Постанова № 69421574, 09.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2463/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Філімоненко А.О.,

сторін:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 (по довіреності),

представника відповідача - ОСОБА_3 (по довіреності),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пентальфа» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_5 від 03.02.2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пентальфа» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_5 від 03.02.2017 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав зазначених в адміністративному позові (а.с. 3-12 т. 1).

Представники відповідача заперечували проти позову та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що оскаржувані рішення винесені законно, на підставі діючого податкового законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с. 216-220 т. 1).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 22.11.2016 року №1999 та направлень від 12.12.2016 № 3177/14-04, № 3176/14-04, № 3181/14- 04, № 3180/14-04, № 3292/14-04,№ 3293/14-04, виданих ГУ ДФС в Одеській області, головним державним ревізором - інспектором відділу якості аудиту управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області, ОСОБА_4, головним державним ревізором - інспектором відділу якості аудиту управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_5Г, старшим державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків та зборів з фізичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_6, державним ревізором - інспектором відділу погашення боргу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_7 3., головним державним ревізором - інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_8, головним державним ревізором - інспектором відділу фактичних перевірок , контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_9, згідно із п. 77.1, п.77.4 ст. 77 ПКУ від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), відповідно до плану - графіку проведення планових документальних перевірок субєктів господарювання та наказу ГУ ДФС в Одеській області від 28.11.2016 № 1999 проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Пентальфа», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.09.2013 по 30.09.2016 відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку №1 до акту.

За результатами планової документальної перевірки складено Акт №13/15-32-14- 04/38891214 від 16.01.2017 р (а.с. 23-58 т. 1), на підставі якого винесенні податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_5 від 03.02.2017 року (а.с. 14-18 т. 1).

13.03.17 року ТОВ «Пентальфа» податкові повідомлення-рішення були оскарженні до ДФС України.

За результатами розгляду скарги ДФС України від 29.03.17 року №6411/6/99-99-11-01- 01-25 було прийнято рішення залишити без розгляду скаргу ТОВ «Пентальфа» на податкові повідомлення-рішення ТУ ДФС в Одеській області від 03.02.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_5, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0001491406, встановлено порушення пункту 2.6. гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній4 валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, та на підстави п.п. 54.3.3, п. 54.3 ст. 54 ПК України та застосовано 350000 грн. штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій. При перевірці встановлено, що ТОВ «ПЕНТАЛЬФА» не оприбутковано до каси підприємства готівкові кошти у сумі 70000 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0001501404 встановлено порушення п.198.6. п. 198.3 ст. 198, п. 192.1 ст. 192, п. 200,4 ст. 200 ПК України №2755-VI від 02 грудня 2010 (зі змінами та доповненнями), у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 606 360 грн. та штрафні санкції на суму 151590 грн.

По періодам: за січень 2014 року в сумі 2552 грн.; за лютий 2014 року в сумі 1833 грн.; за березень 2014 року в сумі 3376 грн.; за квітень 2014 року в сумі 17256 грн; за травень 2014 року в сумі 17680 грн.; за червень 2014 року в сумі 22687 грн. за липень 2014 року в сумі 31829 грн.; за серпень 2014 року в сумі 41355 грн.; за вересень 2014 року в сумі 68139 грн.; за жовтень 2014 року в сумі 78400 грн.; за листопад 2014 року в сумі 95658 грн.; за грудень 2014 року в сумі 106870 грн.; за січень 2015 року в сумі 100258 грн,; за лютий 2015 року в сумі 3740 грн.4 за червень 2015 року в сумі 11816 грн,; за липень 2015 року в сумі 2911 грн.

Завищено суми відємного значення (різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту) в сумі 110964 грн. в тому числі по періодам за грудень 2015 року в сумі 104672 грн.; за квітень 2015 року в сумі 445 грн.; за травень 2015 року в сумі 4604 грн.; за лютий 2016 року в сумі 396 грн.; за березень 2016 року в сумі 847 грн.

