. Тому він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 14-к від 20 січня 2014 року про припинення трудового договору з ним, ОСОБА_1, виданого директором Відокремленого підрозділу «Дніпропетровські магістральні електричні мережі» Державного підприємства Національної енергетичної компанії «Укренерго» ОСОБА_3 Поновити його ОСОБА_1, на посаді водія автотранспортних засобів служби механізації та транспорту Відокремленого підрозділу «Дніпропетровські магістральні електричні мережі» Державного підприємства Національної енергетичної компанії «Укренерго». Стягнути з Державного підприємства Національної енергетичної компанії «Укренерго» (Ідентифікаційний код 00100227, вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 2501032, ) на його на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, ж/м Тополь -2 ж/м Тополь-2АДРЕСА_1 м. Дніпропетровськ,49040), середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 324 295,70 (триста двадцять чотири тисячі двісті девяносто пять) гривень 70 коп. за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів. Стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 300000,00 гривень. Стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору під час звернення з касаційною скаргою до ВССУ у розмірі 584,64 грн. 64 коп. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в позові.

Представники відповідача Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі та просили відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 43 Конституції України проголошено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та закріплено гарантії реалізації права на працю, що включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

У судовому засіданні встановлено, що наказом від 03.08.1998 року № 32к, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу за переведенням до Відокремленого підрозділу «Дніпропетровські магістральні електричні мережі» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на посаду тракториста 6-го розряду в службу механізації і транспорту.

Наказом від 04.01.2000 року № 4к ОСОБА_1 переведений на посаду машиніста бульдозера 5-го розряду служби механізації і транспорту, а наказом №64к від 18.04.2000 року - на посаду водія автомобіля 2-го класу зазначеного підрозділу.

01.08.2002 року ОСОБА_1 присвоєно перший клас водія, відповідно до наказу № 96-к, що підтверджується копією трудової книжки.

В матеріалах справи є медична довідка про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду у Відокремленому структурному підрозділі «Клініка медичної академії» Дніпропетровської медичної академії від 01 квітня 2013 року, якою позивачу встановлено його придатність для роботи за професією водія до 01.09.2013 року з рекомендацією повторного медогляду.

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 пройшов повторно медичний огляд у цьому ж закладі охорони здоров'я, за результатами, якого отримав медичну довідку від 07.10.2013 року про непридатність його для роботи за професією водія, з рекомендацією, що на період до встановлення групи інвалідності, пов'язаної з профзахворюванням, він може працювати без шкідливих умов праці.

Відповідно до наказу директора ВП «Дніпропетровські магістральні електричні мережі» від 21 жовтня 2013 року №340 «Про не допуск до роботи ОСОБА_1 водієм автотранспортних засобів СМтаТ, з яким позивача було ознайомлено, про що свідчить його підпис.

Відповідно до наказу директора ВП «Дніпропетровські магістральні електричні мережі» від 21 жовтня 2013 року №341 «Про результати періодичного медогляду» встановлено допускати ОСОБА_1 до роботи лише згідно з рекомендаціями, визначеними у медичній довідці, тобто без шкідливих умов праці.

Позивачеві пропонувались вакансії, а саме електромонтера з обслуговування підстанцій, електрослюсаря з ремонту устаткування розподільчих пристроїв, начальника служби діагностики, ізоляції та захисту від перенапруг, заступника начальника служби діагностики, ізоляції та захисту від перенапруг, що підтверджується протоколами від 01.11.2013 року, 20.12.2013 року, 20 січня 2014 року.

ОСОБА_2 протоколу засідання профспілкового комітету № 52 від 20 січня 2014 року, була надана згода на звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, перешкоджаючого продовженню цієї роботи (з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середньомісячного заробітку).

Наказом Відокремленого підрозділу «Дніпропетровські магістральні електричні мережі» від 20 січня 2014 року № 14-к позивач був звільнений за п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України - у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я.

З наказом про звільнення ОСОБА_1 було ознайомлено під особистий підпис, копію якого він отримав 20 травня 2014 року.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Так, відповідно п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 При розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв'язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.

Не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов'язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Проте у випадках, коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч.2 ст.40 КЗпП.

Ч.2 ст.40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, підставою для звільнення за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи, - має бути відповідний медичний висновок, що підтверджує такий стан здоров'я (стійке зниження працездатності), та неможливість переведення працівника, за його згодою, на іншу роботу.

ОСОБА_2 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності

В даному випадку неможливість виконання ОСОБА_1 роботи на посаді водія належним медичним висновком не підтверджена.

Натомість наявна в матеріалах справи медична довідка про повторний медогляд позивача від 07.10.2013 року, відокремленого структурного підрозділу «Клініка медичної академії» Дніпропетровської медичної академії, якою встановлено непридатність ОСОБА_1 для роботи за професією водія, не є висновком медико-соціальної експертизи, яка відповідно до законодавства встановлює стійке порушення функцій організму, а отже не носить обов'язковий характер та не може бути підставою для застосування наслідків, передбачених п.2 ч.1ст.40 КЗпП України.

