Ухвала суду № 69422990, 05.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 р.Справа № 818/1505/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної пенітенціарної служби України на постанову Буринського районного суду Сумської області від 06.04.2017р. по справі № 818/1505/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної пенітенціарної служби України , Міністерства юстиції України третя особа Управління державної пенітенціарної служби України в Сумській області

про визнання протиправними дій органу державної влади та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Державної пенітенціарної служби України, Міністерства юстиції України, третя особа: Управління державної пенітенціарної служби України в Сумській області, в якому просив: визнати протиправною відмову Державної пенітенціарної служби України щодо призначення йому одноразової грошової допомоги в сумі 129 350 грн. відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року №850, а також зобов'язати вказаного відповідача прийняти рішення щодо призначення, нарахування та виплати зазначеної одноразової допомоги в сумі 129 350 грн.

Постановою Буринського районного суду Сумської області від 06.04.2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Державної пенітенціарної служби України щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язано Державну пенітенціарну службу України повторно розглянути матеріали управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням ІІ-ї групи інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у порядку та розмірі, визначеному ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року «Порядком та умовами визначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України та ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді молодшого інспектора по нагляду за засудженими установи ВК-72, 02.10.1999 року, близько 21-ї години, повертаючись додому після відбуття чергової зміни у вказаній установі, внаслідок протиправних дій інших осіб, отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді закритої черепно-мозкової травми голови, перелому VІІ ребра зліва та інші більш легкі тілесні ушкодження у виді численних забійних ран та гематом обличчя, що підтверджується висновком службового розслідування, яким також встановлено, що зазначені тілесні ушкодження отримані ним під час проходження служби в установі ВК-72.

Наказом №82о/с від 08.09.2000 року позивач звільнений із служби в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань відповідно до ст.63 п. «Б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу) (а.с.16-19).

Згідно свідоцтва про хворобу №95 від 10.08.2000 року ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби зі зняттям в мирний час, обмежено придатним у військовий час та йому встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв'язку з чим позивачу виплачена страхова сума в розмірі 1150 грн. згідно із встановленим ступенем втрати працездатності (а.с.18,20).

В подальшому 11.02.2016 року ОСОБА_1 пройшов повторне обстеження в Роменській міжрайонній медико-соціальній експертній комісії Сумської області, відповідно до акта огляду якої №152393 йому встановлена друга група інвалідності у зв'язку травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків.

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням, що спричинило другу групу інвалідності.

За результатами розгляду поданих документів проведено службову перевірку, та складено висновок про те, що захворювання ОСОБА_1 вважати таким, що трапилося у період проходження служби при обставинах пов'язаних з виконанням службових обов'язків, а також прийнято рішення про подання матеріалів на розгляд комісії ДПтС України для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Крім того, висновком, затвердженим начальником управління ДПтС України в Сумській області позивачу обраховано розмір одноразової грошової допомоги в сумі 129 350 грн. (а.с.12-13).

Однак рішенням комісії Державної пенітенціарної служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України від 9 вересня 2016 року позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.

Вказане рішення вмотивовано тим, що відповідно до п.4 Порядку та умовами визначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року №850, минуло більше двох років від первинного встановлення інвалідності із відсотком втрати працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, які передбаченні чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодозадоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З врахуванням того, що право позивача на одноразову грошову допомогу виникло після проходження повторного огляду і встановлення ІІ-ї групи інвалідності, до цих правовідносин необхідно застосовувати положення законів та нормативно правових актів, що діяли на момент їх виникнення.

Зокрема, п. 5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року №2713-ІV, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VІІІ), а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських.

Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІ встановлено, що за колишніми працівниками міліції, в тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Частиною 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію», було встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» Кабінет Міністрів України постановою №850 від 21.10.2015 року затвердив «Порядок та умови визначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який набрав чинності з 10.11.2015 року (далі - Порядок №850).

За правилами підпункту 2 пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 цього Порядку передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з пунктом 4 Порядку №850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Судом встановлено, що повторний огляд позивача проведено 11.02.2016 року та встановлено другу групу інвалідності із втратою 65 % працездатності, тобто після двох років після первинного встановлення інвалідності.

При цьому, Законом України «Про міліцію» не було встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені п.4 Порядку № 850.

Зі змісту п.14 Порядку №850 вбачається, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Інших підстав не проведення виплати такої грошової допомоги не передбачено, вони є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Про можливість відмови особі у призначенні та виплаті такої грошової допомоги лише з підстав передбачених цим пунктом наголошено і в пункті 9 Порядку №850, відповідно до якого МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, п.4 Порядку №850 жодним чином не скасовує право позивача на отримання грошової допомоги, а лише обмежує її розмір, оскільки така виплата повинна бути проведена з врахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач належними чином не здійснив перевірку документів наданих управлінням Державної пенітенціарної служби України в Сумській області щодо правомірності застосування відносно позивача положення підпункту б) пункту 4 статті 99 ЗУ «Про Національну поліцію» при проведенні розрахунку одноразової грошової допомоги.

Зокрема, відповідно до проведеного розрахунку позивачу (а.с.13) було застосовано зазначені положення Закону №580-VІІІ, відповідно до якого розмір одноразової грошової допомоги поліцейським повинен становити при визначенні ІІ групи інвалідності 90 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

Однак враховуючи відсилання пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІ щодо отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, саме до Закону «Про міліцію», в тому числі і для пенсіонерів, суд вважає, що розрахунок такої одноразової грошової допомоги позивачу повинен був проведений з врахуванням положень п. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» та п.п. 2 п. 3 Порядку №850, тобто у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Зазначені обставини зобов'язаний був перевірити відповідач та надати їм належну оцінку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог .

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної пенітенціарної служби України залишити без задоволення.

Постанову Буринського районного суду Сумської області від 06.04.2017р. по справі № 818/1505/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2017 р.