Ухвала суду № 69423076, 02.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 р.Справа № 816/961/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2017р. по справі № 816/961/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" (далі - позивач, ТОВ "Гутянський елеватор") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 29.05.2017 №359-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 29.05.2017 №504/16-01.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 року вказаний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області від 29.05.2017 №359-17. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про опис майна у податкову заставу від 29.05.2017 №504/16-01.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Гутянський елеватор" в уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік самостійно розраховано суму щомісячного авансового внеску з податку на прибуток на 2015 рік у розмірі 632139,00 грн.

Платіжними дорученнями від 10.03.2015 №№1, 2 позивач ініціював переказ з рахунка №260089219201, відкритого у АТ "Банк "Фінанси та кредит", до державного бюджету коштів у загальному розмірі 5113000,00 грн з призначенням платежу: "авансовий внесок з податку на прибуток за період з березня по листопад 2015 року".

Зазначені платіжні доручення одержані АТ "Банк "Фінанси та кредит" 10.03.2015, однак не виконані.

При цьому, як підтверджено довідкою АТ "Банк "Фінанси та кредит" від 23.04.2015 вих. №9-312110/47, станом на 10.03.2015 залишок коштів на поточному рахунку ТОВ "Гутянський елеватор" №260089219201 становив 5114000,00 грн та упродовж дня не змінювався.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 у справі №816/4423/15 за позовом ТОВ "Гутянський елеватор" до ДПІ у м. Полтаві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 23.09.2015 №2251-23, рішення про опис майна у податкову заставу від 24.09.2015 №5977/10/16-01-23-01-18, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016, встановлено, що податкові зобовязання ТОВ "Гутянський елеватор" зі сплати авансових внесків з податку на прибуток вважаються виконаними з моменту подання платником податку платіжних доручень про перерахування коштів до уповноваженого банку.

Аналогічного висновку суди дійшли за результатами розгляду адміністративної справи №816/1286/15 за позовом ТОВ "Гутянський елеватор" до ДПІ у м. Полтаві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 06.04.2015 №1717-25, рішення про опис майна у податкову заставу від 07.04.2015 (постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2015, залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015).

Отже, судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено факт виконання позивачем обовязку зі сплати авансових внесків з податку на прибуток за березень - листопад 2015 року загалом у розмірі 5113000,00 грн.

У податковій декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2017 року ТОВ "Гутянський елеватор" самостійно визначено суму податкового зобовязання зі сплати податку на прибуток у розмірі 6962370,00 грн.

Залученим до матеріалів справи витягом з інтегрованої картки ТОВ "Гутянський елеватор" підтверджено, що станом на 31.03.2017 за особовим рахунком позивача обліковувалась переплата з податку на прибуток у розмірі 55,23 грн.

Платіжним дорученням від 18.05.2017 №2234 позивач сплатив до бюджету податок на прибуток за І квартал 2017 року у розмірі 2000000,00 грн.

Таким чином, на 19.05.2017 в інтегрованій картці позивача за платежем: "11021000, Податок на прибуток приватних підприємств" обліковувалась заборгованість у розмірі 4962314,77 грн (6962370,00 грн - 55,23 грн - 2000000,00 грн).

На цій підставі Головним управлінням ДФС у Полтавській області 29.05.2017 сформовано податкову вимогу №359-17, якою повідомлено позивача про необхідність сплати податкового боргу у розмірі 4962314,77 грн.

Крім того, з метою забезпечення виконання платником податків обовязку зі сплати податкового зобовязання контролюючим органом 29.05.2017 прийнято рішення №504/16-01 про опис майна ТОВ "Гутянський елеватор" у податкову заставу.

Разом з цим, позивач переконаний, що ним у повному обсязі виконано зобовязання зі сплати податку на прибуток за І квартал 2017 року, адже станом на 31.03.2017 за особовим рахунком ТОВ "Гутянський елеватор" мала обліковуватись переплата з податку на прибуток у розмірі 5113056,23 грн (у т.ч., 5113000,00 грн - сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачених платіжними дорученнями від 10.03.2015 №№1, 2).

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів суду, що при прийнятті спірних рішень він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно пп.14.1,153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог п. 59.1. ст.59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3. ст. 59 ПК України визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п.п. 89.1.1, п.п. 89.1.2 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Положенням п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України передбачено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 11.10.2011 року №1273, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

День виникнення права податкової застави визначається на підставі даних автоматизованої інформаційної системи, що ведеться органами державної податкової служби відповідно до законодавства.

Отже, у разі наявності у платника податків податкового боргу майно такого платника передається у податкову заставу.

У даній справі спірним є саме факт наявності у позивача податкового боргу зі сплати податку на прибуток у розмірі 4962314,77 грн, щодо якого відповідачем прийнято оскаржені податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу.

