Постанова № 69421592, 09.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3298/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Бойчева Т.Б. (представник за довіреністю)

третя особа: не з'явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів про визнання протиправними дій щодо відмови у переведенні та призначенні на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими процесуального керівництва прокуратури області, визнання протиправною бездіяльності щодо не призначення ОСОБА_1 на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури області, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 жовтня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії прокуратури Одеської області щодо попередження ОСОБА_1 про звільнення у зв'язку із скороченням;

визнати протиправними дії прокуратури Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні та призначенні на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими процесуального керівництва прокуратури області, звільнивши з займаної посади;

визнати протиправною бездіяльність прокуратури Одеської області по не призначенню ОСОБА_1 на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури області.

Ухвалою суду від 03.10.2017р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, третя особа Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій прокуратури Одеської області щодо попередження ОСОБА_1 про звільнення у зв'язку із скороченням.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем неодноразово на ім'я прокурора області подавались заяви про переведення та призначення на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими процесуального керівництва прокуратури області, однак відповідачем їх залишено поза увагою, в зв'язку з чим позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність. Також, на думку позивача, відмова у переведенні та призначенні на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими процесуального керівництва прокуратури області є незаконною. При цьому, на думку позивача, факт скасування постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017р. постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі № 815/7401/16, якою його було поновлено на посаді, не мають значення для вирішення даного спору.

Від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву (т.1, а.с. 149-151), додаткові заперечення (т.2, а.с. 99), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що на виконання постанови суду позивача поновлено на посаді згідно наказу № 439к від 16.03.2017р. При цьому, згідно наказу Генерального прокурора України № 59ш від 10.06.2016р. ліквідовано слідче управління та створено управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області, посаду, яку обіймав позивач, ліквідовано. Відтак відділом роботи з кадрами прокуратури Одеської області ОСОБА_1 попереджено про звільнення з посади та органів прокуратури з 22.05.2017р. у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури, в якому він обіймає посаду, та скороченням прокурорів органу прокуратури. Крім того, враховуючи, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017р. скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.1017р. про поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено, відповідачем прийнято наказ № 1167к від 27.06.2017р., яким скасовано наказ № 439к від 16.03.2016р. про поновлення позивача на посаді. Відтак, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа до судового засідання явку представника не забезпечила, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач проходив службу в органах прокуратури України, що згідно з положеннями п.15 ч.1 ст.3 КАС України відноситься до поняття публічної служби, спори щодо проходження якої, у тому числі й спори щодо прийняття, звільнення з неї, отримання відповідних компенсацій, пов`язаних з її проходженням згідно п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в органах прокуратури працює з 09.12.1999р.

Згідно наказу Прокуратури Одеської області № 592к від 06.03.2015р. позивача призначено на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області, звільнивши його з посади старшого прокурора прокуратури Малиновського району м. Одеси (т.1, а.с. 20).

Позивач з 02.06.2016р. по 03.07.2016р перебував у щорічній відпустці, що підтверджується копією наказу прокурора Одеської області № 1013к від 01.06.2016р. (т. 1, а.с. 21).

22.06.2016 р. позивачем подано заяву прокурору Одеської області, в якій останній просив у зв'язку з ліквідацією (фактично реорганізацією) в органах прокуратури Одеської області слідчого управління призначити його у новоствореному управлінні на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими процесуального керівництва прокуратури області, звільнивши з посади, яку він обіймав (т. 1, а.с. 33).

Аналогічну заяву 22.06.2016 р. позивачем подано начальнику відділу роботи з кадрами прокуратури Одеської області Пімонову Г.Г. (т.1, а.с. 34).

15.07.2016р. (вих. № 11-9663-16) за результатами розгляду вищевказаних заяв позивача повідомлено, що останні не погоджено та буде розглянуто після виходу позивача з лікарняного (т.1, а.с. 35).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 29.06.2016р. по 27.10.2016р. позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності (т.1, а.с. 27-32).

