Ухвала суду № 69422491, 04.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Головуючий у 1 інстанції Бойченко Ю.П.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2017 рокусправа № 808/1120/17 Приміщення суду за адресою: м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі №808/1120/17 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо (далі позивач, ТДВ СК Кредо) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі відповідач, Нацкомфінпослуг), в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Нацкомфінпослуг №538 від 14.03.2017 про застосування заходів впливу до ТОВ СК Кредо.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у разі виплати страхового відшкодування потерпілій особі, яка не є платником податку на додану вартість, податок на додану вартість може бути включений до розміру страхового відшкодування лише за умови документального підтвердження проведення ремонту транспортного засобу особою, яка є платником такого податку. Оскільки за ОСОБА_2 реєстру платників податку на додану вартість особа, яка здійснила ремонт автомобіля потерпілої особи, і на рахунок якої позивачем було перераховано належну до відшкодування суму, не є платником податку на додану вартість, позивач вважає висновки відповідача про допущення ним порушення вимог пункту 36.2 статті 36 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі Закон №1961-IV) щодо не здійснення виплати суми податку на додану вартість, які стали підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження, безпідставними.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 14.03.2017 року №538 про застосування заходу впливу до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн. присуджено на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання і сфері ринків фінансових послуг.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити новее рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що 21.02.2017 року посадовими особами відповідача було складено ОСОБА_3 про правопорушення, вчинені позивачем на ринку фінансових послуг та винесено розпорядження №538 про застосування заходу впливу до підприємства.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем безпідставно зменшено розмір страхового відшкодування на суму ПДВ та не сплачено пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування, в результаті чого було порушено абз.1-2 п.36.2, п.36.5 ст.36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначив, що серед документів, наданих позивачем, відсутні документи щодо сплати пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

03.04.2017 року до відповідача надійшов лист Товариства щодо виконання розпорядження №538, а тому відповідач стверджує про необґрунтованість та беззмістовність вимог позивача.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядав справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що 21.02.2017 року інспекційною групою Нацкомфінпослуг складено ОСОБА_3 про правопорушення, вчинені ТДВ СК Кредо на ринку фінансових послуг №160/13-5/15 (а.с.15-16, 113-115), відповідно до якого встановлено, що позивачем в порушення вимог абзаців першого - другого пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV безпідставно зменшено розмір страхового відшкодування на суму ПДВ та не сплачено пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування.

Відповідно до вказаного акта, порушення на ринку фінансових послуг допущено позивачем за наступних обставин.

02.10.2016 року за участю забезпеченого транспортного засобу ВАЗ-2107, державний реєстрацій номер НОМЕР_1, сталася подія, що має ознаки страхового випадку, в результаті якої пошкоджено транспортний засіб Ford Fiesta, державний реєстрацій номер НОМЕР_2.

07.10.2016 року до ТДВ СК Кредо подано заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, а також всі документи, передбачені статтею 35 Закону № 1961-IV, необхідні для прийняття позивачем вмотивованого рішення.

30.12.2016 року ТДВ СК Кредо визнано випадок страховим, про що складено страховий акт № ОСГПО-7357266, відповідно до якого затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 22891,04 грн. без ПДВ. Розмір страхового відшкодування розрахований па підставі звіту № 115633 від 20.10.2016 року експертного дослідження по встановленню вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу (КТЗ), відповідно до якого матеріальний збиток складає 27469,25 грн. з ПДВ та/або 22891,04 грн. без ПДВ.

ТДВ СК Кредо сплачено страхове відшкодування на рахунок ФОП ОСОБА_4 у розмірі 22891,04 грн. (з вирахуванням ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням від 04.01.2017 року № 4945.

Отже, відповідач дійшов висновку, що оскільки ТДВ СК Кредо здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ФОП ОСОБА_4, а не на рахунок потерпілої особи (її представника), страхова компанія в порушення абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV безпідставно зменшила суму, що відповідає розміру оціненої шкоди, на суму податку на додану вартість та здійснила виплату страхового відшкодування не в повному обсязі.

Не погоджуючись із ОСОБА_3 про правопорушення позивач подав до відповідача заперечення на ОСОБА_3 від 09.03.2017 року №139 (а.с. 16-18).

Нацкомфінпослуг, розглянувши справу про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато зазначеним ОСОБА_3 про правопорушення №160/13-5/15 від 21.02.2017 року, прийняла Розпорядження №538 від 14.03.2017 року Про застосування заходу впливу до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо, відповідно до якого позивача зобовязано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 04.04.2017 року (а.с. 12-14, 110-112).

31.03.2017 листом № 221 позивач повідомив Нацкомфінпослуг про виконання Розпорядження №538 від 14.03.2017 року та здійснення доплати потерпілому ОСОБА_2 у розмірі 4890,78 грн., у тому числі 4578,21 грн. сума податку на додану вартість, визначеного згідно Звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 20.10.2016 №115633, та 312,57 грн. сума пені за 89 дні прострочення виплати страхового відшкодування (а.с.64).

Відносини у сфері обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом №1961-IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

ОСОБА_5 зі статтею 5 Закону № 1961-IV обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Приписами пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Порядок подачі потерпілою особою заяви про страхове відшкодування, прийняття страховиком рішення про здійснення виплати страхового відшкодування та його виплати регулюються статтями 35 і 36 Закону № 1961-IV.

