Ухвала суду № 69423155, 04.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 р.Справа № 639/740/15-аОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю представника позивачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 24 липня 2017 року про залишення позову без розгляду по справі № 639/740/15а за позовом ОСОБА_3 до Адміністрації Жовтневого району ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_1 міської ради, треті особі: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправної бездіяльність та визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3 31 січня 2015 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Адміністрації Жовтневого району ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_1 міської ради, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Жовтневої районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради щодо розгляду питань по заяві позивача про скасування рішень виконкому про дозвіл на прибудову до багатоквартирного будинку та окремо стоячих приміщень без виділення земельної ділянки, введення до експлуатації самовільно побудованих прибудов та приміщень, переведення житлового до нежитлового фонду цих приміщень та перерозподіл часток, а також видачу свідоцтв про право власності на квартиру у частках від будинку;

визнати незаконними і скасувати рішення виконкому Жовтневого району м. Харкова №80-20 від 05 грудня 1995 року «Про дозвіл на пристрой приміщень за адресою: м.Харків. пр..Новобаварський (раніше пр..Ілліча»), б.9;, №62-32 від 07 липня 1998 року «Про прийняття до експлуатації самовільних побудов за адресою за м.Харків. пр..Новобаварський (раніше пр..Ілліча»), б.9», №88-52 від 06 жовтня 1998 року «Про перерозподіл ідеальних часток за адресою за м.Харків. пр..Новобаварський (раніше пр..Ілліча»), б.9».

Скасувати записи прав власності на нерухоме майно на родину ОСОБА_5.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 24 липня 2017 року залишено позов ОСОБА_3 без розгляду, в звязку з пропуском строку звернення до суду.

Позивач, не погодившись з ухвалою подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не законність та необґрунтованості, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт наголошує про те, що між сімєю позивача та третіми особами тривалий час існує спір про межі та повязані з цим правовідносини їх домомволодінь. Судом безпідставно не враховані доводи позивача про наявність обставин для поновлення строку звернення до суду в звязку з проживанням з 2009 р по 2014 р. за межами м.Харкова, народженням у 2011 р. дитини та знаходження у декретній відпустці, не врахована юридична необізнаність, не надав належної оцінки матеріалам справи.

Представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання не зявились. Від третіх осіб надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, подані письмові заперечення, де вказали про обізнаність позивача про наявність оскаржуваних нею рішень та відсутності підстав для поновлення строку.

Колегія суддів з урахуванням, в тому числі стислих строків розгляду справи на ухвалу суду зазначає, що неявка сторін в судове засідання, які повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду та вирішення спірного питання за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судами за матеріалами справи, що з заявленими позовними вимогами позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 міської ради, адміністрації Жовтневого району ОСОБА_1 міської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 у січня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вона мешкає в кв. 2 одноповерхового будинку 7 по пр..Ілліча м.Харкова з серпня 2014 р.. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проживають в одноповерховому б.9 по пр..Ілліча м.Харкова самовільно побудували до своєї прибудови гараж, літній душ і туалет на земельній ділянці, що не відноситься до домоволодіння № 9, встановили огорожу і чинять перешкоди в користуванні земельною ділянкою власникам квартир 1 та 2 по пр..Ілліча, 7.

Від протиправних дій третіх осіб, як вказує позивачка, площа земельної ділянки сусіднього будинку 9 значно збільшена за рахунок земельної ділянки будинку № 7. У 2009 р. ОСОБА_3 звернулася разом з іншими співвласниками квартир буд. 7 з позовом до суду про поновлення межі, та на протязі багатьох років Жовтневим районним судом м. Харкова розглядалися позови щодо вищезазначених рішень Жовтневої районної ради, якою порушені, на думку ОСОБА_3 вимоги ст.19 Конституції України. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.06.2013 р. по справі за позовом ОСОБА_6. до адміністрації Жовтневого району ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, КП «ОСОБА_1 міськБТІ», 3-ті особи: приватний нотаріус ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_1 міська рада, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання свідоцтв про право власності недійсними, визнання договору дарування недійсними, поновлення порушеного права частково задоволені позовні вимоги, поновлено право ОСОБА_3 та відновлено стан земельної ділянки, ОСОБА_4, ОСОБА_5 були зобов'язані знести самовільно збудований паркан між домоволодіннями. На дійсний час рішення суду виконано, про що свідчить Постанова державного виконавця Жовтневого ВДВС м Харкова ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_13 № 47584717 від 12 травня 2016 року.