Завищено суму залишку відємного значення яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму по періодам : за січень 2015 року в сумі 4414 грн.; за лютий 2015 року в сумі 2092 грн.; за березень 2015 року в сумі 11981 грн.; за квітень 2015 року в сумі 3671 грн.; за травень 2015 року в сумі 2911 грн.; за лютий 2016 року в сумі 396 грн.; за березень 2016 року в сумі 1243 грн.; за квітень 2016 року в сумі 1243 грн.; за травень 2016 року в сумі 12437 грн. та за червень 2016 року в сумі 1243 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0001511404 встановлено порушення п.п. 14.1.27,14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.1,138.2,138.4 ст. 138 п.п.139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем Податок на прибуток приватних підприємств на суму 953199 грн. та штрафні санкції в сумі 238300 грн.

За період з 10.09.2013 року по 30.09.2016 року встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 953199 грн. в тому числі по податковому періоду: - 2014 рік на суму 862 377 грн; 1 квартал 2016 року - 90 822 грн., 1 півріччя 2016 року - 90 822 грн., три квартали 2016 року - 90 822 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0001521404 встановлено порушення п.п. 14.1.27,14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.1,138.2,138.4 ст. 138 п.п.139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 521520 грн. По податковому періоду 2014 рік - 521 520 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0001531404 встановлено порушення п. 198.6, п. 198.3 ст. 198, п. 192.1 ст. 192 п.,ст 200 ПК України і зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість та згідно з п. 41 Підрозділу 2 Розділу XX ПК України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 291,10грн.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування за період з 10.09.2013 по 31.12.2014 встановлено їх завищення всього на суму 5 409 755 грн., в тому числі 2013 рік - 1 64614 грн, 2014 рік - 5 245141 грн. Проведеною перевіркою відображеного у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних та реалізованих товарів» показника за період з 10.09.2013 по 31.12.2014 в сумі 5 409 755 грн. встановлено, що на формування даного показника мали вплив витрати на придбання лікарських засобів, фармацевтичних товарів, товарів медичного призначення та інше. Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 10.09.2013 по 31.12.2014 у загальній сумі 5 409 755 грн. на підставі документів, встановлено завищення задекларованих ТОВ «Пентальфа» показників у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних та реалізованих товарів» всього на суму 5 409 755 грн.

В Акті перевірки зазначено, що на чотири запити від 19,22.23 та 27.12.2016 року та два акти щодо відмови в наданні документів до перевірки від 22.12.16 р. та 05.01.17 р. до перевірки не наданні оборотно-сальдові відомості, картки рахунків в розрізі номенклатури товарів по рахункам 281,282,285, 909 та жодного документу, що свідчить про кількість та вартість оприбуткованих в бухгалтерському обліку товарів, про кількість та вартість реалізованих товарів, які саме товари та за якою вартістю було включено до бухгалтерському та податковому обліку до собівартості реалізованих товарів; до перевірки не надано документи що враховуються при складанні бухгалтерського обліку, а саме: звіти з реалізації товарів в розрізі номенклатури через торгово-касові пристрої; до перевірки не надано журнали обліку вантажів, що надійшли, прибуткові ордери, ліміто - забірні картки, накладні-вимоги на відпуск матеріалів, картки складського обліку матеріалів. Таким чином, в порушення п.п. 14.1.27,14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, п.п.139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, підприємством неправомірно завищено задекларовані показники у рядку 05 Декларації «витрати операційної діяльності» всього на суму 5 409 755 грн.

Суд частково не погоджується з висновками Відповідача зробленими в Акті перевірки, виходячи з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001511404 від 03.02.2017 року.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п. 134.1.1. п. 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 статті 138 ПК України (на момент спірних провідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Водночас, згідно з вимог п. 138.2 ст. 138 ПК України (на момент спірних відносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

П. 138.4 ст. 138 ПК України (на момент спірних провідносин), витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (на момент спірних провідносин), не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що первісним документом при оприбуткуванні товару є видаткові накладні від постачальників, які надаються в бухгалтерію з реєстрами прибуткових накладних та мають всі обов'язкові реквізити первинного документа (назва документу, дата і місце складання, назва підприємства, об'єм господарської операції, вимір господарської операції, посади осіб, відповідальних за господарські операції, підписи посадових осіб, які брали участь в здійсненні господарських операцій).