Судом встановлено, що 01.11.2016р. (вих. № 11-12218ВН-16) слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області молодшого радника юстиції ОСОБА_1 попереджено про звільнення відповідно до п.1 ч.1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України та п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури, в якому він обіймав посаду, та скороченням органу прокуратури з 03.01.2017р. Того ж дня позивач ознайомився з попередженням, про що ним зроблено відмітку про відмову від запропонованої посади (т.1, а.с. 37-38).

Наказом прокурора Одеської області № 2627к від 23.11.2016 р. з посиланням на п.3 ч.1 ст.11, п.4 ч.4 ст.19, п.п.1, 5, 6 ч.1 ст. 43 Закону України "Про прокуратуру", ч.1 ст.8, п.5 ст.9 ст.ст. 10, 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України, ст. 30 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області та з органів прокуратури за порушення вимог ст.19 Закону України "Про прокуратуру", Присяги працівника прокуратури, ст.ст.10, 15, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури (т. 1, а.с. 39-41).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі №815/7401/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Одеської області № 2627к від 23.11.2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області та з органів прокуратури; поновлено молодшого радника юстиції ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури на посаді слідчого в ОВС прокуратури Одеської області з 23.11.2016 р.; стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.11.2016 року по 22.02.2017 року у сумі 16185,72 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення молодшого радника юстиції ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури на посаді слідчого в ОВС прокуратури Одеської області та стягнення середньомісячного грошового утримання у сумі 5482,26 грн. (т.1, а.с. 69-90).

Наказом прокурора Одеської області № 439к від 16.03.2017р. на виконання постанови суду від 22.02.2017 р. наказ прокурора Одеської області № 2627к від 23.11.2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області та з органів прокуратури, скасовано, позивача поновлено на посаді слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області з 23.11.2016 р. (т. 1, а.с. 44).

21.03.2017р. (вх. № 1541) позивачем подано заяву прокурору Одеської області, в якій останній просив призначити його у новоствореному управлінні на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими процесуального керівництва прокуратури області, звільнивши з посади, яку він обіймав (т.1, а.с. 46-47).

За результатами розгляду вказаної заяви 30.03.2017р. (вих. № 11-9663-16) позивача проінформовано, що в управлінні з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва вакантні посади відсутні та зазначено про наявність однієї тимчасово вакантної посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури області (т.1, а.с. 48).

Також судом встановлено, що 22.03.2017р. слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області молодшого радника юстиції ОСОБА_1 попереджено про звільнення відповідно до п.1 ч.1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України та п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури, в якому він обіймав посаду, та скороченням органу прокуратури з 22.05.2017р. При цьому позивачу запропоновано зайняти тимчасово вакантну посаду прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Одеської області, від якої позивач відмовився. Того ж дня позивач ознайомився з попередженням, про що ним зроблено відмітку про відмову від запропонованої посади (т.1, а.с. 49-50).

24.04.2017р. (вх. № 2194) позивачем подано заяву прокурору Одеської області, в якій останній просив призначити його у новоствореному управлінні на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими процесуального керівництва прокуратури області, звільнивши з посади, яку він обіймав (т.1, а.с. 51).

03.05.2017р. (вих. № 11-9663-16) прокуратурою Одеської області позивачу надано відповідь на вказану заяву, в якій зазначено, що з 15.04.2017 набрали чинності окремі положення Закону України "Про прокуратуру", в тому числі щодо прокурорського самоврядування та органів, що забезпечують діяльність прокуратури, в зв'язку з чим відповідно до наказу Генерального прокурора України відбулась перша всеукраїнська конференція прокурорів, на якій сформовано склад та затверджено положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які і вирішуватимуть надалі питання добору, призначення, переведення та звільнення прокурорів. Крім того, вказано про відсутність на час звернення позивача вакантної посади слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими процесуального керівництва прокуратури області (т.1, а.с.52-53).

09.06.2017р. (вх. № 3242) позивачем подано заяву прокурору Одеської області, в якій останній просив надати інформацію про всі вакантні посади оперативних працівників, які були у період з 16.03.2017р. по 08.06.2017р. та інформацію про дати призначення та прізвища працівників, призначених на посади слідчих в особливо важливих справах управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва у період з 10.06.2016р. по 08.06.2017р. (т.1, а.с. 124).

