Постанова № 69422322, 10.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2017 року письмове провадження № 826/4029/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О.,розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.12.2015,

Позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом в якому просить:

- визнати неправомірними дії ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення та порушення порядку перевірки відповідно до наказу начальника ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві № 2007 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2015 року № 0000881201, видане ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- скасувати рішення від 30.12.2015 року № 0000871201 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги від 30.12.2015 року № ф-18/26-50-12-01 про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску.

Позов мотивовано тим, що підрахунок сум, що підлягає до оподаткування здійснювався контролюючим органом вибірково та без дослідження іншої первинної документації, що призвело до необґрунтованих висновків про заниження сум податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи, що суми чистого доходу формувались нею на підставі чинного законодавства, а наявна первинна документація підтверджує суми витрат пов'язаних із придбанням товарно-матеріальних цінностей, позивач вважає, що донарахування податковим органом грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій у сумі 22 255,85 грн. є неправомірним.

Під час розгляду справи позивач просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Пояснила, що працівники контролюючого органу за місцем ведення господарської діяльності позивача перевірку не проводили, обмежилися виключно наданими позивачем до податкового органу документами. Під час перевірки перевіряючими чеки які не були прикріплені до податкових та видаткових накладних не враховано, у зв'язку із чим податковим органом вказано про завищення витрат.

Відповідач письмових пояснень по суті спору суду не надав явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 05.04.2013 року за №20680000000025571.

СПД - фізична особа ОСОБА_1 на податковий облік у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві стала 08.04.2013 року за №26501362794.

Позивач у перевіряємому періоді здійснювала роздрібну торгівлю продуктів харчування, алкогольних напоїв, тютюнових виробів через магазин, що розташований за адресою АДРЕСА_1, договір оренди приміщення №1 від 10.04.2013р.).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 лист від 18.03.2015 року № 500/П/26-50-17-01-12 про надання інформації, в якому запропоновано позивачу надати письмові пояснення та їх документальні підтвердження щодо достовірності визначення чистого оподатковуваного доходу за 2013 - 2014р.р. відповідно до поданих податкових декларацій про майновий стан і доходи (№1400027413 від 09.04.2014р. та №1500016066 від 09.02.2015).

Листом позивача від 31.03.2015 року надано пояснення щодо порядку формування витрат у спірному періоді, а також надано ксерокопії платіжних доручень, що підтверджують понесені витрати.

Наказом ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві №2007 від 18.11.2015 року на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 20.11.2015 року тривалістю 5 робочих днів.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві відповідно до наказу №2007 від 18.11.2015р. та направлень на перевірку від 20.11.2015 №1996/1701, №1997/1701, №1998/1701 виданих Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку СПД ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, додержання законодавства щодо оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог іншого законодавства, за результатами якої складено Акт від 03 грудня 2015 року № 696/1/26-50-17-01-НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки від 03 грудня 2015 року № 696/1/26-50-17-01-НОМЕР_1).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем вимог:

п. 2.1 - в порушення вимог п. 138.4 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. із змінами, підприємцем у 2013 р. занижено суму чистого оподатковуваного доходу на 27 666,17 грн., у 2014 році - на 91031,66 грн. За результатами перевірки СПД- фізичній особі ОСОБА_1 за 2013 - 2014 роки визначено суму податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 17 804,68 грн.

п. 2.3 в порушення вимог п.1 ст.4, п.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», СПД - фізична особа ОСОБА_1 недонарахувала та недоутримала з чистого доходу єдиний соціальний внесок на загальну суму 36 848,92 грн.

п. 2.8 п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР, із змінами і підприємцем не проведено через РРО суму доходу, отриманого за 2013-2014 роки, на загальну суму - 21 498,65 грн.

На підставі Акту перевірки від 03 грудня 2015 року № 696/1/26-50-17-01-НОМЕР_1 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2014 року № 0000881201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 17 804,68 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції: 4451,17 грн.;

Також прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 грудня 2015 року № 0000871201, яким позивачу донараховано 36 848, 92 грн. єдиного внеску та застосовано штрафні санкції в таких розмірах: 2013 рік - 526,10 грн., 2014 рік - 1759,40 грн.

Також, податковим органом винесено вимогу від 30.12.2015 року № Ф-18/26-50-12-01 про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску.

Підставою для прийняття спірних рішень стали наступні висновки податкового органу:

Перевіркою валових витрат за 2013 рік та за 2014 рік встановлено різницю на загальну суму 118697,83 грн. (27666,17 грн. за 2013 рік та 91031,66 грн. за 2014 рік). Розбіжності виникли у зв'язку із тим, що підприємцем було завищено суму валових витрат у частині витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 118 697,83 грн. (27666,17 грн. у 2013 році та 91031,66 грн. у 2014 році). Підприємцем до перевірки не були надані фінансові документи (чеки, банківські виписки та ін.) щодо придбання товару на суму 118 697,83 грн. (27666,17 грн. у 2013 році та 91031,66 грн. у 2014 році).

На думку податкового органу, підприємцем, у зв'язку з завищенням валових витрат на загальну суму 118 697,83 грн. (27666,17 грн. у 2013 році та 91031,66 грн. у 2014 році), було порушено п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 п. 138.4 ст. 138 та п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу країни №2755-VI від 02 грудня 2010 року, із змінами та доповненнями, та п. 177.2 ст. 177 ПК України, а саме занижено у спірному періоді дохід від здійснення господарської діяльності у розмірі 17804,68 грн. .

