Постанова № 69421546, 06.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4245/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2017 року м.Одеса Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Станкова О.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2017 року №0028601305 та №0028691305, вимоги від 03.08.2017 року №0028531305 та рішення від 03.08.2017 року №0028561305, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2017 року №0028691305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1618125,56 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 404531,39 грн. та №0028601305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - військовий збір з підприємницької діяльності у розмірі 131330,56 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32832,64 грн., вимоги про сплату боргу від 03.08.2017 року №0028531305 про зобов'язання сплатити недоїмку у сумі 170078,12 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.08.2017 року №0028561305 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 25477,94 грн., які прийняті на підставі акту перевірки №847/15-32-13-05/НОМЕР_1 від 17.07.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підставою для визначення Головним управлінням ДФС в Одеській порушення позивачем податкового законодавства слугували хибні доводи перевіряючих стосовно застосування до позивача ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який поширюється лише на юридичних осіб та приписів п.177.4 і п.177.2 ст.177 ПКУ, які ніколи не діяли щодо Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та п.7 розділу «Визнання витрат» Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 року №318, за яким «витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені», бо зазначені приписи на фізичних осіб-підприємців ані в 2015-2016 роках, ані раніше не поширювались. В акті перевірки не заперечується факт переходу права власності на товарно-матеріальні цінності придбані у 2015-2016 роках до позивача, а тому висновки про завищення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю і похідні визначення податкових зобов'язань з ПДФО, ЄСВ та військового збору є помилковими.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що достовірність визначених сум у податкових деклараціях ставиться під сумнів відповідачем з безпідставних тверджень, які спростовуються наявними письмовими доказами, у зв'язку з чим сума грошового зобов'язання, визначена оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставною.

Представник відповідача надала до суду заперечення (а.с. 123-127 з/б), в яких зазначила, що за результатами проведеної документальної перевірки позивача, зокрема, встановлено порушення останнім п.177.1, 177.2, 177.4 ст.177 ПКУ, у зв'язку з чим донараховано податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 1618125,56 грн.. в тому числі за 2015 рік - 418808,64 грн. та за 2016 рік - 1136316,92 грн., п.2, п.7 ст.7, п.8 ст.9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - підприємцем занижена сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на суму 170078,12 грн., в тому числі за 2015 рік - 84701,24 грн., за 2016 рік - 85376,88 грн.п.п.162.1 ст.162, п.п.164.3 п.164.1 ст.164, п.177.2 ст.177, п.16-1 підрозділу 10 розд. ХХ ПКУ - позивачем не нараховано військового збору у розмірі 131330,56 грн., в тому числі за 2015 рік - 36637,49 грн. та 2016 рік - 94693,07 грн.

Таким чином, вищенаведене свідчить про наявність порушень з боку позивача та у зв'язку з встановленим порушеннями відповідачем прийнято оскаржувані повідомлення-рішення, а отже, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справу вирішено розглянути в порядку ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Так, у період з 19.06.2017 р. по 10.07.2017 р. на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 29.06.2017 р. № 2441, виданого ГУ ДФС в Одеській області, плану-рафіку на ІІ квартал 2017 року та направлень від 08.06.2017 року №2812/13-05 та №2813/13-05, з урахуванням наказу №2441 про продовження строку проведення перевірки від 29.06.2017 року, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Ткачук О.О. та головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Губарєвою С.Ю. проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства та дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.07.2017 року №847/15-32-13-05/НОМЕР_1 (а.с. 24-73).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, п.177.1, 177.2, 177.4 ст.177 ПКУ, у зв'язку з чим донараховано податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 1618125,56 грн.. в тому числі за 2015 рік - 418808,64 грн. та за 2016 рік - 1136316,92 грн., п.2, п.7 ст.7, п.8 ст.9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - підприємцем занижена сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на суму 170078,12 грн., в тому числі за 2015 рік - 84701,24 грн., за 2016 рік - 85376,88 грн.п.п.162.1 ст.162, п.п.164.3 п.164.1 ст.164, п.177.2 ст.177, п.16-1 підрозділу 10 розд. ХХ ПКУ - позивачем не нараховано військового збору у розмірі 131330,56 грн., в тому числі за 2015 рік - 36637,49 грн. та 2016 рік - 94693,07 грн.(а.с.72-73).

За результатом адміністративного оскарження висновків акту перевірки (а.с.78-79), листом ГУ ДФС в Одеській області від 01.08.2017 року №4072/Р/15-32-13-05-09, висновки акту залишено без змін (а.с.80-89).

На підставі встановлених порушень та вказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.08.2017 року №0028691305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1618125,56 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 404531,39 грн. та №0028601305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - військовий збір з підприємницької діяльності у розмірі 131330,56 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32832,64 грн., вимоги про сплату боргу від 03.08.2017 року №0028531305 про зобов'язання сплатити недоїмку у сумі 170078,12 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.08.2017 року №0028561305 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 25477,94 грн. (а.с. 90-93).