Так, відповідно пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобовязаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у звязку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Як встановлено з матеріалів справи, представник ОСОБА_3 потерпілого ОСОБА_6 30.10.2016 року звернувся до ТДВ СК Кредо із заявою на виплату страхового відшкодування у звязку із пошкодженням в результаті дорожньо-транспортної пригоди належного потерпілому на праві власності транспортного засобу Ford Fiesta, державний реєстрацій номер НОМЕР_2. В заяві представник потерпілого просив виплатити страхове відшкодування шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок СТО ФОП ОСОБА_4 (а.с. 27).

Відповідно до рахунку №24 від 21.10.2016 року, виписаного ФОП ОСОБА_4 потерпілій особі ОСОБА_6, загальна вартість відновлюваних робіт з ремонту транспортного засобу Ford Fiesta, державний реєстрацій номер НОМЕР_2, склала 28960,00 грн., без податку на додану вартість (а.с.28).

Розмір страхового відшкодування, належний до виплати потерпілому, визначений позивачем на підставі Висновків про оцінку вартості матеріальних збитків нанесених ТДВ СК Кредо внаслідок пошкодження легкового автомобіля Ford Fiesta, державний реєстрацій номер НОМЕР_2 в дорожньо-транспортній пригоді №115633 від 20.10.2016 року, згідно з яким вартість відновлювального ремонту зазначеного транспортного засобу, з урахуванням податку на додану вартість складає 27469,25 грн., без урахування податку на додану вартість 22891,04 грн. (а.с. 48-59).

30.12.2016 року позивачем складено страховий акт №ОСГПО-7357266, відповідно до якого пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу Ford Fiesta, державний реєстрацій номер НОМЕР_2, визнано страховим випадком та затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 22891,04 грн. без врахування податку на додану вартість. (а.с. 60-61).

Страхове відшкодування сплачене страховиком на банківський рахунок ФОП ОСОБА_4, що підтверджується платіжним дорученням №4945 від 04.01.2017 року (а.с. 62).

Отже, при здійснені виплати страхового відшкодування позивачем зменшено суму виплати на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість у розмірі 4578,21 грн.

Колегія суддів погоджується з тим, що визначення розміру страхового відшкодування на підставі Звіту про оцінку вартості матеріальних збитків нанесених ТДВ СК Кредо внаслідок пошкодження легкового автомобіля Ford Fiesta, державний реєстрацій номер НОМЕР_2 в дорожньо-транспортній пригоді №115633 від 20.10.2016 року та його виплата без врахування податку на додану вартість у розмірі 4578,21 грн. здійснені позивачем правомірно, з огляду на наступне.

Абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV визначено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Відповідно до пункту 36.4 цієї ж статті, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом а пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Судом встановлено, що виплата страхового відшкодування на рахунок СТО ФОП ОСОБА_4 проведена за заявою представника ОСОБА_3 потерпілого ОСОБА_6

Правовідносини щодо включення або виключення податку на додану вартість із суми страхового відшкодування, що підлягає до виплати страхувальнику чи іншій особі (потерпілому, вигодонабувачу), регулюються податковим законодавством, а не законодавством в сфері страхування.

ОСОБА_5 з підпунктом 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є обєктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також повязаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Отже, всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є обєктом оподаткування податком на додану вартість, у звязку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі, податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками податку на додану вартість по таких операціях.

При цьому, сам по собі звіт про визначення вартості відновлювального ремонту не є підставою для виникнення податкових зобовязань, повязаних з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначені зобовязання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином, у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобовязання не виникають.

Податкові зобовязання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з постачання товарів чи послуг (товарно-матеріальних цінностей і послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта), оскільки такі операції є обєктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до положень пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України.

Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого обєкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Водночас, у разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого обєкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюється без урахування сум податку на додану вартість.

Відтак, страховик не може бути примушений до виплати податку на додану вартість у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума податку нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником податку на додану вартість.

ОСОБА_5 з реєстру платників єдиного податку від 13.09.2016 року №1604653401858, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_3) не зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с.30).

Відповідно до рахунку №24 від 21.10.2016 року вартість відновлюваних робіт та послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу обрахована ФОП ОСОБА_4 без нарахування податку на додану вартість (а.с.28).

Зазначене свідчить про відсутність підстав для сплати позивачем на користь потерпілої особи ОСОБА_6 суми податку на додану вартість за придбані послуги з відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок настання страхового випадку транспортного засобу, якщо такі послуги придбані у особи, яка не є платником такого податку.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач обґрунтовано визначив розмір страхового відшкодування та здійснив його виплату без врахування податку на додану вартість.

Отже, висновки Нацкомфінпослуг про вчинені позивачем правопорушення на ринку фінансових послуг є необґрунтованими, а оскаржуване розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що виконання з боку позивача розпорядження Нацкомфінпослуг №538 від 14.03.2017 про застосування заходів впливу до ТОВ СК Кредо не є доказом правомірності та законності такого розпорядження, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивач не погоджується з ним та наполягає на своїх позовних вимогах. В свою чергу виконання цього розпорядження було здійснено задля уникнення застосування до позивача подальших штрафних санкцій та на думку колегії суддів не перешкоджає його оскарженню в судовому порядку.

З огляду на викладене, враховуючи висновки суду про відсутність порушень з блоку позивача на ринку фінансових послуг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підстави для застосування заходу впливу відсутні, у звязку з чим оскаржуване розпорядження № 538 від 14.03.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню, отже позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального прав.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з огляду на доводи апеляційної скарги відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі №808/1120/17 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

ОСОБА_7