Крім цього зазначено, що СПД - фізична особа ОСОБА_1 у 2013-2014 рр. недонарахувала та недоутримала з чистого доходу єдиний соціальний внесок на загальну суму 36 848,92 грн., чим порушено вимоги п.1 ст.4, п.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеними податковими рішеннями позивач скористалася правом адміністративного узгодження податкових рішень, відповідно до приписів ст. 56 ПК України.

Позивач 22.12.2015 року надала податковому органу заперечення на акт перевірки, зазначивши, що податковим органом не оцінені первинні документи, які знаходились на перевірці з травня по грудень 2015 року. Разом з запереченням податковому органу подано для підтвердження витрат акти звірки з постачальниками за 2013 - 2014 роки. За результатами розгляду скарги спірні податкові рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення. З рішення про результати розгляду первинної скарги не вбачається причин неврахування наданих платником податків документів.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернулася до суду із вказаним позовом та просить їх скасувати.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість, ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.162.1.1 п.162.1 ст. 162 Податкового Кодексу України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно пунктів 177.1 - 177.3 статті 173 Податкового Кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ПКУ).

Згідно з п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Під час розгляду справи, Позивач на підтвердження формування у 2013 та 2014 роках витрат надала суду первинну документацію, щодо формування у 2013 році витрат на загальну суму 165 950,03 грн. та у 2014 році на загальну суму 171 984,66 грн. за угодами придбання товару з ТОВ «Дрінк Дістрібушн Сістем», ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна, ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн», ТОВ «Торгівельний альянс «Макстмум», ТОВ «Торговий дім «Фрегат», ТОВ «Злагода - ОТП» Київська філія, ТОВ «Сімферопольський вино-коньячний завод», ТОВ «УДК», ОСОБА_2, ТОВ «Кримська водочна компанія», ПП «Зевс», ТОВ «Мегаполіс - Україна», ТОВ «Ніан», ТОВ «Баядера Логістик», ПП «Зевс», ТОВ «Дрінк Дістрібушн Сістем».

Натомість, податковий орган пояснень щодо того, чому не враховано вказану первинну документацію у ФОП ОСОБА_1 під час перевірки, розгляду первинної скарги та доказів витребовування додаткових документів у позивача для підтвердження витрат не надав.

Також, позивач надала суду аудиторський звіт від 19.08.2016 року № 97, згідно якого загальні витрати ФОП ОСОБА_1 на придбання товарно-матеріальних цінностей для визначення оподатковуваного прибутку за 2013 - 2014 роки складають: 361.444,94 грн.

Суд враховує дані вказаного аудиторського звіту, як похідний доказ правомірності формування позивачем витрат у спірний період часу.

Згідно податкових декларацій позивача про майновий стан і доходи 2013 - 2014 роки, копії яких містяться в аудиторському звіті, загальні витрати ФОП ОСОБА_1 на придбання товарно-матеріальних цінностей склали: 336.952,74 грн.

З наведеного вбачається, що витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, які відображено позивачем у деклараціях про майновий стан і доходи за 2013 - 2014 роки не перевищують фактично понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей згідно з наданими суду первинними документами за спірний період.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.4 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. та заниження у 2013 році суми чистого оподатковуваного доходу на 27 666,17 грн., та у 2014 році - на 91031,66 грн. спростовується наданими до матеріалів справи документами.

У зв'язку із чим податкове повідомлення - рішення від 30 грудня 2014 року № 0000881201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 17 804,68 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції: 4451,17 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо рішення від 30.12.2015 року № 0000871201 про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 36 848,92 грн., а також вимоги від 30.12.2015 № Ф-18/26-50-12-01 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 36 848,92 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках передбачених цим законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Судом встановлено, що розрахунок недоутриманого єдиного соціального внеску у сумі 36 848,92 грн. здійснено податковим органом у розмірах, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на підставі висновків відповідача, викладених у акті перевірки, про заниження сум чистого оподаткованого доходу за 2013-2014 роки на загальну суму 118 697,83 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що разом з рішенням від 30.12.2015 року № 0000871201 про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податковим органом була сформована та надіслана позивачу вимога від 30.12.2015 року № Ф-18/26-50 12-01 про сплату боргу (недоїмки).

Оскільки, задекларовані позивачем витрати та суми чистого доходу за спірний період підтверджуються первинними документами, що містяться в матеріалах справи, суд погоджується з доводами позивача, що донарахування єдиного соціального внеску на суму 36 848,92 грн. є безпідставним.

Відтак, спірне рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000871201 від 30.12.2015 року та вимога про сплату боргу від 30.12.2015 року №Ф-18/26-50-12-01 підлягають скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування витрат та доходів, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування спірних рішень підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визнання неправомірними дій ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення та порушення порядку перевірки відповідно до наказу начальника ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві № 2007 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», суд зазначає що доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи належними доказами, тому суд відмовляє в задоволенні цієї вимоги та вважає, що достатнім засобом захисту порушених прав позивача буде саме скасування спірних рішень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2015 року № 0000881201, видане ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 22 255,85 грн.;

3. Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.12.2015 року № 0000871201 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві;

4. Визнати протиправною та скасувати вимогу від 30.12.2015 року № ф-18/26-50-12-01 про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску у розмірі 36 848,92 грн.

5. В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 600,00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій