Ухвала суду № 69422466, 04.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Головуючий у 1 інстанції Гончарова І.А.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2017 рокусправа № 804/691/17 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , секретар судового засідання Троянов А.С., з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року у справі №804/691/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСПЕЦБУД" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМСПЕЦБУД" (далі позивач, ТОВ "ПРОМСПЕЦБУД") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009001407 від 22.12.2016 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 6400838,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 3200419,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008991407 від 22.12.2016 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 11852,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки акту перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання товару та послуг у ТОВ Веррітас, ТОВ Аміна Трейд, ТОВ Терікон-К, ТОВ Арвальд, ТОВ Експант Лімітед, ТОВ Оптіма Консалт Плюс, ТОВ Рікберт, ТОВ Максі-Трейд Компані, ТОВ Моцар ЛТД, ТОВ Адела-Пром, ТОВ Санділ, ТОВ Скайгрупп, ТОВ Астон Інком, ТОВ ДГ, ТОВ Імперіал плюс, ТОВ Радена, ТОВ Трейдмакс Груп, ТОВ Монолитід є хибними та необґрунтованими, а винесені на підставі таких висновків оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0009001407 від 22.12.2016 року про збільшення ТОВ ПРОМСПЕЦБУД суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 6400838 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3200419 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0008991407 від 22.12.2016 року про збільшення ТОВ ПРОМСПЕЦБУД суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 11 852 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМСПЕЦБУД сплачений судовий збір у розмірі 144 196,64 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи та неврахування норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в ході проведення перевірки позивача було здійснено аналіз податкової та фінансової інформації контрагентів позивача та встановлено, що останні не придбавали товарів, що реалізовували на адресу позивача, відсутні за податковою адресою, відсутня достатня кількість кваліфікованих працівників, обладнання, матеріальних ресурсів та транспортних засобів, що вказує на неможливість надання послуг.

Також зазначив, що з аналізу наявної податкової інформації та доказової бази щодо контрагентів виконавців послуг машин та механізмів, перевезення пасажирів, оренди опалубки перекриттів стін колон, встановлено ряд підприємств щодо яких відкриті кримінальні провадження за ознакою фіктивності, а саме: ТОВ Веррітас, ТОВ Аміна Трейд, ТОВ Терікон-К, ТОВ Арвальд, ТОВ Експант Лімітед, ТОВ Оптіма Консалт Плюс, ТОВ Рікберт, ТОВ Максі-Трейд Компані, ТОВ Моцар ЛТД, ТОВ Адела-Пром, ТОВ Санділ, ТОВ Скайгрупп, ТОВ Астон Інком, ТОВ ДГ, ТОВ Імперіал плюс, ТОВ Радена, ТОВ Трейдмакс Груп, ТОВ Монолитід.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз.1 п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України. Надані до перевірки паперові носії актів виконаних робіт (послуг) та видаткових накладних, які оформлені не належним чином, не несуть юридичну силу та не містять доказовість первинного документу, тобто не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Предстаник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОМСПЕЦБУД зареєстровано 20.09.2002 року, станом на час проведення перевірки перебувало на податковому обліку в Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області.

В період з 13.06.2016 року по 13.06.2016 року, з 15.09.2016 року по 26.10.2016 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ ПРОМСПЕЦБУД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України з 01.01.2014 року по 31.03.2016 року.

За результатами перевірки 16.11.2016 року складено акт №624/04-36-14-03/32098010, у висновку якого зазначено про встановлення порушень:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ ПРОМСПЕЦБУД занижено податок на прибуток у сумі 11852 грн., у тому числі: 2015 рік 11852 грн.;

- п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ ПРОМСПЕЦБУД занижено податок на додану вартість на загальну суму 6400838 грн., в тому числі: за лютий 2014 року у сумі 67040 грн., березень 2014 року - 112256 грн., квітень 2014 року 109280 грн., вересень 2014 року 1457000 грн., за жовтень 2014 року 411680 грн., листопад 2014 року 1380080 грн., грудень 2014 року 1483350 грн., квітень 2015 року 1380152 грн.

На підставі вказаного акту 22.12.2016 року контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0009001407 про збільшення ТОВ ПРОМСПЕЦБУД суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 6400838 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3200419 грн.,

- податкове повідомлення-рішення №0008991407 про збільшення ТОВ ПРОМСПЕЦБУД суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 11852 грн.

Правомірність винесених Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.