Судом встановлено, що всі видаткові накладні та реєстри були надані Відповідачу на початку перевірки, також копії реєстрів видаткових накладних за 2013 та 2014 роки. Оплата за товар здійснювалась відповідно до умов договорів поставки, що відображено на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», обороти по якому надавались до перевірки.

Також, відповідно до пунктів 1 - 2 ст. 3 Закону « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно з п. 11 ст. 3 цього Закону, суб'єкти господарювання мають проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Підпунктом 3.2 п. 3 Положення № 614 передбачено, що чек має містити обов'язкові реквізити, вартість одиниці виміру товару (послуги) та найменування товару (послуги).

На виконання норм Закону, наказом N НОМЕР_6 України затверджено Вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у РРО та модемів для передачі даних (далі - Вимоги) та Порядок передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків РРО дротовими або бездротовими каналами зв'язку до Державної фіскальної служби України (далі - Порядок).

Виходячи з цього, інформація про реалізацію товару через РРО в розрізі номенклатури передається в електронній формі щодня до Державної фіскальної служби України.

Дані у фіскальних чеках свідчать про використання закуплених товарів у господарській діяльності, т.я. роздрібна торгівля - діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

За таких обставин, вважати реалізовані товари безоплатно отриманими і включати в результаті не підтвердження собівартості вартість таких товарів до податкових зобов'язань немає ніяких підстав.

Відповідно до п. 7 П (С) БО 9 одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид). При цьому в п. 2.4 Методичних рекомендацій № 2 зазначено, що первісна вартість одиниці придбаних запасів, за якою вони відображаються в бухгалтерському обліку, визначається діленням фактичних витрат, пов'язаних з придбанням однорідних запасів, які надійшли однією партією, на загальну кількість придбаних запасів.

З пояснень представників позивача вбачається, що перераховані в акті перевірки типові форми ненадані до перевірки, так як відсутні на підприємстві через відсутність складських приміщень, та відсутність внеску до статутного капіталу запасами. Надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів на підприємстві є однорідні групи: група товарів 0%, група товарів 7%, група товарів 20%.

Згідно з наказами про облікову політику за період, що перевірявся, облік руху товарно-матеріальних цінностей в бухгалтерському обліку ведеться в сумарному вимірі за закупівельними цінами.

Відповідно до п. 14.1.228. ст. 14 ПКУ, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу;

Згідно з п 138.6 ст. 138 ПКУ, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

При цьому витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, що включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від їх реалізації (п. 138.4 ПКУ).

Суд зазначає, що картки рахунку 902 в розрізі однорідних груп, надавались в ході перевірки. Картка обліку реалізованих товарів за ліцензійною товарною програмою «Скарб» надавалась з номенклатурним переліком товарів із відображенням реалізації товару за закупівельними і відпускними цінами.

Замовлення товару проводилось після повного продажу попередньої партії, так як у Підприємства не вистачало обігових коштів для закупівлі товару великими партіями про що свідчить взятий Товариством кредит. До собівартості товару відносилась закупівельна ціна товару від постачальника, транспортні витрати не включалися, оскільки поставка товару здійснювалася транспортом постачальника і такі витрати були включені у вартість товару, умови поставки вказувалися в договорах з постачальниками.

Крім того, кожне підприємство, установа щонайменше раз на рік перед складанням фінансової звітності повинно провести інвентаризацію власних активів і зобов'язань.

Пунктом 1 ст. 10 Закону про бухгалтерський облік встановлено, що підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань для перевірки їх наявності, стану і оцінки. Інвентаризація дає змогу забезпечити достовірність даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно із законодавством (п. 2 ст. 10 Закону про бухгалтерський облік). Відповідно до п. 2 Інструкції № 69 власник (або керівник) підприємства повинен створити необхідні умови для її проведення та визначити об'єкти, кількість та строки інвентаризації, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим.

Судом встановлено, що ТОВ «Пентальфа» згідно із законодавством проводилась щорічна інвентаризація перед складанням річної звітності. Відомості інвентаризації надавались до перевірки. Данні по залишкам товарів в відомостях інвентаризації відповідають залишкам за рахунком 28 "Товари в роздрібній торгівлі"., у т.ч. за 2013р.- 297861,69 грн, за 2014 р.-1889209,71 грн., що свідчить про достовірний облік руху товару на підприємстві.