Приймаючи ухвали та залишаючи позовні вимоги без розгляду відповідно до ст..ст.99, 100 КАС України, суд першої інстанції виходив з наявного пропуску строку звернення до суду та відсутності підстав для його поновлення, тому як позивач була значно раніше обізнана про наявність оскаржуваних рішень та записів, чим вона зазначає.

Здійснюючи апеляційний перегляд колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Положення статті 17 КАС України, встановлена юридична визначеність адміністративних судів щодо на публічно-правових спорів.

Виходячи із загального розуміння правового спору, публічно-правовий спір - це відносини, які виникають внаслідок реального або уявного порушення прав, свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин, що виникають між органами влади і їх посадовими чи службовими особами, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства та юридичними чи фізичними особами.

Для визнання спору як публічно-правового необхідно встановити наявність сукупності ознак, а саме: 1) участь у справі сторони, яка є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньої посадової чи службової особи; 2) правовідносини, що виникли між сторонами у справі мають носити публічно-правовий характер.

Колегія суддів зазначає, що законодавство не містить визначення терміну "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне - Постанова Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАСУ).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Спір у справі, що розглядається, за своєю суттю, стосується скасування рішень виконкому Жовтневого району м.Харкова, які впливають на встановлення права власності на відповідні обєкти нерухомого майна домоволодіння третіх осіб, що перебуває у спорі між цими фізичними особами з приводу самовільних на думку позивача прибудов.

Колегія суддів звертає увагу на те, що хоча у спірних правовідносинах виник спір про рішення суб'єкта владних повноважень, який відповідно до чинного законодавства на час їх прийняття наділений повноваженнями приймати такі рішення щодо права на нерухоме майно, разом з тим, цими рішенням вирішено питання щодо права власності на нерухоме майно, тобто спір стосується цивільного права особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 березня 2016 року (справа № 21-5430а15).

Також колегія суддів звертає увагу ще на одне рішення постанову Верховного Суду України від 16.06.2015 року справа №2000/3875/13, відповідно якого вирішувався спір між певним колом осіб стосовно визнання протиправним та скасування рішення Міськради від 27 вересня 2006 року № 27/4 щодо передачі в оренду нежитлового приміщення товариству. Як в нашому випадку, так і тому (в наведеній постанові ВСУ), фактично відбувався спір між двома господарюючими субєктами щодо обєкту нерухомого майна.

Як було зазначено в постанові суду, спір у справі, що розглядається, стосується права користування нежитловим приміщенням, тобто цивільного права, а отже, суди дійшли помилкового висновку щодо вирішення його в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу в оренду нежитлового приміщення (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності користування фізичною чи юридичною особою спірним нежитловим приміщенням має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Не обговорюючи питання правильності застосування судами норм Закону № 280/97-ВР, колегія суддів вважає, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З урахуванням того, що суди помилково розглянули справу у порядку адміністративного судочинства, всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі відповідно до пункту «б» частини другої статті 243 КАС - закриттю.

Таким чином, беручи до уваги викладені вище правові позиції Верховного Суду України, які відповідно до ст.244-2 КАС України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги КАС України щодо визначення юрисдикції.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, разом з тим, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на те, що в цьому випадку неоднаково застосовано ст. 6 Конвенції стосовно "суду, встановленого законом".

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 15 Цивільно процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

В даному випадку спірні правовідносини, що виникли, як на час звернення до суду з позовом так і їх продовженням на даний час, що вбачається з їх характеру, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_5, повязанні саме з реалізацією цими особами своїх порушених та оспорюваних прав щодо меж домоволодіння, прибудов та повязаних цим інших питань, що виникають та продовжують діяти, із цивільних правовідносин. Тобто, заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що ма ють приватно-правовий характер, які і є визначальними.

Вищенаведене також підтверджується рядом судових рішень, що приймались за наслідками звернень до суду мешканцями за вказаними адресами позивачем.

До того ж за наслідками звернення з позовом до суду ОСОБА_6 стосовно оскарження рішень ради, а також скасування записів прав власності на нерухоме майно на родину ОСОБА_5, судовими рішення по справі 639/4310/14а було закрито провадження в цій частині (законність рішень підтверджена ухвалою ВАСУ від 15.03.2016р.) в звязку з тим, що розгляд спору не повинен здійснюватися в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що даний спір між сторонами не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інте ресів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.

