Постанова № 69422663, 05.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8980/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідачів: Алмаші І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на додаткову постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції (далі - ГТУЮ) у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

Додатковою постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 було вирішено стягнути з ГТУЮ у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.11.2015 по 17.07.2017 в розмірі 51 171,97 грн.

Не погоджуючись із додатковою постановою, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що судом при вирішенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було порушено вимоги ст.235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та абзацу 3 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів». Крім того, при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції не застосував положення постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100). Тому просить скасувати додаткову постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 та прийняти нову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Міністерства юстиції України Алмаші І.М., який підтримав апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1, яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткову постанову суду першої інстанції без змін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а додаткову постанову скасувати та прийняти нову про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно довідки № 152/10.2-13 від 15.12.2016 про розрахунок середньої заробітної плати середньоденний заробіток позивача становить (4642,78 грн (середньомісячна заробітна платна) / 21 (середня кількість робочих днів) 221,08 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу, згідно листів Міністерства соціальної політики України № 10196/0/14-14/13 від 09.09.2014 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», № 10846/0/14-15/13 від 20.07.2015 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» та № 11535/0/14-16/13 від 05.08.2016 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» з дня звільнення ОСОБА_1 04.11.2015 по день поновлення її на роботі 18.07.2017 становить 424 дні.

Сума заробітної плати, необхідна для відшкодування позивачу за 424 днів вимушеного прогулу становить : (424 днів х 221,08 грн.) = 93 737,92 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 10.02.2016 по 30.03.2017 перебувала на обліку в Ужгородському міському центрі зайнятості та одержувала допомогу, як безробітна, дані обставини справи підтверджені довідкою Ужгородського міського центру зайнятості та в період з 10.02.2016 по 30.03.2017 одержала допомогу по безробіттю в розмірі 42 565,95 грн.

Приймаючи додаткову постанову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 поновлено на роботі, тому позовна вимога про стягнення з ГТУЮ у Закарпатській області на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає до задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу, проте, вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи дане питання, зокрема, в частині визначення суми стягнення, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення цієї вимоги, з огляду на наступне.

Пунктом першим частини першої та частиною третьою статті 168 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення. Суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, неприбуття у судове засідання осіб, які біли належним чином повідомлені, не перешкоджає розгулу справи.

Частиною першою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

У відповідності до п.2, 8 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий частини 8 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій частини 8 Порядку № 100).

У статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон № 1105-XIV) закріплено, що страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Частиною першою статті 19 цього Закону передбачено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч.1 ст.20 цього ж Закону, за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг : допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога по вагітності та пологах; допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Частиною другою статті 22 Закону № 1105-XIV визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п.3, 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у редакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26.09.2001 (далі - Порядок № 1266), яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку у державного реєстратора як суб'єкта підприємницької діяльності, припинення адвокатської, нотаріальної, творчої або іншої діяльності, закінчення проходження служби; для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності).

Пунктом 20 Порядку № 1266 визначено, що сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перших п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи), - для допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати за перших п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця.

Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №26 від 22.12.2010 було затверджено Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Порядок № 26).

Порядок визначає умови фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальників для надання ними матеріального забезпечення, передбаченого статтею 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», за видами : допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога по вагітності та пологах; допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві) (п.1 Порядку № 26).

Згідно п.2 Порядку № 26, фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду (далі - робочі органи Фонду). Підставою для фінансування страхувальників-роботодавців робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Пунктами 5, 6 Порядку № 26 передбачено, що для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01.01.2011), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства.

Заява-розрахунок готується у двох примірниках, один з яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника, а другий подається до робочого органу Фонду.

Відповідно до п. 8 та 9 Порядку № 26, робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Після надходження суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов'язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення у строки, визначені у ст. 52 Закону № 1105-XIV.

На підставі аналізу наведених норм, матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткова компенсація витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг здійснюється за рахунок бюджету Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані страхувальником застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку, які використовуються страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Виплата страхувальниками-роботодавцями матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок власних коштів з подальшим відшкодуванням (погашенням цих витрат) Фондом законодавством не передбачена.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, згідно листа ГТУЮ у Закарпатській області № 75/10.1-13 від 02.10.2017 ОСОБА_1 за період з 04.11.2015 по 29.01.2016 було нараховано та виплачено лікарняні на загальну суму 12 232,98 грн згідно листів непрацездатності серії АГЦ №365526 та серії АГЦ №365535. Дану обставину не заперечувала позивач.

Отже, з врахуванням встановлених судом обставин та беручи до уваги наведені вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що заробітна плата, яка підлягає відшкодуванню позивачу за час вимушеного прогулу становить (93737,92 грн - 42565,95 грн - 12232,98) 38 938,99 грн.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, через що додаткова постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 207, 254 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Додаткову постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року по справі № 807/2391/15 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції України у Закарпатській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 34888449) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 05 листопада 2015 року по 17 липня 2017 року в розмірі 38 938 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот тридцять вісім) гривень 99 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос І. О. Яворський Повний текст постанови складено 10.10.2017.