Ухвала суду № 69423616, 04.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року м. Київ К/800/26385/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Черпака Ю.К.,

Штульман І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 22 квітня 2016 року № 27 про відмову у призначені одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб як інваліду 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, з 10 грудня 2014 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про повернення позивачу документів щодо призначення одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 22 квітня 2016 року № 27. Зобов'язано відповідача прийняти відповідне рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконані інтернаціонального обов'язку з врахуванням встановлених судом обставин. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами встановлено, що позивач в період з 22 грудня 1980 року по 25 листопада 1982 року проходив військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях.

Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 11 жовтня 2011 року № 1769 отримані позивачем поранення, контузія та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до копії висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 08 жовтня 2011 року № 864/ж наявні у позивача рубці є слідством загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, які могли бути отримані в період бойових дій у Афганістані.

Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров'я позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності з 16 грудня 2011 року, яка настала внаслідок контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

Докази отримання позивачем одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому ІІІ групи інвалідності з 16 грудня 2011 року відсутні.

10 грудня 2014 року позивачу встановлена друга група інвалідності, що настала в результаті поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

10 березня 2016 року позивач з метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби звернувся до Житомирського об'єднаного військового комісаріату через Житомирський об'єднаний міський військовий комісаріат із заявою та надав копії необхідних документів, які були надіслані до Міністерства оборони України.

Міністерство оборони України, розглянувши вказані документи, рішенням, оформленим протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 22 квітня 2016 року № 27, повернуло їх до військкомату на доопрацювання з посиланням на те, що в поданих матеріалах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як передбачено підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок № 499).

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІ групи з 10 грудня 2014 року, оскільки встановлена йому інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 499, від 28 травня 2008 року (далі - Порядок № 499), одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Отже, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії справ висловлено Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року

(справа № 21-446а14) та від 21 квітня 2015 року (справа № 21-135а15).

Згідно пункту б частини 1 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

За змістом пункту 2 Порядок № 499 у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Тому у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-563а14).

За таких обставин, коли інвалідність позивача настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, що мало місце в період проходження служби, то останній має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, а відтак колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову та скасування рішення про відмову у призначені одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії і зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення щодо призначення та виплати позивачу вказаної одноразової грошової допомоги з врахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права, тому підстав до скасування чи зміни їх судових рішень немає.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

Ю.К. Черпак

І.В. Штульман