Крім того, слід врахувати, що підприємством було запропоновано позивачу вакантні посади на підприємстві, які не відповідали його кваліфікації, зокрема електромонтера з обслуговування підстанцій, електрослюсаря з ремонту устаткування розподільчих пристроїв, начальника служби діагностики, ізоляції та захисту від перенапруг, заступника начальника служби діагностики, ізоляції та захисту від перенапруг і які потребували спеціальної освіти та від яких позивач відмовився.

Відповідачем надано штатний розпис робітників Дніпропетровських магістральних електричних мереж Відокремленого підрозділу ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» Міненерговугілля України затверджений 09.12.2013 року, а також інформацію щодо наявності вакансій у штатному розписі Дніпропетровських МЕМ станом на 20.01.2014 року, з яких вбачається, що на час звільнення існували такі вакантні посади: електромонтера з обслуговування підстанцій V гр. кваліф., електрослюсаря з ремонту устаткування розподільчих пристроїв 4 розряду, електромонтер з обслуговування підстанцій ІV гр. каліф., заступника начальника служби діагностики, ізоляції та захисту від перенапруг.

Ст. 170 КЗпП України передбачено, що працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

Отже ст. 170 КЗпП України встановлює обовязок роботодавця щодо переведення працівника, який потребує за станом здоровя, на іншу, легшу роботу і зовсім не встановлює можливість роботодавця щодо такого переведення.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд приходить до висновку про те, що наказ директора Відокремленого підрозділу «Дніпропетровські магістральні електричні мережі» від 20 січня 2014 року № 14-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 за п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України - у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я є незаконним, а тому його необхідно скасувати.

ОСОБА_2 до ч.1,2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У звязку з чим суд вважає необхідним поновити позивача на посаді водія автотранспортних засобів з моменту звільнення, тобто з 20 січня 2014 року та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 324295,70 грн.

Крім того ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до положень п.9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що незаконним звільненням позивачеві були завдані моральні страждання, був порушений звичний уклад її життя, він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а тому враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у сумі 3000,00 грн., яке підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Ст.233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Судом встановлено, що з наказом про звільнення позивача було ознайомлено особисто під підпис 20.01.2014 року, але копію наказу про звільнення ОСОБА_1 було видано 20 травня 2014 року, а за захистом своїх порушених прав позивач звернувся із позовом до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у червні 2014 року, тому суд вважає, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Оскільки позивач при пред'явленні позову був звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому згідно ст.88 ЦПК України суд присуджує з відповідача судовий збір в дохід держави за кожну позовну вимогу у сумі 3973,75 грн., яка складається: за 2 вимоги немайнового характеру 243,60 грн. + 243,60 грн., за вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу 1% від ціни позову 3242,95 грн., а також за вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 243,60 грн.

Також суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 584,64 грн.

Відповідно до п.2, п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Керуючись ст. ст.ст.40,233, 234, 235, 237 Кодексу законів про працю України, та, керуючись ст.ст.4,10,11,60,88,209,212-215,367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 14-к від 20 січня 2014 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1, виданого директором Відокремленого підрозділу «Дніпропетровські магістральні електричні мережі» Державного підприємства Національної енергетичної компанії «Укренерго» ОСОБА_3

Поновити ОСОБА_1, на посаді водія автотранспортних засобів служби механізації та транспорту Відокремленого підрозділу «Дніпропетровські магістральні електричні мережі» Державного підприємства Національної енергетичної компанії «Укренерго».

Стягнути з Державного підприємства Національної енергетичної компанії «Укренерго» (Ідентифікаційний код 00100227, вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 2501032, ) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, ж/м Тополь -2 ж/м Тополь-2АДРЕСА_1 м. Дніпропетровськ,49040), середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 324 295,70 (триста двадцять чотири тисячі двісті девяносто пять) гривень 70 коп. за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів.

Стягнути з Державного підприємства Національної енергетичної компанії «Укренерго» (Ідентифікаційний код 00100227, 01032 м.Київ, вул. Симона Петлюри,25) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, ж/м Тополь -2 ж/м Тополь-2АДРЕСА_1 м. Дніпропетровськ,49040), моральну шкоду в розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень).

Стягнути з Державного підприємства Національної енергетичної компанії «Укренерго» (Ідентифікаційний код 00100227, 01032 м.Київ, вул. Симона Петлюри,25) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 584,64 грн. (пятсот вісімдесят чотири грн..) 64 коп.

Стягнути з Державного підприємства Національної енергетичної компанії «Укренерго» (Ідентифікаційний код 00100227, 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри,25) на користь держави в особі УК у Печерському районі 21081100, код отримувача (за ЄДРПОУ): 38004897, р/р 31110106700007, банк одержувача: Головне управління державної казначейської Служби України у м. Києві, МФО 820019, КБКД 21081100, судовий збір у розмірі 3973,75 грн. (три тисячі девятсот сімдесят три грн.) 75 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.М. Новік