Так, на думку позивача дане податкове зобовязання мало бути погашене за рахунок переплати податку на прибуток, що утворилась внаслідок сплати ТОВ "Гутянський елеватор" авансових внесків з податку на прибуток за березень - листопад 2015 року загалом у розмірі 5113000,00 грн шляхом ініціювання переказу коштів з поточного рахунку №260089219201, відкритого у АТ "Банк "Фінанси та кредит".

Разом з тим, відповідач стверджує, що податкове зобовязання вважається виконаним з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок. Оскільки у спірних відносинах кошти у розмірі 5113000,00 грн до державного бюджету не зараховані з огляду на невиконання АТ "Банк "Фінанси та кредит" платіжних доручень ТОВ "Гутянський елеватор" від 10.03.2015 №№1, 2, контролюючий орган наголошує на відсутності підстав для відображення в інтегрованій картці позивача переплати з податку на прибуток у згаданому вище розмірі.

Щодо доводів відповідача про те, що грошові кошти у розмірі 5113000,00 грн фактично не списані з рахунку ТОВ "Гутянський елеватор" та не надійшли до державного бюджету, колегія суддів зазначає наступне.

Податковий кодексу України не наводить визначення поняття "сплата податкового зобовязання", проте відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, згідно зі статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до частини третьої статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 названого Закону, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що виконання платником податкового обов'язку з перерахування до бюджету суми податкового зобов'язання, а отже його сплата, пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань.

Крім того, відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або цільового фонду.

Якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Тобто, порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, а не платника податків.

Отже, направлення позивачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Факт сплати позивачем авансових внесків з податку на прибуток у загальному розмірі 5113000,00 грн шляхом ініціювання переказу коштів з поточного рахунку №260089219201, відкритого у АТ "Банк "Фінанси та кредит", платіжними дорученнями від 10.03.2015 №№1, 2 встановлено судовими рішеннями в адміністративних справах №№816/1286/15, 816/4423/15 (а.с. 144-155).

У відповідності до положень до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначеними судовими рішеннями, які набрали законної сили, було підтверджено обставини щодо виконання позивачем обов'язку зі сплати авансових внесків з податку на прибуток за березень - листопад 2015 року загалом у розмірі 5113000,00 грн.

Також, залученими до матеріалів справи копіями довідок Т "Банк "Фінанси та кредит" від 23.04.2015 вих. №9-312110/47 (а.с. 140) та від 19.07.2017 вих. №3-131100/7280/4299 (а.с. 202-203) підтверджено, що станом на 10.03.2015 залишок коштів на поточному рахунку ТОВ "Гутянський елеватор" №260089219201 становив 5114000,00 грн та упродовж дня не змінювався.

Отже, наявної на рахунку ТОВ "Гутянський елеватор" суми коштів було достатньо для сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 5113000,00 грн.

Кошти до державного бюджету не надійшли з вини банківської установи, що так само встановлено судовими рішеннями в адміністративних справах №№816/1286/15, 816/4423/15.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015 №230 розпочато процедуру ліквідації АТ "Банк "Фінанси та кредит".

Згідно з частиною пятою статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

Як свідчать письмові докази, ДПІ у м. Полтаві листом від 20.01.2016 вих. №605/9/16-01-10-34 звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" ОСОБА_1 із заявою про приєднання в якості кредитора, у якій контролюючий орган просив визнати кредиторські вимоги на суму 2528556,00 грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів (а.с. 207-210). За повідомленням ліквідатора, в акцептуванні зазначених кредиторських вимог контролюючому органу відмовлено (а.с. 199-201, 204).

Відповідач відмову у визнанні кредиторських вимог не оскаржив, до суду з позовом про зобовязання ліквідатора включити вимоги ДПІ у м. Полтаві до реєстру кредиторських вимог не звертався.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що частина податкового зобовязання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств за І квартал 2017 року у розмірі 5113000,00 грн мала бути погашена за рахунок переплати з цього податку, що утворилась у зв'язку зі сплатою позивачем авансових внесків у зазначеному розмірі відповідно до платіжних доручень від 10.03.2015 №№1, 2.

Отже, на дату прийняття спірних рішень у позивача був відсутній податковий борг зі сплати податку на прибуток у розмірі 4962314,77 грн. у відповідача були відсутні підстави формувати податкову вимогу від 29.05.2017 №359-17.

Також, враховуючи те, що на момент прийняття рішення у підприємства позивача відсутній податковий борг, то податковий орган безпідставно прийняв рішення про опис майна у податкову заставу від 29.05.2017 №504/16-01.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

15 вересня 2017 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду відповідачу відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 року по справі №816/961/17 до ухвалення рішення по справі (а.с.229).

Оскільки на час постановлення даної ухвали відповідачем не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 року, наявні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області судового збору у розмірі 81878 (вісімдесят одну тисячу вісімсот сімдесят вісім) гривень 19 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2017р. по справі № 816/961/17 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області судовий збір у розмірі 81878 (вісімдесят одну тисячу вісімсот сімдесят вісім) гривень 19 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлений 09.10.2017 р.