16.06.2017р. позивач направив заяву Голові Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України щодо проведення перевірки законності дій службових осіб прокуратури Одеської області щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів прокуратури (т.1, а.с. 125-131).

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Оцінюючи правомірність дій/бездіяльності відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до абзацу 2 п. 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення встановлені спеціальними законами.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про прокуратуру" організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок прийняття на службу до органів прокуратури, порядок її проходження та звільнення, регулюються нормами Закону України "Про прокуратуру", а також Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 06.11. 1991 року № 1796 -XII.

Судом встановлено, що наказом Генерального прокурора України № 59ш від 10.06.2016р. у структурі та штатному розписі прокуратури Одеської області ліквідовано слідче управління та створено управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області (т.1, а.с. 153-154).

З урахуванням зазначеного, 22.03.2017р. позивача попереджено про звільнення відповідно до п.1 ч.1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України та п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури, посаду в якому він обіймав, та скорочення органу прокуратури з 22.05.2017р. та запропоновано зайняти тимчасово вакантну посаду прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Одеської області, від якої позивач відмовився (т.1, а.с. 49-50).

З метою подальшого працевлаштування позивачу запропоновано вакантні та тимчасово вакантні посади у прокуратурі Одеської області та місцевих прокуратурах, від яких позивач відмовився (т.1, а.с. 54-56).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання ст. 49-2 КЗпП України прокуратурою області запропоновано позивачу вакантну посаду, яка була наявна на момент попередження.

Суд вважає необгрунтованими доводи позивача про те, що його заяви на адресу прокурора області про переведення та призначення на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими процесуального керівництва прокуратури області залишились поза увагою прокуратури області, оскільки всі заяви позивача прокуратурою області розглянуто та позивачу надано відповіді. Зокрема, позивачу роз'яснено, що з 15.04.2017р. набрали чинності окремі положення Закону України "Про прокуратуру", в тому числі щодо прокурорського самоврядування та органів, що забезпечують діяльність прокуратури, та вказано про відсутність на час його звернення вакантної посади слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими процесуального керівництва прокуратури області (т.1, а.с.52-53)

Відповідно до ч.1 ст. 73 Закону України "Про прокуратуру" Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів є колегіальним органом, який відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності, переведення та звільнення прокурорів з посади.

До повноважень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів згідно з ч.1 ст. 77 Закону України "Про прокуратуру" належить ведення обліку даних про кількість посад прокурорів, у тому числі вакантних та тимчасово вакантних; проведення добору кандидатів на посаду прокурора в установленому цим Законом порядку; участь у переведенні прокурорів; розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження тощо.

З урахуванням положень ч.1 ст.11 Закону України "Про прокуратуру" керівник регіональної прокуратури, крім іншого, призначає на посади та звільняє з посад прокурорів регіональних та місцевих прокуратур у встановленому цим Законом порядку та призначає на адміністративні посади та звільняє з адміністративних посад прокурорів у випадках та порядку, встановлених цим Законом.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про прокуратуру" прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

Відповідно до норм п. 1 розділу II Положення про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України № 357 від 12.10.2016р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 1450/29580 від 07.11.2016р., на посади прокурорів призначаються особи, які відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним статтею 27 Закону України «Про прокуратуру», крім вимоги щодо наявності стажу роботи в галузі права для прокурорів місцевих прокуратур на перехідний період згідно з пунктом 5-1 розділу ХIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру».

При цьому, за змістом пп. 5-1 п. 4 розділу ХIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» прокурори призначаються на посади та звільняються з посад, у тому числі адміністративних, без рекомендації Ради прокурорів України чи подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів уповноваженими приймати такі рішення особами.

Позивач зазначає, що під час його попередження про звільнення в прокуратурі області відбулася не ліквідація чи реорганізація в органах прокуратури, а зміна внутрішньої організаційної структури без зміни функціональних обов'язків в управлінні.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 р. у справі № 21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі № 21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР - 42946756).

Таким чином, оскільки Законом України «Про прокуратуру» як спеціальним законом, не передбачений порядок звільнення працівників у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, в даному випадку застосуванню підлягають загальні норми Кодексу законів про працю України.