З матеріалів справи вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним:

1. наявністю відкритих кримінальних проваджень відносно контрагентів-виконавців робіт (виконавців послуг машин та механізмів, перевезення пасажирів, оренда опалубки перекриттів, стін, колон): ТОВ Веррітас, ТОВ Аміна Трейд, ТОВ Терікон-К, ТОВ Арвальд, ТОВ Експант Лімітед, ТОВ Оптіма Консалт Плюс, ТОВ Рікберт, ТОВ Максі-Трейд Компані, ТОВ Моцар ЛТД, ТОВ Адела-Пром, ТОВ Санділ, ТОВ Скайгрупп, ТОВ Астон Інком, ТОВ ДГ, ТОВ Імперіал плюс, ТОВ Радена, ТОВ Трейдмакс Груп;

2. стан контрагентів-постачальників на час перевірки 7 (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей) 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем реєстрації) та 28 (триває процедура припинення); види діяльності неспеціалізована оптова торгівля; свідоцтва платника ПДВ у деяких постачальників анульовані; мінімальна чисельність працюючих;

3. в актах виконання послуг не зазначено місце складення акту та не зазначено на яких обєктах надавались послуги; відсутні прізвище та посада особи, яка склала акти, тобто не зазначено осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту, а також реальності господарських операцій з контрагентами (придбання послуг оренда опалубки перекриттів, стін, колон, оренда риштування модульні приставні, рамні, пересувні, ригельні, оренда бетононасосу, катка, гильотини, транспортні послуги самоскидами з ГЗМ виконавця, перевезення робітників по маршруту 95 кв.-Інгулець та обєктах ПАТ Інгулецький ГЗК з ГЗМ виконавця, послуги механізмів з ГЗМ виконавця) ескаватор, бульдозер) та придбання ТМЦ), за взаємовідносинами з якими сформовані суми податкового кредиту - ТОВ Веррітас, ТОВ Аміна Трейд, ТОВ Терікон-К, ТОВ Арвальд, ТОВ Експант Лімітед, ТОВ Оптіма Консалт Плюс, ТОВ Рікберт, ТОВ Максі-Трейд Компані, ТОВ Моцар ЛТД, ТОВ Адела-Пром, ТОВ Санділ, ТОВ Скайгрупп, ТОВ Астон Інком, ТОВ ДГ, ТОВ Імперіал плюс, ТОВ Радена, ТОВ Трейдмакс Груп, ТОВ Монолитід позивачем надані наступні документи первинного обліку, копії яких залучені до матеріалів справи: договори, додаткові угоди до договорів, специфікації до договорів, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

З матеріалів справи встановлено, що надані ТОВ Веррітас, ТОВ Аміна Трейд, ТОВ Терікон-К, ТОВ Арвальд, ТОВ Експант Лімітед, ТОВ Оптіма Консалт Плюс, ТОВ Рікберт, ТОВ Максі-Трейд Компані, ТОВ Моцар ЛТД, ТОВ Адела-Пром, ТОВ Санділ, ТОВ Скайгрупп, ТОВ Астон Інком, ТОВ ДГ, ТОВ Імперіал плюс, ТОВ Радена, ТОВ Трейдмакс Груп роботи були здійснені на виконання договірних зобовязань за договорами, укладеними з ПАТ Інгулецький ГЗК та ПАТ Північний ГЗК.

Так, в акті перевірки №624/04-36-14-03/32098010 від 16.11.2016 року зазначено, що протягом 01.01.2014 року 31.03.2016 року податкові зобовязання з ПДВ ТОВ ПРОМСПЕЦБУД визнано та підтверджено в повному обсязі, в тому числі: ПАТ Інгулецький ГЗК в розмірі 532380277,32 грн. (ПДВ 88730046,22 грн.), ПАТ Північний ГЗК в розмірі 72922786,48 грн. (ПДВ 12153797,75 грн.).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу(в редакції станом на 2016 рік).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (в редакції станом на 2014 рік).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (в редакції станом на 2014 рік).

Відповідно до п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції станом на 2014 рік) обєктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України).

Статтею 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (в редакції станом на 2016 рік).

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п.1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 цього Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Судовим оглядом наданих позивачем первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, встановлено, що вони в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, тобто містять: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в матеріалах справи містяться листи контрагентів-виконавців позивача, які підтверджують виконання договірних зобовязань, а саме: ТОВ ДГ - від 10.02.2017 року, згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ Астон Інком - від 10.02.2017 року, згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ Експант Лімітед - від 10.02.2017 року, згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ Аміна Трейд - від 08.02.2017 року, згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ Терікон-К - від 10.02.2017 року, згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ Санділ - від 10.02.2017 року, згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ Скайгрупп - від 08.02.2017 року, згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ Рікберт - від 10.02.2017 року, згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ Адела-Пром - від 06.02.2017 року, згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ Арвальд - від 10.02.2017 року, згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ Максі-Трейд Компані - від 13.02.2017 року, згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ Імперіал Плюс ЛТД - від 07.02.2017 року, згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ Веррітас - від 10.02.2017 року, згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ Оптіма Консалт Плюс - від 07.02.2017 року, згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ Моцарт ЛТД - від 13.02.2017 року, згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ Радена - від 13.02.2017 року, згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами.

Щодо зауваження контролюючого органу про відсутність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму менше 10000 грн., слід зазначити, що п.п.11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України передбачено, що податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, отже платник податку, за умови відповідності за формою та змістом податкової накладної вимогам чинного законодавства, правомірно без такої реєстрації податкових накладних включає суму ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимога відповідача про надання документів, що підтверджують переміщення на території позивача робітників підрядників механізмів для виконання робіт є безпідставною, оскільки чинним законодавством України не передбачене обовязкове встановлення пропускного режиму на такого роду підприємствах, яким є підприємство позивача.

Щодо тверджень податкового органу про оформлення актів приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в, суд зазначає, що зазначені типові форми підлягають обовязковому застосуванні при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По обєктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Слід зазначити, що окремі недоліки первинних документів, про які йдеться в акті перевірки, не є достатньою підставою для визнання господарських операцій такими, що реально не відбулися.

Зазначаючи про відсутність реального факту придбання товарів та послуг у вище наведених контрагентів ТОВ ПРОМСПЕЦБУД відповідачем не враховано наступне.

Згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом,

Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними контролюючим органом до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення посилається на податкову інформацію відносно контрагентів позивача.

Однак, такі посилання є безпідставними, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування таких обставин.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Суд зазначає, що з урахуванням статті 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за такими договорами у позивача не було.

Окрім того, позивачем використано отримані товари та результати робіт, виконаних підрядником, у своїй господарській діяльності. Всі ці операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача.

Таким чином, судами не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит та формування валових витрат за спірними операціями з ТОВ Веррітас, ТОВ Аміна Трейд, ТОВ Терікон-К, ТОВ Арвальд, ТОВ Експант Лімітед, ТОВ Оптіма Консалт Плюс, ТОВ Рікберт, ТОВ Максі-Трейд Компані, ТОВ Моцар ЛТД, ТОВ Адела-Пром, ТОВ Санділ, ТОВ Скайгрупп, ТОВ Астон Інком, ТОВ ДГ, ТОВ Імперіал плюс, ТОВ Радена, ТОВ Трейдмакс Груп та ТОВ Монолитід .

Натомість встановлено, що податкові накладні видані особами, які на час їх видачі були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків покупця, будь-які порушення постачальниками товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Посилання апелянта на відкриті кримінальні провадження відносно контрагентів позивача та надані протоколи допиту свідків і пояснення посадових осіб контрагентів позивача, як на підставу правомірності виявлених під час перевірки позивача порушень податкового законодавства, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відсутній вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, який в силу частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому до моменту встановлення факту фіктивності (нереальності) правочинів, що були вчинені між ТОВ Веррітас, ТОВ Аміна Трейд, ТОВ Терікон-К, ТОВ Арвальд, ТОВ Експант Лімітед, ТОВ Оптіма Консалт Плюс, ТОВ Рікберт, ТОВ Максі-Трейд Компані, ТОВ Моцар ЛТД, ТОВ Адела-Пром, ТОВ Санділ, ТОВ Скайгрупп, ТОВ Астон Інком, ТОВ ДГ, ТОВ Імперіал плюс, ТОВ Радена, ТОВ Трейдмакс Груп, ТОВ Монолитід та безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМСПЕЦБУД", у суду відсутні підстави вважати такі обставини доведеними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень рішення якого оскаржуються, не наведено доводів та не надано належних доказів того, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, як і не доведено факту наявності порушення позивачем положень п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ ПРОМСПЕЦБУД занижено податок на прибуток у сумі 11852 грн. та п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ ПРОМСПЕЦБУД занижено податок на додану вартість на загальну суму 6400838 грн., про яке зазначено у висновку акту перевірки.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення від 22.12.2016 року №0009001407 та №0008991407 є такими, що прийняті податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального прав.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з огляду на доводи апеляційної скарги відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року у справі №804/691/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСПЕЦБУД" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 04 жовтня 2017 року, в повному обсязі ухвала складена 09 жовтня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

ОСОБА_4