Тобто згідно п. 44.1 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування на підприємстві ведеться облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, зокрема витрати що формують собівартість реалізованих товарів.

Відповідачем у Акті зазначено, що не встановлено правильність та достовірність формування собівартості придбаних товарів по 28 рахунку, а саме не надано роздруківку.

Як встановлено в судовому засіданні, в ході перевірки, в звязку з великим обсягом придбаних та реалізованих найменувань лікарських засобів та товарів Позивачем було запропоновано перевіряючим оглянути облік товарів в електроному вигляді, копія надана суду (а.с. 170, т.8), проте Відповідачем не було взято це до уваги.

Щодо суми 504567 грн., яка включена до собівартості товару за 3 квартали 2016 р., то суд погоджується із висновком Відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що до складу показника «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт і послуг)» було включено суму 504567 грн., що не підтверджена жодним первинним документом що призвело до завищення показника за рядком Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)», отже занижено суму податку на прибуток на 90822 грн.

Таким чином, суд вважає за можливе визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 03.02.2017 року в частині визначення податкових зобовязань у розмірі 862377 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 215594 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001521404 від 03.02.2017 року.

Оскільки судом встановлено, що ППР № НОМЕР_2 від 03.02.2017 року не встановлено заниження суми податку на прибуток за 2013-2014 роки, тому визначене в ППР №0001521404 від 03.02.2017 року заниження обєкту оподаткування (збиток) в сумі 521520 грн. належить визнати протиправним та скасувати.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001501404 та № НОМЕР_4 від 03.02.2017 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено із Акту, що Позивачем до перевірки не надано облік собівартості товарів, за яким задекларовано ПДВ, є незареєстровані податкові накладні, а також є відсутні податкові накладні, а ткож визначені суми податкових зобовязань в результаті встановлених порушень в попередніх періодах.

Суд частково не погоджується із Відповідачем виходячи з того, що судом встановлено використання в господарській діяльності позивача товарів, суми ПДВ з придбання яких були включені до складу податкового кредиту за період січень 2014-2015 року. Отже у позивача був відсутній обовязок внесенння таких сум ПДВ до податкових зобовязань, тому відсутнє порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Також, щодо порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, Позивачем надані суду документи, що підтверджують факт придбання від постачальника ТОВ «ФГ Реал фарма» товарів у лютому 2015 року на суму 21654,23 грн., в т.ч. ПДВ 1416, 63 грн. (а.с.5, т.2), тому визначення податкового зобовязання з цієї поставки є неправомірним.

Разом з тим, перевіркою встановлено порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме відсутність зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних в квітні 2015 р. на суму 994 грн., в травні 2015 року на суму 11056 грн., в березні 2015 р. на суму 491 грн.. Також встановлено відсутність податкових накладних за травень 2014 р. на суму 6244 грн., вересень 2014 р. на суму 2559 та 638 грн., що є порушенням зазначеної норми Податкового кодексу України.

Також в результаті встановлених порушень в попередніх періодах, за червень 2015 р. визначено грошове зобовязання на суму 11816 грн., за липень 2015 р.- 2911 грн., також завищено відємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду протягом березня 2015- червня 2016 року (ППР № НОМЕР_4 від 03.02.2017 року), протиправність яких не доведена позивачем.

При цьому, завищення відємного значення за січень 2015 року в сумі 4414 грн., за лютий 2015 року в сумі 2092 грн. та частково за квітень 2015 року на суму 584 грн. необґрунтовано визначено відповідачем, оскільки не доведено відсутність використання в господарській діяльності позивача товарів на зазначені суми в січні та лютому 2015 року, та позивачем документально підтверджено факт придбання від постачальника ТОВ «ФГ Реал фарма» товарів у квітні 2015 року на суму ПДВ 584 грн. (а.с.4,т.2).