Зі змісту ст. 51 КЗпП України вбачається, що однією із гарантій забезпечення права на працю є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Підставами припинення трудового договору згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Частиною 4 ст. 36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При цьому, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Нормами ст. 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України).

Виходячи з системного аналізу наведених положень КЗпП України, суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомити працівника про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та одночасно запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, а також у випадку масового вивільнення довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до роз'яснень п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992р., розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення (абз. 1 вказаного пункту Постанови Пленуму).

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП України). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями (абз. 2 п. 19 постанови Пленуму).

Суд зазначає, що згідно наказу Генерального прокурора України № 59ш від 10.06.2016р. у структурі та штатному розписі прокуратури Одеської області ліквідовано слідче управління (т.1, а.с. 153-154). Цим же наказом утворено у структурі та штатному розписі прокуратури Одеської області управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області, та з урахуванням цього наказу, внесено зміни до штатного розпису прокуратури області.

Як вбачається з матеріалів справи, у структурі та штатному розписі прокуратури області утворено управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва у складі: першого слідчого відділу, другого слідчого відділу, відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях (т.1, а.с. 179-180).

Зі змісту витягів штатного розпису прокуратури Одеської області станом на 01.05.2016р. (слідче управління) та станом на 01.02.2017р. (управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва) вбачається, що загальна кількість штатних посад не змінилася та становить 43 посади, однак відбулися зміни у їх складі за посадами, зокрема, у штаті новоутвореного управління створено посаду заступника начальника управління та у другому слідчому відділі відсутня посада заступника начальника відділу.

Суд також зазначає, що питання, зокрема, головного розпорядника бюджетних коштів, затвердження і внесення змін до штатного розпису та вирішення інших організаційних питань належить саме Генеральній прокуратурі України, якою направлено до виконання до прокуратури області наказ № 59 ш від 10.06.2016р., в якому, зокрема, зазначено про ліквідацію у структурі та штатному розписі прокуратури Одеської області слідчого управління, в якому позивач обіймав посаду.

Таким чином, в прокуратурі області відбулися зміни в організації виробництва і праці шляхом ліквідації слідчого управління та утворення нового управління зі зміною штатного розпису посад, ліквідовано, крім іншого, слідче управління, та скорочено посаду, яку обіймав позивач.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" встановлено вичерпний перелік функцій, які покладаються на прокуратуру, тому на прокуратуру не можуть покладатись функції, не передбачені Конституцією України. Отже, ліквідація управлінь чи посад не впливає на реалізацію органами прокуратури функцій, визначених Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру".

Щодо питання про залишення у новоствореному органі незмінними принципу організації роботи та умов праці, графіку роботи, то вказані питання врегульовано Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників органів прокуратури Одеської області, які 25.08.2011р. погоджено головою профспілкового комітету прокуратури області, та 08.09.2011р. затверджено зборами працівників прокуратури області. Зазначені Правила визначають основні права та обов'язки працівників, режим роботи, засади регулювання трудових відносин і запроваджуються з метою удосконалення організації праці, зміцнення трудової дисципліни, забезпечення раціонального використання робочого часу, високої ефективності і якості роботи працівників.

Згідно відомостей, наданих до суду відповідачем, призначення на посади слідчих в особливо важливих справах першого та другого відділів управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процессуального керівництва відбувалось у період з 22.06.2016р. по 04.07.2016р. При цьому зазначено, що призначень у період з 16.03.2017р. по 20.06.2017р. слідчих в особливо важливих справах першого та другого відділів управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процессуального керівництва не відбувалось та вакантних посад, рівнозначних посаді слідчого в особливо важливих справах у період з 16.03.2017р. по 27.06.2017р. не було (т.1, а.с. 174).

