Ухвала суду № 69423600, 06.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

06 жовтня 2017 року м. Київ справа № 800/401/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Бухтіярова І.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

05 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовною заявою, у якій просив:

- визнати бездіяльність посадових осіб Вищої ради правосуддя щодо ігнорування Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вираженого в нездійснені дій, передбачених статтями Глави 4 «Дисциплінарне провадження щодо суддів» Закону України «Про Вищу раду правосуддя»;

- накласти адміністративне стягнення на посадових осіб Вищої ради правосуддя, передбаченого Кодексом про адміністративні правопорушення по причині бездіяльності;

- зобов'язати Вищу раду правосуддя провести дії, передбачені вимогами Глави 4 «Дисциплінарне провадження щодо суддів» Закону України «Про Вищу раду правосуддя»;

- зобов'язати Вищу раду правосуддя повідомити позивача: про результати попереднього вивчення та перевірки дисциплінарної скарги, яка додаткова інформація і документи, матеріали зібрано, пояснення суддів, тощо; навантаження проваджень на члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 (кількість проваджень від загальної кількості, зареєстрованих у Вищій раді правосуддя), тощо; середній термін розгляду одного провадження членом Вищої ради правосуддя; орієнтовний термін розгляду дисциплінарної скарги позивача, яка передана члену Вищої ради правосуддя ОСОБА_2; надати позивачу копію рішення про відмову або про відкриття дисциплінарної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановлених ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Однак, в супереч наведеним положенням позовна заява не містить зазначення переліку документів матеріалів, що додаються.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з частиною четвертою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.

Частиною другою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

У позовній заяві ОСОБА_1 не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не наведено правового обґрунтування на підтвердження вчинення відповідачем бездіяльності, відсутні будь-які доводи стосовно допущення суб'єктами владних повноважень порушень закону під час здійснення владних управлінських функцій щодо позивача, не зазначено у чому полягає порушення його прав, свобод та інтересів відповідним суб'єктом, не надано доказів (або не зазначено причини неможливості їх подання) на підтвердження його порушених прав з боку відповідача, саме при здійсненні ним владних управлінських функцій.

В силу положень частин 4 та 5 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій, стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю, виконання зупиненої чи невчиненої дії, встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень, примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності, інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Крім того, частиною п'ятою статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може:

1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів незаконним повністю або в окремій його частині;

2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів вчинити певні дії;

3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 цього Кодексу.

Натомість, вимоги позивача викладені у позовній заяві не узгоджуються з положеннями вказаних норм, оскільки вимога щодо накладення адміністративного стягнення на посадових осіб Вищої ради правосуддя, передбаченого Кодексом про адміністративні правопорушення по причині бездіяльності, не відноситься до повноважень Вищого адміністративного суду України за наслідками розгляду справи, а вимоги про визнання бездіяльності посадових осіб Вищої ради правосуддя щодо ігнорування Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вираженого в нездійснені дій, передбачених статтями Глави 4 «Дисциплінарне провадження щодо суддів» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та зобов'язання Вищої ради правосуддя провести дії, передбачені вимогами Глави 4 «Дисциплінарне провадження щодо суддів» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не мають чіткого вираження щодо бажаного результату розгляду справи.

Крім того, за змістом частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

В порушення наведених норм, до позовної заяви не додано копії позовної заяви та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, водночас не додано документ про сплату судового збору та не зазначено причин, що його не належить сплачувати.

Згідно з частиною другою статті 87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01.09.2015 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 р. №484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання позовної заяви, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 р. № 1801-VIII установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 1600,00 гривень.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, на усунення недоліків касаційної скарги позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 640,00 грн. (1 600,00*0,4*120%) або копію документа, який надає право на пільги щодо його сплати, та привести позовну заяву у відповідність до положень ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії підлягає залишенню без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк до 23 жовтня 2017 року для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Попередити позивача, що в разі не усунення недоліків позовна заява буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Суддя Вищого адміністративного

суду України І.О. Бухтіярова