Суд, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, вважає рішення відповідача протиправними та такими, що не відповідають суті виявлених порушень з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до пп. 162.1.1 п.162.1 ст. ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України вставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1 витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2 витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3 суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4 інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Крім того, відповідно до п. 16.1 підрозділу 10 перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Форма Книги, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення затверджені наказом Міндоходів України від 16.09.2013 № 481 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 01.10.2013р. за №1686/24218.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.08.2017 року №0028691305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1618125,56 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 404531,39 грн., судом досліджені наступні докази та встановлені наступні обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 по 31 грудня 2016 здійснював підприємницьку діяльність, перебуваючи на загальній системі оподаткування.

Судом встановлено, що перевіркою правильності ведення Книги обліку доходів і витрат за перевірений період встановлено порушення ФОП ведення Книги обліку доходів та витрат за 2015-2016.

Фактично відповідно первинним документам, наданим до перевірки (банківські виписки, накладні та інш.) сума отриманого доходу за 2015 рік складає 5488768,29 грн., але ФОП ОСОБА_1 у податковій декларації відобразив суму 6265333,00 грн., у зв'язку з чим безпідставно завищив суму доходу на 776564,71 грн., а сума отриманого доходу за 2016 рік складає 10605110,54 грн., але ФОП ОСОБА_1 у податковій декларації відобразив суму 10406270,27 грн., у зв'язку з чим безпідставно занижено суму доходу на 198840,27 грн. (а.с.36-39).

За наслідками перевірки, проведеної відповідачем, належать витрати, які повністю підтверджені первинним документами та сплатою згідно банківських виписок по розрахунковим рахункам протягом 2015 року - на суму 3033945,07 грн. та протягом 2016 року - на суму 4248765,00 грн. (а.с.41-42).

Відповідно до Книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 вписував у гр.5 «реквізити документа, що підтверджують понесені витрати» та у гр.6 «сума витрат, пов'язаних з придбанням товару», суми коштів для купівлі на біржі ІВ дол. США для розрахунків з нерезидентами по зовнішньоекономічним контрактам та фактурну вартість по митним деклараціям і позивачем частково включено перелічені згідно з таблицею кошти до складу валових витрат (а.с.42-43), при цьому відповідачем вказується на те, що усі проведені розрахунки протягом 2015 року з нерезидентами є погашенням кредиторської заборгованості по імпортним операціям за 2013-2014 роки, а вказаний товар, придбаний за ВМД за 2013-2014 роки, не реалізовувався протягом 2015-2016 років, у зв'язку з чим не пов'язаний з отриманням доходу.

За наведених обставин, посадовою особою відповідача зроблено висновок, що підприємець не мав права включати вартість товарів, які не пов'язані з отриманням доходу та не підтверджені документами про сплату, при цьому, протягом перевіряємого періоду були укладені зовнішньоекономічні контракти, на підставі яких здійснювались імпортні операції та ввезені товари реалізувались ФОП протягом 2015-2016 років, але розрахунки з нерезидентами не проводились, за винятком контракту від 19.01.2016 року на суму 26043,22 дол. США, а отже, позивач не мав права включати вартість товарів до вартості понесених витрат, а отже, в порушення п.177.2, п.177.4 ст.177 ПКУ, ФОП ОСОБА_1 завищено вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю на суму 9333095,41 грн., з яких за 2015 рік - 3219063,91 грн. та у сумі 6114031,50 грн. - за 2016 рік.

Так, податковим органом зроблено висновок про заниження оподатковуваного доходу на суму 8755370,97 грн., у тому числі за 2015 рік - 2242499,20 грн. та за 2016 рік - 6312871,77 грн., при цьому згідно даних декларації за звітний період 2015 року від 09.02.2016 року №9274572418 оподаткований (чистий дохід) склав 12324,00 грн. та згідно даних декларації за звітний період 2016 року від 09.02.2017 року №9269927991 оподаткований (чистий дохід) склав 43473,00 грн. (а.с.13-17, 18-22), у зв'язку з чим, перевіркою правильності визначення суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником самостійно, встановлено, що за перевіряємий період підприємцем занижено податок на доходи фізичних осіб на суму - 1618125,56 грн., у тому числі за 2015 рік - 481808,64 грн. та за 2016 рік - 1136316,92 грн. (а.с.44-45).

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 названої статті об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, закріплений у пункті 177.4 статті 177 ПК України.

З системного аналізу норм, закріплених у статтях 177 Податкового кодексу України слідує, що необхідною умовою для віднесення витрат, понесених платником податку на придбання товарів (послуг), до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є факт їх понесення в межах здійснення ним господарської діяльності.

На спростування висновків податкового органу позивачем надавались первинні документи, що підтверджується актом перевірки, книги обліку доходів і витрат за 2015-2016 роки, банківські виписки (а.с.135-155, 156-168).

Як вбачається із зазначених документів, позивач мав витрати у 2015 році на придбання товарів у розмірі 5941890,00 грн. Також у 2015 році ним було сплачено заробітну плату в розмірі 36732,75 грн. та понесені інші витрати в розмірі 274386,23 грн.