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.02.2017 року в частині за податковими зобовязаннями у розмірі 582192 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 145548 грн., та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 03.02.2017 року в частині зменшення розміру відємного значення ПДВ за січень 2015 року у сумі 4414 грн, за лютий у сумі 2092 грн, за квітень у сумі 584 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001491406 від 03.02.20176 року, а саме порушення неоприбуткування до каси підприємства готівкових коштів у сумі 70000,00 грн., суд вважає, що в Акті безпідставно зазначено про необхідність оприбуткування цих коштів до каси підприємства, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.05.2016 року ТОВ «Пентальфа» зверталось до ОСОБА_10 з проханням надати Підприємству 70000 тисяч поворотної фінансової допомоги в межах Договору про поворотну фінансову допомогу від 22 грудня 2015 року (а.с. 175-177 т. 2). Відповідно до додатку до договору про поворотну фінансову допомогу від 03 травня 2016 року Надавачем було уповноважено ОСОБА_11 від його імені надати ТОВ «Пентальфа» поворотну фінансову допомогу.

06.05.2016 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Пентальфа» надійшли кошти в розмірі 70000,00 гривень з зазначенням призначення платежу «торгова виручка».

Суд зазначає, що зазначені кошти не могли бути «торговою виручкою» оскільки, вся торгова виручка підприємства інкасується «Ощадбанком» і 06.05.2016 року також була повністю проінкасована. Крім того, зазначений платіж було внесено на рахунок підприємства особою, яка не є працівником або Довіреною особою ТОВ «Пентальфа».

06 травня 2016 року листом до ТОВ «Пентальфа» звернувся ОСОБА_10 в якому зазначив, що його уповноваженою особою було передано поворотну фінансову допомогу у розмірі 70000 тисяч гривень через АТ «Ощадбанк», але банком було помилково вказано призначення платежу «торгова виручка», та просив вважати вірним призначення платежу - «Поворотна фінансова допомога від ОСОБА_10 згідно договору про поворотну фінансову допомогу від 22.12.2015 р.».

У відповідь на зазначений лист ТОВ «Пентальфа» підтверджене зазначене призначення платежу та відображено у бухгалтерському обліку на рахунку 6851 «розрахунок з іншими кредиторами».

10 травня 2016 року ТОВ «Пентальфа» зверталась до установи банку з проханням змінити призначення платежу, на що установою банка було розяснено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами переказу без участі банку.

Судом встановлено, що ТОВ «Пентальфа» та ОСОБА_10 узгодили між собою призначення платежу від 06.05.2016 року, а саме «Поворотна фінансова допомога згідно Договору про поворотну фінансову допомогу від 22 грудня 2015 року» (а.с. 191-194 т. 1).

Згідно з п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 N 637, (надалі - Положення), готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження; каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видача, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документі.

Враховуючи положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ТОВ «Пентальфа» при здійсненні діяльності застосовує РРО, про що також зазначено в Акті перевірки. Також а акті (п. 3.6.1.6, стор. 32- 33) вказано, що при перевірці дотримання вимог вказаного закону порушень не виявлено, що вказує на те, що вся готівкова виручка (готівкові кошти) облікована РРО та відповідними первинними, касовими документами в межах законодавства.

Згідно п. 2.5. Положення, якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Пунктом 2.6 Положення передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Таким чином, суд зазначає, що отримання на поточний рахунок підприємства коштів в сумі 70000,00 грн. не має бути оприбуткована до каси, оскільки не є готівкою, не є торговою виручкою товариства, а є поворотною фінансовою допомогою згідно з умовами Договору про поворотну фінансову допомогу від 22 грудня 2015 року, тому податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 03.02.2017 року є протиправним та його належить скасувати.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виходячи за межи позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пентальфа» до Головного управління ДФС в Одеській області належить задовольнити частково.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно приписів ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.6-8, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пентальфа» до Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 03.02.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 03.02.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 03.02.2017 року в частині за податковими зобовязаннями у розмірі 862377 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 215594 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.02.2017 року в частині за податковими зобовязаннями у розмірі 582192 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 145548 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 03.02.2017 року в частині зменшення розміру відємного значення ПДВ за січень 2015 року у сумі 4414 грн, за лютий у сумі 2092 грн, за квітень у сумі 584 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пентальфа» (код ЄДРПОУ 38891214, адреса: 65076, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 46) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 40264 (сорок тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 82 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 09.10.2017 року.

Суддя Бутенко А.В.