Отже, оскільки позов ОСОБА_3 виник з спірних правовідносин, які мають цивільно-приватноправовий характер і не пов'язаний безпосередньо із здійсненням владних управлінських повноважень визначеним позивачем відповідачем ОСОБА_1 міською радою, колегія суддів зазначає, що він не відно ситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції і не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що сама наявність субєкта владних повноважень, не завжди вказує на наявність публічно правового спору, зазначене слід розглядати виходячи із спрямованості такого рішення (дій) та регулювання відносин, на які воно спрямоване.

Враховуючи, що фактично між сторонами існує спір про право, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вимоги мають бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження по справі підлягає закриттю, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції під час розгляду справи по суті на зазначене уваги не звернув та допустив порушення норм процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, з урахуванням приписів частини 1 статті 203 КАС України, та вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частинні підлягає закриттю.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги щодо іншої частини сформованих позовних вимог, як самостійних вимог до іншого субєкта владних повноважень, а саме про визнання протиправною бездіяльність Жовтневої районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради щодо розгляду питань по заяві позивача про скасування рішень виконкому про дозвіл на прибудову до багатоквартирного будинку та окремо стоячих приміщень без виділення земельної ділянки, введення до експлуатації самовільно побудованих прибудов та приміщень, переведення житлового до нежитлового фонду цих приміщень та перерозподіл часток, а також видачу свідоцтв про право власності на квартиру у частках від будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 зверталась 23.12.2014 р. до Адміністрації Жовтневого району м.Харкова з питань скасування рішень виконавчого комітету Жовтневого району м. Харкова №80-20 від 05 грудня 1995 року;, №62-32 від 07 липня 1998 року, №88-52 від 06 жовтня 1998 року.

За наслідками розгляду заяви (а.с.31-32 т.1) Адміністрацією Жовтневого району м.Харкова була надана письмова відповідь від 05.01.2015 року №С-301/0/150-14. В такий спосіб вирішення спірного питання з боку цього субєкта, позивач не погоджується, а тому звернулась з позовом до суду 31.01.2015 року з вищенаведеними позовними вимогами.

Таким чином, залишаючи позов ОСОБА_3 без розгляду в цілому, суд першої інстанції не звернув уваги на інші сформовані позовні вимоги до іншого відповідача, не надавши їм при цьому правової оцінки та не встановив характер відносин. В звязку з чим, в цій частині ухвала підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 4 статті 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання.

Таким чином, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував вищенаведене та необґрунтовано залишив без розгляду позов.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду в іншій частині.

Вимоги апеляційної скарги про задоволення позовних вимог у повному обсязі із поновленням строку звернення до суду взагалі є безпідставними. В межах апеляційного перегляду ухвали про залишення позову без розгляду, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості вирішувати спір по суті заявлених вимог, які не були вирішені судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 204, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 24 липня 2017 року про залишення позову без розгляду по справі № 639/740/15а задовольнити частково.

Увалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 24 липня 2017 року по справі № 639/740/15а скасувати, в частині залишення позову без розгляду щодо визнання протиправною бездіяльністю Жовтневої районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради щодо розгляду питань по заяві позивача про скасування рішень виконкому про дозвіл на прибудову до багатоквартирного будинку та окремо стоячих приміщень без виділення земельної ділянки, введення до експлуатації самовільно побудованих прибудов та приміщень, переведення житлового до нежитлового фонду цих приміщень та перерозподіл часток, а також видачу свідоцтв про право власності на квартиру у частках від будинку, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Закрити адміністративне провадження у справі № 639/740/15а щодо заявлених позовних вимог про визнання незаконними і скасування рішення виконкому Жовтневого району м. Харкова №80-20 від 05 грудня 1995 року «Про дозвіл на пристрой приміщень за адресою: м.Харків. пр..Новобаварський (раніше пр..Ілліча»), б.9;, №62-32 від 07 липня 1998 року «Про прийняття до експлуатації самовільних побудов за адресою за м.Харків. пр..Новобаварський (раніше пр..Ілліча»), б.9», №88-52 від 06 жовтня 1998 року «Про перерозподіл ідеальних часток за адресою за м.Харків. пр. Новобаварський (раніше пр. Ілліча»), б.9» та скасування записів прав власності на нерухоме майно на родину ОСОБА_5.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в частині закриття провадження безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі. У повному обсязі буде складена 09 жовтня 2017 року.

В іншій частині ухвала суду, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_14Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_15 ОСОБА_16