Як вбачається із зазначених документів, позивач мав витрати у 2016 році на придбання товарів у розмірі 10193489,69 грн. Також у 2016 році ним було сплачено заробітну плату в розмірі 38366,61 грн. та понесені інші витрати в розмірі 130940,97 грн.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Спірним питанням у даній справі є визначення позивачем бази оподаткування операції з реалізації товару на митній території України.

Судом також встановлено, що позивач в перевіряємий період імпортував на митну територію України товари, сплачуючи при цьому митному органу податок на додану вартість, виходячи з митної вартості товару, яка визначалася в вантажній митній декларації. При поставці товару на митній території України база оподаткування визначалася згідно з договірними цінами.

Суд не погоджується з висновками відповідача зроблених в акті перевірки, що грошові кошти за придбані товари не надійшли на рахунок нерезидента, а отже позивачем завищено витрати на суму 9333095,41 грн., оскільки пунктом 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України (далі ПК України) визначено, що об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб - підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При продажі товарів сума доходу отримана позивачем від продажу була включена до суми валового доходу відповідного (перевіряємого) періоду, та з вказаної суми нарахований та сплачений податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Законом України «Про транспорт» визначено, що інвойс - рахунок, рахунок (Invoice), який виписується/оформлюється продавцем товару покупцеві за певну партію товару. Інвойс вантажно-супровідний документ. Рахунок містить найменування і адреси продавця і покупця; дату і номер замовлення покупця; опис проданого товару; відомості про упаковку; точні позначення і номери, вказані на упаковці; ціну товару; умови постачання і платежу. Фактурна ціна вказується згідно умовам договору. Окрім свого основного призначення, рахунок може використовуватися як накладна, що направляється разом з товаром, а також для посвідчення походження товару.

Згідно п.20 ст.4 Митного кодексу України, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Отже, під час здійснення перевірки відповідачем мали досліджуватись саме вантажно-митні декларації, інвойси, що підтверджують купівлю товарів позивачем.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар виникає з моменту його прийняття.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що умовою формування фізичною особою-підприємцем валових витрат є сплата коштів за товари, роботи, послуги, незалежно від того, чи в повній мірі проведено розрахунок позивача з нерезидентом за придбані товари.

А отже, відповідачем помилково зроблено висновок про завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат за 2015-2016 роки в розмірі 9333095,41 грн., а тому податкове повідомлення-рішення 03.08.2017 року №0028691305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1618125,56 грн. слід визнати протиправним та скасувати, у зв'язку з цим підлягають до скасування застосовані до позивача штрафні санкції в розмірі 404531,39 грн.

Стосовно визнання протиправним та скасування: вимоги про сплату боргу від 29.08.2015р. за №Ф-0003411703; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2015р. за №341/21031703 суд зазначає наступне.

Актом перевірки від 06.07.2015р. встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.2 ч.1 ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Податкового кодексу України (далі - ПКУ) в результаті чого встановлено недоїмку із сплати єдиного внеску.

Зазначений висновок зроблено перевіряючими виключно на підставі акту від 17.07.2017 року №847/15-32-13-05/НОМЕР_1 про результати документальної перевірки ФОП ОСОБА_1

Тобто підставою для донарахування єдиного внеску стали висновки вище вказаного акту перевірки про завищення позивачем складу валових витрат, а отже, оскільки обставини законності дій позивача щодо включення цієї суми до складу витрат викладені вище, та враховуючи, що включення до валових витрат є обґрунтованими та законними, підстав для донарахування визначених у рішенні №0028561305 від 03.08.2017р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 03.08.2017р. сум єдиного внеску та застосування штрафу немає.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення, в той час як позивач надав достатні та належні докази зворотного.

Згідно з п.п. 1.6 п. 16 прим. 1 підр.10 розд. XX ПК України платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 ПКУ для податку на доходи фізичних осіб.

Отже, оскільки ГУ ДФС в Одеській області неправомірно встановлено факт заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподаткованого доходу за 2015-2016 роки, суд не погоджується з доводами податкового органу про заниження позивачем військового збору за 2015 та 2016 роки.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення були винесені відповідачем без дотриманням усіх зазначених принципів, а тому вони є не законними і підлягають скасуванню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2017 року №0028601305 та №0028691305, вимоги від 03.08.2017 року №0028531305 та рішення від 03.08.2017 року №0028561305 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 03.08.2017 року №0028601305 та №0028691305, вимогу від 03.08.2017 року №0028531305 та рішення від 03.08.2017 року №0028561305.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІК НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 12800 /дванадцять тисяч вісімсот/ грн. 00 коп.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів УК у м. Одесі/Київський район, код отримувача 38016923, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, рахунок отримувача 31212206784005, код класифікації доходів бюджету 22030101) судові витрати у розмірі 11023/одинадцять тисяч двадцять три/ грн. 76 коп.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П. Марин