Ухвала суду № 69423347, 05.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 р.Справа № 820/213/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Русанової В.Б., Курило Л.В.

при секретарі Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017р. по справі № 820/213/17

за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал»

до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, КП «Харківводоканал», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив: визнати незаконними дії відповідача під час проведення камеральної перевірки КП «Харківводоканал»; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 р. № НОМЕР_1 про зобов'язання сплатити штраф за затримку на 418 календарних днів сплати грошового зобов'язання у розмірі 20% в сумі 1486705,80 коп. з податку на доходи фізичних осіб

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017р. по справі № 820/213/17 позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 р. № НОМЕР_1 про зобов'язання сплатити штраф за затримку на 418 календарних днів сплати грошового зобов'язання у розмірі 20% в сумі 1486705,80 коп. з податку на доходи фізичних осіб. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017р. по справі № 820/213/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, просить відмовити в її задоволенні, оскільки рішення суду першої інстанції вважає обґрунтованим та законним.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями СДПІ з ОВП проведено камеральну перевірку КП «Харківводканал» з питань дотримання вимог п. 57.3 ст. 57 ПК України щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7533528,65 грн., визначеного податковою інспекцією у податковому повідомленні-рішенні від 04.03.2014 р. № 000014801.

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував акт № 546/28-09-48-13/03361715 від 31.08.2016 р., в якому перевіряючими зафіксовані порушення підприємством позивача вимог абз. 2 п. 57.3 ст. 57 ПК України, а саме встановлено несвоєчасність (із затримкою у 418 днів) сплати суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7433528,65 грн., визначених контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 04.03.2014 р.

У звязку з цим, спірним податковим повідомленням-рішенням до підприємства позивача, на підставі ст. 126 ПК України, застосовано штраф у розмірі 1486705,80 грн., що становить 20% від суми грошового зобов'язання - 7433528,65 грн., сплата якого затримана на 418 днів.

Не погодившись з діями відповідача під час проведення камеральної перевірки та з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що з»ясування податковим органом під час камеральної перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення цього виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають критеріям ч. 3 ст. 2 КАС України, а зібрана у такий спосіб інформація не може слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що ані в позові, ані у ході судового позивач згідно положень ст. 71 КАС України не зазначив, яким чином дії відповідача, вчинені саме під час проведення перевірки, а не взагалі щодо проведення перевірки, порушують права та законні інтереси КП «Харківводоканал».

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами по справі не оскаржувалося, рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається та правова оцінка висновкам суду першої інстанції в цій частині не надається.

Що стосується прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що в ході проведення камеральної перевірки підприємства позивача, контролюючим органом встановлено несвоєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7533528,65 грн., визначеного податковою інспекцією у податковому повідомленні-рішенні від 04.03.2014 р. № 000014801.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових декларація (розрахунках) платника податків.

Відповідно до пп. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З аналізу наведених вище норм ПК України (в редакції, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) колегія суддів зазначає, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених п. 75.1 ст. 75 ПК, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобовязаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником обєкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

При цьому, фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданні платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

За результатами камеральної перевірки, у відповідності до пп. 86.2 ст. 86 ПК України, у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Також, відповідно до п. 200.10 ПК України контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у декларації даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання такої податкової декларації.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно із п. 202.1 ст. 202 ПК України, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Відповідно до п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.п. 49.18.1); календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п. 49.18.2).

В силу положень п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Положеннями ст. 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Також п. 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно зі ст. 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі ст. 126 ПК України до підприємства позивача застосовано штраф у розмірі 1486705,80 грн. за несвоєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7533528,65 грн., визначеного податковою інспекцією у податковому повідомленні-рішенні від 04.03.2014 р. № 000014801. При цьому, несвоєчасність сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання була встановлена в ході проведення камеральної перевірки.

Колегія суддів зазначає, що приписами ПК України контролюючому органу, під час проведення камеральної перевірки надано таке право виключно на підставі даних, що зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, і не передбачено право податкового органу на перевірку інших питань та використання під час проведення перевірки інших джерел податкової інформації, окрім податкових декларацій (розрахунків).

В свою чергу, під час проведення перевірки підприємства позивача фахівцями податкового органу були використані також інші джерела податкової інформації, такі як податкове повідомлення-рішення та платіжні доручення, що свідчить про те, що в даному випадку відповідач вийшов за законодавчо визначені межі проведення цього виду податкової перевірки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що зібрана у такий спосіб інформація не може слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017р. по справі № 820/213/17 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про заміну відповідача у справі, колегія суддів зазначає наступне.

До початку судового засідання відповідачем по справі подане клопотання про заміну відповідача, де зазначено, що 11.05.2017 р. припинено юридичну особу СДПІ по роботі з великими платниками у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, а відповідно до постанови КМУ № 247 від 30.03.2016 р. «Про деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» реорганізовано СДПІ з обслуговування великих платників шляхом їх приєднання до Офісу великих платників ДФС.

Відповідно ч. 1 ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає за можливе допустити заміну відповідача у справі - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Допустити заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Апеляційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017р. по справі № 820/213/17 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017р. по справі № 820/213/17 за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 10.10.2017 року.