Ухвала суду № 69423213, 03.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 р.Справа № 818/690/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2017р. по справі № 818/690/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області , Лебединського відділу поліції Сумського РВП

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 ( далі позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Лебединського відділу поліції Сумського РВП ( далі відповідачі) та уточнивши позовні вимоги, просить визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо ненадання йому відповіді на питання 2 його заяви №161 від 18.04.2017 року; визнання неправомірною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо незалучення його до перевірки та взяття участі у цій перевірці та зобов"язання надати відповідь на питання 2 заяви ОСОБА_1 від 18.04.2017 року №161. Свої вимоги мотивує тим, що 18.04.2017 він звернувся до начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області із заявою, у якій просив внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ст.ст. 191, 364, 366 КК України по факту заволодіння коштами сільських рад шляхом службового підроблення та зловживання службовим становищем керівником Лебединського казначейства. Також просив, якщо до внесення вказаних відомостей в ЄРДР буде проведена будь-яка перевірка з даного приводу, назвати осіб, які ініціювали та виконали цю перевірку та вказати Закони, якими вони керувались при проведенні перевірки. Крім того, просив залучити його до перевірки у випадку, якщо Лебединський ВП буде її проводити. Проте, з листа від 28.04.2017 №6026 вбачається, що Лебединський ВП Сумського РВП не надав відповіді на 2 та 3 питання його заяви, а саме: не названі особи, які ініціювали та виконали перевірку, не вказані закони, якими вони керувались при проведенні цієї перевірки, не залучили позивача до проведення перевірки. На думку позивача, відповідач повністю проігнорував вимоги 2 та 3 його заяви №161, чим порушив та обмежив його право на участь у перевірці та на своєчасне отримання обґрунтованої відповіді, передбачені ст. 40 Конституції України та ст. ст. 15, 18, 19 Закону України Про звернення громадян.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Лебединського відділу поліції Сумського РВП про визнання дій протиправними задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на питання 2 його заяви №161 від 18.04.2017 року.

Визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо незалучення ОСОБА_1 до перевірки та взяття участі у цій перевірці.

Зобов"язано Головне управління Національної поліції в Сумській області надати відповідь на питання 2 заяви ОСОБА_1 від 18.04.2017 року №161.

Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (м.Суми, вул.Г.Кондратьєва,23, ідентифікаційний код 40108777) на користь ОСОБА_1 (Сумська область, Лебединський район, с.Будилка, вул.Центральна, 115, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 375,96 грн. (двісті сімдесят п"ять грн. 96 коп.) в рахунок відшкодування судових витрат.

Позивач, ОСОБА_1, не погодився з постановою суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, подав апеляційну скаргу в якій просить суд постанову суду першої інстанції змінити в частині стягнення на його користь судових витрат.

Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання в частині розподілу судових витрат.

Також з постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Сторони в судове засідання не зявились, були повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Національної поліції в Сумській області, Лебединський відділ поліції Сумського РВП, як субєкти владних повноважень, не довели належними та допустимими доказами факт розгляду заяви позивача у відповідності до вимог діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 18.04.2017 звернувся до начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області із заявою №161, у якій просив: 1) внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ст.ст. 191, 364, 366 КК України по факту заволодіння коштами сільських рад шляхом службового підроблення та зловживання службовим становищем керівником Лебединського казначейства ОСОБА_2; 2) якщо до внесення вказаних відомостей в ЄРДР буде проведена будь-яка перевірка з даного приводу, просить назвати осіб, які ініціювали та виконали цю перевірку та вказати Закони, якими вони керувались при проведенні перевірки; 3) якщо Лебединський ВП буде проводити перевірку, без внесення відомостей до ЄРДР, то просить залучити його до цієї перевірки (а.с.5).

За результатом розгляду вказаної заяви, листом від 28.04.2017 №6026 Лебединське ВП Сумського РВП повідомило ОСОБА_1 про те, що було проведено перевірку, в ході якої встановлено, що відповідно до ст. 85 Бюджетного кодексу України за рішенням відповідної місцевої ради можуть здійснюватись видатки, не внесені до місцевих бюджетів цим кодексом. У звязку з цим Лебединське УДКСУ Сумської області звернулось до сільських рад Лебединського району Сумської області з проханням винайти можливість щодо виділення коштів з сільського бюджету на виготовлення проектно-кошторисної документації та на капітальний ремонт підлоги першого поверху приміщення Лебединського УДКСУ, яка знаходилась в аварійному стані, в якому обслуговуються розпорядники та одержувачі бюджетних коштів, в тому числі і сільські ради. Кошти на капітальний ремонт приміщення Лебединського УДКСУ Сумської області виділялись на підставі рішень сесій сільських рад та договорів на передачу між бюджетних трансфертів, в яких визначено цільове їх використання (а.с.6).

Так, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, обєднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обовязків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

У відповідності до ст. 7 вказаного Закону звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, підлягають обовязковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, обєднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше пяти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними розясненнями.

Порядок розгляду звернень у формі заяв та скарг визначений статтями 15 та 16 вищевказаного Закону.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян").

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян", рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на ОСОБА_3 і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 19 вказаного Закону, органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Враховуючи встановлене, колегія суддів проаналізувавши відповідь Лебединського ВП Сумського РВП Головного управління Національної поліції в Сумській області від 28.04.2017 №6026 на звернення ОСОБА_1 №161 від 18.04.2017 зазначає, що в порушення вимог ст.19 Закону України "Про звернення громадян", позивачу не надано відповідь щодо всіх порушених у заяві питань, а саме, не названі особи, які ініціювали та виконали несанкціоновану перевірку, не вказані Закони, якими вони керувались при проведенні перевірки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява позивача не розглянута по суті, заявнику не надано повну та обґрунтовану відповідь на поставлені в зверненні питання.

Крім того, позивач просив бути присутнім під час розгляду його заяви.

Таке право позивача передбачене статтею 18 Закону України "Про звернення громадян", у відповідності до якої громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не забезпечив ОСОБА_1 реалізацію цих прав, не зазначивши жодних причин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління Національної поліції в Сумській області, Лебединський відділ поліції Сумського РВП, як субєкти владних повноважень, не довели належними та допустимими доказами факт розгляду заяви позивача у відповідності до вимог діючого законодавства.

Апеляційна скарга позивача щодо неправильного розподілу судових витрат судом першої інстанції, задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.91 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимог позивача про компенсацію добових витрат у зв'язку з участю у судових засіданнях по справі, оскільки постановою Кабінету Міністрів від 27.04.2006 року №590 Про граничний розмір компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави, на який послався позивач в апеляційній скарзі, не передбачено компенсацію добових витрат у зв'язку з участю у судових засіданнях по адміністративній справі.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення правильно здійснив розподіл судових витрат, стягнувши з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати, пов'язані із прибуттям до суду в сумі 75 грн.96 коп. та компенсацію за відрив від звичайних занять в розмірі 300 грн. 00 коп.).

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційних скарг є необґрунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційні скарги - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2017р. по справі № 818/690/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 09.10.2017 р.