Представником відповідача надано до суду список працівників, призначених на посади слідчих в особливо важливих справах першого та другого слідчих відділів управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процессуального керівництва прокуратури області у період з 22.06.2016р. по 04.07.2016р., серед яких: ОСОБА_5 (наказ №1292к від 22.06.2016р.), ОСОБА_6 (наказ №1293 к від 22.06.2016р.), ОСОБА_7 (наказ №1294к від 22.06.2016р.), ОСОБА_8 (наказ №1295к від 22.06.2016р.), ОСОБА_9 (наказ №1296к від 22.06.2016р.), ОСОБА_10 (наказ №1303 к від 22.06.2016р.), ОСОБА_11 (наказ №1304к від 22.06.2016р.), ОСОБА_12 (наказ №1305 к від 22.06.2016р.), ОСОБА_13 (наказ №1307 к від 22.06.2016р.), ОСОБА_14 (наказ №1359 к від 23.06.2016р.), ОСОБА_15 (наказ № 1499 к від 07.07.2016р.), ОСОБА_16 (наказ №1438 к від 04.07.2016р.), ОСОБА_17 (наказ №2186 к від 04.07.2016р.), ОСОБА_18 (наказ №2383к від 10.10.2016р.), ОСОБА_19 (наказ №2452к від 20.10.2016р.), ОСОБА_20 (наказ №2793к від 08.12.2016р.) (т.1, а.с. 176-177; 182-212).

Як встановлено судом, заяви позивача, в яких останній просив перевести його та призначити на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими процесуального керівництва прокуратури області, звільнивши з займаної посади, були розглянуті відповідачем з наданням відповідей з дотриманням вимог чинного законодавства та повідомлено позивача про відсутність вакантних посад слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими процесуального керівництва прокуратури області, на які може бути здійснено переведення. Поряд з цим позивачу запропоновано зайняти вакантні та тимчасово вакантні посади у прокуратурі Одеської області та місцевих прокуратурах, від яких останній відмовився. При цьому порушень вимог чинного законодавства відповідачем не допущено.

Суд звертає увагу, що предметом розгляду в даній справі є правомірність дій прокуратури Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні та призначенні на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими процесуального керівництва прокуратури області та бездіяльності прокуратури щодо не призначення ОСОБА_1 на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури області, а не правомірність звільнення позивача з посади.

Відповідно до ч.2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25.11.1997р. №6-зп по справі 18/1148-97 частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач пов'язує порушення своїх прав з попередженням про звільнення у зв'язку із скороченням та відмовою у переведенні та призначенні на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими процесуального керівництва прокуратури області, яку вважає протиправною. При цьому, суд звертає увагу, що питання правомірності звільнення позивача з посади не є предметом розгляду даної справи. Сукупність дій відповідача щодо попередження позивача про звільнення п.1 ч.1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України та п.9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" не знайшли свого відпображення у вигляді прийняття роботодавцем відповідного рішення про звільнення працівника.

При вирішенні справи суд враховує, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017р. у справі № 815/7401/16 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (в частині задоволення позовних вимог) скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Одеської області Жученка О.Д. №2627к від 23 листопада 2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності"; поновлення молодшого радника юстиції ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури на посаді слідчого в ОВС прокуратури Одеської області з 23 листопада 2016 року; стягнення з прокуратури Одеської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

З урахуванням зазначеного наказом прокурора Одеської області № 1167к скасовано наказ прокурора Одеської області № 439к від 16.03.2017р., яким на виконання постанови суду від 22.02.2017 р., позивача було поновлено на посаді слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області з 23.11.2016р. Із зазначеним наказом позивач ознайомлений 18.07.2017р. (т.1, а.с. 155).

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними дій прокуратури Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні та призначенні на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими процесуального керівництва прокуратури області, звільнивши з займаної посади; визнання протиправною бездіяльності прокуратури Одеської області по не призначенню ОСОБА_1 на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури області, в зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів про визнання протиправними дій щодо відмови у переведенні та призначенні на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими процесуального керівництва прокуратури області, визнання протиправною бездіяльності щодо не призначення ОСОБА_1 на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури області,- відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови буде виготовлено та підписано 09.10.2017 р.

Суддя: / підпис/ Г.П. Самойлюк

З оригіналом згідно:

Суддя: Г.П. Самойлюк

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів про визнання протиправними дій щодо відмови у переведенні та призначенні на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими процесуального керівництва прокуратури області, визнання протиправною бездіяльності щодо не призначення ОСОБА_1 на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури області,- відмовити.

09 жовтня 2017 року.